Постанова

від 30.07.2024 по справі 910/17391/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2024 р. Справа № 910/17391/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Кирищук В.П.

від відповідача: Кобзаренко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 (повний текст рішення складено 10.04.2024) (суддя Сівакова В.В.)

у справі № 910/17391/23 Господарського суду міста Києва

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Малевича 48"

про визнання недійсними рішень

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" (далі - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Малевича 48" (далі - ОСББ "Малевича 48", ОСББ, відповідач) про визнання недійсними рішень, оформлених протоколом № 1 загальних зборів ОСББ "Малевича 48" від 03.03.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником нежитлового приміщення № 167, вбудованого в житловий будинок - трансформаторної підстанції (ТП) № 8249 літера "А" за адресою: вул. Малевича Казимира, 48, м. Київ, 03150, загальною площею 128,7 кв.м. У розумінні приписів Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" позивач є співвласником спільного майна багатоквартирного будинку за вказаною адресою. 15.02.2022 були проведені загальні збори ОСББ "Малевича 48", що підтверджується протоколом № 1 від 03.03.2022. За доводами позивача, він не брав участі на правах співвласника спільного майна багатоквартирного будинку № 48 у загальних зборах, а також не брав участі в письмовому опитуванні, яке, як зазначено в протоколі № 1, проводилось у період з 16.02.2022 по 02.03.2022, оскільки не був повідомлений відповідачем належним чином про проведення загальних зборів. Рішення не набрали необхідну кількість голосів співвласників. Із цим протоколом та прийнятими рішеннями позивач ознайомився лише 31.07.2023, тобто через майже 1,5 року після проведення загальних зборів. На думку позивача, загальні збори відповідача від 15.02.2022 проведені з порушенням положень ст. 6, 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та статуту ОСББ "Малевича 48", тому рішення, оформлені протоколом № 1 від 03.03.2022, є незаконними та підлягають визнанню судом недійсними.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі № 910/17391/23 у позові ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" відмовлено повністю. Стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" на користь ОСББ "Малевича 48" 26 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Суд першої інстанції виходив із того, що жодних порушень, як таких, що є безумовною підставою для визнання рішень недійсними, так і тих, що можуть свідчити про невідповідність спірних рішень вимогам закону та/або статуту об`єднання, чи прийняття їх з порушенням порядку голосування, судом не встановлено. Сам лише факт недотримання відповідачем порядку повідомлення позивача про скликання оскаржуваних зборів, за відсутності інших порушень, не може бути самостійною підставою для задоволення його вимог про визнання ухвалених зборами рішень недійсними.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що для визнання недійсними рішень загальних зборів співвласників позивач має довести, а суд встановити наявність порушених прав та/або інтересів позивача як співвласника оспорюваним рішенням загальних зборів. Тобто суду необхідно з`ясувати, які саме права та/або інтереси позивача порушені кожним окремим оспорюваним рішенням загальних зборів. Позивач, посилаючись на порушення його права, просив суд визнати недійсними рішення, якими в тому числі затверджено надання повноважень правлінню та голові правління, тобто позивач оскаржив всі прийняті загальними зборами рішення, включаючи рішення стосовно поточної діяльності об`єднання, які безпосередньо не впливають на його право вільно розпоряджатися майном (грошовими коштами).

Що стосується рішень про затвердження розміру внесків та кошторисів, то, на переконання суду першої інстанції, визнання недійсним та скасування зазначеного рішення лише з мотивів того, що позивач не був належним чином повідомлений про проведення загальних зборів, безумовно не буде враховувати інтереси інших співвласників будинку, які сплачували внески за встановленим розміром протягом періоду їх дії.

Стягуючи з позивача на користь відповідача 26 000,00 грн витрат на правову допомогу, місцевий господарський суд виходив із того, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується понесення відповідачем відповідних витрат у зазначеному розмірі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі № 910/17391/23, ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення повністю та прийняти нове рішення, яким визнати недійсними рішення, оформлені протоколом № 1 загальних зборів ОСББ "Малевича 48" від 03.03.2022; змінити розподіл судових витрат, понесених у суді першої інстанції, зменшити розмір витрат на правничу допомогу відповідача.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує на те, що:

- оскаржуване рішення прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, оскільки при розгляді справи судом першої інстанції порушено загальні принципи судочинства, закріплені у ст. 73, 74, 76, 77, 78, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);

- поза увагою суду першої інстанції залишилися доводи позивача щодо його порушених прав та прийняття відповідачем оспорюваних рішень із процесуальними порушеннями, що є підставою вважати їх такими, що є незаконними та підлягають скасуванню;

- суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що прийняті відповідачем рішення, які оспорюються, обмежили права позивача, передбачені ст. 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку";

- суд першої інстанції не оцінив належним чином докази, представлені відповідачем на підтвердження нібито належного повідомлення позивача про проведення загальних зборів, зокрема, список згрупованих листів № 2726. На думку позивача, суд першої інстанції не мав брати до уваги поданий позивачем доказ направлення повідомлення позивача про проведення загальних зборів, оскільки сам список згрупованих листів не є належним та допустимим доказом виконання відповідачем обов`язку;

- заявлені відповідачем витрати на оплату правничої допомоги при розгляді даної справи є необґрунтованими, завищеними та такими, що мали б бути зменшеними судом першої інстанції. Відтак оскаржуване рішення суду в частині стягнення витрат відповідача на правничу допомогу з позивача в повному обсязі, заявленому відповідачем, не відповідає вимогам ст. 126 ГПК України та усталеній судовій практиці Верховного Суду щодо відшкодування судових витрат, понесених стороною в спорі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі № 910/17391/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 30.07.2024 об 11:30; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 27.06.2024.

Позиції учасників справи

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити в силі оскаржуване рішення суду першої інстанції; вирішити питання про розподіл судових витрат, стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 500,00 грн.

Від ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" надійшли письмові додаткові пояснення у справі, в яких позивач просить суд прийняти заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу відповідача та розглянути їх, зменшити розмір витрат відповідача на правничу допомогу до 5 000,00 грн; скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове рішення, яким визнати недійсними рішення, оформлені протоколом № 1 загальних зборів ОСББ "Малевича 48" від 03.03.2022; змінити розподіл судових витрат, понесених у суді першої інстанції, зменшити розмір витрат на правничу допомогу відповідача.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 30.07.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.05.2018, 21.05.2018 здійснено реєстрацію права приватної власності ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" на нежитлове приміщення, приміщення трансформаторної підстанції (ТП) № 8249 літера "А", загальною площею 128,7 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Малевича Казимира, буд. 48, приміщення 167.

Установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича, 48, оформленими протоколом № 1 від 08.12.2021, створено ОСББ "Малевича 48" та затверджено статут останнього (далі - Статут ОСББ "Малевича 48").

15.02.2022 відбулись загальні збори ОСББ "Малевича 48", оформлені протоколом № 1 від 03.03.2022.

З протоколу № 1 від 03.03.2022 вбачається, що загальні збори скликані правлінням ОСББ у складі: 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 , 3. ОСОБА_3 та 4. ОСОБА_4.

На порядку денному зазначених загальних зборів були такі питання:

1. Обрання голови загальних зборів.

2. Визначення порядку та дати прийняття будинку в управління ОСББ, затвердження внесків, кошторисів та матеріального заохочення голови правління.

3. Затвердження Правил проживання та користування спільним майном в багатоквартирному будинку.

4. Надання повноважень правлінню та голові правління укладати договори і визначати умови договорів.

5. Надання повноважень правлінню обмежувати користування спільним майном у разі порушення Правил проживання та користування спільним майном в багатоквартирному будинку або у разі наявності у співвласника заборгованості строком понад 2 (два) місяці.

6. Надання повноважень голові правління, за погодженням із правлінням, здійснити необхідні заходи щодо перенесення пункту охорони в секцію № 6 будинку та щодо встановлення воріт на в`їзд у внутрішній двір будинку з вулиці Малевича.

7. Надання права голові правління, за погодженням із правлінням, здійснити необхідні заходи щодо організації та встановлення системи відеоспостереження в будинку, прибудинковій території і підземному паркінгу. Визначення власника та розпорядника інформації, яка зберігається під час запису з камер відеоспостереження.

8. Надання повноважень правлінню ініціювати захист прав та інтересів співвласників. Надання дозволу голові правління звертатися до суду та інших органів із заявами щодо захисту прав співвласників.

9. Обрання члена правління Об`єднання.

10. Обрання ревізора Об`єднання.

11. Встановлення форми договірних відносин на постачання комунальних послуг та послуги з вивезення твердих побутових відходів.

12. Надання повноважень правлінню прийняти в обслуговування індивідуальний тепловий пункт (ІТП), голові правління - підписувати відповідні документи.

13. Надання дозволу правлінню використовувати приміщення на першому поверсі будинку під офіс ОСББ.

14. Звернення до Київської міської ради з метою оформлення права постійного користування (оренди, власності) на земельну ділянку. Надання повноважень правлінню і голові правління вирішувати усі питання щодо оформлення прав ОСББ на земельну ділянку.

З протоколу № 1 загальних зборів ОСББ "Малевича 48" від 03.03.2022 вбачається таке:

- загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку: 146;

- загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку: 15 374,6 кв.м;

- у зборах взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 32 особи, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 3 144,4 кв.м;

- співвласники, які особисто та/або через представника зареєструвалися на загальних зборах, але не здійснили свого волевиявлення - 1 особа, якій належать квартири та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку загальною площею 325,6 кв.м;

- у письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 60 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 5 523,35 кв.м;

- всього в загальних зборах (з урахуванням опитування) взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 92 особи, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку загальною площею 8 667,75 кв.м, що становить 56,38 % від загальної площі будинку.

Також, із протоколу № 1 загальних зборів ОСББ "Малевича 48" від 03.03.2022 вбачається, що за результатами загальних зборів прийнято рішення шляхом наступного голосування:

- з питання № 1 порядку денного рішення прийнято: голосували "за" - 31 (тридцять один) співвласник, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень яких становить 2 818,8 кв.м, що становить 89,65 % від присутніх на загальних зборах;

- з питань № 2, 3 порядку денного рішення прийняті: голосували "за" - 91 (дев`яносто один) співвласник, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень яких становить 8 342,15 кв.м, що становить 54,26 % від загальної площі будинку;

- з питання № 4 порядку денного рішення прийнято: голосували "за" - 90 (дев`яносто) співвласників, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень яких становить 8 280,35 кв.м, що становить 53,86 % від присутніх на загальних зборах;

- з питань № 5-14 порядку денного рішення прийняті: голосували "за" - 91 співвласник, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень яких становить 8 342,15 кв.м, що становить 54,26 % від присутніх на загальних зборах.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає загальні збори ОСББ "Малевича 48", які оформлені протоколом № 1 від 03.03.2022, такими, що проведені з порушенням законодавства, що є підставою для визнання недійсними рішень, прийнятих на цих зборах.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно зі ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, а саме Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд правильно погодився з позицією відповідача щодо безпідставності посилання позивача в обґрунтування порушення відповідачем порядку проведення загальних зборів ОСББ "Малевича 48" на положення Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Як визначено у ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Згідно із ч. 1-3 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Статуту ОСББ "Малевича 48" управління багатоквартирним будинком об`єднання здійснює через свої органи управління. Органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, збори представників (у разі їх обрання), правління, ревізійна комісія (ревізор) об`єднання.

Вищим органом управління об`єднання є загальні збори (п. 2 розділу ІІІ Статуту ОСББ "Малевича 48").

Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Статуту ОСББ "Малевича 48" загальні збори скликаються і проводяться правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менше як трьох співвласників.

Скликання і проведення установчих зборів об`єднання регулюються ст. 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Так, згідно із ч. 4 ст. 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного.

Також пунктом 5 розділу ІІІ Статуту ОСББ "Малевича 48" визначено, що правління (ініціативна група) не менше ніж за 14 днів до дати проведення загальних зборів вручає кожному співвласнику під розписку або направляє рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в будинку, письмове повідомлення про проведення загальних зборів. У повідомленні про проведення загальних зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного.

Аналіз норм, закріплених у ст. 6, 10 Закону "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", у сукупності з положеннями пункту 5 розділу ІІІ Статуту ОСББ "Малевича 48", свідчить про те, що в ч. 4 ст. 6 цього Закону визначені лише способи повідомлення співвласників про проведення загальних зборів: або (1) шляхом вручення особисто кожному співвласнику під розписку або (2) шляхом рекомендованого поштового відправлення. Натомість у пункті 5 розділу ІІІ Статуту ОСББ "Малевича 48" встановлений саме порядок здійснення такого повідомлення: шляхом надсилання на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в будинку.

На підтвердження дотримання способу та порядку повідомлення позивача про скликання спірних загальних зборів, відповідач надав суду копію списку № 2726 від 31.01.2022 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в Київ-150 (ф.103), відправник ОСОБА_1 , з якого вбачається надіслання кореспонденції на адреси 109 адресатів, серед яких значиться ПРАТ ДТЕК КЕ (пункти 97 та 98), рекомендовані відправлення за № 0315077403397 та № 0315077403400.

Позивач, заперечуючи факт отримання повідомлення про проведення спірних загальних зборів, зазначив, що за перевіркою на офіційному сайті Акціонерного товариства "Укрпошта" (далі - АТ "Укрпошта") в мережі Інтернет інформація про відправлення за вказаними номерами відсутня.

Статтею 1 Закону України від 04.10.2001 № 2759-ІІІ "Про поштовий зв`язок", який набрав чинності 31.10.2001 і був чинний до 25.05.2023 (далі - Закон України "Про поштовий зв`язок"), визначено, що поштовий зв`язок - це приймання, обробка, перевезення та доставка (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" оператори надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно із Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості. У договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила), визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.

Згідно з п. 2 Правил в редакції, чинній до 14.10.2023, у цих Правилах терміни вживаються у такому значенні:

рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок "M", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення;

згруповані поштові відправлення, поштові перекази - реєстровані поштові відправлення, поштові перекази в кількості більше одного, що одночасно подаються для пересилання одним відправником.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що наданий відповідачем список згрупованих поштових відправлень № 2726 від 31.01.2022, який містить лише дані щодо виду поштового відправлення та найменування адресата (ПРАТ ДТЕК КЕ), жодним чином не підтверджує надіслання позивачу саме повідомлення про проведення спірних загальних зборів, оскільки засвідчує виключно факт надання (оплату) послуги поштового зв`язку та не дає можливості суду перевірити навіть адреси, за якою направлялися поштові відправлення.

Відповідно до п. 106 Правил відправник має право подати заяву про розшук відправленого ним реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу.

Пунктом 107 Правил визначено, що заяви про внутрішні реєстровані поштові відправлення, поштові перекази приймаються в паперовій або електронній формі протягом шести місяців з дня прийняття їх для пересилання.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції слушно зауважив, що наразі за спливом терміну зберігання інформації в автоматизованій системі АТ "Укрпошта" не вбачається за можливе відстежити поштові відправлення № 0315077403397 та № 0315077403400.

Судом першої інстанції також надано правову оцінку доводам відповідача про те, що ініціатором зборів повідомлено про збори у будинкових месенджерах та на інформаційних дошках у кожному під`їзді будинку, і з цього приводу правильно зазначено, що ні Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", ні Статут ОСББ "Малевича 48" не передбачають іншого способу повідомлення співвласників про проведення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, ніж вручення такого повідомлення під розписку особисто кожному співвласнику або направлення його рекомендованим листом засобами поштового зв`язку.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що подані відповідачем докази не спростовують доводи позивача щодо недотримання положень ч. 4 ст. 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Статуту ОСББ "Малевича 48" в частині здійснення повідомлення позивача про проведення загальних зборів.

У силу положень ч. 12 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" в редакції, чинній на час проведення спірних загальних зборів, кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Аналогічні положення закріплені в пункті 7 розділу ІІІ Статуту ОСББ "Малевича 48".

Разом із тим, згідно з положеннями ч. 13 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" в редакції, чинній на час проведення спірних загальних зборів, статутом об`єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах.

За приписами ч. 14 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" в редакції, чинній на час проведення спірних загальних зборів, рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

Отже, для визначення необхідної кількості голосів із питання визначення переліку та розміру внесків і платежів співвласників судам належить, поряд із приписами ч. 14 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", застосовувати положення статуту ОСББ, які можуть не передбачати спеціальних вимог щодо кількості голосів, що необхідні для прийняття рішення по такому питанню, у дві третини загальної кількості голосів співвласників, і тоді зазначене питання буде вирішуватися більшістю голосів співвласників (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 910/5179/20).

Згідно з п. 8 розділу ІІІ Статуту ОСББ "Малевича 48" рішення на загальних зборах приймаються шляхом відкритого поіменного голосування. Рішення на загальних зборах з усіх питань вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники, кількість голосів яких разом перевищує 50 % загальної площі будинку.

Таким чином, як правильно враховано судом першої інстанції, Статутом ОСББ "Малевича 48" встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що необхідні для прийняття рішення, відмінний від порядку, встановленого у ч. 14 ст. 10 наведеного Закону.

Згідно із ч. 15, 16 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", в редакції, чинній на час проведення спірних загальних зборів, якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частиною чотирнадцятою цієї статті, проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, рішення вважаються неприйнятими. Рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення загальних зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування ("за" чи "проти").

Пунктом 9 розділу ІІІ Статуту ОСББ "Малевич 48" передбачено, що якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано достатньої кількості голосів "за" або "проти", проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів "за" не набрана, рішення вважаються неприйнятими.

Як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, позивачем не заперечуються відомості, зазначені в протоколі № 1 від 03.03.2022, щодо кількості присутніх осіб та осіб, що взяли участь у письмовому опитуванні, а також щодо розміру належної їм на праві власності площі та, відповідно, не спростовано це належними доказами.

З урахуванням викладеного, з огляду на встановлений Статутом ОСББ "Малевича 48" порядок визначення кількості голосів, колегією суддів апеляційної інстанції визнається обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що рішення з усіх питань порядку денного спірних загальних зборів є правомочними, оскільки набрали необхідну кількість голосів.

Стосовно доводів позивача, викладених у позовній заяві, про те, що він не брав участі в письмовому опитуванні, яке проводилось з 16.02.2022 по 02.03.2022, оскільки відповідачем не було направлено рекомендованим листом або вручено позивачу під розписку листки з опитуванням, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 11 ст. 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" в редакції, чинній на час проведення вищезазначеного письмового опитування, письмове опитування під час установчих зборів об`єднання проводиться в порядку, передбаченому Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Так, порядок письмового опитування передбачений ч. 8 ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (в редакції, яка була чинною на час проведення письмового опитування), якою визначено таке.

Якщо під час проведення зборів співвласників для прийняття рішення не набрано встановленої частиною шостою цієї статті кількості голосів "за" або "проти", проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення зборів співвласників. Якщо протягом цього строку необхідної кількості голосів "за" не набрано, рішення вважаються неприйнятими.

Письмове опитування співвласників проводиться ініціативною групою та іншими співвласниками за бажанням.

Письмове опитування може проводитися щодо одного або декількох питань одночасно. Питання - це текст, у якому викладається пропозиція у вигляді резолюції, щодо якої учаснику опитування пропонується відповісти "за", "проти" або "утримався". Питання повинно мати чітке і зрозуміле формулювання, що не допускає різних тлумачень.

Письмове опитування співвласників проводиться шляхом власноручного заповнення ними листків опитування, в яких зазначаються день опитування, прізвище, ім`я, по батькові співвласника, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представників), відповідь співвласника на питання "так", "ні" або "утримався", особистий підпис співвласника та особи, яка проводила опитування.

Голосування від імені співвласника представником здійснюється в порядку представництва згідно з вимогами цивільного законодавства. Кожен співвласник, який має право голосу, може реалізувати це право під час проведення такого опитування лише один раз з одного питання.

Забороняється в процесі проведення письмового опитування співвласників примушувати їх до голосування за або проти прийняття відповідного рішення чи винагороджувати їх за це в будь-якій формі.

За результатами підрахунку результатів письмового опитування співвласників особи, які проводили письмове опитування, вносять його результати до протоколу зборів та підводять загальні підсумки голосування щодо всіх питань. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані на зборах співвласників, і голоси співвласників, отримані під час проведення письмового опитування.

Листки письмового опитування співвласників пронумеровуються, прошнуровуються та додаються до відповідного протоколу зборів.

Отже, як правильно зауважив суд першої інстанції, наведеною нормою не передбачено обов`язок відповідача надсилати співвласникам листи опитування рекомендованою кореспонденцією, а тому посилання позивача в цій частині є безпідставними.

Крім того, місцевий господарський суд правильно зазначив, що ст. 10 Закону "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" не встановлюють обов`язку проведення письмового опитування всіх без виключення співвласників, які не голосували на загальних зборах, а тому, набравши необхідну кількість голосів для прийняття рішень, у відповідача не було обов`язку здійснення письмового опитування позивача.

Судом першої інстанції також обґрунтовано відхилено посилання позивача на те, що протокол загальних зборів № 1 від 15.02.2022 не відповідає формі протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 203 від 25.08.2015, оскільки дана форма затверджена відповідно до ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", положення якого не підлягають застосуванню при проведенні загальних зборів ОСББ.

Отже, дослідивши подані у справі докази, місцевий господарський суд, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, встановив, що відповідач не спростував доводи позовної заяви в частині нездійснення ним належного повідомлення позивача про проведення загальних зборів від 15.02.2022. Разом із цим, щодо інших порушень, про наявність яких вказував позивач у позовній заяві, суд дійшов висновку про їх безпідставність.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду не всі порушення законодавства, допущені при скликанні та проведенні загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, можуть бути підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Порушення, допущені при скликанні і проведенні загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, можна поділити на (1) безумовні, тобто такі, які мають своїм наслідком обов`язкове визнання прийнятих на цих зборах рішень недійсними, та (2) достатні, тобто такі, які хоч і допускаються, однак не завжди призводять до недійсності рішень загальних зборів.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів є, зокрема: недостатня кількість голосів співвласників, необхідна для прийняття того чи іншого рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів.

Водночас, неповідомлення співвласника про скликання загальних зборів не є безумовною підставою для визнання недійсними рішень таких зборів, проте з урахуванням конкретних обставин справи може бути достатньою підставою для визнання їх недійсними.

Такі висновки Верховного Суду викладені в постанові від 26.10.2022 у справі № 916/1010/21, від 08.02.2023 у справі № 904/3783/21.

Саме лише факт неповідомлення співвласника про проведення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у разі, якщо співвласник, який звертається до суду з позовом про визнання недійсним рішення, довів не лише факт його неповідомлення, а також довів належними та допустимими доказами, зокрема, але не виключно:

- обставини існування безумовних підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів;

та /або

- факт того, що він не брав участі у таких зборах, а прийняті на таких зборах рішення суперечать вимогам законодавства та/або статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, прийняті з порушенням порядку голосування.

Така правова позиція Верховного Суду наведена в постанові від 13.04.2023 у справі № 924/1225/21.

Як зазначено вище, під час оцінки доводів позивача, на які він послався як на підставу своїх вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ "Малевича 48" від 15.02.2022, судом першої інстанції, з яким погоджується апеляційний господарський суд, встановлено лише факт недотримання вимог закону та Статуту ОСББ "Малевича 48" в частині здійснення повідомлення позивача про проведення таких зборів. Жодних інших порушень, як таких, що є безумовною підставою для визнання рішень недійсними, так і тих, що можуть свідчити про невідповідність спірних рішень вимогам закону та/або статуту об`єднання чи прийняття їх з порушенням порядку голосування, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

За наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що сам лише факт недотримання відповідачем порядку повідомлення позивача про скликання спірних загальних зборів, за відсутності інших порушень, не може бути самостійною підставою для задоволення його вимог про визнання ухвалених зборами рішень недійсними.

Крім того, судом першої інстанції при вирішенні даного спору враховано, що для визнання недійсними рішень загальних зборів співвласників позивач має довести, а суд встановити наявність порушених прав та/або інтересів позивача як співвласника оспорюваним рішенням загальних зборів. Тобто суду необхідно з`ясувати, які саме права та/або інтереси позивача порушені кожним окремим оспорюваним рішенням загальних зборів.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, послався на порушення його права на участь в управлінні об`єднанням.

Оцінивши позов із точки зору можливого порушення прав позивача внаслідок незабезпечення його належного повідомлення про проведення спірних загальних зборів, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що таке неповідомлення дійсно порушує права співвласника на участь в управлінні об`єднанням, оскільки такий неповідомлений співвласник позбавляється права бути обізнаним про загальні збори, їх проведення, питання порядку денного цих зборів, позбавляється прав на участь та голосування на зборах. Водночас місцевим господарським судом враховано, що, як уже зазначалося, сам лише факт неповідомлення співвласника про проведення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не є безумовною та самостійною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої при вирішенні спорів про визнання недійсними рішень суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких в разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені (постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16).

У даному випадку, як слушно зауважив місцевий господарський суд, позивач, посилаючись на порушення його права, просив суд визнати недійсними рішення загальних зборів, якими в тому числі затверджено надання повноважень правлінню та голові правління, тобто позивачем оскаржено всі прийняті загальними зборами рішення, включаючи рішення стосовно поточної діяльності об`єднання, які безпосередньо не впливають на його право вільно розпоряджатися майном (грошовими коштами).

Що стосується рішень про затвердження розміру внесків та кошторисів, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що визнання судом недійсними таких рішень лише з мотивів того, що позивач не був належним чином повідомлений про проведення загальних зборів, не буде враховувати інтереси інших співвласників будинку, які сплачували внески за встановленими розмірами протягом періоду їх дії.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та правомірно відмовив у їх задоволенні.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 26 000,00 грн, понесених відповідачем під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, слід зазначити таке.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Статтею 161 ГПК України визначено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У відзиві на позову заяву відповідачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу становить 15 500,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідач у поданій до суду першої інстанції 21.02.2024 заяві про долучення доказів щодо витрат на правничу допомогу зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 26 000,00 грн, і просив суд вирішити питання розподілу цих витрат та стягнути їх з позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

На підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, ним під час розгляду справи в суді першої інстанції надано копії:

- договору про надання правничої (правової) допомоги № 48/3 від 07.12.2023, укладеного між ОСББ "Малевича 48" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Ю.Д.К." (далі - АО "Ю.Д.К.") (Об`єднання) (далі - Договір № 48/3);

- ордера серії АІ № 1508644 на надання правничої (правової) допомоги ОСББ "Малевича 48" на підставі Договору № 48/3 у Господарському суді міста Києва, виданого АО "Ю.Д.К." адвокату Кобзаренку Юрію Васильовичу (далі - Кобзаренко Ю.В.) 07.12.2023;

- зведеного акта від 15.02.2024 надання правової допомоги по Договору № 48/3 від 07.12.2023 у справі № 910/17391/23 про визнання недійсним рішення загальних зборів;

- рахунків № 1 від 07.12.2023 на суму 12 000,00 грн та № 2 від 07.12.2023 на суму 3 500,00 грн;

- платіжних інструкцій № 322 від 07.12.2023, № 323 від 07.12.2023, № 350 від 15.01.2024, № 374 від 13.02.2024, № 377 від 13.02.2024 про сплату АО "Ю.Д.К." загалом на суму 26 000,00 грн;

Згідно з п. 1.1 Договору № 48/3 Клієнт доручає та оплачує, а Об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, а саме: допомога у справі № 910/17391/23 про визнання недійсними рішень.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 48/3 сторони визначили, що оплата правничої допомоги буде здійснюватися в розмірі 12 000,00 грн на рахунок Об`єднання за підготовку заяв по суті справи (позовної заяви, відзив, тощо), апеляційних та/або касаційних скарг та 3 500,00 грн за участь адвоката в кожному судовому засіданні.

Підтвердженням того, що Кобзаренко Ю.В. є адвокатом, є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1794/10 від 28.09.2000.

Згідно зі зведеним актом від 15.02.2024 надання правової допомоги по Договору № 48/3 від 07.12.2023 у справі № 910/17391/23 про визнання недійсним рішення загальних зборів 15.02.2024, складеним між відповідачем та АО "Ю.Д.К.", адвокатом Кобзаренком Ю.В. надано наступні послуги загальною вартістю 26 000,00 грн: 1) підготовка відзиву у справі № 910/17391/23 про визнання недійсними рішень - 12 000,00 грн; 2) підготовка та участь у судовому засіданні 16.01.2024 - 3 500,00 грн; 3) підготовка та участь у судовому засіданні 30.01.2024 - 3 500,00 грн; 4) підготовка та участь у судовому засіданні 13.02.2024 - 3 500,00 грн; 5) також Клієнтом оплачена підготовка та участь у судовому засіданні 27.02.2024 - 3 500,00 грн.

Відповідачем повністю сплачено юридичні послуги Об`єднання в розмірі 26 000,00 грн, а саме: згідно з платіжними інструкціями № 322 від 07.12.2023 на суму 12 000,00 грн, № 323 від 07.12.2023 на суму 3 500,00 грн, № 350 від 15.01.2024 на суму 3 500,00 грн, № 374 від 13.02.2024 на суму 3 500,00 грн; № 377 від 13.02.2024 на суму 3 500,00 грн.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Такий висновок відповідає висновку, викладеному в постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, від 02.11.2020 у справі № 922/3548/19, від 18.11.2020 у справі № 923/1121/17.

Згідно із ч. 1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар.

Частинами другою та третьою статті 30 зазначеного Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Апеляційний господарський суд зважає на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, згідно з якою фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що в разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Судова колегія також враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19. У наведеній постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Разом із тим, як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, позивачем під час розгляду даної справи в суді першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу не заявлено, доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку відповідних витрат або про неналежність адвокатських послуг у даній справі суду не надано.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України неспівмірності витрат відповідача на оплату професійної правничої допомоги.

З огляду на наведене, колегією суддів апеляційної інстанції визнаються обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про те, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується понесення відповідачем витрат на правову допомогу в розмірі 26 000,00 грн, відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, співмірність розміру витрат із наданими послугами.

За таких обставин, зважаючи на відмову в позові повністю, місцевий господарський суд відповідно до положень ст. 129 ГПК України дійшов обґрунтованого висновку про покладення витрат відповідача на правову допомогу на позивача в повному обсязі та правомірно стягнув з позивача на користь відповідача 26 000,00 грн витрат на правову допомогу.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами, доводи скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не знайшли свого підтвердження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі № 910/17391/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених ним у зв`язку з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, слід зазначити таке.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23рп/2009 вказано, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСББ "Малевича 48" навело попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, вказавши суму відповідних витрат у розмірі 15 500,00 грн, яка складається із: 12 000,00 грн - підготовка заяв по суті справи; 3 500,00 грн - участь у засіданні суду. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 500,00 грн.

До відзиву на апеляційну скаргу відповідачем додано копії: ордера серії АІ № 1630616 на надання правничої (правової) допомоги ОСББ "Малевича 48" на підставі Договору № 48/3 у Північному апеляційному господарському суді, виданого АО "Ю.Д.К." адвокату Кобзаренку Ю.В. 10.06.2024; платіжної інструкції № 474 від 11.06.2024 про сплату 12 000,00 грн на користь АО "Ю.Д.К.".

Як зазначено вище, у п. 4.1 договору про надання правничої (правової) допомоги № 48/3 від 07.12.2023, укладеного між ОСББ "Малевича 48" та АО "Ю.Д.К.", сторони визначили, що оплата правничої допомоги буде здійснюватися в розмірі 12 000,00 грн на рахунок Об`єднання за підготовку заяв по суті справи (позовної заяви, відзив, тощо), апеляційних та/або касаційних скарг та 3 500,00 грн за участь адвоката в кожному судовому засіданні.

Слід зауважити, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у п. 4.1 Договору № 48/3 у вигляді фіксованих сум і не змінюється залежно від обсягу витраченого адвокатом часу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за підписом представника - адвоката Кобзаренка Ю.В., подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні в Північному апеляційному господарському суді 30.07.2024 взяв участь представник відповідача адвокат Кобзаренко Ю.В. на підставі ордера серії АІ № 1630616 на надання правничої (правової) допомоги ОСББ "Малевича 48" на підставі Договору № 48/3 у Північному апеляційному господарському суді, виданого АО "Ю.Д.К." адвокату Кобзаренку Ю.В. 10.06.2024. Участь представника відповідача адвоката Кобзаренка Ю.В. у зазначеному судовому засіданні підтверджується відповідним протоколом судового засідання.

У додаткових поясненнях у справі, поданих до Північного апеляційного господарського суду, ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" просить суд прийняти заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу відповідача та розглянути їх, зменшити розмір витрат відповідача на правничу допомогу до 5 000,00 грн. В обґрунтування заявленого, позивач зазначає, що сума витрат на правничу допомогу відповідача на суму 15 500,00 грн, а особливо 12 000,00 грн за підготовку відзиву на апеляційну скаргу, є неправомірною і значно завищеною.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу колегія суддів апеляційної інстанції виходить із того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Також частини четверта-шоста, сьома, дев`ята статті 129 ГПК України, визначають випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Як вже вказувалась вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, в рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75-79 ГПК України, є належними і допустимими.

Колегія суддів також виходить із того, що умовами Договору № 48/3 сторони погодили фіксовані суми витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова Верховного Суду від 01.09.2021 у справі № 910/13034/20).

Також, колегія суддів апеляційної інстанції звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема:

"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.".

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, суд зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України).

Така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

З огляду на характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, питання, поставлені перед судом апеляційної інстанції скаржником в апеляційній скарзі, а також подану заяву по суті справи (відзив на апеляційну скаргу), представництво адвокатом інтересів відповідача в судовому засіданні 30.07.2024 в Північному апеляційному господарському суді, беручи до уваги фіксовані суми гонорару, враховуючи правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду у від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 (пункт 241 постанови), колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що заявлений до стягнення розмір адвокатських послуг є реальним, необхідним, справедливим і пропорційним. А відтак, заперечення позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу відповідача, викладені в додаткових поясненнях у справі, поданих до Північного апеляційного господарського суду, відхиляються судом у конкретній цій справі.

Отже, з урахуванням викладеного, оцінивши доводи відповідача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, з приводу розподілу витрат на професійну правничу допомогу та заперечення позиача щодо стягнення відповідних витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, їх оцінки, та керуючись ст. 2, 123, ч. 4 ст. 126, ст. 129 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" на користь ОСББ "Малевича 48" 15 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, які відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 74, 126, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі № 910/17391/23 залишити без змін.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20, код ЄДРПОУ 41946011) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Малевича 48" (03150, м. Київ, вул. Малевича Казимира, 48, код ЄДРПОУ 44576057) витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 15 500 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

У зв`язку з перебуванням суддів Демидової А.М., Владимиренко С.В., Ходаківської І.П. з 05.08.2024 по 18.08.2024 (включно) у відпустці повний текст постанови складено та підписано - 21.08.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська