Постанова

від 26.08.2024 по справі 522/3863/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5840/24

Справа № 522/3863/23

Головуючий у першій інстанції Ярема Х.С.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та за об`єднаним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1

24 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в твердій грошовій сумі 25 000 грн. щомісячно, починаючи з 24.02.2023 та до повноліття дитини.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що з 2002 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 . У них народилось двоє дітей син ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та донька ОСОБА_5 (23.01.2010). Шлюб розірвано в 2023 року. Оскільки неповнолітня донька проживає з матір`ю за кордоном, перебуває повністю на її утриманні, батько повинен сплачувати аліменти. Рівень життя у Великобританії, де вони зараз проживають, є дуже високим, мати самостійно не може утримувати дитину, а батько має досить високий дохід. Він працює моряком на судах іноземних судновласників на посаді старшого механіка та отримує заробітну плату 10 000 доларів США щомісячно. Також він здає в оренду належну йому квартиру, паркінг. Його загальний дохід щомісяця складає від 370 000 до 400 000 грн. Вважає, що відповідач одразу як дізнався про подання до нього позову знав усі гроші з банківських рахунків, закрив їх, звільнився та почав працювати неофіційно моряком. Тобто, усі ці дії свідчать про навмисне приховуванням ним свого дійсного доходу.

Позивач вважає, що батько може сплачувати аліменти на дитину 25 000 грн. щомісячно, що складає лише 1/6 частину його доходів та відповідає потребам дитини, витрати на утримання якої складають близько 50 000 грн. щомісячно (приблизно до 8 000 грн. на репетиторів, кружки, спорт; до 5 000 грн. на канцелярське приладдя; до 8 000 грн. на розваги; до 8 000 грн. на придбання одягу; до 20 000 грн. на харчування).

Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_2

31березня 2023року ОСОБА_2 звернувся досуду зпозовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 аліменти на своє утримання як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в розмірі 10 000 грн. щомісячно починаючи з 25.03.2023 і до закінчення навчання чи до досягнення 23 років.

Позовна заява вмотивована тим, що ОСОБА_3 є його батьком. Позивач є повнолітнім, одруженим та є студентом ІІ курсу Одеського Національного морського університету Навчально наукового інституту морського флоту, строк закінчення навчання 30.06.2025. В зв`язку з навчанням потребує матеріальної допомоги, яку батько має змогу йому надавати, оскільки працює моряком на судах іноземних судновласників на посаді старшого механіка, здає в оренду власне майно та отримує щомісяця дохід від 370 000 грн. до 400 000 грн. Отже, батько може допомагати йому щомісяця в розмірі 10 000 грн. Також позивач має проблеми із здоров`ям, потребує лікування.

Позиція відповідача у суді першої інстанції.

ОСОБА_3 позов ОСОБА_1 визнав частково в розмірі одного прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку в розмірі 2 833 грн, так як на думку відповідача, позивач не надала доказів, що витрачає на дитину 50 000 грн. щомісяця. При цьому за час проживання однією сім`єю на дитину витрачали приблизно біля 6 000 грн. щомісяця. З січня 2023 року він не працює моряком, не отримує доходу. Він є пенсіонером, інвалідом 3 групи по зору, зір погіршується. На його утриманні також перебуває матір ОСОБА_6 (1939 р.н.), яка потребує догляду та лікування. Доказів отримання відповідачем доходу від оренди позивач не надала. Витрати на репетиторів, кружки є додатковими витратами на особливі потреби дитини, а не аліментами в загальному розумінні. Тобто, відповідач немає більше високого доходу в розмірі 10 000 дол США, оскільки давно не працює, не може працювати, оскільки погіршується зір, а під час військового стану морське судно не плаває.

Щодо позовної заяви ОСОБА_2 відповідач зазначив, що сума аліментів 10 000 грн. щомісячно нічим взагалі не обґрунтована. При цьому син є повнолітнім, сам працював за контрактом моряком та мав дохід 1 000 доларів щомісячно. Він є працездатним та може й далі працювати. В липні 2022 року він одружився, однак доказів, що його дружина як член сім`ї не може надавати матеріальну допомогу не надано. Доказів понесення витрат на лікування він взагалі не надає. Натомість ОСОБА_3 вже не працює моряком та не отримує дохід, про який заявляє позивач. Відповідач є інвалідом 3 групи, на його утриманні знаходиться матір ОСОБА_6 , пенсіонерка, яка потребує догляду та лікування, а тому сплачувати аліменти на повнолітнього сина, який продовжує навчання, він не має можливості.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в розмірі 7 000 гривень щомісячно, починаючи з 24 лютого 2023 року до досягнення дитиною повноліття. Стягнено з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 300,44 гривень. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за 1 місяць. В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та позовні вимоги ОСОБА_2 , посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

1)позивачка ОСОБА_1 з дитиною мешкають тимчасово за кордоном у Сполученому Королівстві Великої Британії та Ірландії, тому вона просила призначити до стягнення аліменти у твердій грошовій сумі на утримання дитини 25 000 гривень, однак суд фактично визначив аліменти на мінімальному рівні, не врахувавши при цьому, що відповідач отримує величезний дохід у розмірі 10 000 доларів США на місяць, тобто щонайменше 396 600 гривень на місяць;

2)«…для відповідача сплата аліментів у розмірі 7000 гривень в місяць взагалі не гроші та жодним чином не впливають на його матеріальний стан, оскільки цю суму відповідач заробляє за 1 годину, а тому останні 23 години та 30 днів він може працювати на себе, виключно для задоволення власних інтересів…»

3)відповідач ставить свої інтереси вище, ніж інтереси дитини, що не відповідає найкращим інтересам дитини;

4)у рішенні суду першої інстанції відсутнє будь-яке обґрунтування, аналіз причин, перелік доказів, з яких суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення аліментів у розмірі 7000 гривень;

5)«…відповідач оформлював інвалідність для можливості виїжджати за кордон, але через звернення до суду з позовом про стягнення аліментів вирішив почекати, коли закінчиться справа. Станом на сьогодні відповідач може виїхати та працювати за фахом старшого механіка»;

6)твердження, що на утриманні відповідача знаходиться непрацездатна мати, яка є пенсіонером та має недостатній розмір пенсії є передчасними та безпідставними;

7)щодо наявності шлюбу у ОСОБА_2 , то законодавцем не визначено правової норми, яка автоматично позбавляє права на аліменти через наявність цієї обставини;

8)щодо посилання суду першої інстанції на наявність контракту, ОСОБА_2 зазначає, що коштів не отримував, а безкоштовно проходив стажування разом із відповідачем під його керівництвом, зазначена практика потрібна для довідки для плавання, якщо судновласник сплачував кошти, то безпосередньо відповідачу за роботу позивача;

9)кошти на навчання ОСОБА_2 не заробив, а відповідач, користуючись тим, що він старший механік, отримав копію контракту, який навіть відсутній у ОСОБА_2 , а тому достовірність цього документа він ставить під сумнів.

Короткий зміст відзиву ОСОБА_3 на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що:

1)судом першої інстанції було детально досліджено докази подані сторонами, надано оцінку та проведено їх аналіз, що простежується в абзацах №№61-103 та №№115-122 оскаржуваного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2024 року;

2)наданий ОСОБА_1 розрахунок приблизних витрат (у середньому) на утримання дитини у розмірі 50000 гривень на місяць, відсутність будь-яких пояснень щодо того, на що саме «витрачаються» такі кошти при утриманні неповнолітньої дитини у віці 14 років та відсутність доказів понесення таких витрат ОСОБА_1 знайшли своє відображення в оскаржуваному рішенні (абз. 87-91);

3)теза про те, що «відповідач оформлював інвалідність для можливості виїжджати за кордон, але через звернення до суду з позовом про стягнення аліментів вирішив почекати, коли закінчиться справа» э домислом скаржників, не відповідає дійсності та не підтверджена будь-якими належними та допустимим доказами;

4)ОСОБА_2 не надано до суду першої інстанції жодного належного та допустимого доказу щодо відсутності можливості у його дружини або матері надавати йому утримання у зв`язку із навчанням, оскільки обов`язок утримувати повнолітню особу, яка продовжує навчання стосується не лише його батька, а й інших членів сім`ї;

5)ОСОБА_2 , будучи студентом, працював за контрактами моряка та мав дохід в розмірі 1000 дол США щомісячно.

Порядок розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 26 серпня 2024 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

На підставі матеріалів справи встановлено, що 21 грудня 2002 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали шлюб, який рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.05.2023 (справа № 522/3047/23) шлюб розірвано.

15 березня 2003 року в подружжя народився син ОСОБА_4 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_1 від 13.05.2003), а 23.01.2010 народилась донька ОСОБА_5 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_2 від 18.02.2010).

Неповнолітня донька ОСОБА_2 (14 років) разом з матір`ю зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з воєнним станом наразі проживає разом з матір`ю в Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії.

ОСОБА_2 навчається в КЗПСО «Мистецька школа №10 м. Одеси» з 01.06.2019 з класу вокалу. Плата за навчання складає за 2019 рік 1 000 грн., за 2020 рік 2 520 грн.

Згідно з чеками, наданими ОСОБА_1 , з грудня 2023 року вона купує продукти, побутові речі у Великобританії.

Повнолітній син ОСОБА_2 (21 рік) проживає окремо від батьків. У липні 2022 року одружився. Сторони про це доказів не надали, проте визнають цю обставину.

ОСОБА_2 є студентом 2 курсу Одеського Національного морського університету Навчально наукового інституту морського флоту, строк закінчення навчання 30.06.2025. Вартість навчання з 15.09.2022 - 103 500 грн. (2 курс 31 300 грн., 3 курс - 34 400 грн., 4 курс - 37 800 грн.). Оплата щомісячна.

Згідно з довідками ОСОБА_2 з 20.01.2023 діагностовано ознаки жирової інфільтрації печінки. Виражена пневматизація кишечника.

Відповідно до контрактів найму моряка від 18.03.2022 та 18.09.2022 ОСОБА_2 працював за наймом вайпером на морському судні «Puma» на період 5+1 місяць та +4 місяці, із заробітною платою 1 000 доларів США щомісяця. Дохід отримував з березня по листопад 2022 року.

Батько ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 23.02.2023 ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 та машиномісце, які придбані в 2016 році.

ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) є пенсіонером по інвалідності ІІІ групи по зору, що підтверджується пенсійним посвідченням від 30.11.2022 - довічно.

ОСОБА_3 має ряд захворювань в області отоларингології, що підтверджується довідками.

ОСОБА_6 (1939 р.н.) є матір`ю ОСОБА_3 .. Її пенсія становила 42 099,68 грн. за 2022 рік. Має захворювання: ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія напруги ІІІ ФК, кардіосклероз дисфузний атеросклеротичний, атеросклероз, гіпертонічна хвороба ІІ ст., хронічна ішемія мозку, полікістоз нирок, ожиріння І ст. деформуючий остеоартроз.

13 жовтня 2016 року ОСОБА_3 видано посвідчення моряка НОМЕР_3 терміном дії до 13.10.2021 (статус продовжено до 13.10.2026).

Згідно із записами в Посвідченні моряка ОСОБА_3 з 10 листопада 2016 року працює моряком, останній запис про звільнення 16 січня 2023 року.

Відповідно до записів в послужній книжці моряка ОСОБА_3 , видана 26.08.2018, останнім місцем роботи є судно Puma Green Island Maritime S.A. з 11.11.2021 до 16.01.2023.

Згідно з довідкою від 12.04.2024, виданою Одеським обласним центром зайнятості, ОСОБА_3 з 08.04.2024 зареєстрований як безробітній.

ОСОБА_3 має диплом «Механік першого розряду» від 06.10.2016 №15896/2016/07, (статус «дійсний»), диплом «Механік першого розряду» від 25.03.2022 №15896/2016/07 (статус «дійсний»).

За договором №771 про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном від 27.10.2020 та Актом від 10.11.2020, за договором № 730 про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном від 28.10.2021 та Актом від 10.11.2021 ТОВ «Віта Марітайм» надало ОСОБА_3 послуги з працевлаштування за кордоном.

ТОВ «Віта Марітайм» є посередником у працевлаштуванні моряків на іноземні судна та не перебуває у трудових відносинах з з моряками, не виплачує заробітну плату.

Згідно з контрактами від 10.11.2020 та від 10.11.2021 ОСОБА_3 працював на судні «Puma» на період 4+1 місяць, заробітна плата 10 300 дол. США.

За даними Державної прикордонної служби України ОСОБА_3 повернувся на територію України 20.02.2022 в пункті Одеський морський торговельний порт, т/з Puma. Після цього за межі території України не виїжджав.

АТ Райфрайзен Банк, АТ Південний підтвердив, що ОСОБА_3 не має відкритих та діючих рахунків.

AT «Укрсиббанк» підтвердив, що ОСОБА_3 не має відкритих та діючих рахунків, має закриті рахунки:

- № UA44 351005 00000 26203806676100, валюта USD, рух коштів з 04.09.2018 (дата відкриття рахунку) до 17.04.2023 (дата закриття рахунку);

- № НОМЕР_4 , валюта UAH, рух коштів з 09.09.2022 (дата відкриття рахунку) до 17.04.2023 (дата закриття рахунку);

- № НОМЕР_5 , валюта UAH, рух коштів з 27.08.2018 (дата відкриття рахунку) до 17.04.2023 (дата закриття рахунку);

- № НОМЕР_6 , валюта USD, рух коштів 27.08.2018 (дата відкриття рахунку) до 17.04.2023 (дата закриття рахунку);

- № НОМЕР_7 , валюта EUR, рух коштів 27.08.2018 (дата відкриття рахунку) до 17.04.2023 (дата закриття рахунку);

- № НОМЕР_8 , валюта UAH, рух коштів з 28.07.2021 (дата відкриття рахунку) до 21.10.2021 (дата закриття рахунку).

На рахунку 26203806676100 дебет/кредит за період з 09.02.2023 по 17.02.2023 складає 26 000 USD. За цим рахунком ОСОБА_3 мав зарахування (перекази з іншої власної банківської картки) 09.02.2023 - 13 000 USD, 13.02.2023 - 13 000 USD, які використані за період з 14.02.2023 по 17.02.2023 шляхом переведення цих коштів на іншу власну банківську картку.

На рахунку НОМЕР_4 дебет/кредит за період з 15.12.2022 по 16.04.2023 складав 9 947,95 грн.

На рахунку НОМЕР_5 дебет/кредит за період з 27.08.2018 по 16.04.2023 складає 693 334,47 грн.

На рахунку НОМЕР_6 дебет/кредит за період 27.08.2018 по 03.03.2023 складав 419 272,82 USD. Зокрема на цьому рахунку були регулярні щомісячні надходження (оплата за контрактом) з листопада 2018 року по лютий 2023 року від Blumenthal Asia приблизно 10 000 USD. Останнє надходження по контракту 08.02.2023 від Blumenthal Asia в розмірі 12 300 USD.

На рахунку UA163510050000026207806315531 дебет/кредит за період 27.08.2018 по 03.03.2023 складав 2 138 EUR.

На рахунку НОМЕР_8 дебет/кредит за період з 26.07.2021 по 25.08.2021 складав 1 368,26 грн.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 1ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці) залежить тільки від вибору одержувача аліментів.

Відповідно до положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 6) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

У разі вимог про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі, який перевищує гарантований мінімум для дитини відповідного віку, позивач, з яким проживає неповнолітня дитини, повинен довести спроможність відповідача сплачувати відповідну суму аліментів у твердій грошовій сумі.

Позивач стверджує, що зважаючи саме на матеріальне становище та доходи відповідача, обґрунтований розмір аліментів, на її думку, складає 1/6 частини його заробітку (доходу), що в твердій грошовій сумі щомісяця становить 25 000 грн. (що значно перевищує розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років), яку просить стягувати на утримання неповнолітньої доньки.

Суд першої інстанції правильно частково погодився з такими доводами з огляду на наступне.

Відповідач, як батько неповнолітньої ОСОБА_2 , не заперечує свого батьківського обов`язку утримувати дитину шляхом щомісячної сплати аліментів. Проте станом на даний час власний матеріальний стан батько оцінює як такий, що дає йому спроможність сплачувати аліменти в розмірі одного прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що становить 2 833 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу 52 роки, він є пенсіонером по інвалідності ІІІ групи (по зору).

Позивач посилається на те, що відповідач є працездатною особою, має посвідчення моряка, отже, може і повинен працювати, щоб утримувати дитину.

Суд першої інстанції вмотивовано звернув увагу, що відповідач саме з 30 листопада 2022 року отримав інвалідність по зору. Отже, з того часу його спроможність працювати є дещо обмеженою.

Відповідач є моряком, якому 13 жовтня 2016 року видано посвідчення особи моряка, термін дії продовжено до 13.10.2026. Його морська спеціальність за дипломом від 06.10.2016 «Механік першого розряду».

Позивач намагалась довести суду, що відповідач фактично продовжує працювати, оскільки його контракти від 27.10.2020 та 28.10.2021 передбачають їх продовження, а сам відповідач приховує отримання доходу.

Оцінюючи такі доводи, суд першої інстанції правильно виходив з того, що згідно із записами в Посвідченні особи моряка ОСОБА_3 з 11 листопада 2021 року працював на іноземному морському судні Puma та з 16 cічня 2023 року звільнений. До цього з 2016 року він також працював моряком. Наступних записів про роботу немає.

Відповідач не заперечував, що його дохід був достатньо високим біля 10 000 дол. США в місяць.

Морське судно Puma, яке зайшло в Одеський порт перед початком повномасштабної війни та вторгнення росії в України в лютому 2022 року, у зв`язку з блокуванням порту російськими військами, не мало можливості покинути порт тривалий час. Така інформація є у відкритих джерелах. Отже, фактичне перебування судна Puma в Одеському порту не є доказом, що ОСОБА_3 продовжує працювати на цьому судні після 16.01.2023.

Також суд першої інстанції правильно враховував й те, що з 08 квітня 2024 року відповідач перебуває на обліку в центрі зайнятості як безробітній.

Отже, немає належних та допустимих доказів отримання відповідачем після 16 січня 2023 року доходу у вигляді заробітної плати від роботи моряком в розмірі 10 000 дол. США. Іншого доходу, ніж пенсія, яку отримує відповідач, він не має.

Інших неповнолітніх дітей на утриманні немає, проте повнолітній син звернувся з позовом про стягнення з батька аліментів в розмірі 10 000 грн. щомісяця. Суд повинен враховувати інтереси обох дітей на можливість отримання відповідного розміру аліментів.

Наявність у відповідача однієї квартири та машиномісця не є доказом отримання додаткового доходу від їх оренди. Навпаки, перебування у власності нерухомого майна зобов`язує власника нести витрати на утримання цього майна. Крім того, це майно придбано в 2016 році в період шлюбу.

Також позивач звертав увагу, що ОСОБА_3 продовжує отримувати дохід як моряк для цього навмисно закрив свої банківські рахунки до подання позивачем цього позову до суду.

З цього приводу суд першої інстанції правильно зазначив, що право користувача на закриття власного банківського рахунку є його правом. Водночас ця обставина не впливає на розмір аліментів, оскільки відповідачем доведено, що з 16 січня 2023 року він не працює, а судно стоїть в порту, іншого доходу окрім пенсії він немає.

Разом з тим, оцінюючи фінансову спроможність відповідача сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 25 000 грн., суд дійшов обґрунтованого висновку про спроможність батька сплачувати цю суму в меншому розмірі з огляду на таке.

З наданої банківської інформації вбачається те, що відповідач використовував для отримання доходу за контрактами моряка валютний рахунок НОМЕР_6 в АТ «Укрсиббанк», який було закрито 17.04.2023. За цим рахунком останнє надходження за контракту відбулося 08.02.2023 в сумі 12 300 доларів США. Після цього надходження на цей рахунок склали: 14.02.2023 2 600 доларів США (переказ з іншого власного рахунку; 14.02.2023 2 600 доларів США (переказ з іншого власного рахунку); 14.02.2023 4 000 доларів США (переказ з іншого власного рахунку); 15.02.2023 2 100 доларів США (переказ з іншого власного рахунку); 15.02.2023 4 100 доларів США (переказ з іншого власного рахунку); 16.02.2023 2 200 доларів США (переказ з іншого власного рахунку); 16.02.2023 2 600 доларів США (переказ з іншого власного рахунку); 17.02.2023 5 800 доларів США (переказ з іншого власного рахунку). Також виписка з банківського рахунку свідчить про те, що відповідач використовував ці кошти шляхом їх списання, зняття готівки.

Отже, за період, який передував зверненню позивача до суду, з 2018 року по лютий 2023 року його сукупний дохід склав приблизно 500 000 доларів США. Відповідач цього не заперечував, що його дохід за час роботи моряком був значним. Але і суд першої інстанції правильно враховував, що відповідач, працюючи з 2016 року моряком, проживав однією сім`єю з позивачем та дітьми, отже, ці кошти також використовувались для сім`ї, на утримання дітей.

Проте станом на час закриття банківських рахунків кошти на них були, відповідач їх зняв. Важливим є те, що доказів витрат цих коштів відповідач не надав. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач має готівкові кошти, отримані за час роботи моряком.

У той же час, відповідач стверджує, що на його утриманні перебуває ще й матір похилого віку, розмір пенсії якої щомісяця становить приблизно 3 600 грн. В оцінці цієї обставини суд першої інстанції вмотивовано звернув увагу, що відповідач стверджує, що сам не працює і отримує лише пенсію в розмірі 2 100 грн. щомісяця. Тобто, маючи пенсію меншу, ніж його матір, він її не міг би утримувати. Це додатково свідчить про те, що відповідач для цього використовує готівкові кошти, що були на його банківських рахунках і доказів їх витрачання ним не надано.

У сукупності все це свідчить про фінансову спроможність батька сплачувати аліменти в більшому розмірі, ніж, як він стверджує, в розмірі 2 833 грн.

Далі у визначенні суми, яку б відповідач міг сплачувати щомісяця, суд виходить як з найкращих інтересів дитини та з рівності прав та обов`язків обох батьків в утриманні неповнолітньої дитини.

Позивач, як матір, є працездатною, здоровою особою.

Доказів, що вона витрачає на дитину саме 50 000 грн. щомісячно (приблизно до 8 000 грн. на репетиторів, кружки, спорт; до 5 000 грн. на канцелярське приладдя; до 8 000 грн. на розваги; до 8 000 грн. на придбання одягу; до 20 000 грн. на харчування) позивач не надала.

Позивач надала докази навчання доньки в КЗПСО «Мистецька школа №10 м. Одеси» з 01.06.2019 по класу вокалу, де батьківська плата за навчання складає за 2019 рік 1 000 грн., за 2020 рік 2 520 грн.

Представник пояснив, що дитина навчається в режимі онлайн, у зв`язку з фактичним проживанням за кордоном. Крім того, загальну освіту вона також здобуває в українській школі, навчаючись в режимі онлайн. У зв`язку з цим, відповідач заперечував витрати на навчання, канцелярське приладдя.

З цього приводу, суд першої інстанції правильно вважав за необхідне звернути увагу, що, визначаючи до стягнення з батька суму аліментів в розмірі 25 000 грн. від загальної суми, що витрачається щомісяця 50 000 грн., позивач до цієї суми відносить витрати на репетиторів, зайняття вокалом як додаткове заняття.

Проте це витрати не належить до аліментів в загальному розумінні, а є додатковими витратами на дитину.

Згідно із вимогами частини 1 статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі (постанова ВС від 08.12.2021 у справі № 607/12170/20).

Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов (постанова ВС від 26.08.2020 у справі № 336/1488/19).

Отже, витрати на навчання у спеціалізованому закладі освіти (зокрема, в музичній школі), витрати на репетиторів, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі, адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі, та розвиток здібностей дитини, а саме витрати на заняття, які розвивають конкретні здібності дитини (зокрема, вокал), відносяться до додаткових витрат на дитину, які не включаються до загальних аліментів на дитину.

ОСОБА_1 вимогу про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину в цьому позові не заявляє.

У решті доводи позивача про витрати коштів на дитину, а саме на харчування, придбання одягу, побутових речей, витрати на транспорт, загальне дозвілля є витратами, що покриваються аліментами, що будуть стягуватись з батька (чи матері).

Неповнолітній дитині ОСОБА_2 наразі виповнилось 14 років та майже 3 місяці. Тобто, до досягнення повноліття залишилось ще 4 роки.

За таких обставин, враховуючи, стан здоров`я відповідача, його вік та працездатність, наявність у нього інвалідності ІІІ групи по зору, отримання пенсії, відсутність отримання іншого офіційного доходу, наявність готівкових коштів, отриманих за час роботи моряком, а також те, що період стягнення аліментів на дитину складе майже чотири роки, та враховуючи те, що відповідач, за наявності достатньо високого рівня доходів у нього за останні п`ять років до звернення позивача до суду не довів суду такого ж високого рівня своїх витрат, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість батька сплачувати щомісяця аліменти для неповнолітньої доньки в розмірі 7 000 грн., починаючи з 24.02.2023 й до досягнення дитиною повноліття.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 .

Згідно з частиною 1, 3 статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Отже, обов`язок утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчання, виникає у батьків у випадку, коли ці дочка, син у зв`язку із навчанням потребують матеріальної допомоги, а батьки можуть їм таку надавати.

Відповідно з`ясуванню судом підлягають обставини можливості того з батьків з кого слід стягнути аліменти надавати відповідну матеріальну допомогу.

При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.

Порядок виконання цього обов`язку визначений статтею 200 СК України у виді сплати одним з батьків, з ким не проживає дочка, син аліментів, розмір яких, у разі подання відповідного позову, визначає суд у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України.

Згідно з частиною 1 статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, в частині 1 якої вказано, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів враховуються такі доходи платника аліментів як: основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до заробітної плати, премії та винагороди, пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, дивіденди та інші доходи, що передбачені Постановою КМУ від 26.02.1993 №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».

Відповідно правової позиції Верховного Суду (справа № 531/582/18 від 12.03.2020) при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі та можливість надавати таку допомогу.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років (висновок Верховного Суду в постанові від 13.04.2021 у справі №308/4214/18).

Також Верховний Суд у постанові від 13.04.2021 у справі №308/4214/18 зазначив, що Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що син відповідача - ОСОБА_2 , якому виповнилось 21 рік є студентом 2 курсу Одеського Національного морського університету Навчально наукового інституту морського флоту, строк закінчення навчання 30.06.2025. Вартість навчання з 15.09.2022 складає 103 500 грн. (2 курс 31 300 грн., 3 курс 34 400 грн., 4 курс 37 800 грн.).

Позивач зазначає, що він потребує матеріального допомоги у зв`язку з навчанням. Проте він не надає жодних доказів, які б свідчили про розмір його витрат на навчання, який би потребував додаткового стягнення аліментів з батька в розмірі 10 000 грн. щомісячно.

При цьому ОСОБА_2 , будучи студентом, працював за контрактами моряка та мав дохід в розмірі 1 000 доларів США щомісячно. Тобто, він є працездатним та може під час навчання працювати.

Крім того, позивач в липні 2022 року одружився, тобто має власну сім`ю.

Отже, позивачем не доведено його необхідності в отриманні аліментів, пов`язаних саме з навчанням, так і можливості батька сплачувати аліменти в такому розмірі.

Посилання ОСОБА_2 на його додаткові витрати на лікування нічим не доведені і ці витрати, якщо є, не відносяться до витрат на навчання.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржники не довели обставини, на які посилались як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надали.

Щодо доводів апеляційної скарги, які стосуються доходу відповідача ОСОБА_3 , то колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 не має діючих контрактів моряка, останній контракт був дійсним до 16 січня 2023 року, територію України після 20 лютого 2022 року він не залишав, з квітня 2024 року стоїть на обліку безробітних.

Таким чином, твердження скаржників про те, що ОСОБА_3 має високий дохід (10000 дол США) не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що «у рішенні суду першої інстанції відсутнє будь-яке обґрунтування, аналіз причин, перелік доказів, з яких суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення аліментів у розмірі 7000 гривень», то колегія суддів не може з ними погодитись, так як у тексті оскаржуваного судового рішення зазначені мотиви його ухвалення, перелік досліджених доказів, які перебувають у системному зв`язку між собою та підтверджують обставини справи, проведений їх аналіз та зроблені відповідні висновки.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що «твердження, що на утриманні відповідача знаходиться непрацездатна мати, яка є пенсіонером та має недостатній розмір пенсії є передчасними та безпідставними», то суд апеляційної інстанції вважає зазначити таке.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , мотивував розмір аліментів не тільки тим, що на утриманні ОСОБА_3 перебуває мати, а й оцінив всі інші докази у їх сукупності.

Більш того, факт перебування матері на його утриманні підтвердив факт того, що відповідач користується готівковими коштами, які були зняті з банківських рахунків.

Стосовно доводів апеляційної скарги в частині «наявності шлюбу у ОСОБА_2 , то законодавцем не визначено правової норми, яка автоматично позбавляє права на аліменти через наявність цієї обставини», колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно ч. 2 ст. 200 СК України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Дійсно, законодавцем не визначено правової норми, яка «автоматично позбавляє права на аліменти через наявність шлюбу», однак суди при розгляді позовних вимог про стягнення аліментів на утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання, повинен враховувати сімейний стан повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, що і було зроблено судом першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги про те, що « ОСОБА_2 коштів не отримував, а безкоштовно проходив стажування разом із відповідачем під його керівництвом, зазначена практика потрібна для довідки для плавання, якщо судновласник сплачував кошти, то безпосередньо відповідачу за роботу позивача», не приймаються до уваги з огляду на таке.

Матеріали справи містять контракти найму моряка ОСОБА_2 2022 року, а також розрахунки заробітної плати за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2022 року.

Вказані розрахунки підтверджують факт отримання заробітної плати ОСОБА_2 за контрактами найму моряка, а також містять застереження, що ОСОБА_2 отримав всі виплати, які підлягають виплаті йому та не має претензій до Судна, Капітана, Судновласника, Крюїнгового агентства, Агента (т. 2, а.с. 167-184). Дані документи підписані ОСОБА_2 , що також підтверджують факт отримання грошових коштів за контрактами.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 26 серпня 2024 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: А.І. Дришлюк

М.М.Драгомерецький