Ухвала

від 26.11.2024 по справі 464/4240/15-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/4240/15-ц Головуючий у 1 інстанції Мички Б.Р.

Провадження № 22-ц/811/2857/24 Доповідач в 2-й інстанції Бойко С. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, про усунення перешкод в користуванні та вселення, встановлення порядку користування квартирою,

в с т а н о в и в:

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому просив: усунути йому перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом передачі ключів і вселення його в цю квартиру, та встановити порядок користування квартирою, виділивши йому у володіння та користування кімнату, яка позначена на поверховому плані цифрою «5», площею 11,6 кв.м., а відповідачці ОСОБА_4 залишити у володінні та користуванні кімнату, яка позначена на поверховому плані цифрою «6»,площею 15,6 кв.м., приміщення кухні, ванної кімнати, вбиральні, коридору, балкон та кладовку, площею 8 кв.м., яка знаходиться на першому поверсі в другому під`їзді будинку, залишити у їх спільному користуванні.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на підставі договору купівлі-продажу №4534 від 13.09.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Луньом А.В., йому з відповідачкою на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 по 1/2 ідеальній частці кожному з них.

У вказаній квартирі він з ОСОБА_4 проживав разом із двома малолітніми дітьми: ОСОБА_5 , 2004 року народження, та ОСОБА_6 , 2006 року народження.

З 24.03.2015 року він перебував у лікарні, а при поверненні з лікарні 30.03.2015 року не зміг потрапити до квартири, оскільки відповідачка змінила замки на вхідних дверях.

З приводу неправомірних дій відповідачки він звертався до органів поліції, де йому порекомендували звернутись до суду.

Зазначав, що виділити в натурі належну йому 1/2 ідеальну частку квартири є неможливим, а невизнання відповідачкою його прав та законних інтересів, як співвласника квартири, а також вчинення з її сторони перешкод у доступі до власного майна та розпорядження ним, призвело до необхідності звернутися до суду із вказаним позовом.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 березня 2023 позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом передачі ключів від квартири та вселити ОСОБА_3 в цю квартиру.

Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_3 у володіння та користування кімнату, яка позначена на поверховому плані цифрою «5», площею 11,6 кв.м., у володінні та користуванні ОСОБА_4 залишити кімнату, яка позначена на поверховому плані цифрою «6», площею 15,6 кв.м.

Приміщення кухні, вбиральні, ванної кімнати, коридору, балкон та кладовку, площею 8 кв.м., яка знаходиться на першому поверсі в другому під`їзді будинку АДРЕСА_3 , залишено у їх спільному користуванні.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 246 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення суду оскаржили відповідачка ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який не брав участі у справі.

Зокрема, ОСОБА_2 вважав, що суд вирішив питання про його права, свободи та інтереси, просив рішення скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що суд першої інстанції проігнорував та порушив його право та право його неповнолітнього брата на користування та проживання у спірній квартирі, фактично визначивши користування вказаною квартирою лише для двох осіб, без урахування інтересів інших.

Наголошує, що оскаржуваним рішенням погіршено його житлові умови та житлові умови його неповнолітнього брата, оскільки їхні інтереси та права судом не взято до уваги.

Додає, що він та його неповнолітній брат не мають іншого житла для проживання.

Зауважує, що судом не вказано, в чому саме виражаються перешкоди у користуванні житлом, як і не зазначено жодного доказу на підтвердження того, що такі перешкоди мали місце.

На переконання апелянта, наявність в квартирі двох житлових кімнат не дозволяє визначити порядок користування квартирою між позивачем та відповідачкою з урахуванням його прав та прав брата на вказане житло.

Звертає увагу, що суд, в порушення вимог процесуального закону, не вирішив питання щодо складу осіб, які мають брати участь у розгляді даної справи.

Постановою Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 березня 2023 року в частині задоволення позовних вимог про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині, рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 21 серпня 2024 року постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування квартирою скасовано, справу в цій частині вимог направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд вказав на необхідність при новому апеляційному розгляді справи належним чином з`ясувати, чи вирішено судом першої інстанції питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків ОСОБА_2 , і, в залежності від цього, вирішити питання щодо можливості закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 з наданням оцінки доводам апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_4 у цій частині вирішення спору.

В судове засідання апеляційного суду інші учасники справи, окрім сторони позивача, не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли, тому відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у їхній відсутності.

Заслухавши пояснення сторони позивача в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта ОСОБА_2 , колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження з наступних підстав.

Частиною першою статті 352 ЦПК України передбачено, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки має право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалось.

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (ч.2 ст.362 ЦПК).

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Зазначена норма регулює саме порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності.

Судом встановлено, що предметом спору в цій частині справи є встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 між позивачем та відповідачем, як між співвласниками цієї квартири.

Діти сторін: апелянт ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є співвласниками спірного житлового приміщення, а лише зареєстровані та проживають у ньому, як члени сім`ї власника квартири.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про встановлення порядку користування квартирою між сторонами, як між співвласниками квартири, суд першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки апелянта ОСОБА_2 не вирішував, оскільки встановлення порядку користування квартирою між її співвласниками не має наслідком для апелянта припинення права користування жилим приміщенням квартири, в яку він був вселений, як член сім`ї співвласників квартири.

Окрім того, за обставинами справи, право дітей на користування спірною квартирою позивачем не оспорюється.

Також необхідно зазначити, що апелянтом ОСОБА_2 не доведено, а судом не встановлено, що від результату вирішення позовних вимог позивача в цій частині спору залежить подальша реалізація ним права на користування квартирою, в якій він проживає.

Таким чином, оскаржуваним рішенням суду питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки апелянта ОСОБА_2 не вирішувалось, а тому апеляційне провадження за його апеляційною скаргою на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 березня 2023 року у даній справі підлягає закриттю, як помилково відкрите.

Керуючись ст.ст.362 ч.1 п.3, ч.2, 367, 381, 384, 389 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, про усунення перешкод в користуванні та вселення, встановлення порядку користування квартирою, закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Повний текст ухвали складений 02 грудня 2024 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич