Ухвала

від 27.08.2024 по справі 367/8298/24

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/8298/24

Провадження №2-з/367/189/2024

УХВАЛА

Іменем України

про забезпечення позову

27 серпня 2024 року м. Ірпінь

Суддя Ірпінського міського суду Київської області Одарюк М.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 367/8298/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради про визначення місця проживання дитини,

в с т а н о в и в:

В провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради про визначення місця проживання дитини.

21 серпня 2024року позивачзвернулась до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд:

- зобов`язати ОСОБА_3 до ухвалення судового рішення у справі про встановлення місця проживання дитини не перешкоджати їй особисто спілкуватися та бачитися з малолітнім сином ОСОБА_4 ;

- зобов`язати ОСОБА_3 до ухвалення судового рішення у справі про встановлення місця проживання дитини не перешкоджати їй брати участь у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 .

В обґрунтування заяви зазначила, що вона в березні 2022 року разом зі своєю донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 переїхали до Німеччини, де просили прихистку на період війни. з 14.03.2022 року вона разом з дітьми проживає у Німеччині. 12.07.2024 року маючи дозвіл на тимчасову відсутність та встановлені терміни повернення до Німеччини вона разом з дітьми приїхала на Україну. Зупинилась у спільній з відповідачем квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 ), де фактично проживала весь час разом до початку війни. 14.07.2024 року, перебуваючи в зазначеній квартирі, батько дітей ОСОБА_3 в односторонньому порядку, без узгодження з нею, незважаючи на безпечні умови та можливість розвитку дітей в Німеччині, вирішив залишити неповнолітнього ОСОБА_5 у себе. вчиняючи при цьому психологічний тиск, ображаючи її нецензурними словами та погрожуючи психологічною розправою. Зачиняв її з дітьми у квартирі, забороняв без його присутності виходити з дітьми на вулицю. 18.07.2024 року діти перебували в клубі LEGO. Після занять, відповідач ОСОБА_3 без узгодження з позивачкою посадив сина в машину і поїхав до дому. Донька відмовилась сідати в машину до батька і залишилася з позивачкою та вони разом пішли до матері позивачки ОСОБА_7 , де стали проживати деякий час. Після цього відповідач заблокував доступ позивачки до спільної квартири, заборонив бачитися та спілкуватися з сином.

23 серпня 2024 року відповідач через підсистему "Електронний суд" надав заяву, в якій просив суд розглядати заяву про забезпечення позову у судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідно до ч. 1ст. 153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Отже, заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову вбачається, що предметом позовних вимог (первісного позову) у даній справі є усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з сина з матір`ю.

Позивач зазначає, про те, що її малолітній син страждає від розлучення з матір`ю, а також позбавлений звичайного для нього способу життя, може призвести до тяжких психологічних наслідків у першу чергу для дитини, а вжиття запропонованого нею забезпечення позову може їх нівелювати, малолітня дитина буде підтримувати зв`язок з матір`ю та перебувати у звичних для неї умовах, у той же час не будуть порушені права батька ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першоїстатті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Частиною другоюстатті 149 ЦПК Українивизначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позовуце вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

У пункті 4постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 рокузазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченогостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першоїстатті 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19)).

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Вказані норми міжнародного права кореспондуються із положеннямистатті 141 СК України, відповідно до якої мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, та із положеннями частини третьоїстатті 11 Закону України «Про охорону дитинства», в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зістаттею 157 СК Українипитання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Відповідно до частин першої і другоїстатті 15 Закону України «Про охорону дитинства»дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

Європейський суд з прав людини (даліЄСПЛ), практика якого відповідно до частини четвертоїстатті 10 ЦПК Українитастатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).

Також, ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №760/15413/19 (провадження № 61-9164св20) вказано, що колегія суддів звертає увагу на те, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю. А тому з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання малолітньої дитини, Верховний Суд вважає за необхідне застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову.

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з дитиною, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Аналогічні висновки містять постанови від 18 листопада 2020 року у справі №127/31828/19 (провадження №61-10859св20), від 17 травня 2021 року у справі №761/25101/20 (провадження №61-1092св21), від 15 листопада 2023 року у справі №467/403/22 (провадження №61-6283св23).

Відповідно до ч. 10ст. 150 ЦПК Українине допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Тотожними вважаються позови, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

У зв`язку з тим, що заява про забезпечення позову не має заходів, які містяться у вимогах позовної заяви, тобто вимоги заяви не є тотожними заявленим позовним вимогам, а тому є підстави для її часткового задоволення, оскільки такий вид забезпечення позову у зазначеній категорії справи буде відповідати найкращим інтересам дітей із збереження зв`язків із сім`єю.

Виходячи звикладеного,встановивши,що міжсторонами дійсноіснує спірпро усунення перешкод щодо участі у вихованні ті вільного спілкування матері з сином, враховуючи право сина на особисте спілкування з матерю, відсутність факторів, що обмежують право на таке спілкування; виходячи із інтересів дитини, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання зобов`язати ОСОБА_3 до ухвалення судового рішення у справі про встановлення місця проживання дитини не перешкоджати ОСОБА_2 особисто спілкуватися та бачитися з малолітнім сином ОСОБА_4 ;

- зобов`язати ОСОБА_3 до ухвалення судового рішення у справі про встановлення місця проживання дитини не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 .

Суд наголошує, що визначені судом заходи забезпечення позову спрямовані на запобігання втраті емоційного контакту матері з малолітнім сином, погіршення психоемоційного зв`язку між ними на період розгляду справи в суді, та повною мірою відповідають якнайкращим інтересам дитини. При цьому застосування таких заходів забезпечення позову не призводять до вирішення по суті спору, що заявлений у даній цивільній справі.

Суд вважає необхідним зазначити, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до розгляду по суті цієї справи.

Крім того, суд звертає увагу, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Враховуючи наведене, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів по справі, якнайкращого забезпечення інтересів дитини, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову визначених судом необхідними, може істотно ускладнити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, тому наявні підстави для застосування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.149-153,258-261,353-355ЦПК України,суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі № 367/8298/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_3 до ухвалення судового рішення у справі про встановлення місця проживання дитини не перешкоджати ОСОБА_2 , особисто спілкуватися та бачитися з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати ОСОБА_3 до ухвалення судового рішення у справі про встановлення місця проживання дитини не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

Копію ухвали направити для негайного виконання до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції ( м. Київ) (08205, Київська область, Бучанський р-н, м. Ірпінь, вул. Ярославська, 9).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя М.П. Одарюк