ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2023 року Справа № 160/24908/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ісіда» до відповідача 1 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача 2 Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИВ:
28.09.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ісіда» до відповідача 1 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача 2 Державної податкової служби України, поданий представником позивача - адвокатом Шаповаловим Павлом Вікторовичем, у якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення: від 10.05.2023 року № 0098980709 прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ісіда» (код ЄДРПОУ 32859594) нараховано пеню у розмірі 353 495,13 грн.;
- стягнути на користь товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ісіда» (код ЄДРПОУ 32859594) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 302,44 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Державної податкової служби України у Дніпропетровській області.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 адміністративний позов було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду: - уточненого адміністративного позову з уточненими позовними вимогами та/або уточненим суб`єктним складом, який містить ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача/відповідачів у справі, його/їх місцезнаходження, а також його копії для направлення відповідачу/відповідачам в справі відповідно до їх кількості.
Копію зазначеної ухвали 12.10.2023 направлено позивачу засобами телекомунікаційного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену особисто в позовній заяві. Тобто, з урахуванням правових позицій Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19 та від 20.01.2023 у справі № 465/6147/18, строк для усунення недоліків до 17.10.2023.
17.10.2023 від представника позивача - адвоката Шаповалова П.В. до суду надійшов уточнений адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ісіда» до відповідача 1 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658), відповідача 2 Державної податкової служби України, у якій позовні вимоги викладено в такій редакції:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення: від 10.05.2023 року № 0098980709 прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ісіда» (код ЄДРПОУ 32859594) нараховано пеню у розмірі 353 495,13 грн.;
- стягнути на користь товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ісіда» (код ЄДРПОУ 32859594) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 302,44 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 02 квітня 2020 року ТОВ «Аітюфірма «Ісіда» внесено до реєстру осіб, які здійснюють операції з товарами в процесі зовнішньоекономічної діяльності, обліковий номер НОМЕР_1 . ТОВ «Агрофірма «Ісіда» у повній мірі забезпечене основними засобами та виробничими потужностями для ведення господарської діяльності. 28.03.2022 року Позивачем укладено зовнішньоекономічний контракт MCIS22031 з Фірмою «Magrat Commodities AG» (Швейцарія) на придбання добрива YaraMila NPK 16-27-7 в кількості 134 тони за 160 130 доларів США (далі - Контракт, завірена копія додається). За умовами контракту оплата за товар в розмірі 100% здійснюється банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця протягом 3-х днів після виставлення рахунку та підписання договору. Терміни валютного контролю станом на дату укладання Контракту - 365 днів згідно постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 (даті Положення №5). 05.04.2022 року Позивач на підставі платіжної інструкції в іноземній валюті №3 від 31.03.2022 року сплатив на рахунок продавця 50000 доларів США, що підтверджується випискою по рахункам за 05.04.2022 (завірені копії додаються). У зв`язку з введенням Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 воєнного стану в Україні, Правлінням НБУ прийнято Постанову від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», від 07.07.2022, якою встановлено з 05 квітня 2022 року граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів - 180 календарних днів. 14.04.2022 року ТОВ «АФ «Ісіда» на підставі платіжної інструкції в іноземній валюті №4 від 13.04.2022 року сплатило на рахунок продавця 110306,30 доларів СІНА, що підтверджується випискою по рахункам за 14.04.2022 (завірені копії додаються). Термін поставки товару - з 01.04.2022 року по 01.07.2022 року (п. 4.5 Контракту). Продавець не зміг здійснити поставку товару згідно умов зазначеного вище договору. В ході усних переговорів, які проводились відповідно до п. 10. Контракту, термін поставки було подовжено до 28.09.2022 року, тобто в межах термінів валютного контроля згідно законодавства України. 27.09.2022 року стало відомо, що Продавець не встигає виконати умови договору до 30.09.2022 року, але пропонує подовжити терміни постачання товару. Позивач, як сторона договору не погодився з цими термінами, тому що ці терміни порушують терміни валютного контролю, встановлені в Україні. Також, Позивачем було вивчено можливість пред`явлення позову до Продавця. Згідно п. 10.2 Контракту, цей Контракт регулюється виключно швейцарським законодавством. Місце арбітражу - Женева, Швейцарія (п. 10.3 Контракт)). Встановлено, що економічно недоцільно вести арбітраж по даному питанню. З метою мінімізації витрат було прийнято рішення розірвати договір в односторонньому порядку. В зв`язку з чим 27.09.2022 року між продавцем та Позивачем укладено Договір розірвання («Угода про розірвання»), згідно якої зазначений договір від 28.03.2022 року вважається розірваним (завірена копія надається). Згідно п. 8.3 Контракту, якщо Покупець в односторонньому порядку відмовляється від виконання цього договору, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 3500 доларів США. У відповідності п. 2 абз. 6 договору розірвання Продавець має повернути 156630 доларів США. 30.09.2022 року, тобто без порушення термінів валютного контролю. Продавцем були перераховані кошти в сумі 156630 доларів США через рахунок банка-кореспондента, що підтверджується випискою з SWIFT рахунку від 30.09.2022 року. В період з 30.09.2022 року до дати зарахування коштів на рахунок нашого підприємства проводились переговори та консультації зі співробітниками обслуговуючого банка. На рахунок Позивача кошти зараховані тільки 27.10.2022 року. Тобто, Позивач, як сторона Контракту та як суб`єкт валютного контролю не мав будь-якої можливості вилинути на терміни повернення валютних коштів на рахунок товариства. Тобто, відбулися події, які знаходяться за межами впливу Позивача.
У тексті уточненого позову також зазначено, що «Позивач враховує те, що податкове повідомлення рішення видаються регіональними підрозділами Державної податкової служби України. Однак, центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в частині забезпечення формування та реалізації податкової політики (ст. 19-2 Податкового кодексу України) є саме Державна податкова служба України. Крім того, в розумінні ст. 56 податкового кодексу України контролюючим органом вищого рівня з розгляду скарг на податкові повідомлення рішення видані податковим органом регіонального рівня є Департамент оскарження рішень контролюючих органів Державної податкової служби України. Тому Позивач приходить до висновку, що Відповідачами по даному адміністративному позову є: - Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 44118658), адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; - Державна податкова служба України (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 43005393), адреса: 04053, м. Київ, Львівська пл., 8».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Копію ухвали про відкриття провадження отримано представником позивача в паперовому вигляді 02.11.2023, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою. Відповідачу 1 копію ухвали разом із копією уточненого адміністративного позову 01.11.2023 направлено засобами телекомунікаційного зв`язку на офіційну електронну адресу, про що свідчать матеріали справи. За даними КП «ДСС» одержувачу - Державні податковій службі України за допомогою підсистеми «Електронний суд» в електронний кабінет надіслано копію ухвали про відкриття провадження - 30.10.2023, а копію уточненого адміністративного позову - 02.11.2023, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву на позов відповідачами до 14.11.2023 та 16.11.2023 відповідно.
22.11.2023 засобами поштового зв`язку від ГУ ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позов (направлений до суду 17.11.2023), у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що до перевірки ТОВ «АГРОФІРМА «ІСІДА» надано договір розірвання від 27.09.2022 (Угода про розірвання), згідно якого: 28.03.2022 сторони уклали контракт №MCIS22031. Відповідно до договору ТОВ «АГРОФІРМА «ІСІДА» здійснила предоплату Magrat Commodities AG за товар у сумі 160 130,00 дол. США. На дату підписання цієї угоди про розірвання поставки за Контрактом не здійснювалися. Так, беручи до уваги взаємні обіцянки та домовленості, зроблені в цьому документі, сторони погоджуються про наступне: 1. Розірвати Договір із датою розірвання 27.09.2022. 2. Загальна заборгованість Magrat Commodities AG перед ТОВ «АГРОФІРМА «ІСІДА» станом на 27.09.2022 дорівнює 156 630,00 дол. США., згідно п.8.3 Контракту. 3. Сума боргу повинна бути перерахована на банківський рахунок покупця: 50 000,00 дол. США до 01.10.2022, 106 630,00 дол. США до 10.10.2022. 4. Після переведення заборгованості на банківський рахунок Покупця сторони не мають матеріальних та інших претензій одна до одної. В зв`язку з тим, що сторонами укладено договір розірвання від 27.09.2022 (Угода про розірвання) та згідно з п. 8.3 контракту від 28.03.2022 №MCIS22031, якщо Покупець в односторонньому порядку відмовляється від виконання цього договору. Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 3500,00 дол. США. У відповідності до договору розірвання продавець має повернути Покупцю 156 630,00 дол. США. На виконання умов контракту від 28.03.2022 №MCIS22031 та договору розірвання від 27.09.2022, нерезидентом Magrat Commodities AG (Швейцарія) 30.09.2022 здійснено повернення попередньої оплати у сумі 156 630,00 дол. США згідно наданого до перевірки повідомлення SWIFT переказу. Повернена сума 156 630,00 дол. США (екв. 5 727 739,82 грн.) була зарахована на поточний валютний рахунок ТОВ «АГРОФІРМА «ІСІДА» 27.10.2022 відкритий у AT «Укрексімбанк», що підтверджено випискою по рахунку №UA17 322313 0000026002000042041/840 за 27.10.2022. Повернення нерезидентом Magrat Commodities AG (Швейцарія) попередньої оплати за товар в сумі 156 630,00 дол. США здійснено з порушенням ч.3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII. Перевіркою встановлено, що станом на 03.02.2023 розрахунки за контрактом від 28.03.2022 №MCIS22031 незавершені, рахується дебіторська заборгованість на загальну суму 3 500,00 дол. США, що не відповідає даним бухгалтерського обліку. Згідно наданої до перевірки картки рахунку 3712 заборгованість по контракту на 03.02.2023 відсутня. Детальна інформація про виконання зовнішньоекономічного контракту від 28.03.2022 №MCIS22031 наведена у додатку №1 до акта перевірки. В додатку надано відомості про виконання зовнішньоекономічного контракту у вартісному відображенні, як у валютному так і у гривневому еквіваленті, вказані вантажно-митні декларації, дати платіжних документів, зафіксовано сальдо розрахунків на початок та кінець перевіреного періоду тощо. Враховуючи вимоги ч. 7 ст. 11 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII, а також п. 22 розділу II Постанови НБУ від 02.01.2019 №5 і п.9 розділу III Постанови НБУ від 02.01.2019 №7 банки не здійснюють/припиняють нагляд і граничні строки розрахунків не поширюються на операції з експорту, імпорту товарів, сума якої (в еквіваленті за курсом НБУ на дату останньої події) менша за незначну суму, крім випадків дроблення операцій, передбачених пп.2 п.2 Постанови НБУ від 02.01.2019 №8, з експорту товарів або дроблення валютних операції. Отже, заборгованість по зовнішньоекономічному контракту від 28.03.2022 №MCIS22031 у сумі 3 500,00 дол. США є незначною сумою без наявності ознаки дроблення, що підтверджено проведеною перевіркою), пеня за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД на суму заборгованості не нараховується. Висновки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за експортним контрактом від 28.03.2022 №MCIS22031 за період з 28.03.2022 по 03.02.2023 по ТОВ «АГРОФІРМА «ІСІДА» не надходили. До перевірки ТОВ «АГРОФІРМА «ІСІДА» не надано документального підтвердження несвоєчасного виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 28.03.2022 №MCIS22031 через дію форс-мажорних обставин. До перевірки ТОВ «АГРОФІРМА «ІСІДА» документи, підтверджуючі здійснення претензійної роботи у відповідності з ч.7 ст.13 Закону від 21.06.2018 №2473-VIII не надавались. Враховуючи вищенаведене, перевіркою виконання ТОВ «АГРОФІРМА «ІСІДА» умов зовнішньоекономічного контракту від 28.03.2022 №MCIS22031, укладеного з нерезидентом Magrat Commodities AG (Швейцарія) за період з 28.03.2022 по 03.02.2023 встановлено порушення ч.3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII, в частині повернення нерезидентом попередньої оплати за товар в сумі 156 630,00 дол. США з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків, за що згідно з ч.5 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» нараховується пеня за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД (розрахунок пені наведено у додатку 2 до акта перевірки).
Вказаний відзив направлений позивачу засобами поштового зв`язку.
07.12.2023 від Державної податкової служби України через систему «Електронний суд» надійшов відзив, у якому відповідач 2 позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що позивачем визначено суб`єктом відповідальності - Відповідачем 2, особу (ДПС України), яка силу визначених ст. 19-2 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) функціональних повноважень не здійснює а ні податковий облік платників податків, а ні вчинення дій по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки та прийняття за їх результатом повідомлення-рішення. ДПС України звертає увагу Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що проведення документальної позапланової виїзної перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення №0098980709 від 10.05.2023 здійснені саме Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, яке є самостійним учасником у даній справі. А відтак, у даній справі Позивачем нормативно та документально не підтверджено вчинення ДПС України протиправних дій з проведення документальної позапланової виїзної перевірки та прийняття спірного повідомлення-рішення. При цьому, ДПС України зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 0098980709 від 10.05.2023 оскаржене до ДПС України у порядку ст. 56 Кодексу. Рішенням ДПС України від 19.06.2023 № 15887/6/99-00-06-01-02-06 з урахуванням вимог пункту 102.9 ст. 109, абз. 1 п. 69, п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні Положення» Податкового кодексу України вирішено продовжити строк розгляду скарги до 03.08.2023 (включно) (копія рішення додається). ДПС України за результатом розгляду скарги прийнято рішення від 28.07.2023 № 20624/6/99-00-06-01-02-06, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0098980709 від 10.05.2023, а скаргу ТОВ «Агрофірма «Ісіда» - без задоволення. Зазначене рішення ДПС України прийнято у порядку та строки визначених Кодексом, що й не спростовується позовними матеріалами. При цьому, в контексті ст. 56 Кодексу процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. А відтак, мотивація, спосіб її викладення, прийняття рішення в процесі адміністративного оскарження є досудовим порядком вирішення спору. Само по собі рішення, прийняте за результатами вирішення спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов`язків, чим виключає ефективність судового захисту прав щодо означеного рішення контролюючого органу. Зазначену позицію підтримано Вищим адміністративним судом України (ухвала від 31.05.2012 у справі №К/9991/26796/12, ухвала від 20.06.2012 у справі № К/9991/29420/12), Верховним Судом (постанова від 06.02.2020 №810/101/16). Однак, рішення про результати розгляду скарги не є предметом спору. У зв`язку з цим визнання у спірних правовідносинах ДПС України як до Відповідача-2 в контексті позовних вимог про скасування спірного податкового повідомлення-рішення є безпідставним.
Означений відзив доставлений до електронного кабінету інших учасників справи 07.12.2023. Тобто, строк на подання відповіді на відзив до 12.12.2023.
Суд, враховуючи рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 щодо продовження процесуальних строків, вважає за необхідне прийняти вказані відзиви до розгляду.
Суд зазначає, що у ході судового розгляду сторони правом на подання відповіді на відзив та заперечень відповідно не скористалися.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ТОВ «Агрофірма «ІСІДА» (код ЄДРПОУ 32859594) внесено до реєстру осіб, які здійснюють операції з товарами в процесі зовнішньоекономічної діяльності (обліковий номер UА10032859594), копія витягу з Реєстру форми №2-ЗЕД міститься у матеріалах справи.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято наказ від 07.02.2023 №650-п, яким на підставі пп.19-1 .1.4 п. 19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82, пп. 69.2 п. 69 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями), у зв`язку з отриманням податкової інформації віл Національного банку України від 29.11.2022 №25-0008/204/ДСК щодо виявлених фактів порушень валютного законодавства України ТОВ «АГРОФІРМА «ІСІДА» (код ЄДРПОУ 32859594) прийнято рішення провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АГРОФІРМА «ІСІДА» (код ЄДРПОУ 32859594) з 09.02.2023 тривалістю 5 робочих днів Перевірку провести за період діяльності з 28.03.2022 по 03.02.2023 і метою перевірки дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 28.03.2022 №MCІS22031.
За результатами документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ІСІДА» (код ЄДРІІОУ 32859594) (номер телефону+38(067)-632-61-98) з метою перевірки дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 28.03.2022№МСІS22031 за період з 28.03.2022 по 03.02.2023 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено Акт від 22.02.2023 №683/04-36-07-09/32859594, у висновках якого встановлено порушення: - ч.3 ст.13 Закону від 21.06.2018 №2473-VIll, в частині несвоєчасного повернення нерезидентом попередньої оплати за товар в сумі 156 630,00 дол. США, за що на підставі ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.
На підставі вказаного акта перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 10.05.2023 №0098980709, яким на підставі пп.54.3.3 п.54.3 с.54 ПК України та ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII до ТОВ «АГРОФІРМА «ІСІДА» застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «Пеня за поруш. термінів розрах. у сфері ЗЕД. невик. зобов. та ШС за поруш. вимог валютн. законод.» у сумі 353 495,13 грн.
Відповідно до розрахунку пені за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічних операціях ТОВ «АГРОФІРМА «ІСІДА» по імпортному контракту від 28.03.2022 №MCIS22031 сума простроченої заборгованості у валюті становить 160 130,00; у гривневому еквіваленті - 5 855 729,92 грн, а саме:
- період порушення граничних строків розрахунків: з 02.10.2022 по 27.10.2022; кількість днів: 27; сума простроченої заборгованості (у валюті), грошових одиниць: 50 000,00; код валюти: 840; курс валюти на момент виникнення заборгованості: 36,56860; сума простроченої заборгованості (гривневий еквівалент), грн: 1 828 430,00; ставка пені за кожен день прострочки: 0,30%; сума пені, грн: 148 102,83;
- період порушення граничних строків розрахунків: з 11.10.2022 по 27.10.2022; кількість днів: 17; сума простроченої заборгованості (у валюті), грошових одиниць: 110 130,00; код валюти: 840; курс валюти на момент виникнення заборгованості: 36,56860; сума простроченої заборгованості (гривневий еквівалент), грн: 4 027 299,92; ставка пені за кожен день прострочки: 0,30%; сума пені, грн: 205 392,30.
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «АГРОФІРМА «ІСІДА» звернулось до Державної податкової служби України зі скаргою від 26.05.2023 №149, яку рішенням ДПС України від 28.07.2023 №20624/6/99-00-06-01-02-06 залишено без задоволення, а ППР ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 10.05.2023 №0098980709 залишено без змін.
Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 10.05.2023 №0098980709, позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Положеннями пп. 19-1.1.4. п. 19-1.1.ст. 19-1 ПК України визначено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.
Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-ХІІ (далі - Закон №959-ХІІ) встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов`язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.
Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ визначає Закон України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII від 21.06.2018 (далі - Закон №2473-VIII в редакції на час спірних відносин). Цей закон також встановлює відповідальність за порушення валютного законодавства.
Метою цього Закону є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2473-VIII, валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей;
Валютне регулювання - діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами; валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства.
Резиденти: а) фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за межами України; б) фізичні особи - підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України; в) юридичні особи та інші суб`єкти господарювання з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України; г) дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності відповідно до законодавства України; ґ) відокремлені підрозділи юридичних осіб, зазначених в підпункті «б» пункту 8 частини першої цієї статті, а саме філії, представництва, відділення або інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи та здійснюють підприємницьку діяльність від імені юридичної особи на території України.
Частиною 1 статті 3 Закону № 2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Приписами статті 4 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено, що валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.
Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених цим Законом.
Резиденти з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.
Нерезиденти з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в українських фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.
Резиденти мають право придбавати валютні цінності за кордоном, здійснювати їх транскордонне переміщення та (або) транскордонний переказ з урахуванням обмежень, визначених цим Законом.
У сфері здійснення валютних операцій нерезиденти мають усі права, надані резидентам.
Положеннями частин третьої, шостої, дев`ятої та десятої Закону № 2473-VIII визначено, що валютний нагляд відповідно до частини другої цієї статті здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду без втручання у відповідні валютні операції та діяльність суб`єктів таких операцій, крім випадків запобігання агентами валютного нагляду проведенню валютних операцій, що не відповідають вимогам валютного законодавства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства. Органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.
У разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.
За змістом частини 5 статті 11 Закону № 2473-VIII Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання (частина 2 статті 13 Закону № 2473-VIII).
Згідно з частиною 3 статті 13 Закону № 2473-VIII, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Статтею 44 Закону України «Про Національний банк України» №679-XIV від 20.05.1999 визначено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та нагляду належать, зокрема, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.
Відповідно до пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року №5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Порядок здійснення банком валютного нагляду за дотриманням його клієнтами-резидентами (крім банків) установлених Національним банком України (далі - Національний банк) граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (далі - граничні строки розрахунків) та порядок інформування банком Національного банку про дотримання клієнтами-резидентами (крім банків) та банком граничних строків розрахунків встановлений Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №7 (далі - Інструкція №7).
Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Інструкції №7 Банк згідно з цією Інструкцією здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за:
1) операцією резидента з експорту товарів, якщо на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання послуг, експорту прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), розрахунки за такою операцією не завершені (кошти від продажу нерезиденту товару на поточний рахунок резидента не надійшли або надійшли не в повному обсязі) або в банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією;
2) операцією резидента з імпорту товарів, якщо на дату оплати резидентом товару [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] нерезидентом не була здійснена поставка за операцією з імпорту товару з оформленням типів МД, зазначених у підпункті 3 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, та відображенням інформації про таке оформлення у реєстрі МД, або документів, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією;
3) імпортною операцією резидента, якщо на дату оплати резидентом продукції [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] імпортна операція без увезення продукції на територію України не була завершена або в банку немає інформації про завершення імпортної операції без увезення продукції на територію України.
За змістом пункту 7 розділу ІІ Інструкції №7 Банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати:
1) оформлення МД типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів;
2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.
Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов`язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.
Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Інструкції №7 Банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків:
1) якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми. У разі здійснення розрахунків за експорт, імпорт товарів в іноземній валюті сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату останньої події за відповідною операцією (остання дата платежу/надходження грошових коштів, дата поставки товару, дата зарахування зустрічних однорідних вимог);
2) у разі експорту товару - після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16-2 розділу IV цієї Інструкції;
3) у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, - після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу IM-40 «Імпорт», IM-41 «Реімпорт», ІМ-51 «Переробка на митній території», IM-72 «Безмитна торгівля», IM-75 «Відмова на користь держави», IM-76 «Знищення або руйнування» (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред`явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД);
4) у разі імпорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), - після пред`явлення резидентом акта, рахунку (інвойсу) або іншого документа, який згідно з умовами договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, надання послуг, передавання прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі);
5) у разі імпорту продукції без її увезення на територію України - після зарахування грошових коштів від нерезидента на поточний рахунок резидента в банку в разі продажу нерезиденту продукції в повному обсязі за межами України (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за продаж нерезиденту продукції за межами України здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за продукцію) або подання документів, що підтверджують використання резидентом продукції за межами України на підставі договорів (контрактів, угод), інших форм документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть уважатися договором;
6) у разі заміни кредитора в зобов`язанні за операцією з експорту товарів - після зарахування на поточний рахунок резидента - нового кредитора в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента-боржника за поставлений резидентом - первісним кредитором товар, та за наявності документів про заміну кредитора в зобов`язанні за операцією з експорту товарів.
При цьому, підпунктом 5 пункту 10 розділу ІІІ Інструкції №7 встановлено, що банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності: документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.
За приписами ч. 5 ст. 13 Закону України № 2473-VIII, порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Пунктом 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18» «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» зі змінами, внесеними постановою Національного банку України від 07.07.2022 № 142, передбачено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
За окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку (ч.4 ст.13 Закону №2473-VIII).
Частиною 4 статті 13 Закону №2473-VIII передбачено, що порядок видачі висновку, у тому числі перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду, включаючи перелік товарів, за якими документи для видачі висновку підлягають залишенню без розгляду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Видача висновку здійснюється безоплатно.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.2019 №838 затверджено Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, у відповідності до пункту 1 якого Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономіки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує: формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, державну промислову політику, державну військово-промислову політику, державну інвестиційну політику, державну зовнішньоекономічну політику, державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, управління об`єктами державної власності, розвитку підприємництва, державно-приватного партнерства, інтелектуальної власності, інноваційної діяльності в реальному секторі економіки, туризму та курортів (крім здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів), державних та публічних закупівель, а також державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів; формування та реалізацію державної політики у сфері державної статистики, державного матеріального резерву, експортного контролю; формування державної політики у сфері захисту прав споживачів, державної політики з контролю за цінами, державної регуляторної політики та державної політики з питань ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; реалізацію державної політики у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності; формування та реалізує державну аграрну політику, державну політику у сфері сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, охорони прав на сорти рослин, тваринництва, насінництва та розсадництва; формування та реалізацію державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, лісового та мисливського господарства, ветеринарної медицини, безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, у сфері карантину та захисту рослин, у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів; формування державної політики у сфері нагляду (контролю) у системі інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу; формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу; формування та реалізацію державної політики у сфері промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю та зайнятість населення.
Мінекономіки є уповноваженим органом з питань координації діяльності з реалізації державного оборонного замовлення.
Отже, Мінекономіки є суб`єктом владних повноважень, який уповноважений, з урахувань вимоги статті 13 Закону № 2473-VIII, за окремими операціями з експорту та імпорту товарів продовжувати граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, шляхом видачі висновку.
На виконання приписів ч.4 ст.13 Закону №2473-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.19 №104 затверджено Порядок видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком (далі - Порядок №104).
Пунктом 2 Порядку №104 визначено окремі операції з експорту та імпорту товарів, що здійснюються резидентами, по яких Мінекономіки видається висновок щодо продовження граничних строків розрахунків.
Так, пунктом 2 Порядку №104 передбачено, що висновок видається Мінекономіки за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, що здійснюються резидентами, а саме:
під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) виробничої кооперації - операціями з постачання сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок напівфабрикатів, комплектувальних та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, що технологічно взаємозв`язані і необхідні для виготовлення кінцевої продукції;
під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) консигнації - операціями з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов`язується за дорученням іншої сторони (консигнанта) продати протягом визначеного часу дії угоди консигнації за обумовлену винагороду з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту;
під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) у будівництві - операціями з виробництва та постачання будівельних матеріалів, конструкцій, машин і механізмів, обладнання та матеріалів для виконання необхідних робіт;
під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) тендерної поставки - операціями з постачання товарів, замовлених за результатами міжнародних торгів (тендерів);
під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) гарантійного обслуговування - експортними операціями з постачання товарів та проведення розрахунків частинами після підписання відповідних актів технічного приймання (випробовування, установки, монтажу, налагодження) товарів, а також проведення остаточних розрахунків після закінчення відповідного гарантійного періоду;
під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) постачання складних технічних виробів - імпортними операціями з постачання устаткування частинами або складних технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також з постачання складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів;
під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) постачання товарів спеціального призначення - операціями з міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; операціями з постачання природного газу за контрактами з постачальниками природного газу, які здійснює Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, та з транспортування (транзиту) природного газу іноземного власника для його подачі у визначені договором місця (точки) та проведення остаточних розрахунків після підписання відповідних актів.
Згідно пункту 3 Порядку №104 для одержання висновку резидент надсилає поштою або подає особисто у паперовому вигляді чи через Єдиний державний портал адміністративних послуг Мінекономіки в електронній формі такі документи:
- заяву на одержання висновку, що містить відомості про стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення та обґрунтування необхідності продовження установленого строку розрахунків на певний період;
- копії зовнішньоекономічного договору (контракту), усіх специфікацій, додатків, додаткових угод та інших документів, які є невід`ємними частинами договору (контракту), засвідчені в установленому законодавством порядку. У разі коли зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено іноземною мовою, резидент додає його переклад на українську мову;
- копії документів, що підтверджують здійснення операції з експорту (імпорту) товарів, зокрема платіжних банківських документів, довідок банків, митних декларацій, коносаментів, транспортних документів, актів приймання-передачі товару (виконання робіт, надання послуг), засвідчені в установленому законодавством порядку;
- копії листів, повідомлень, які обумовлюють та обґрунтовують необхідність продовження установлених строків розрахунків, засвідчені в установленому законодавством порядку.
За правилами, визначеними у пунктах 4-9 Порядку №104, Мінекономіки розглядає подані резидентом для одержання висновку документи згідно з цим Порядком і протягом 10 робочих днів з дати їх одержання приймає рішення про видачу або про відмову у видачі висновку.
Судом встановлено, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стало те, що перевіркою дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 28.03.2022 №MCIS22031 за період з 28.03.2022 по 03.02.2023 згідно з наданими документами встановлено, що згідно Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7 «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів», на виконання статей 12 і 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VlII «Про валюту і валютні операції» на адресу ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшла податкова інформація від Національного банку України від 29.11.2022 №25-0008/204/ДСК (дата здійснення операції 05.04.2022, 14.04.2022) щодо виявлених фактів порушень ТОВ «АГРОФІРМА «ІСІДА» (код ЄДРПОУ 32859594) норм валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 28.03.2022 №МСІS22031.
Матеріалами справи також підтверджується, що між фірмою Magrat Commodities AG (Швейцарія) в особі директора Ігоря Райхельгауза, іменоване надалі Продавець, та ТОВ «АГРОФІРМА «ІСІДА», в особі директора ОСОБА_1 , іменоване надалі Покупець, уклали контракт від 28.03.2022 №MCIS22031 про наступне:
Предмет контракту: Продавець зобов`язується продати, а покупець оплатити та прийняти у власність наступний Товар: Добриво YaraMila NPK 16-27-7.
Сума контракту становить 160 130,00 дол. США.
Умови оплати: грошові кошті в розмірі 100% від вартості товару на р/р Продавця банківським переказом протягом 3 днів після виставлення рахунку на підписання договору.
Умови поставки: Товар поставляється на умовах DAP Булахівка, склад Покупця, згідно Інкотермс 2010.
Відповідальність сторін: якщо Покупець в односторонньому порядку відмовляється від виконання цього договору, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 3500,00 дол. США.
Контракт набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2023 та в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим контрактом.
На виконання договірних зобов`язань по контракту від 28.03.2022 №MCIS22031 ТОВ «АГРОФІРМА «ІСІДА» у перевіряємому періоді згідно наданих до перевірки банківських виписок було перераховано кошти на рахунок нерезидента фірми Magrat Commodities AG (Швейцарія) на загальну суму 160 130,00 дол. США. (екв. 4 684 587,14 гри.), а саме:
- 05.04.2022 на суму 50 000,00 дол. США (граничний термін надходження товарів 01.10.2022);
- 14.04.2022 на суму 110 130,00 дол. США (граничний термін надходження товарів 10.10.2022).
Відповідно до контракту від 28.03.2022 №MCIS22031 імпортні операції з отримання товару від нерезидента фірми Magrat Commodities AG (Швейцарія) не здійснювались.
До перевірки ТОВ «АГРОФІРМА «ІСІДА» надано договір розірвання від 27.09.2022 (Угода про розірвання), згідно якого: 28.03.2022 сторони уклали контракт №MCIS22031. Відповідно до договору ТОВ «АГРОФІРМА «ІСІДА» здійснила передоплату Magrat Commodities AG за товар у сумі 160 130,00 дол. США. На дату підписання цієї угоди про розірвання поставки за Контрактом не здійснювалися.
Так, сторони погодили наступне:
1. Розірвати Договір із датою розірвання 27.09.2022.
2. Загальна заборгованість Magrat Commodities AG перед ТОВ «АГРОФІРМА «ІСІДА» станом на 27.09.2022 дорівнює 156 630,00 дол. США., згідно п.8.3 Контракту.
3. Сума боргу повинна бути перерахована на банківський рахунок покупця: 50 000,00 дол. США до 01.10.2022, 106 630,00 дол. США до 10.10.2022.
4. Після переведення заборгованості на банківський рахунок Покупця сторони не мають матеріальних та інших претензій одна до одної.
В зв`язку з тим, що сторонами укладено договір розірвання від 27.09.2022 (Угода про розірвання) та згідно з п. 8.3 контракту від 28.03.2022 №MCIS22031, якщо Покупець в односторонньому порядку відмовляється від виконання цього договору, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 3500,00 дол. США. У відповідності до договору розірвання продавець має повернути Покупцю 156 630,00 дол. США.
На виконання умов контракту від 28.03.2022 №MCIS22031 та договору розірвання від 27.09.2022, нерезидентом Magrat Commodities AG (Швейцарія) 30.09.2022 здійснено повернення попередньої оплати у сумі 156 630,00 дол. США згідно наданого до перевірки повідомлення SWIFT переказу. Повернена сума 156 630,00 дол. США (екв. 5 727 739,82 грн.) була зарахована на поточний валютний рахунок ТОВ «АГРОФІРМА «ІСІДА» 27.10.2022 відкритий АТ «Укрексімбанк», що підтверджено випискою по рахунку №UA173223130000026002000042041/840 за 27.10.2022.
Контролюючий орган у акті перевірки дійшов висновку, що повернення нерезидентом Magrat Commodities AG (Швейцарія) попередньої оплати за товар в сумі 156 630,00 дол. США здійснено з порушенням ч.3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VlII.
Перевіркою встановлено, що станом на 03.02.2023 розрахунки за контрактом від 28.03.2022 №МСІS22031 незавершені, рахується дебіторська заборгованість на загальну суму 3 500,00 дол. США, що не відповідає даним бухгалтерського обліку. Згідно наданої до перевірки картки рахунку 3712 заборгованість по контракту на 03.02.2023 відсутня.
Детальна інформація про виконання зовнішньоекономічного контракту від 28.03.2022 №МСІS22031 наведена у додатку №1 до акта перевірки. В додатку надано відомості про виконання зовнішньоекономічного контракту у вартісному відображенні, як у валютному так і у гривневому еквіваленті, вказані вантажно-митні декларації, дати платіжних документів, зафіксовано сальдо розрахунків на початок та кінець перевіреного періоду тощо.
Крім того, у акті перевірки вказано, що відповідно ч. 7 ст. 11 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII, а також п. 22 розділу II Постанови НБУ від 02.01.2019 №5 і п.9 розділу ІІІ Постанови НБУ від 02.01.2019 №7 заборгованість по зовнішньоекономічному контракту від 28.03.2022 №МСІ822031 у сумі 3 500,00 дол. США є незначною сумою без наявності ознаки дроблення, що підтверджено проведеною перевіркою), пеня за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД на суму заборгованості не нараховується.
Висновки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за експортним контрактом від 28.03.2022 №MC1S22031 за період з 28.03.2022 по 03.02.2023 по ТОВ «АГРОФІРМА «ICIДА» до контролюючого органу не надходили.
До перевірки ТОВ «АГРОФІРМА «ICIДА» не надано документального підтвердження несвоєчасного виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 28.03.2022 №MCIS22031 через дію форс-мажорних обставин.
До перевірки ТОВ «АГРОФІРМА «ІСІДА» документи, підтверджуючі здійснення претензійної роботи у відповідності з ч.7 ст.13 Закону від 21.06.2018 №2473-VIII не надавались.
Враховуючи вищенаведене, перевіркою виконання ТОВ «АГРОФІРМА «ІСІДА» умов зовнішньоекономічного контракту від 28.03.2022 №MCIS2203l, укладеного з нерезидентом Magrat Commodities AG (Швейцарія) за період з 28.03.2022 по 03.02.2023 встановлено порушення ч.3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII, в частині повернення нерезидентом попередньої оплати за товар в сумі 156 630,00 дол. США з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків, за що згідно з ч.5 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIlI «Про валюту і валютні операції» нараховується пеня за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД (розрахунок пені наведено у додатку 2 до акта перевірки).
Суд звертає увагу, що аргументи позивача фактично зводяться до того, що Продавцем кошти в сумі 156630 дол. США були перераховані на рахунок банка-кореспондента 30.09.2022 (без порушення термінів валютного контролю), що підтверджується випискою SWIFT від 30.09.2022, доданою до позовної заяви. При цьому, позивач зазначає, що з 30.09.2022 року до дати зарахування коштів на рахунок нашого підприємства проводились переговори та консультації зі співробітниками обслуговуючого банка. На рахунок Позивача кошти зараховані тільки 27.10.2022 року. Тобто, Позивач, як сторона Контракту та як суб`єкт валютного контролю не мав будь-якої можливості вилинути на терміни повернення валютних коштів на рахунок товариства. Тобто, відбулися події, які знаходяться за межами впливу Позивача.
Як вже зазначено судом вище, згідно із ч.4 ст.13 Закону № 2473-VIII, за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.
Відповідно до абз.1, 2 ст.13 Закону №2473-VIII, у разі, якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Відповідно до норм ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Згідно із приписами ч.1 ст.14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
За положеннями абз.1 ч.7 ст.13 Закону №2473-VIII, у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.
Судом враховано, що під час адміністративного оскарження оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачем не було додано копії сертифікатів на підтвердження неможливості виконати умови контрактів через наявність форс-мажорних обставин, на момент проведення перевірки такі також були відсутні.
Однак суд зазначає, що ключовою ознакою форс-мажору, є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання.
Водночас, сама по собі обставина про те, що виникли затримки та труднощі з проведенням SWIFT платежів, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, чи існує реальна можливість їх виконати чи ні. Труднощі з проведенням платежів, як обставина непереборної сили, є підставою для звільнення від відповідальності за прострочення строків за контрактом лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних з нею обставин юридична або фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні скаржник, який посилається на них, як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинен довести їх наявність не тільки самих по собі, але й те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
У разі здійснення підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення.
Суд наголошує, що форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань, проте і звільнення від відповідальності може мати місце лише у випадку, коли невиконання зобов`язання є наслідком дії форс-мажорних обставин, що має бути доведено у встановленому чинним законодавством порядку та підтверджено належними документами.
Наявність складу валютного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.13 Закону №2473-VIII, законодавець пов`язує, в першу чергу, з фактом вчинення резидентом дій або допущення бездіяльності, що зумовили недотримання граничних строків поставки за імпортними операціями. При цьому, значення має не лише сам факт допущення вчинення відповідних дій чи допущення бездіяльності, а й також можливість резидента вплинути на перебіг таких строків.
Валютне правопорушення фактично є правовою підставою юридичної відповідальності, а відтак, як і будь-яке інше правопорушення, характеризується сукупністю об`єктивних і суб`єктивних ознак, що утворюють його склад.
Нормами статті 109 ПК України, чітко визначено випадки, коли необхідною умовою є встановлення вини. Відтак, спірні обставини у даній адміністративній справі не входять до вказаного переліку.
Тобто, відповідальність за податкове правопорушення має бути передбачена саме ПК України, проте за порушення вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п.109.2 ст.109 ПК України), відповідальність передбачена Законом України "Про валюту і валютні операції".
Суд наголошує, що діючи на власний ризик в межах умов контракту, позивач не був позбавлений можливості врегулювати договірні відносини з урахуванням загальнодоступних правил валютного контролю, врахувавши ризики їх недодержання контрагентом в Україні. Натомість, позивач вчинив дії щодо розірвання зовнішньоекономічного договору та повернення Продавцем коштів лише 27.09.2022, тобто за 2 дні до спливу граничного терміну поставники товарів по сплаченим грошовим коштам у сумі 50000,00 дол. США, перерахованих Контрагенту 05.04.2022, та за 12 днів до спливу граничного терміну поставники товарів по сплаченим грошовим коштам у сумі 110 130,00 дол. США, перерахованих Контрагенту 14.04.2022, відповідно. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем під час здійснення своїй господарської діяльності в даному випадку не вчинив дій з метою врегулювання договірних відносин з своїм контрагентом-неризедентом з урахуванням загальнодоступних правил валютного контролю, а також не врахував ризики.
При цьому, суд наголошує, що позивачем самостійно вказано, що з 30.09.2022 року до дати зарахування коштів на рахунок нашого підприємства проводились переговори та консультації зі співробітниками обслуговуючого банка. Однак, доказів звернення позивача до торгово - промислової палати з метою засвідчення форс-мажорних обставин стосовно затримки з проведення SWIFT платежів ані до відповідача, ані до суду надано не було. Отже, під час розгляду даного спору, позивач не надав документів, визначених Законом України "Про валюту і валютні операції", які продовжують (зупиняють) строки розрахунків, встановлені НБУ, за операціями з експорту товарів за зовнішньоекономічними контрактами або зупиняють строк нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків за контрактом. Підстави для зупинення перебігу строків розрахунків за операціями та нарахування пені відсутні.
З урахуванням зазначених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем було порушено граничні строки розрахунків за імпортними контрактами, а нарахована пеня за спірним податковим повідомленням-рішенням є правомірною, тому таке податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.
При цьому, посилання позивача на порушення контролюючим органом строків прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, визначених п.86.8 ст.86 ПК України, суд вважає безпідставними, оскільки позивачем самостійно надано копію заперечень стосовно акту перевірки від 22.02.2023 №683/04-36-07-09/32859594, а в силу вимог За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті (абз.2 п.86.8 ст.86 ПК України).
Відповідно до пп.86.7.5 п.86.7 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту..
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, постанов Верховного Суду від 20.03.2023 у справі № 640/9782/21, тощо).
Суд наголошує, що будь-яких пояснень щодо того, як такі процедурні порушення за їх наявності вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки спірного податкового повідомлення-рішення. Більш того, ані до скарги від 26.05.2023 на адресу ДПС України, ані до позовної заяві, поданої до суду позивачем на надано жодних доказів на спростування обставин викладений у акті перевірки, що свідчить про відсутність підстав для визнання протиправним спірного податкового повідомлення-рішення.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Крім того, стосовно відповідача 2 суд звертає увагу, що в уточненому позові в обґрунтування підстав визначення відповідачем 2 Державної податкової служби України позивач вказав, що «Позивач враховує те, що податкове повідомлення рішення видаються регіональними підрозділами Державної податкової служби України. Однак, центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в частині забезпечення формування та реалізації податкової політики (ст. 19-2 Податкового кодексу України) є саме Державна податкова служба України. Крім того, в розумінні ст. 56 податкового кодексу України контролюючим органом вищого рівня з розгляду скарг на податкові повідомлення рішення видані податковим органом регіонального рівня є Департамент оскарження рішень контролюючих органів Державної податкової служби України. Тому Позивач приходить до висновку, що Відповідачами по даному адміністративному позову є: - Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 44118658), адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; - Державна податкова служба України (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 43005393), адреса: 04053, м. Київ, Львівська пл., 8».
Зі змісту положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.
Релевантний висновок відображений у правовій позиції Верховного Суду (постанова від 21.12.2018 у справі № 803/1252/17)
Матеріалами справи підтверджується, що ДПС України за результатом розгляду скарги прийнято рішення від 28.07.2023 № 20624/6/99-00-06-01-02-06, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0098980709 від 10.05.2023, а скаргу ТОВ «Агрофірма «Ісіда» - без задоволення. Зазначене рішення ДПС України прийнято у порядку та строки визначених Кодексом, що й не заперечується позивачем.
З огляду на правові позиції Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 810/869/16, від 08.09.2020 у справі № 826/24880/15, від 07.02.2020 у справі № 826/11086/18, від 12.07.2019 у справі 813/5256/13-а, від 06.02.2020 у справі № 810/101/16, 03.04.2020 у справі № 826/4114/18, від 16.06.2020 у справі № 810/1652/16, суд дійшов висновку про те, що рішення ДПС України про результати розгляду скарги саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки останнього шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку. Більш того, рішення про результати розгляду скарги не є предметом спору.
Суд звертає увагу, що будь-яких вимог до Державної податкової служби України прохальна частина позову не містить, у ході судового розгляду вчинення протиправних дій відповідачем 2 судом не встановлено, у зв`язку з цим визнання у спірних правовідносинах ДПС України як до Відповідача-2 в контексті позовних вимог про скасування спірного податкового повідомлення-рішення є безпідставним.
Суд наголошує, що в силу положень частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Вказаною нормою визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. При цьому, застосування конкретного способу захисту порушеного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Способи захисту права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту порушеного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту порушеного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
При цьому, згідно з усталеною практикою Верховного Суду неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (схожий за змістом висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц та неодноразово підтримано в подальшому у постановах Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 372/2253/19, від 09.08.2023 у справі № 923/53/21 тощо).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Усі інші аргументи сторін, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, суд звертає увагу, що у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський Суд з прав людини наголосив, що «... Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 1.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001 року)».
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки в задоволенні позову було відмовлено, то судові витрати в силу вимог ст.139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ісіда» (місцезнаходження: 51470, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Булахівка, вул. Центральна, 2А; код ЄДРПОУ 32859594) до відповідача 1 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а код ЄДРПОУ 44118658), відповідача 2 Державної податкової служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд.8; код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Юхно
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.12.2023 |
Оприлюднено | 28.08.2024 |
Номер документу | 121204453 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо валютного регулювання і валютного контролю, з них |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Юхно Ірина Валеріївна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Юхно Ірина Валеріївна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Юхно Ірина Валеріївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні