Рішення

від 26.08.2024 по справі 211/2853/24

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/2853/24

Провадження № 2/211/1769/24

РІШЕННЯ

іменем України

26 серпня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.,

при секретарі Строгановій Е.О.,

розглянувши в місті Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення майна з-під арешту, -

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та просить зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_2 , що зареєстрований у реєстрі обтяжень за №6535531 від 06.02.2008 реєстратором: Четвертою криворізькою державною нотаріальною конторою на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчужена АЕ №960662 від 26.01.2008 начальника Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, вих.. №249 від 26.01.2008, виконавець Похил А.О., у якому боржник записаний як ОСОБА_2 , відсутність коду: інша причина відсутності коду. В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат ОСОБА_2 . Він є спадкоємцем померлого. У процесі спадкового провадження з`ясувалося, що Довгинцівським відділом державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) накладений арешт на нерухоме майно померлого ОСОБА_2 , а саме Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АЕ № 960662 від 26.01.2008. Позивач просить суд зняти арешт з нерухомого майна померлого ОСОБА_2 , виходячи з наступного. По-перше, арешт нерухомого майна померлого спадкодавця перешкоджає процесу оформлення ним спадкових прав. Після оформлення спадкових прав після смерті він буде відповідати перед кредиторами спадкодавця у межах вартості спадкового майна. По-друге, у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 постанова про накладення арешту на нерухоме майно втратила свою актуальність, оскільки здійснювати дії, спрямовані на розпорядження спадковим майном, померлий вже не може. По-третє, у постанові про накладення арешту від 26.01.2008 на нерухоме майно померлого ОСОБА_2 прізвище померлого ОСОБА_3 записане з помилкою як ОСОБА_4 , але це є одна і та сама особа.

Ухвалою суду від 16.05.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання сторони у справі не з`явились.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений, правом подання відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивача ОСОБА_2 (а.с. 6 копії свідоцтв про народження, а.с. 5 зв. копія свідоцтва про смерть). Після його смерті відкрилась спадщина на нерухоме майно та була відкрита спадкова справа №416/2023.

Також судом встановлено, що на все майно ОСОБА_2 . Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АЕ № 960662 від 26.01.2008 начальником Довгинцівського відділу ДВС Криворізького МУЮ (а.с. 7).

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто постановити рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі №910/17792/17.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі №554/8004/16 (провадження 14-431цс19) зробила висновок «що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Предметом спору в даній справі є зняття арешту з усього майна, яке є спадковим майном ОСОБА_2 , право на яке доводить позивач.

ОСОБА_1 пред`явив позовні вимоги до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно.

При цьому стягувач, в інтересах якого був накладений арешт на майно, як відповідач залучений не був. Клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивач не заявляв.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц).

Суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей щодо відсутності у боржника заборгованості перед стягувачем, також у матеріалах справи зовсім відсутня інформація щодо стягувача.

При цьому, законодавець чітко встановлює, що відповідачем у даній категорії цивільних справ є саме стягувач чи боржник, оскільки в такому випадку суд може пересвідчитися чи не призведе ухвалення позитивного рішення про скасування арешту майна до порушення прав цих осіб, оскільки скасування арешту може призвести до відчуження цього майна, за рахунок якого в подальшому стягувач міг би реалізувати своє право на стягнення відповідної заборгованості.

Таким чином, суд доходить висновку, що позов позивача ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 03 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно із статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Таким чином, з аналізу вищенаведеного законодавства вбачається, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Отже, законодавець чітко встановлює, що з метою зняття арешту зі спірного майна, позивач повинен довести саме наявність у нього прав на це майно.

У той же час, позивач звертаючись до суду із позовом, вимоги про визнання за ним права власності не ставить і фактично просить зняти спадкове майно з-під арешту, в той же час відсутність такої вимоги у самому позові не свідчить про відсутність обов`язку позивача у доведеності факту належності йому спірного майна.

Встановлення відповідних відомостей є першочерговим обов`язком суду, який реалізується шляхом дослідження наявних в матеріалах справи доказах.

Так, звертаючись із позовом про зняття зі спадкового майна арешту позивач стверджує, що він є спадкоємцем після померлого рідного брата і обмежений у праві реалізації такого права, з підстав виявленого обтяження на спадкове майно, при отриманні витягу з державного реєстру. У той же час матеріали справи не містять доказів того, що позивач є єдиним спадкоємцем після смерті брата і що саме він звернувся до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом, і що саме за його заявою була відкрита спадкова справа 416/2023.

При цьому суд зауважує, що позивач з клопотанням про витребування нотаріальної справи не звертався, самостійно відповідні докази не надавав, також у матеріалах справи відсутня відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Взагалі, зважаючи на те, що і з дня смерті спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплинуло шість місяців, підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом повинна бути постанова нотаріуса, з якою можливо було б встановити наявність рішення про зупинення або відкладення рішення про видачу свідоцтва про право на спадщину на ім`я позивача, або постанову про відмову у видачі такого свідоцтва.

Також наявність розбіжностей у прізвищах позивача та його брата позбавляє суд достовірно встановити родинний зв`язок між братами.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що необхідно відмовити позивачу у задоволені позовних вимог, так як ним пред`явлено позов до неналежного відповідача.

Витрати у справі слід віднести за рахунок держави, оскільки позивач при поданні позову до суду звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 141, 76, 81, 89, 247, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

відмовити ОСОБА_5 у у задоволенні позову до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення майна з-під арешту.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя І.О. Юзефович