Постанова

від 21.08.2024 по справі 638/12525/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

21 серпня 2024 року

м. Харків

справа № 638/12525/23

провадження № 22-ц/818/2503/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Курило О.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Львової С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Ізюмська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2024 року, ухвалене суддею Штих Т.В., -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Ізюмська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В обгрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 .. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області по справі № 623/3043/21 їй було надано додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, рішення набрало законної сили 21 лютого 2022 року. З 24 лютого 2022 року вона перебувала в Харкові, який знаходився в зоні бойових дій до 15 вересня 2022 року. Вона разом з донькою виїхали за кордон в Німеччину, реєстрацію за постійним місцем проживання вони отримали 06 листопада 2023 року. Крім того зазначає, що вона з 16 вересня по 18 жовтня 2023 року перебувла на стаціонарному лікуванні в клініці в Німеччині. В лютому 2023 року вона звернулась до Ізюмської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Листом № 155/02 від 08 березня 2023 року їй було відмовлено у прийнятті заяви і рекомендовано звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Просить суд визначити їй додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини її батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновок суду про те, що позивач не була позбавлена можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до консульської установи України в іноземній державі, яка виконує консульські функції, або подати належним чином посвідчену заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини через засоби поштового зв?язку грунтується на неповно з?ясованих обставинах справи та належним чином не мотивований.

Крім того, судом не було витребувано у неї документів, які підтверджують початок її перебування із донькою на території іншої держави.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку для прийняття спадщини після смерті батька.

Проте, погодитися повністю із таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 06 травня 1974 року.

ОСОБА_3 , відповідно до повторного свідоцтва серії НОМЕР_2 від 08 травня 2021 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 20 листопада 2020 складено відповідний актовий запис № 925.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області по справі №623/3043/21 від 20 січня 2022 року позивачу ОСОБА_1 було надано додатковий строк два місяці для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішення суду набрало законної сили 21 лютого 2022 року.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

Маючи намір прийняти спадщину у лютому 2023 року позивач звернулась до Ізюмської державної нотаріальної контори, проте, листом № 155/02 від 08.03.2023 позивачці було відмовлено у прийнятті заяви, з огляду на відсутність нотаріального засвідчення справжньості підпису.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1269, частина 1 статті 1270 ЦК України).

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Зважаючи на наведене, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовом про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття48 ЦПК України).

Відповідач це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та ухвалює рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) Верховний Суд зазначив, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

У постанові від 21 липня 2022 року у справі № 662/2401/20 (провадження № 61-17108св21) Верховний Суд зазначив, що належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявами про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. Саме в межах розгляду позову, пред`явленого до спадкоємця, який прийняв спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, і має доводити поважність причин пропуску строку необізнаність про існування заповіту на його користь, а також обґрунтовувати послідовність своїх дій та поведінки як спадкоємця.

Таким чином, у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №761/30025/16-ц, у постанові Верховного Суду у справі №352/382/18 від 30 квітня 2020 року.

З матеріалів справи вбачаться, що рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області по справі № 623/3043/21 від 20 січня 2022 року позивачу ОСОБА_1 було надано додатковий строк два місяці для подання заяви про прийняття спадщини. Між тим постановою Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2024 року зазначене рішення було скасовано та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Із змісту постанови Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2024 року вбачається, що ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_6 , яка була дружиною ОСОБА_3 та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_5 вказувала, що після смерті матері вела спільне господарство з ОСОБА_3 , надавала йому потрібну допомогу.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 з початку війни перебувала у Німеччині та могла звернутися із заявою про прийняття спадщини до консульської установи України в цій державі.

Між тим, з матеріалів справи наведене не вбачається.

Позивач вказує, що вона виїхала з України 22.04.2022 року, тобто вже після спливу встановленого рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 січня 2022 року строку на прийняття спадщини.

Водночас, апеляційним судом встановлено, що на час ухвалення оскаржуваного рішення, рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 січня 2022 року, яким було надано додатковий строк для прийняття спадщини було скасовано постановою Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2024 року та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Саме з цих підстави і належить відмовити у повторному визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позову.

Згідно п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2024 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , мотивувальну частину рішення викласти в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26 серпня 2024 року.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - О.Ю. Тичкова

О.М. Курило