Постанова

від 14.08.2024 по справі 296/10420/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 296/10420/21

провадження № 61-6572св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Пророка В. В., Сердюка В. В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Акціонерного товариства «Кредобанк» - адвоката Павленка Сергія Валерійовича на постанову Житомирського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року в складі колегії суддів Борисюка Р. М., Микитюк О. Ю., Талько О. Б.

в справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року Акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - АТ «Кредобанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що 02 листопада 2020 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 34348/2020, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у сумі 1 038 096,00 грн до

01 листопада 2027 року на здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 02 листопада 2020 року № 34348/2020 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_4 25 листопада 2020 року укладений договір застави № 8613.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором від 02 листопада 2020 року № 34348/2020 станом на 09 листопада 2021 року заборгованість

ОСОБА_4 перед банком становила 882 551,51 грн.

Позивач зазначав, що 13 липня 2021 року йому стало відомо про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, у зв`язку із чим 20 липня 2021 року банк направив до Другої Хмельницької державної нотаріальної контори претензію-вимогу завести спадкову справу за померлим, яка була перенаправлена за належністю до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Грици Л. М. 08 жовтня 2021 року приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Грица Л. М. видала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_1 . Отже, відповідачці як правонаступниці направлено претензію-вимогу про сплату заборгованості, проте відповіді отримано не було, заборгованість залишилася несплаченою.

Посилаючись на ці обставини, АТ «Кредобанк» просило стягнути із спадкоємиці ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 882 551,51 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій, Верховного Суду

05 квітня 2023 року рішенням Корольовського районного суду м. Житомира позов АТ «Кредобанк» задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором від 02 листопада 2020 року № 34348/2020 у розмірі 882 551,51 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 , яка є спадкоємицею після смерті ОСОБА_4 , не надала до суду заперечень проти позову щодо суми заборгованості спадкодавця, обсягу успадкованого майна та інших обставин, тому наявні підстави для задоволення вимог кредитора.

23 травня 2023 року постановою Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_5 , задоволено частково. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов АТ «Кредобанк» задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» 441 275,76 грн заборгованості за кредитним договором від 02 листопада 2020 року № 34348/2020. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

13 червня 2023 року додатковою постановою Житомирського апеляційного суду заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_5 , про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнено з АТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. У задоволенні заяви АТ «Кредобанк» про винесення окремої ухвали відмовлено.

22 листопада 2023 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу АТ «Кредобанк» задоволено частково. Постанову Житомирського апеляційного суду від 23 травня 2023 року та додаткову постанову цього суду від 13 червня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

01 квітня 2024 року постановою Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Корольовського районного суду

м. Житомира від 05 квітня 2023 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що в справі є ще один спадкоємець, який прийняв спадщину за законом, а саме ОСОБА_2 , і обсяг майна, одержаного ним у спадщину, не визначений, у якості співвідповідача він не залучений, а суд апеляційної інстанції позбавлений таких повноважень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

06 травня 2024 року представник АТ «Кредобанк» - адвокат Павленко С. В. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року, в якій просить її скасувати, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 квітня 2023 року залишити в силі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 за заповітом, адже іншого майна в спадкодавця не було, крім прийнятої відповідачкою в спадщину нерухомості. ОСОБА_1 має відповідати за боргами спадкодавця в межах вартості отриманого спадку. ОСОБА_2 не отримав спадкового майна через його відсутність. Суд не врахував правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року в справі № 640/6274/16, про те, що необхідно встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши цим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців).

Суд не врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року в справі № 615/473/20, від 22 червня 2022 року в справі № 592/8674/20, від 05 жовтня 2022 року в справі № 521/10631/20, від 04 березня 2020 року в справі № 2609/30529/12, від 15 липня 2020 року в справі № 645/1566/16-ц, про те, що до обов`язку спадкоємця позичальника в разі заперечення проти заявлених вимог належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого майна. Отже, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Суд не врахував правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року в справі № 496/4363/15-ц, про те, які обставини судам необхідно встановити під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника.

Суд не врахував правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року в справі № 905/902/20, від 01 лютого 2022 року в справі № 750/3192/14, щодо допустимості доказів у справі.

Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 1282 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та статті 77 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України) в питанні, яким належним та допустимим доказом підтверджується прийняття спадщини спадкоємцем при фактичній відсутності майна; який саме документ є належним та допустимим в спадкових спорах щодо кількісної та вартісної оцінки спадкового майна.

Суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме на підставі листа нотаріуса про наявність заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини без підтвердження наявності в цього спадкоємця успадкованого майна.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

02 листопада 2020 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 34348/2020.

Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору банк видає позичальнику кредит

у сумі 1 038 096,00 грн до 01 листопада 2027 року на такі цілі: на здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 02 листопада 2020 року № 34348/2020 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_4 25 листопада 2020 року укладено договір застави № 8613.

Відповідно до пункту 1.1 договору застави цей договір забезпечує виконання зобов`язання заставодавця та вимог АТ «Кредобанк», які виникають з кредитного договору від 02 листопада 2020 року № 34348/2020, укладеного між заставодавцем та заставодержателем, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені у майбутньому, щодо повернення отриманої суми кредиту, несплачених процентів, комісій, штрафів, пені та інших видів неустойки у повному обсязі.

Згідно з пунктом 1.2 договору застави предметом застави є рухоме майно: автомобіль марки TOYOTA, модель LAND CRUISER PRADO 150, 2020 року випуску,

№ шасі НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2755 куб. см, колір - чорний, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_4 . Вартість предмета застави визначається сторонами в сумі 1 038 096,00 грн. Предмет застави залишається у володінні заставодавця.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20 липня 2021 року АТ «Кредобанк» направило претензію-вимогу до Другої Хмельницької державної нотаріальної контори із вимогою завести спадкову справу за померлим ОСОБА_4 та/або повідомити місце відкриття спадщини, про виявлене спадкове майно, його склад та місцезнаходження, чи відомі особи спадкоємців, їх місце проживання або роботи, чи був проведений опис майна спадкодавця, чи видавалось свідоцтво про право на спадщину, чи надходили заяви від інших кредиторів, та із вимогою повідомити спадкоємців про наявну заборгованість.

Цього ж дня АТ «Кредобанк» аналогічну претензію-вимогу направив ОСОБА_2

27 липня 2021 року Друга хмельницька державна нотаріальна контора направила претензію-вимогу АТ «Кредобанк» за належністю до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Грици Л. М.

Із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса звернулися: ОСОБА_1 (за заповітом) та ОСОБА_2 (за законом).

08 жовтня 2021 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що складається з житлового будинку на АДРЕСА_1 . У свідоцтві зазначено вартість спадкового майна: 1 290 804,70 грн.

21 жовтня 2021 року АТ «Кредобанк» направило претензію-вимогу до спадкоємця ОСОБА_1 із вимогою сплатити кредит шляхом одноразового платежу в сумі 971 358,59 грн.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому за правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

За змістом статей 1218, 1219 ЦК України зобов`язання боржника за договором позики не є таким, що нерозривно пов`язано з його особою.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Отже, правовідносини, що виникають між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникають між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Указані положення законодавства забезпечують дотримання балансу прав та інтересів усіх учасників цих правовідносин. Зокрема, спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, у нього виникає обов`язок сплатити заборгованість спадкодавця, проте виключно в межах вартості отриманого в спадщину майна. Так само кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у сплаті йому заборгованості позичальника у разі його смерті за рахунок спадкового майна, яке прийняли спадкоємці боржника.

Під час вирішення спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

У постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року в справі № 640/6274/16 (провадження № 61-25487св18), від 29 січня 2020 року в справі № 496/4363/15-ц (провадження № 61-44960св18), на які посилається заявник у касаційній скарзі, також вказано, що під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника в строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки в разі пропуску таких строків на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі в справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Скасовуючи попереднє рішення апеляційного суду в цій справі, Верховний Суд не погодився із висновками апеляційного суду про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачки лише частини заборгованості спадкодавця, зазначивши, що в справі не встановлено вартість успадкованого відповідачкою ОСОБА_1 майна як спадкоємицею за заповітом.

Верховний Суд зазначив, що застосування судом апеляційної інстанції принципу рівності під час визначення розміру відповідальності спадкоємиці ОСОБА_1 за боргами спадкодавця, а саме в розмірі загального розміру заборгованості, суперечить положенням речення першого частини першої статті 1282 ЦК України (спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину), оскільки в цій справі спадкоємці боржника не спадкують майно спадкодавця в рівних частках: відповідачка спадкує за заповітом житловий будинок, тим часом як обсяг майна, яке не охоплено заповітом, і яке відповідачка ОСОБА_1 та інший спадкоємець - ОСОБА_2 спадкують за законом, не визначено. Оскільки в цій справі спадкування відбувається і за заповітом, і за законом, обсяг та вартість успадкованого майна кожним зі спадкоємців є різними, відповідно, під час визначення визначені обсягу відповідальності кожного зі спадкоємців потрібно виходити із вартості майна, успадкованого кожним із спадкоємців, а не кількості спадкоємців та рівності їх часток у спадщини.

Верховний Суд звернув увагу на те, що тягар доказування обсягу відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця, який обмежується вартістю успадкованого майна, покладається саме на спадкоємця.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ураховуючи предмет спору в справі, до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Отже, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року в справі № 615/473/20 (провадження № 61-9358св21), від 22 червня 2022 року в справі № 592/8674/20 (провадження № 61-4657св21), від 05 жовтня 2022 року в справі № 521/10631/20 (провадження № 61-5934св22), від 04 березня 2020 року в справі № 2609/30529/12 (провадження № 61-11141св19), від 15 липня 2020 року в справі № 645/1566/16-ц (провадження № 61-37696св18), на які посилається заявник у касаційній скарзі та які не врахував апеляційний суд.

Відмовивши в позові з підстав, що в справі є ще один спадкоємець, який прийняв спадщину за законом, а саме ОСОБА_2 , однак обсяг майна, одержаного ним у спадщину, не визначений, та в якості співвідповідача він не залучений, апеляційний суд фактично виснував про солідарність зобов`язань спадкоємців боржника щодо погашення боргу та неможливість розгляду справи щодо одного із спадкоємців без участі іншого як співвідповідача.

Висновки суду суперечать змісту статті 1282 ЦК України, яка умовою відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця визначає вартість одержаного у спадщину майна.

Задовольняючи позов про стягнення боргу позичальника з його спадкоємців, суд відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України має визначити розмір боргу, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та вказати, що стягнення здійснюється в межах вартості майна, одержаного в спадщину (подібні висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року в справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20), від 11 жовтня 2023 року в справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Саме так вирішив справу суд першої інстанції, визначивши розмір боргу, який відповідає частці ОСОБА_1 у спадщині, та стягнув цей борг у межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Суд встановив, що08 жовтня 2021 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що складається з житлового будинку на АДРЕСА_1 . У свідоцтві зазначено вартість спадкового майна: 1 290 804,70 грн.

У грудні 2021 року АТ «Кредобанк» звернулося до суду з цим позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором спадкодавця в розмірі 882 551,51 грн.

Наявність іншого спадкового майна після смерті ОСОБА_4 не встановлено.

Отже, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, а саме встановивши вартість спадкового майна ОСОБА_1 на момент пред`явлення позову та межу її відповідальності за боргами спадкодавця, правильно застосував норми матеріального права та обґрунтовано виснував про задоволення позову, тоді як апеляційний суд не повністю дослідив обставини справи та зробив помилковий висновок про неможливість вирішення спору й стягнення заборгованості із спадкоємця боржника, який прийняв спадщину, в межах вартості цього спадку.

Постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Стосовно інших доводів касаційної скарги необхідно зазначити таке.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга статті 400 ЦПК України).

Позов заявлено лише щодо ОСОБА_1 , тому Верховний Суд перевіряє правові підстави стягнення боргу лише з відповідачки, а доводи касаційної скарги в іншій частині щодо: допустимості доказів на підтвердження обставин прийняття спадщини ОСОБА_2 , відсутності висновку Верховного Суду в питанні, яким належним та допустимим доказом підтверджується прийняття спадщини спадкоємцем при фактичній відсутності майна, і який саме документ є належним та допустимим в спадкових спорах щодо кількісної та вартісної оцінки спадкового майна, виходять за межі позовних вимог та не розглядаються Верховним Судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, то постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

У статті 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту 7 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI)в редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою, ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становила 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Із позовом до суду АТ «Кредобанк» звернулося в грудні 2021 року, станом на вказану дату пункт 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI передбачав, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою ставка судового збору становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX«Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2 270 грн, а 350 розмірів такого прожиткового мінімуму складає 794 500,00 грн.

Ціна позову - 882 551,51 грн, тому за подання позовної заяви банк мав сплатити (й сплатив) 13 238,27 грн (882 551,51*1,5/100), що не перевищує 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 26 476,54 грн (13 238,27*2), які заявник і сплатив.

Враховуючи те, що касаційну скаргу банку задоволено та залишено в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 26 476,54 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк».

Керуючись статтею 4 Закону № 3674-VI, статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Акціонерного товариства «Кредобанк» - адвоката Павленка Сергія Валерійовича задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року скасувати, залишити в силі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 квітня 2023 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 26 476,54 гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Пророк В. В. Сердюк