Постанова

від 15.10.2024 по справі 487/1539/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

15.10.24

22-ц/812/1434/24

Провадження № 22-ц/812/1434/24 Головуючий суду першої інстанції Гаврасієнко В.О.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2024 року м. Миколаїв Справа № 487/1539/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання Лівшенку О.С.,

без участі учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Зодіак-СБ» на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2024 року, повний текст якої складено 15 липня 2024 року, постановлену під головуванням судді Гаврасієнка В.О., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Зодіак СБ» на рішення головного державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стеценко Наталії Василівни,

В С Т А Н О В И В:

15 червня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Зодіак-СБ» (далі ТОВ «Зодіак-СБ») звернулась до суду зі скаргою на рішення головного державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Стеценко Н.В. (далі головний державний виконавець Дарницького ВДВС Стеценко Н.В.).

Вимоги скарги мотивувало тим, що в провадженні головного державного виконавця Дарницького ВДВС Стеценко Н.В. перебувають відкриті виконавчі провадження № 74697121, № 74696918, № 74696834, № 74697009, № 73009022, № 73009022 від 02 квітня 2024 року, № 73009022 від 19 березня 2024 року та № 73009022 від 19 жовтня 2023 року.

Про дані виконавчі провадження скаржник дізнався випадково в державному реєстрі. 04 червня 2024 року скаржником було отримано постанови, які він на теперішній час оскаржує.

У провадження цього ж складу суду перебуває на розгляді справа № 487/1539/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Зодіак-СБ» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

06 вересня 2023 року судом винесена ухвала про тимчасове вилучення копії документів які викладені в ухвалі суду.

На виконання вимог даної ухвали ТОВ «Зодіак-СБ» направив відзив від 08 вересня 2023 року та повідомило, що ОСОБА_1 ніколи не перебував з ТОВ «Зодіак-СБ» у трудових відносинах, а тому надати документи немає можливості, про що було повідомлено належним чином 25 вересня 2023 року.

05 квітня 2024 року ТОВ «Зодіак-СБ» отримало вимогу головного державного виконавця Дарницького ВДВС Стеценко Н.В. за № 73009022/6 від 19 березня 2024 року щодо витребування таких же документів по яким ще 25 вересня 2024 року була надана відповідь суду.

Посилаючись на викладене, ТОВ «Зодіак-СБ» просило суд визнати дії головного державного виконавця Дарницького ВДВС Стеценко Н.В. незаконними та скасувати постанови ВП № 74697121, № 74696918, № 74696834, № 74697009, № 73009022, № 73009022 від 02 квітня 2024 року, № 73009022 від 19 березня 2024 року та № 73009022 від 19 жовтня 2023 року. .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2024 року закрито провадження за скаргою.

Ухвала суду мотивована тим, що у скарзі ТОВ «Зодіак-СБ» оскаржує рішення головного державного виконавця Дарницького ВДВС Стеценко Н.В. щодо стягнення виконавчого збору, стягнення штрафу та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.

Оскарження таких рішень державного виконавця підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

При таких обставинах, провадження по справі за скаргою ТОВ «Зодіак-СБ» підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1статті 255 ЦПК України.

Не погодившись з ухвалою суду, ТОВ «Зодіак-СБ» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою вимоги скарги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Зодіак-СБ» було безпідставно відмовлено в задоволенні скарги, посилаючись на те, що справа повинна розглядатись в загальному порядку, шляхом подачі адміністративного позову (скарги).

Згідно з пунктом 11 статті 12 ЗУ «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

На час розгляду справи відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи не надходило.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, проте повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи належним чином. За таких обставин з огляду на приписи частини 2 статті 372 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу без участі учасників справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, визначених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Згідно з абзацом першим частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини 1 статті 19 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Помилковим є застосування приписів статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень. Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами.

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й певні постанови виконавця.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності виконавців.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Отже за загальними правилами ЦПК України скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.

Між тим, крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Так, за частинами 1 та 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, приписи Закону «Про виконавче провадження» відносять до справ адміністративної юрисдикції спори зокрема, постанови щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження та накладення штрафу.

У постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 759/15553/14-ц та від 19 лютого 2020 року у справі № 382/389/17 Велика Палата Верховного Суду зробила правові висновки, згідно з якими імперативним правилом частини 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи частину 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на принципи визначення юрисдикції спорів, пов`язаних з виконанням виконавчих документів, виснувала, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.

Як встановлено з матеріалів справи ТОВ «Зодіак-СБ» звернулося зі скаргою на рішення головного державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), зокрема, постанову про стягнення витрат виконавчого провадження від 19 жовтня 2023 року; постанову про накладення штрафу від 19 березня 2024 року; постанову про стягнення виконавчого збору від 02 квітня 2024 року; постанову по накладення штрафу від 02 квітня 2024 року постановлених у рамках відповідних виконавчих проваджень, відкритих цим же державним виконавцем.

Якщо вирішення спору має відбуватися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства, то згідно з вимогами пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження. Якщо провадження у такій справі вже було відкрито, то таке провадження підлягає закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

У справі,що розглядається, оскарженняпостанов державноговиконавця про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, тому суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі вимог пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ТОВ «Зодіак-СБ» залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2024 року залишити без змін.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, то розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зодіак-СБ» залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2024 року.