Ухвала

від 27.08.2024 по справі 140/2816/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 140/2816/18

Провадження № 22-ц/801/1933/2024

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М.

Доповідач:Оніщук В. В.

УХВАЛА

27 серпня 2024 рокуСправа № 140/2816/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

судді-доповідача: Оніщука В.В.,

суддів: Медвецького С. К., Рибчинського В. П.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у цивільній справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою адвоката Цепляєва Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» було задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у розмірі 110 034,88 гривень по кредитному договору від 16 жовтня 2008 року, вирішено питання судових витрат.

Не погодившись із таким рішенням, 07 серпня 2024 року адвокат Цепляєв С. В. в інтересах відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Водночас адвокат Цепляєв С. В. заявляє клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, мотивуючи поважність причин його пропуску тим, що суд першої інстанції не з`ясував місце реєстрації ОСОБА_1 , у зв`язку із чим той не був повідомлений про розгляд справи. Копію оскаржуваного рішення представник отримав 19 червня 2024 року та ознайомився із матеріалами справи лише 01 серпня 2024 року, тому вважає, що строк на подання апеляційної скарги має бути поновлено.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 серпня 2024 року матеріали справи були витребувані із суду першої інстанції та надійшли 20 серпня 2024 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 серпня 2024 року було визнано неповажними зазначені адвокатом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу було залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків, а саме для надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги із зазначенням інших підстав для його поновлення.

Копію вказаної ухвали адвокат Цепляєв С. В. отримав цього ж дня у електронному кабінеті у ЄСІТС.

23 серпня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшла заява про поновлення строку на виконання вимог ухвали від 21 серпня 2024 року.

Заяву адвокат Цепляєв С. В. обґрунтовує тим, що про існування оскаржуваного рішення ОСОБА_1 стало відомо із виконавчого провадження лише 29 травня 2024 року.

30 травня 2024 року він уклав договір про надання правничої допомоги з адвокатом Цепляєвим С. В.

07 червня 2024 року адвокат засобами електронного зв`язку надіслав до суду першої інстанції заяву про отримання копії оскаржуваного рішення.

19 червня 2024 року адвокат отримав копію оскаржуваного рішення.

У період часу з 03 липня 2024 року по 26 липня 2024 року адвокат перебував на лікарняному з діагнозом «пошкодження зв`язок лівого гомілково-стопного суглобу» у зв`язку із чим не міг вчасно ознайомитися із матеріалами справи та вчасно подати апеляційну скаргу.

Заява про ознайомлення була подана до суду 24 липня 2024 року, і лише 01 серпня 2024 року адвокат зміг ознайомитися із матеріалами справи.

Представнику невідомо у зв`язку з чим у матеріалах справи відсутня заява про ознайомлення із матеріалами справи, а також про видачу копії оскаржуваного рішення.

Посилаючись на викладене, представник відповідача просив визнати поважними причини пропущення строку на подання апеляційної скарги та просив його поновити.

Вирішуючи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Як встановлено судом позивач 06 листопада 2018 року звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Оскаржуване рішення ухвалене судом 13 грудня 2018 року.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Як встановлено із матеріалів справи, суд першої інстанції дійсно не перевірив місце проживання відповідача, внаслідок чого він не отримав копії ухвали про відкриття провадження у справі, призначення її до розгляду та копії позовної заяви, адже з 12 вересня 2018 року ОСОБА_2 зареєстрований за іншою адресою.

Відтак, скаржник не був повідомлений про розгляд справи і відповідно має право звертатися із заявою про поновлення строку після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Водночас відповідно до ч. 1-2 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Як зазначає представник відповідача адвокат Цепляєв С. В. копію оскаржуваного рішення він отримав 19 червня 2024 року, на підтвердження чого надав копію супровідного листа Немирівського районного суду Вінницької області.

Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що про існування оскаржуваного рішення, як зазначає сам адвокат Цепляєв С. В., відповідачу стало відомо ще 29 травня 2024 року. При цьому варто також зауважити, що рішення доступне у ЄДРСР з 18 грудня 2018 року, тож ані відповідач, ані його представник не були позбавлені можливості ознайомитися зі змістом оскаржуваного рішення, починаючи з 29-30 травня 2024 року.

Із наданих адвокатом медичних довідок можливо встановити, що адвокат Цепляєв С. В. 03 липня 2024 року звернувся до Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, де йому було встановлено тимчасову непрацездатність з 03 липня 2024 року по 05 липня 2024 року (виписка № 12540 від 03 липня 2024 року).

Однак інформаційні довідки з електронної системи охорони здоров`я від 05 липня 2024 року та від 19 липня 2024 року не дають змоги ідентифікувати особу пацієнта. До того ж у довідках зазначено, що вони не є документами.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що при діагнозі «пошкодження зв`язок лівого гомілково-стопного суглобу» адвокат Цепляєв С. В. мав можливість подати апеляційну скаргу засобами електронного зв`язку через систему «Електронний суд» та у такий же спосіб ознайомитися із матеріалами справи.

Колегія суддів наголошує, що адвокат Цепляєв С. В., будучи фахівцем у галузі права із відповідним досвідом, враховуючи час ухвалення рішення у справі, уклавши з ОСОБА_1 угоду про надання правничої допомоги 30 травня 2024 року, мав усвідомлювати необхідність невідкладного апеляційного оскарження такого рішення, проте право на оскарження судового рішення вчасно не реалізував.

Також сам відповідач ОСОБА_1 не був позбавлений можливості самостійно подати апеляційну скаргу або скористатися правом на правничу допомогу іншого адвоката. Доказів протилежного суду не надано.

Окрім того згідно із вимогами п. 9 Розділу ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації № 814 від 20 серпня 2019 року на першому аркуші вхідного документа в паперовій формі (у тому числі, у разі роздрукування паперової копії вхідного електронного документа) у правому нижньому куті або вільному від тексту місці проставляється реєстраційна позначка (штамп), в якому зазначаються дата реєстрації, реєстраційний номер (та за необхідності - найменування суду) і підпис особи, яка здійснила реєстрацію документа, а в разі необхідності - і час подання документа.

Однак долучена до заяви про поновлення строку на подачу апеляційної скарги заява адвоката Цепляєва С. В. із відміткою про ознайомлення з матеріалами справи не містить штампу вхідної кореспонденції місцевого суду, відтак у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що така заява у будь-який спосіб подавалась до місцевого суду.

До того ж, як уже зазначалось судом, ознайомлення адвоката Цепляєва С. В. із матеріалами справи лише 01 серпня 2024 року не може бути визнано поважною підставою для поновлення строку, адже процесуальний закон пов`язує початок відліку строку на апеляційне оскарження рішення суду виключно з моментом вручення копії оскаржуваного судового рішення.

Поважними причинами визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Наведені адвокатом у заяві про поновлення строку причини пропуску такого строку не свідчать про існування труднощів, що були непереборними, не залежали від волевиявлення скаржника й перешкоджали поданню апеляційної скарги у передбачений законом строк.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

У §§ 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Ryabykh v. russia», заява № 52854/99, §§ 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Крім цього, відповідно до ч. 1ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно вимог ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, апеляційним судом не встановлено.

За змістом ст. 357-359 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо наведені у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави для його поновлення визнані судом неповажними.

За встановлених обставин колегія суддів приходить до висновку, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Цепляєва С. В. в інтересах ОСОБА_1 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року слід відмовити.

Керуючись статтями 126, 358, 381 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Визнати неповажними зазначені адвокатом Цепляєвим Сергієм Вікторовичем підстави для поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Цепляєва Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року у цивільній справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Оніщук

Судді В. П. Рибчинський

С. К. Медвецький