Рішення

від 22.08.2024 по справі 210/5751/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5751/23

Провадження № 2/210/317/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 серпня 2024 року

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Скотар Р.Є.

за участю секретаря Новосилецький В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Кривий Ріг матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визначення місця проживання дітей із батьком,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

В провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визначення місця проживання дітей із батьком.

В обґрунтування свої позовної заяви ОСОБА_1 зазначив, що 18.06.2011 року уклав шлюб з ОСОБА_4 . 20.09.2017 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області виніс рішення по справі №210/2585/17 яким розірвав наш шлюб, рішення суду набрало законної сили 03.10.2017р.

Від цього шлюбу народилася дитина - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №1236.

23.08.2019 року я позивач уклав шлюб з ОСОБА_3 , від цього шлюбу є дитина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис №02.

06.05.2019 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області виніс рішення по справі №214/340/19 про стягнення з позхивача аліментів на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку(доходу) починаючи з 16.01.2019 року до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до цього рішення позивач сплачує аліменти на утримання дитини, заборгованості по їх сплаті не має.

24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, яке називає "спеціальною операцією". Військова кампанія почалася після тривалого нарощування російських військ з листопада 2021 року вздовж кордону України з рф і білоруссю та визнання органами влади росії 21 лютого 2022 року терористичних утворень на території України - так званих «ДНР» і «ЛНР» - як державних утворень. Життя родини позивача та всіх громадян України, розподілилося на до війни та після її початку.

18 березня 2022 року, позивач та відповідачка по справі за взаємною згодою посвідченою нотаріально, надали право виїзду в супроводі матері позивача - ОСОБА_7 нашому сину - ОСОБА_5 за кордон, на тимчасове проживання у зв`язку із війною яка триває по сьогоднішній день.

Після чого, 19.03.2022 року двоє дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в супроводі матері ОСОБА_7 та дружини ОСОБА_3 виїхали до Республіки Чехія як біженці, де і знаходяться по теперішній час.

ОСОБА_5 мешкає разом із ОСОБА_3 в Республіці Чехія, з 21.03.2022 року по теперішній час, має карту застрахованої особи, отримує необхідну медичну допомогу, відвідує скаутський центр, навчається в школі. За місцем проживання вся родина і син ОСОБА_5 характеризується позитивно, позивач та його дружина утворили всі необхідні та достатні умови для його фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

19.04.2022 року, ОСОБА_1 мобілізований до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, де проходить службу на посаді кулеметника 1-го відділення 1-го стрілецького взводу 4-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону. За місцем служби характеризуюся позитивно.

Починаючи з квітня 2022 року позивач сплатив на користь відповідачки по справі аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 у розмірі 89724 грн 66 коп., при цьому, починаючи з березня 2022 року син проживає окремо від відповідача і знаходиться на утриманні позивача.

Враховуючи викладене просить суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рух по справі

Ухвалою суду від 31 жовтня 2023 року позов прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження.Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.63-64).

Ухвалою суду від 22 січня 2024 року залучено до розгляду справиІНФОРМАЦІЯ_2 у якості третьої особи (а.с.97-98).

Розгляд справи відкладався у зв`язку з неявкою сторін.

Ухвалою суду від 08 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду (а.с.183).

Аргументи учасників

Позивач ОСОБА_1 при розгляді справи присутній не був, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав, просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні присутня не була, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надала до суду заяву, в якій проти задоволення позову не заперечує.

Представник третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради в судовому засіданні присутня не була, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника та висновок органу опіки.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні присутня не була, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Пояснень на позов не надавала.

Представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_6 в судовому засіданні присутній не був, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особиІНФОРМАЦІЯ_7 в судовому засіданні присутній не був, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини справи встановлені судом

Сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який укладений 18 червня 2011 року Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, про що в книзі реєстрації актів цивільного стану було зроблено відповідний актовий запис № 230, який рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2017 року розірвано (а.с. 10-12).

Під час спільного проживання однією сім`єю у сторін народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області серії НОМЕР_2 , батьками якого є: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_4 (а.с.11).

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 травня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі частини всіх видів його заробітку (а.с.14).

23 серпня 2019 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 23.08.2019 року (а.с.15).

Від шлюбу народився ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_4 від 02.01.2020 року, батьками якого є: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_3 (а.с.16).

Рішенням Металургійної районної у місті ради № 416 від 17.11.2021 року ОСОБА_1 встановлено спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_5 (а.с.17).

18 березня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посвідчили у приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Перекопської І.С. заяву про дозвіл на тимчасовий виїзд ОСОБА_5 у супроводі ОСОБА_7 за межі України (а.с.18).

06.04.2022 року Республікою Чехія надано ОСОБА_9 та дітям ОСОБА_10 , ОСОБА_11 довідку про тимчасове проживання (а.с.29-30).

Згідно підтвердження про навчання від 05.06.2023 року, ОСОБА_5 навчається у школі з квітня 2022 року в Чеській Республіці (а.с.43-44).

Згідно довідки, складеної начальником відділу кадрів військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з 19 квітня 2022 року (а.с.50).

Відповідно до службової характеристики військової частини НОМЕР_1 від 26.07.2023 року ОСОБА_1 займаній посаді відповідає, гідний для подальшого проходження служби в лавах Національної гвардії України (а.с.51).

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 26.09.2023 року ОСОБА_1 за період з 19 квітня 2022 року по 30 вересня 2023 року сплачені аліменти у розмірі 89724,66 грн (а.с.55).

Відповідно до висновку Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вирішення питання про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває поза межами повноважень виконкому, оскільки дитина за адресою реєстрації не проживає (а.с.104 зворот).

Згідно довідки про доходи, складеної ТОВ «Трак Груп» ОСОБА_1 за період з січня 2022 року по грудень 2022 року отримав дохід у розмірі 9290,72 грн (а.с.130-131).

Згідно довідки про доходи, складеної Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1 за період з 19 квітня 2022 року по 31 березня 2024 року отримав дохід у розмірі 839 782,66 грн (а.с.138).

Відповідно до Акту обстеження умов проживання, складеного Службою у справах дітей Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради 17.04.2024 року, на підставі заяви ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 створені належні умови для малолітнього ОСОБА_12 (а.с.143).

Малолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з березня 2022 року по теперішній час проживає та навчається на території Республіки Чехія з ОСОБА_3 .

Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Відповідно до положень ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 161 СК України:

1. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

2. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

3. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.

Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд з огляду на рівність прав та обов`язків батька й матері щодо дитини має зважати на необхідність забезпечення у першу чергу найкращих інтересів дитини. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Мотиви та висновки суду

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частинами 4-6 статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до Порядку провадження органами опіки і піклування діяльності, пов`язаної з захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року N 866 (далі - Порядок), органами опіки та піклування є районні, районі у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад. Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад.

Пунктом 72 Порядку вказано, що під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини. При вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 1 статті 9 Конвенції «Про права дитини» визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що міжнародним правом визнається за необхідне участь компетентних органів держави у прийняття рішення щодо визначення місця проживання дитини, в разі якщо її батьки проживають окремо.

Згідно статті 17 СК України орган опіки та піклування надає допомогу особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов`язків в обсязі та в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Зі формулювання положень частини 5 статті 19 СК України вбачається, що її вимоги про підготовку та подачу до суду органом опіки та піклування висновку щодо розв`язання спору є імперативними.

З огляду на викладене надання відповідних висновків органом опіки та піклування є його обов`язком, при цьому, згідно висновку органу опіки, який міститься в матеріалах справи органу опіки та піклування не має повноважень для його складання, оскільки малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не проживає за адресою реєстрації.

Відповідач ОСОБА_13 на адресу суду подала письмову заяву від 28.06.2024 року, згідно якої вона згодна з позовними вимогами.

Частиною 1 ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Аналіз змісту вказаних норм СК України свідчить про те, що першочерговим критерієм визначення місця проживання дитини, є спільна згода батьків (ч. 1 ст. 160 СК України).

І тільки у випадку наявності спору між батьками щодо місця проживання малолітньої дитини, такий спір може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ч. 1 ст. 161СК України).

Натомість, зі змісту пояснень позивача, зазначених ним у позовній заяві, вбачається, що між ним та відповідачем відсутній будь-який спір щодо місця проживання їх малолітнього сина ОСОБА_12 .

Крім того, відповідач по справі у поданій до суду заяві не заперечує проти проживання дитини з батьком.

Тобто сторони, як це і передбачено ч. 1 ст. 160 СК України, визначили місце проживання дитини з батьком за взаємною згодою.

Відтак, за відсутності між сторонами відповідного спору суд позбавлений можливості вирішувати такі питання в судовому порядку, оскільки завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав особи.

Сімейні відносини, враховуючи їх особистісний характер, повинні в першу чергу вирішуватися за згодою їх учасників, і тільки в разі відсутності такої згоди (існування між ними спору) - зокрема, в суді.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 18 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Фактично у даному випадку спір щодо місця проживання дитини ініційований батьком дитини, з яким дитина на даний час не проживає, оскільки фактично мешкає в Республіці Чехія, і від якого мати дитини не вимагає зміни його місця проживання.

Після звернення батька дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини відповідач у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дитини разом з собою, не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із нею, як матір`ю, суду не надала.

За встановлених обставин у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення ОСОБА_1 , до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, який на даний час фактично проживає в Республіці Чехія, окремо від батька, між батьками дитини виник спір саме щодо його місця проживання, оскільки мати дитини не вимагає від батька дитини змінити його місце проживання, не порушує в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача, не зверталася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з собою.

В той же час, зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

Вказані обставини підлягають перевірці судом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з відсутністю між сторонами спору щодо місця проживання дитини та відсутності висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з одним з батьків.

Щодо судових витрат

Пунктом 2 частини 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, ч.4 ст. 223, 265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 8, 51 Конституції України, ст. ст. 7, 75, 80, 84, 141, 150, 157, 160, 161, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного Кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визначення місця проживання дітей із батьком - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення складено 27 серпня 2024 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_7 ( АДРЕСА_2 ).

- третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради (50071, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 32, ЄДРПОУ 34339916).

- третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ).

- третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).

Суддя: Р. Є. Скотар