Постанова

від 27.08.2024 по справі 487/1539/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

27.08.24

22-ц/812/1280/24

Провадження № 22-ц/812/1280/24 Суддя першої інстанції Гаврасієнко В.О.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 серпня 2024 року м. Миколаїв Справа № 487/1539/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж. М.,

при секретарі судового засідання Андрієнко Л.Д.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 червня 2024 року, повний текст якого складено 25 червня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Гаврасієнко В.О., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зодіак-СБ» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

В С Т А Н О В И В:

20 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив в подальшому, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зодіак-СБ» (далі ТОВ «Зодіак-СБ») про стягнення заборгованості по заробітній платні.

Позов обґрунтовував тим, що він працює у ТОВ «Зодіак-СБ» з вересня 2020 року за безстроковим трудовим договором, укладеним на невизначений строк на посаді інспектора охорони з посадовим окладом 16 400 грн.

На протязі 2022 року заборгованість по заробітній платі за 2021 рік працівникам ТОВ «Зодіак-СБ» була виплачена, а починаючи з 01 січня 2022 року по теперішній час, утворилася заборгованість, яка так і не була ліквідована.

Таким чином, виплата йому заробітної плати за період з 01 січня 2022 року по теперішній час не здійснювалась, що призвело до накопичення заборгованості з оплати праці.

На вимогу позивача до керівництва ТОВ «Зодіак-СБ» щодо сплати боргу по заробітній платі він отримував попередження бути звільненим без оплати праці, що на його думку є неприпустимим та порушує чинне законодавство.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ «Зодіак-СБ» заборгованість по заробітній платні за період з 01 січня 2022 року по 23 квітня 2024 року в сумі 493 640 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено факт перебування з відповідачем у трудових відносинах на посаді інспектора охорони, а відтак і зобов`язання відповідача виплатити заборгованість по заробітній платі відсутнє.

Не погодившись з рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де посилаючись на неповноту встановлення та оцінки обставин судом просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким вимоги позову задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не взяв до уваги обставини звернення позивача до суду з клопотанням від 20 грудня 2023 року про витребування доказів.

Саме вони мають суттєве значення для правильного вирішення судової справи, оскільки підтверджують перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем і визначають фактично відпрацьований період за який не була виплачена йому заробітна плата.

Таким чином судом першої інстанції ухвалою від 27 березня 2023 року фактично не було витребувано цих доказів у зв`язку з ненаданням їх відповідачем.

При розгляді справи судом не досліджені об`єктивно, як докази, його посвідчення та перепустки, як раз саме вони підтверджують зв`язок трудових відносин між позивачем та ТОВ «Зодіак-СБ». Встановлення такого зв`язку підтверджують також і витребувані 09 січня 2024 року ухвалою суду відомості відносно обліку, реєстрації, видачі постійної електронної перепустки та виданих тимчасових перепусток. З яких чітко зрозуміло, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» ініціювало у Миколаївській філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» для позивача, як робітника ТОВ «Зодіак-СБ» замовлення тимчасових та постійної перепусток для здійснення ним посадових обов`язків по цілодобовій охороні майнового комплексу об`єктів.

Посвідчення служби охорони, постійна електронна перепустка, тимчасові перепустки, цифровий носій із відеозаписом робочих журналів які містять достовірну інформацію про період роботи у ТОВ «Зодіак-СБ», були долучені позивачем до матеріалів справи у якості письмових та електронних доказів, які обґрунтовано підтверджують заявлені позовні вимоги.

Також суд не врахував при загальному огляді і оцінці матеріалів справи умови, невиконання ухвали від 06 вересня 2023 року при яких було закінчено виконавче провадження.

Замість прагнення послідовного порівняння перевірки, зіставлення фактів при оцінці, приймаючи рішення де в цілісності зв`язків і характеристик з упевненістю можна побачити наявність таких ознак, як виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу, суд незважаючи на це, бере до уваги хибний відзив відповідача та робить неправильні висновки.

На день слухання справи відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що позивач на підтвердження доводів позову надав копії посвідчень охоронника, які діяли з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року; копію перепустки за 01 січня 2022 року; копії тимчасових перепусток за 2020-2021 роки.

За інформацією Головного управління ДПС у Миколаївській області № 3729/5/14-29-12-01-02 від 18 травня 2023 року за період з першого кварталу 2022 року по 1 квартал 2023 року відсутня інформація про доходи ОСОБА_1 .

За інформаційного листа генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» від 13 лютого 2024 року встановлено, що за період з січня 2021 року по лютий 2023 року між ТОВ «Грінтур-Екс» та ТОВ «Зодіак-СБ» існували договірні відносини на підставі договору про охорону об`єкта № 20/05-1від 20 травня 2020 року, предметом якого є цілодобова охорона єдиного майнового комплексу Товариства, що розташований у Миколаївському морському порту.

Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» у наданій таблиці підтверджено, що з 01 січня 2021 року по 01 січня 2022 року охороннику ОСОБА_1 видавались перепустки організацією ініціатором оформлення перепустки, яка сплачує порту вартість оформлення перепустки ТОВ «Грінтур-Екс», підприємством-контрагентом ініціатора запиту є ТОВ «Зодіак-СБ».

Також судом встановлено, що на виконання ухвали Заводського районного суду міста Миколаєва від 06 вересня 2023 року головним державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві ТОВ «Зодіак-СБ» 09 листопада 2023 року направлено вимогу виконати рішення суду, а саме надати належним чином засвідчені копії витребуваних судом документів.

В подальшому постановою головного державного виконавця від 02 квітня 2024 року виконавче провадження № 73009022 з виконання ухвали № 487/1539/23 від 06 вересня 2023 року закінчено. Згідно постанови встановлено, що згідно вимоги державного виконавця від 09 листопада 2023 року та 19 березня 2024 року боржником рішення суду не виконано, та без участі боржника не може бути виконано.

У відзиві на позов ТОВ «Зодіак-СБ» заперечувало факт трудових відносин з позивачем, наполягаючи на тому, що ОСОБА_1 ніколи не перебував та не перебуває у трудових відносинах з Товариством. Разові перепустки видавались останньому у зв`язку з його наміром працевлаштуватися, проте до оформлення на роботу ОСОБА_1 так і не приступив.

Предметом апеляційного перегляду в цій справі є питання наявності підстав для стягнення на користь працівника з відповідача-роботодавця невиплаченої заробітної плати.

Частинами 1, 4 та 5 статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частиною 1 статті 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 3 статті 15 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п`ятій статті 97 КЗпП України.

Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат. Одночасно звертає на себе увагу той факт, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством (зокрема, у випадку простою). Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі N 243/2071/18, і підстав для відступу від такого правового висновку немає.

Тобто, заробітна плата виплачується працівникам за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Для належної кваліфікації наявності трудових відносин слід виходити з наступного.

У частині 1 статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, фізичної організації або уповноваженим органом чи особою, за якою працівник зобов`язаний виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, власник підприємства, установи або організації, уповноваженим ним органом, чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникам заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою.

Як зазначається в статті 48 КЗпП України основним документом про трудову діяльність працівника є його трудова книжка, яка заповнюється роботодавцем.

Враховуючи, що роботодавцю необхідно утримувати із заробітної плати працівника військовий збір, податок на доходи фізичних осіб, а також нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок із власних доходів, з огляду на розмір заробітної плати працівника, довідка органу Державної фіскальної служби України також є належним доказом працевлаштування відповідної особи.

Частиною 2 статті 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право подавати його до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Системний аналіз статей 21, 94, 233 КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що захист підлягають трудовим правам працівника у разі порушення їх роботодавцем.

За таких умов, з урахуванням положення статей 77 , 81 ЦПК України, саме працівник має належними та допустимими доказами довести факт порушення роботодавцем його трудових прав.

Для вирішення питання щодо заборгованості по заробітній платі позивачу необхідно довести розмір заробітної плати, яка встановлена ??за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки).

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2018 року у справі N 242/5780/16-ц.

З огляду на статтю 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або з`являються серйозні (факти), які обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші ресурси, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов`язана довести ті факти, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень. Докази подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставинам, які мають значення для ухвалення рішень у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, настає спір. Доказування не може обґрунтуватися на припущеннях (статті 77, 81 ЦПК України ).

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог про наявність трудових відносин з відповідачем, а відтак й про розмір заробітної плати та розмір її заборгованості за спірний період, дійшов до правильного висновку щодо відмови у позові за недоведеністю.

Копії посвідченьслужби охорони«Зодіак-СБ»та тимчасовихперепусток «Грінтур-екс», виданих на ім`я позивача, як охоронцю, не підтверджують факт працевлаштування з вересня 2020 року та роботи ОСОБА_1 на посаді інспектораохорони та наявність заборгованості по заробітній платі.

Крім того, відповідач заперечує будь-які трудові відносини з позивачем, а за інформацією Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області від 18 травня 2023 року у ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 01 березня 2023 року дані про доходи відсутні.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом того факту, що відповідач не виконав ухвалу суду першої інстанції про витребування письмових доказів на підтвердження трудових відносин сторін, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач заперечує будь-які трудові відносини між сторонами.

Таким чином, копії посвідчень служби охорони «Зодіак-СБ» та тимчасових перепусток «Грінтур-екс», виданих на ім`я позивача, як охоронцю, при тому, що позивач стверджує, що він займав посаду інспектора охорони, не можуть бути прийняті судом, як належні докази щодо наявності трудових відносин сторін, розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній за період з 01 січня 2022 року по 26 лютого 2023 року.

Не може бути підтвердженням таких фактів як наявність трудових відносин сторін, розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній за вказаний період й інформація Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» від 13 лютого 2024 року, за якою встановлено, що за період з січня 2021 року по лютий 2023 року між ТОВ «Грінтур-Екс» та ТОВ «Зодіак-СБ» існували договірні відносини на підставі договору про охорону об`єкта № 20/05-1від 20 травня 2020 року, предметом якого є цілодобова охорона єдиного майнового комплексу Товариства, що розташований у Миколаївському морському порту. Ці обставини стосуються господарської діяльності відповідача, проте ніяк не підтверджують трудові відносини сторін у цій справі.

Отже доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яку надав суд першої інстанції і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд правильно застосовував норми матеріального права та дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню не підлягає.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Явороська

Повний текст постанови складено 27 серпня 2024 року.