Постанова

від 21.08.2024 по справі 464/4240/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 cерпня 2024 року

м. Київ

справа № 464/4240/15-ц

провадження № 61-4328св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення та встановлення порядку користування квартирою.

В обґрунтування позову посилався на те, що на підставі договору купівлі-продажу № 4534 від 13 вересня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Луньом А. В., на праві спільної часткової власності йому з відповідачкою належить по частці квартири АДРЕСА_1 .

У вказаній квартирі він з ОСОБА_2 проживав разом з двома малолітніми дітьми - ОСОБА_4 , 2004 року народження, та ОСОБА_5 , 2006 року народження.

24 березня 2015 року він попав у лікарню, а 30 березня 2015 року при поверненні додому після нетривалого перебування у лікарні він не зміг потрапити до квартири, оскільки відповідачка змінила замки на вхідних дверях.

З приводу неправомірних дій відповідачки він звертався до органів поліції, де йому рекомендували звернутись з позовом до суду.

Виділити в натурі належну йому ідеальну частку квартири є неможливим.

Невизнання з боку ОСОБА_2 його прав та законних інтересів як співвласника квартири, а також чинення з її боку перешкод у доступі до його майна та розпорядження ним, призвело до необхідності звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд:

- усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом передачі ключів та вселення його в цю квартиру;

- встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши йому у володіння та користування кімнату, яка позначена на поверхневому плані цифрою «5», площею 11,6 кв.м, у володіння та користування ОСОБА_2 залишити кімнату, яка позначена на поверхневому плані цифрою «6», площею 15,6 кв.м. Приміщення кухні, вбиральню, ванну кімнату, коридору, балкон та кладовку площею 8 кв.м, яка знаходиться на першому поверсі в другому під`їзді будинку АДРЕСА_2 залишити у їх спільному користуванні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 березня 2023 року позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 шляхом передачі ключів від квартири та вселено ОСОБА_1 в цю квартиру.

Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 у володіння та користування кімнату, яка позначена на поверхневому плані цифрою «5», площею 11, 6 кв.м, у володіння та користування ОСОБА_2 залишити кімнату, яка позначена на поверхневому плані цифрою «6», площею 15, 6 кв.м.

Приміщення кухні, вбиральню, ванну кімнату, коридору, балкон та кладовку площею 8 кв.м, яка знаходиться на першому поверсі в другому під`їзді будинку АДРЕСА_2 залишено у їх спільному користуванні.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач як співвласник квартири має право на реалізацію свого права володіння та користування нерухомим майном. Однак, йому чиняться перешкоди з боку відповідачки, тому такі перешкоди слід усунути шляхом зобов`язання ОСОБА_2 надати позивачу ключі від усіх замків до вказаної квартири та його вселення .

Вирішуючи позов в частині вимог про встановлення порядку користування квартирою, суд вважав, що позивачу у користування слід виділити кімнату, позначену в технічному паспорті під № НОМЕР_1 , площею 11,6 кв.м (яка є меншою), у володінні та користуванні ОСОБА_2 залишити кімнату, яка позначена на поверхневому плані цифрою «6», площею 15,6 кв.м, а інші приміщення квартири (кухню, вбиральню, ванну, коридори, балкон та кладовку) слід залишити у їх спільному користуванні, оскільки саме такий порядок є варіантом, що найбільш наближено відповідатиме розмірам житлової площі належної сторонам та інтересам сторін.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідачка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (син сторін) як особа, яка не брала участі у розгляді справи, звернулись до суду з апеляційними скаргами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 березня 2023 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 .

Постановлено в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні спірною квартирою шляхом передачі ключів від квартири та вселення ОСОБА_1 у вказану квартиру, зазначивши, що сторони у справі є співвласниками спірної квартири, відповідачка здійснила заміну замків до вхідних дверей без погодження з позивачем, у зв`язку із чим останній позбавлений права вільно користуватися своєю власністю.

Разом із цим, апеляційний суд не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про встановлення порядку користування квартирою, вказавши на те, що у спірному житловому приміщенні, крім сторін у справі, ще зареєстровані та проживають їхні діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (який є апелянтом у справі).

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув та ухвалив рішення про встановлення порядку користування спірною квартирою, вирішивши при цьому питання про права та обов`язки ОСОБА_3 , який зареєстрований та проживає у спірній квартирі, однак не був залучений до участі у розгляді справи, що є підставою для відмови у задоволенні вимог позову про встановлення порядку користування квартирою.

Тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про встановлення порядку користування квартирою слід скасувати та постановити в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20 березня 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову апеляційного суду частині відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення порядку користування квартирою та залишити в цій частині в силі рішення місцевого суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції судове рішення в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року відкрито провадження у справі за поданою касаційною скаргою, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

30 квітня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 4534 від 13 вересня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Луньом А. В., на праві спільної часткової власності належить по частці квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою з місця проживання про склад сім`ї № 1866 від 20 квітня 2015 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхні діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З матеріалів справи вбачається, що 20 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Сихівського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області із заявою про чинення ОСОБА_2 перешкод у доступі до квартири АДРЕСА_4 .

За результатами розгляду вказаної заяви із ОСОБА_2 було проведено профілактичну бесіду, та роз`яснено ОСОБА_1 право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постанова Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року в частині вирішення позовних вимог про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом передачі ключів від квартири та вселення позивача у касаційному порядку не оскаржена, тому у вказаній частині вимог, в силу вимог статті 400 ЦПК України, не є предметом касаційного перегляду.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321

ЦК України).

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Зазначена норма регулює саме порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності.

У постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі

№ 6-1500цс15 зазначено, що стаття 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16 (провадження№ 61-24395св18), від 26 травня 2021 року у справі № 750/11539/18 (провадження № 61-15087св20), від 12 серпня 2021 року у справі № 644/5579/19 (провадження № 61-5255св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 761/44705/19 (провадження № 61-10474св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 719/637/20 (провадження № 61-11437св21).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що йому з відповідачкою ОСОБА_2 на праві власності належить по частці квартири АДРЕСА_1 , однак остання чинить перешкоди у користуванні житловим приміщенням, змінила замки від вхідних дверей та не впускає його у квартиру.

У зв`язку із цим, позивач просив усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом передачі ключів, вселити його та встановити порядок користування квартирою.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони у справі є співвласниками спірної квартири.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які також зареєстровані та проживають у вищевказаній квартирі.

Встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що ухвалене у справі рішення суду першої інстанції впливає на його права та інтереси щодо користування квартирою.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції ухвалив рішення про встановлення порядку користування спірною квартирою, вирішивши при цьому питання про права та обов`язки сина сторін у справі ОСОБА_3 , який зареєстрований та проживає у спірній квартирі, однак не був залучений до участі у розгляді справи, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині вимог через неналежний склад осіб.

Разом із цим, переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не звернув увагу на ту обставину, що спір виник між співвласниками квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а їхні сини ОСОБА_3 та ОСОБА_6 співвласниками спірного житлового приміщення не є.

Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що ОСОБА_3 (апелянт у справі) та ОСОБА_6 зареєстровані та проживають у спірній квартирі як члени сім`ї власників, однак право користування члена сім`ї власника є похідним від права власності власника житла.

При цьому, за обставинами цієї справи, право дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користування спірною квартирою позивачем не оспорюється.

Також зі змісту рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 березня 2023 року вбачається, що позивачу у справі виділено у володіння та користування кімнату, площею 11,6 кв.м, що є меншою, ніж та, що виділена у користуванні відповідачці.

У зв`язку із цим, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою у зв`язку неналежним складом осіб, які мають брати участь у розгляді справи, є передчасним.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

Львівським апеляційним судом ухвалою від 11 вересня 2023 року правильно відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 .

Разом із тим, апеляційному суду необхідно належним чином з`ясувати, чи вирішено судом першої інстанції питання щодо про прав, свобод, інтересів та (або) обов`язківОСОБА_3 . При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи вказаної особи не підтвердяться, апеляційному суду необхідно вирішити питання щодо можливості закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 з наданням оцінки доводам апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_2 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про встановлення порядку користування квартирою з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в цій частині вимог.

Керуючись статтями 400, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 и про встановлення порядку користування квартирою скасувати, справу в цій частині вимог направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов