Рішення

від 26.08.2024 по справі 213/2662/24

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2662/24

Номер провадження 2/213/1319/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2024 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Попова В.В.,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №213/2662/24 за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Толстих Олександр Юрійович, до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, -

встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач протягом тривалого часу (з 26.07.1984 по 29.07.2016 рік) працював електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною виникнення у нього хронічного професійного захворювання радикулопатії. З 01 червня 2021 року йому безстроково встановлено третю групу інвалідності, протипоказана важка праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження. Причиною інвалідності зазначено професійне захворювання. Оглядом МСЕК у 2023 році йому було безстроково встановлено 45% втрати професійної працездатності безстроково. Внаслідок отримання професійного захворювання позивач не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліках у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується. Негативні зміни в житті є незворотними, усвідомлення чого завдає позивачу душевного болю та страждань. Представник позивача просить суд в якості відшкодування спричиненої моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, стягнути з відповідача 355000,00 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у відзиві на позов в задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що до позовної заяви Позивачем не надано медичні документи, які б підтверджували перенесення ним стресових, агресивних і других негативних проявів стану здоров`я. Відсутність звернень Позивача до лікаря-психіатра говорить про те, що психічний стан його здоров`я не має відхилень від норми і не потребує психічної корекції лікаря. В матеріалах цивільної справи також відсутні розрахункові документи (касові чеки, квитанції) чи інші документи, які б свідчили про витрати пов`язані з відновленням психологічного стану, стану здоров`я, який був до виникнення ситуації. Зазначені документи є єдиними належними і допустимими доказами, які можуть свідчити про понесення Позивачем витрат на лікування та придбання ліків, оскільки розрахунковий документ свідчить про укладання договору роздрібної купівлі-продажу товару, яким є лікарські засоби. Вважає, що Позивачем належними та допустимими доказами не доведений факт спричинення моральних страждань, душевних переживань, порушення нормальних зв`язків, спричинених професійним захворюванням, відповідно, заявлені вимоги є необґрунтованими.

Крім того, з долучених до позовної заяви Виписок із медичної картки стаціонарного хворого №№710 вбачається, що Позивача турбує біль у хребті з 2007. Лікувався: 2008-2017 амбулаторно в неврологічному відділенні з діагнозами торако-люмбалгія, радикулопатія L5-S1 зліва, виражений больовий синдром. Проте, весь цей час протягом 15 років Позивач успішно проходив обов`язкові щорічні профілактичні медичні огляди. Відповідно до карток працівника, який підлягає періодичному медичному огляду, Позивач визнавався придатним до роботи. Отже, Відповідач зі своєї сторони добросовісно виконував обов`язок щодо виявлення професійних захворювань на ранніх стадіях з метою виведення працівника із шкідливих умов праці згідно п. 1.4 та 1.5 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджений наказом МОЗ України від 21.05.2007 №246. У зв`язку з цим, в матеріалах справи містяться взаємо суперечні документи, які, з одного боку, свідчать, що Позивач був здоровим та придатним до роботи (картки проходження медичних оглядів), а інші свідчать про те, що Позивач був хворий на професійні хронічні захворювання (виписки з особистої медичної картки). Отже, Позивач приховував від Відповідача хронічні професійні захворювання, чим умисно сприяв їх розвитку. Таким чином, дані дії Позивача є несумісними із наступним намаганням звинуватити підприємство Відповідача у виникненні професійних захворювань, адже якби Позивач діяв добросовісно та повідомив Відповідача про наявність в нього хронічних захворювань, до роботи він би не допускався.

Вважає, що стягнення в якості відшкодування моральної шкоди з Відповідача в розмірі 355 000,0 грн. є необґрунтованим та суттєво завищеним.

Процесуальні дії у справі.

18.06.2024 позовна заява надійшла до суду.

24.06.2024позовна заяваприйнята дорозгляду,провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.07.2024 представником відповідача подано відзив на позов.

06.08.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі та клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 26.08.2024 у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів відмовлено.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило.

Фактичні обставини, встановлені судом.

ОСОБА_1 з 26.07.1984 по 29.07.2016 року працював на ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат».В періодчасу з10.01.1991займав посадуелектрослюсаря черговогота зремонту устаткуваннярудозбагачувальної фабрики№2.29.07.2016року бувзвільнений завласним бажанняму зв`язкуз виходомна пенсію(а.с.24-25).

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український НДІ промислової медицини» від 29.06.2023 № 710 встановлено наявність у позивача хронічного професійного захворювання: Радикулопатія попереково-крижова (LS, S1) та шийна (CS, С6, С7), переважно зліва, фаза загострення, на фоні спондилоартрозу хребта з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, з нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозу тазостегнових суглобів (ПФ першого ступеня).

Наявність шкідливих умов праці на робочому місці позивача підтверджено Інформаційною довідкою умов праці управління з питань праці від 08.02.2017 №261/4.6-4.

29.03.2018 комісією з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) позивача, в п.17 якого вказано, що працюючи з 10.01.1991 по 29.07.2016 роках електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування рудозбагачувальної фабрики №2 ПрАТ "ІнГЗК" виконував важку фізичну роботу, показники котрих перевищували нормативні значення через недосконалість робочого місця.

Як зазначено в п.12 Акту, період роботи позивача в умовах спливу шкідливих факторів становить 25 років 6 місяців.

Причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) зазначено: при роботі за участю м`язів нижніх кінцівок тулуба 92,8 при 41-90; робоча поза до 30° / більше 30°, % зміни - 44/15/60 при 25/ні; статистичне навантаження за зімну при утриманні вантажу однією рукою 108 116 кг/с при нормі 43 000 кг/с; статистичне навантаження за зміну при утриманні вантажу двома руками 208 015 кг/с при нормі 97 000 кг/с; нахили тулуба 107-300 разів за зміну при нормативному значенні 50-100 разів.

Особи, які порушили законодавства про охорону праці, комісією не визначені через тривалий час роботи позивача в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурного підрозділу (п.20 Акту) (а.с.8-10).

Згідно з довідкою МСЕК від 21.09.2023 року позивачу при повторному огляді встановлено ступінь втрати професійної працездатності 45% - по радикулопатії з 28 серпня 2023 року безстроково (а.с.11). З 01 червня 2021 року позивачу визначено третю групу інвалідності безстроково (а.с.12). Причиною інвалідності в довідці до Акту огляду МСЕК зазначено професійне захворювання.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим у судовому засіданні обставинам відповідають правовідносини, які регулюють відшкодування моральної шкоди.

Норми права, які застосовує суд та мотиви їх застосування.

Статтею 3 Конституції Українипередбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті43, частина 1 статті46 Конституції Українипередбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці: соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Статтею 6 цього Закону визначено, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (ст.13).

Відповідно достатті 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП Українипередбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

Висновок суду.

Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом достовірно встановлено, що у зв`язку з отриманням професійного захворювання та встановленням стійкої втрати працездатності 45%, позивачу заподіяно моральну шкоду, оскільки внаслідок отримання професійного захворювання у позивача змінилися образ та якість життя, що завдає йому моральних страждань.

Суд вважає, що ушкодження здоров`я, втрата значного відсотка працездатності, потреба в лікуванні, прийоми ліків, перенесення фізичних страждань, безумовно спричиняє позивачу моральні страждання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 рокуз подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому, суд враховує період роботи позивача понад 25 років в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, характер та тривалість отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість вимушених змін в його життєвих стосунках, що вимагає додатковихзусиль дляорганізації життяі свідчить про погіршення стану здоров`я, незворотність негативних наслідків профзахворювання і приходить до висновку, що все це у своїй сукупності вказує на заподіяння позивачу моральної шкоди.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, зазначені у відзиві на позов, щодо відсутності його вини, оскільки обов`язок створити безпечні умови праці законодавством покладено саме на роботодавця відповідача по справі.

Водночас, погоджується з позицією відповідача стосовно того, що позивачем не наведено конкретних достатніх аргументів на обґрунтування саме зазначеної у позові суми спричиненої шкоди.

Отже, виходячи з вищевказаних обставин, суд вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди 180 000 гривень.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити, у зв`язку з необґрунтованістю.

Щодо заперечень відповідача в частині стягнення моральної шкоди без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров`ю.

В цій справі розглядаються вимоги про відшкодування шкоди, завданої платнику податків внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров`ю, отже зміни до Податкового кодексу України, які набрали чинності з 23.05.2020 року, не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування таких збитків.

Крім того, суд погоджується з позивачем, що справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком відповідача, який як податковий агент має виконати функції щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу. Тому суд, задовольняючи вимоги про стягнення зазначених сум на користь позивача, визначає такі суми без утримання податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно дост.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 1800,00 грн., оскільки позивач від його сплати звільнений.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23,76-81,89,95,258-259,263-265,274, 279, 352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акцінерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 180 000 (сто вісімдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Приватного акцінерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 1800,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 ,місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача - адвокат Толстих Олександр Юрійович, свідоцтво № НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», місцезнаходження: вул. Рудна, 47, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50064, код ЄДРПОУ 00190905.

Повне судове рішення складено 26 серпня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Попов