Постанова

від 21.08.2024 по справі 910/13321/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2024 р. Справа№ 910/13321/22 (910/1905/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Отрюха Б.В.

Поліщука В.Ю.

за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 21.08.2024,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЕР КОНСАЛТИНГ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2024

у справі №910/13321/22 (910/1905/23) (суддя Івченко А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЕР КОНСАЛТИНГ"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний Банк "Укргазбанк"

про визнання недійсними окремих положень Договору від 20.09.2018 №308/18

в межах справи № 910/13321/22

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "М.А.Г. ПРЕМІУМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЕР КОНСАЛТИНГ"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у справі №910/13321/22 (910/1905/23) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОЕР КОНСАЛТИНГ" звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі №910/13321/22 (910/1905/23); рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 скасувати; ухвалити нове рішення, яким позовну вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЕР КОНСАЛТИНГ" задовольнити повністю.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЕР КОНСАЛТИНГ" передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Поляков Б.М.; Поліщук В.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13321/22 (910/1905/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЕР КОНСАЛТИНГ" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний Банк "Укргазбанк" про визнання недійсними окремих положень Договору від 20.09.2018 №308/18; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЕР КОНСАЛТИНГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у справі №910/13321/22 (910/1905/23) до надходження матеріалів справи №910/13321/22 (910/1905/23) до Північного апеляційного господарського суду.

09.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/13321/22 (910/1905/23) в 4-х томах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЕР КОНСАЛТИНГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у справі №910/13321/22 (910/1905/23) залишено без руху; роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки апеляційної скарги, а саме, подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (4026,00 грн).

24.05.2024 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЕР КОНСАЛТИНГ" надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено квитанцію від 21.05.2024 №1CEB-TK9P-0MC6-AB6E на суму 4026,00 грн.

У зв`язку з перебуванням судді Полякова Б.М. у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №910/13321/22 (910/1905/23) у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Поліщук В.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 у даній справі виправлено описки, допущені у третьому абзаці описової частини ухвал Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 та 14.05.2024 у справі №910/13321/22 (910/1905/23) щодо визначення складу колегії суддів, якій передано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЕР КОНСАЛТИНГ" та ухвалено вважати вірним таке формулювання цього абзацуу вказаних судових ухвалах: "Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЕР КОНСАЛТИНГ" передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Поляков Б.М..; Поліщук В.Ю.".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЕР КОНСАЛТИНГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у справі №910/13321/22 (910/1905/23). Розгляд апеляційної скарги призначено на 26.06.2024 о 10 год. 30 хв. Запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 17.06.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 24.06.2024.

14.06.2024 через систему «Електронний Суд» від представника Публічного акціонерного товариства "Акціонерний Банк "Укргазбанк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник Публічного акціонерного товариства "Акціонерний Банк "Укргазбанк" просить суд апеляційної інстанції відмовити ТОВ «ЛОЕР КОНСАЛТИНГ» в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, враховуючи, що оспорюваний Договір про надання юридичних послуг, укладений між Позивачем та Відповідачем, за своєю правовою природою є договором, який містить елементи різних договорів, включає в себе як зобов`язання із надання послуг, так і зобов`язання з виконання робіт та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні. Крім того, ТОВ «ЛОЕР КОНСАЛТИНГ» не наведено належної мотивації, яким чином та які права Позивача було порушено на момент вчинення оспорюваного правочину, неможливість виконати умови Договору про надання юридичних послуг під час його виконання не може слугувати підставою для визнання правочину або окремих його положень недійсними.

У судове засідання 26.06.2024 з`явились представники скаржника та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний Банк "Укргазбанк". Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились, про дату час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегією суддів встановлено, що постановою Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №910/13321/22 (910/1905/23) касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі №910/13321/22 (910/1905/23), прийняту у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сотніков С.В., судді Остапенко О.М., Пантелієнко В.О., скасовано. Справу № 910/13321/22 (910/1905/23) направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

26.06.204 суддею Північного апеляційного господарського суду Пантелієнком В.О. у судовому засіданні заявлено про самовідвід від розгляду справи №910/13321/22 (910/1905/23).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 заяву судді Північного апеляційного господарського суду Пантелієнка В.О. про самовідвід від розгляду справи №910/13321/22 (910/1905/23) - задоволено; відведено суддю Північного апеляційного господарського суду суду Пантелієнка В.О. від розгляду справи №910/13321/22 (910/1905/23); матеріали справи №910/13321/22 (910/1905/23) передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №910/13321/22 (910/1905/23) у наступному складі: головуючий суддя Доманська М.Л., судді: Отрюх Б.В., Поліщук В.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЕР КОНСАЛТИНГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у справі №910/13321/22 (910/1905/23) до свого провадження у новому складі суду. Розгляд апеляційної скарги призначено на 21.08.2024 об 11 год. 30 хв.

У судове засідання 21.08.2024 з`явились представники скаржника та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний Банк "Укргазбанк". Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились, про дату час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з`явились у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положеннямстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.

Представник скаржника просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у справі №910/13321/22 (910/1905/23) скасувати; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЕР КОНСАЛТИНГ" задовольнити повністю.

Представник Публічного акціонерного товариства "Акціонерний Банк "Укргазбанк" просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у справі №910/13321/22 (910/1905/23) - залишити без змін.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 837 та ч. 1 ст. 855 ЦК України та практики Верховного Суду щодо застосування вказаних норм, виключно результат виконаних робіт підлягає оплаті замовником, вказані обставини (виконання робіт та передання їх речового результату замовнику) складають предмет договору підряду та його істотними умовами. Тобто, як вказує скаржник, у даному випадку склалася ситуація, за якої позивач надав відповідачу платні юридичні послуги, які прийняті та повністю спожиті ним у процесі їх надання. Водночас, відповідач на підставі оскаржуваних пунктів 2.2. та 4.2.11. Договору від 20.09.2018 № 308/18 вимагає від позивача повернути всі оплати, що були отримані раніше за надані послуги внаслідок недосягнення певного результату, а саме погашення заборгованості боржника Замовника. Скаржник вважає, що оскаржувані позивачем умови пунктів 2.2. та 4.2.11. Договору від 20.09.2018 № 308/18 сформульовані відповідачем з порушенням ч. 3 ст. 6 ЦК України, оскільки відступають від положень актів цивільного законодавства, обов`язковість яких прямо випливає з їх змісту та суті відносин, що склалися між сторонами, суперечать ч. 2 ст. 628 ЦК України, тому що містять елементи одного договору (договору підряду), які взаємовиключають елементи іншого договору (договору про надання послуг), не відповідають імперативним приписам ч. 1 ст. 901 ЦК України, позаяк нівелюють істотні умови одного із договорів, елементи якого об`єднує змішаний договір, що є достатніми умовами для визнання їх недійсними на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін, з огляду на наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2022 відкрито провадження у справі № 910/13321/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЕР КОНСАЛТИНГ" (далі - ТОВ "ЛОЕР КОНСАЛТИНГ", позивач), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; визнано ТОВ "М.А.Г. ПРЕМІУМ" кредитором ТОВ "ЛОЕР КОНСАЛТИНГ" на загальну суму 350 000,00 грн.; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Соколика Дмитра Ігоровича; вирішено інші процесуальні та процедурні питання.

У лютому 2023 ТОВ "ЛОЕР КОНСАЛТИНГ" звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - АТ "Укргазбанк", відповідач), в якому просило суд визнати недійсним пункти 4.2.11 та 2.2 Договору від 20.09.2018 № 308/18, укладеного між ТОВ "Юридичне бюро "Алєксєєв, Боярчуков та партнери" (перейменоване в подальшому в ТОВ "ЛОЕР КОНСАЛТИНГ") та АТ "Укргазбанк".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі №910/13321/22 (910/1905/23) позов задоволено; визнано недійсним пункти 4.2.11 та 2.2 Договору від 20.09.2018 № 308/18, укладеного між ТОВ "Юридичне бюро "Алєксєєв, Боярчуков та партнери" (перейменоване на ТОВ "ЛОЕР КОНСАЛТИНГ") та АТ "Укргазбанк", стягнуто з АТ "Укргазбанк" на користь ТОВ "ЛОЕР КОНСАЛТИНГ" судовий збір в розмірі 2 684,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 апеляційну скаргу АТ "Укргазбанк" залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2023 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі №910/13321/22 (910/1905/23) скасовано; справу № 910/13321/22 (910/1905/23) направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.12.2023 справу № 910/13321/22 (910/1905/23) передано на новий розгляд судді Івченко А.М.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у справі №910/13321/22 (910/1905/23) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції погоджується, враховуючи наступне

20.09.2018 ТОВ "Юридичне Бюро "Алексєєв, Боярчуков та партнери" (перейменоване в подальшому в ТОВ "ЛОЕР КОНСАЛТИНГ") та АТ "Укргазбанк" уклали Договір від 20.09.2018 № 308/18 (далі - Договір), умовами якого передбачено, що позивач зобов`язався надати відповідачу юридичні послуги по стягненню заборгованості з ТОВ "ПФК "Магнум" (далі - боржник), станом на 20.09.2018, на суму 19 361 748,00 грн., а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити послуги (далі - послуги) в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором.

Пункт 2.1. зазначеного Договору передбачає, що послуги за цим Договором включають в себе, в тому числі, але не виключно:

- складення всіх необхідних процесуальних та інших документів та забезпечення їх своєчасного (в межах строків, встановлених чинним законодавством) подання до суду, інших органів державної влади, юридичних осіб, правоохоронних органів, державних реєстраторів, нотаріусів;

- представництво інтересів відповідача в нотаріальних конторах з питання вчинення виконавчого напису нотаріуса, організації продажу майна третім особам та супроводження здійснення реєстраційних дій при оформленні майна у власність відповідача;

- представництво інтересів відповідача у судах всіх інстанцій;

- представництво інтересів відповідача в органах Державної виконавчої служби України або у взаємовідносинах з приватними виконавцями згідно Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

- надання усних та письмових консультацій відповідачу з питань надання послуг;

- представництво інтересів відповідача в процедурі банкрутства та ліквідаційній процедурі боржника;

- представництво інтересів відповідача в правоохоронних органах України;

- представництво інтересів замовника у судовому процесі з розгляду кримінальної справи;

- представництво інтересів відповідача у всіх судових інстанціях, нотаріальних конторах, державних реєстраційних органах, органах влади, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності з усіх питань пов`язаних з захистом інтересів відповідача щодо права власності на майно, набуте в рахунок погашення заборгованості боржника згідно п. 1.3.3 цього Договору;

- представництво інтересів відповідача в усіх органах влади, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності з усіх питань пов`язаних зі стягненням заборгованості з боржника.

Результатом надання послуг є погашення заборгованості боржника в сумі, визначеній у п. 2.1 цього Договору (п. 2.2 Договору).

Згідно із п. 1.3 Договору «погашення заборгованості» - погашення заборгованості боржника перед Замовником внаслідок:

1.3.1. Добровільної сплати боржником суми грошових коштів, що отримані замовником за результатами надання виконавцем послуг, визначених у п.2.1 цього Договору;

1.3.2. Примусового стягнення з боржника суми грошових коштів, що отримані замовником за результатами надання виконавцем послуг, визначених у п.2.1 цього Договору;

1.3.3. Оприбуткування на баланс замовника майна (на яке замовником набуто право власності) за результатами надання виконавцем послуг, визначених у п. 2.1 цього Договору;

1.3.4. Сплати боржником суми грошових коштів, згідно з умовами укладеної та затвердженої судом мирової угоди між замовником та боржником, що отримані замовником, що отримані замовником за результатами надання виконавцем послуг, визначених у п. 2.1. Договору;

1.3.5. Сплати боржником суми грошових коштів, на умовах реструктуризації замовником заборгованості боржника, що отримані замовником за результатами надання виконавцем послуг визначених у п.2.1. цього Договору;

1.3.6. Надходження суми грошових коштів, від третіх осіб, на виконання умов договору про відступлення права вимоги за кредитним договором боржника, що отримані замовником за результатами надання виконавцем послуг, визначених у п.2.1 цього Договору.

Відповідно до п. 1.5 Договору сума погашеної заборгованості - сума отриманих замовником грошових коштів; оприбуткованого на баланс замовника майна (на яке замовником набуто право власності), в рахунок погашення заборгованості боржника, в результаті надання виконавцем послуг, визначених у п. 2.1 цього Договору.

В п.1.1 Договору зазначено, що боржник замовника - ТОВ "ПФК МАГНУМ", (код ЄДРПОУ 39527537), яке має перед замовником суму невиконаних грошових зобов`язань (далі - заборгованість) за Кредитним договором від 27.09.2016 №9/2016-K (станом на 20.09.2018) на суму 19 361 748,00 грн, а також особи, які відповідають за повернення такої заборгованості (поручителі, майнові поручителі, гаранти, солідарні боржники, тощо).

Розділ 3 Договору передбачає Умови надання послуг. Положеннями цього розділу передбачено, що за результатами надання послуг за цим Договором Сторони підписують різні типи Актів, а саме Акт наданих послуг за місяць (Акт №1)(п.3.4. - 3.6. Договору), Акт погашення заборгованості (Акт № 2) (п. 3.7.-3.9. Договору), Акт погашення заборгованості (Акт №3) (п. 3.10- 3.12 Договору), Акт наданих послуг (Акт № 4) ( п. 3.13- 3.15 Договору).

П. 4.1. Договору передбачає обов`язки відповідача, зокрема:

- надавати позивачу всю необхідну інформацію та документи, для належного надання послуг за цим Договором (п.4.1.1.);

- контролювати надання послуг відповідно до умов цього Договору (п. 4.1.4.);

- приймати надані послуги відповідно до умов цього Договору (п.4.1.5.);

- оплачувати послуги у розмірах та в строки, визначені цим Договором (п.4.1.6.)

П. 4.2. Договору передбачає обов`язки позивача, зокрема:

- надавати відповідачу послуги відповідно до умов цього Договору (п.4.2.1.);

- складати і надсилати відповідачу звіт про хід та результати надання послуг за цим Договором один раз на місяць або протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання письмової вимоги відповідача. Позивач надсилає Звіти на електронну адресу відповідача та надає замовнику у письмовій формі (п.4.2.2.);

- інформувати відповідача про всі незалежні від позивача обставини, які можуть вплинути на строки та якість виконання послуг, протягом 1 (одного) банківського дня з дати настання таких обставин (п.4.2.5.);

- протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання повідомлення від відповідача, відповідно до п.4.3.3. повернути в повному обсязі кошти, сплачені відповідачем позивачу, згідно Актів №1 та Актів № 3 на рахунок, зазначений у листі замовника (п.4.2.10.);

- протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання письмової вимоги відповідача повернути на реквізити, зазначені у вимозі відповідача, різницю між сумою оплат відповідача, передбачених розділом 5 цього Договору, здійснених протягом дії цього Договору (далі - загальна сума оплат відповідача), та сумою погашеної заборгованості та одночасно сплатити 5% (п`ять відсотків) від загальної суми оплат відповідача, у разі якщо сума погашеної заборгованості є меншою, ніж загальна сума оплат відповідача (п.4.2.11.).

Додатковим договором від 10.09.2021 № 2 до Договору, останній доповнено п.4.2.13. наступного змісту: "не вчиняти дії, які можуть завдати шкоди Банку".

П. 4.3. Договору передбачає права відповідача, зокрема:

- достроково розірвати цей Договір, у разі якщо позивач не виконує або неналежним чином виконує свої зобов`язання за Договором, попередивши про це позивач письмово рекомендованим листом у строк до 15 (п`ятнадцяти) банківських днів до дати такого розірвання (п.4.3.3.).

П.4.4. Договору передбачає права позивача, зокрема:

- одержувати плату за послуги в розмірі та у строки, передбачені цим Договором (п.4.4.3.).

Розділ 5 Договору передбачає вартість послуг та порядок розрахунків.

П. 5.1. визначає, що "Загальна вартість договору складається з загальної вартості Послуг, згідно п.5.2. цього Договору, та не може перевищувати 3 872 349,60 грн. без ПДВ (надалі - Загальна вартість Договору)".

Загальна вартість Договору встановлена Додатковим договором від 10.09.2021 № 2 до Договору (початкова загальна вартість Договору становила 4 700 000,00 грн).

Загальна вартість послуг розраховується в наступному порядку (п. 5.2. Договору):

- у розмірі 9,5 % (відсотків), без ПДВ, від суми погашеної заборгованості (5.2.1.).

- погодинних ставок фахівців позивача згідно п.5.3.2. цього Договору та витраченого ними (фахівцями) часу (п. 5.2.2.).

Згідно із п. 5.3.1 Договору замовник протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами Акту № 1 та на його підставі оплачує надані послуги в сумі, визначеній в Акті № 1. Водночас, сторони домовилися, що в Акті № 1, розрахунок наданих послуг здійснюється відповідно до погодинних ставок фахівців виконавця, визначених у п.5.3.2. цього Договору, та витраченого ними часу. Погодинні ставки фахівців виконавця викладені в п. 5.3.2 Договору.

Пунктами 5.3.3. - 5.3.5. Договору передбачено порядок оплати відповідачем послуг, підтверджених Актами № 2, 3, 4. Однак, за весь період дії Договору сторони жодного такого Акту не підписали, відповідно відповідач за такі послуги оплати не здійснював.

Права дострокового розірвання Договору на момент його укладення сторони не погоджували, відповідно до положень чинного законодавства одностороння відмова від договору забороняється.

Протягом усього строку дії Договору відповідач не пред`являв претензій до якості та своєчасності надання Послуг. З липня 2019 відповідач не здійснював оплат за надані послуги, проте, позивач продовжував їх виконувати до грудня 2022 .

26.12.2022 відповідач направив на адресу позивача Вимогу № 110/33349/2022, у якій відповідач, керуючись п. 4.2.11 Договору, вимагає повернути кошти, сплачені впродовж дії Договору в сумі 3 783 000,00 грн, а також сплатити 5 % від загальної суми оплат, що складає 189 150,00 грн.

Послуги за Договором надавались до 20.12.2022 та частково були прийняті і оплачені Відповідачем, що підтверджується актами за період 2018-2019. Зазначене відповідачем не заперечувалось.

Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, з яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачам), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із частиною друго статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, відповідно до статей 16, 203,215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним, необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Відповідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, де суд відзначив, що, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Крім того, суд звертає увагу, що, зокрема недійсність правочину, договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або перешкоджати порушенню цивільних прав та інтересів, а також їх відновлювати. Ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (аналогічний правовий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).

Невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/5425/18).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положенням про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об`єктом цивільних прав, через те, що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 761/16124/15-ц та постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 910/1801/21.

Відповідно до статті 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина п`ята статті 626 ЦК України).

Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина друга статті 628 ЦК України).

Виходячи із матеріалів справи, оспорюваний Договір про надання юридичних послуг, укладений між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою є договором, який містить елементи різних договорів, включає в себе як зобов`язання із надання послуг, так і зобов`язання з виконання робіт та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні (аналогічна позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №914/4127/21).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2023 у даній справі зазначено наступне: « 54. За змістом оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що пункт 4.2.11 Договору за своїм характером встановлює санкцію у виді повернення різниці між сумою сплачених за Договором коштів на користь позивача та сумою погашень за рахунок коштів ТОВ "ПФК МАГНУМ" та його пов`язаних осіб (поручителів тощо), а також додатково штраф у розмірі 5% від загальної суми отриманих коштів від Відповідача. В свою чергу, цим пунктом не встановлено, за яке саме правопорушення (порушення якого саме договірного зобов`язання) передбачено таку санкцію.

54.1. Разом з тим, колегія суддів вважає такий висновок передчасним, з огляду на таке.

54.2. За змістом пунктів 2.1., 2.2. Договору результатом надання послуг є погашення

заборгованості боржника в розмірі 19 361 748 грн., а пунктами 5.1., 5.2., 5.3. Договору сторони передбачили, що загальна вартість Договору не може перевищувати 4 700 000,00 грн., з яких 9,5 % становить суми погашеної заборгованості, а також визначено погодинні ставки фахівців позивача.

54.3. Укладення сторонами оскаржуваного Договору відповідного змісту та той факт, що Договір виконувався (надання послуг позивачем та їх оплата скаржником) протягом тривалого часу (понад 4 роки), свідчить про те, що обидві сторони бажали укласти вказаний Договір у запропонованій редакції, і що їхнє волевиявлення відповідало внутрішній волі.

54.4. Отже, відповідно до вільного волевиявлення самих учасників спірних правовідносин умови Договору передбачали, зокрема, досягнення матеріального (індивідуалізованого) результату у вигляді погашення заборгованості перед скаржником як наслідок надання позивачем юридичних послуг, а також наявність обов`язку позивача повернути різницю між сумою оплат скаржника, здійснених протягом дії цього Договору, та сумою погашеної заборгованості, з одночасною сплатою 5% (п`яти відсотків) від загальної суми оплат скаржника, у разі якщо сума погашеної заборгованості є меншою, ніж загальна сума оплат відповідача.

54.5. Водночас, аналіз пункту 4.2.11. Договору свідчить про те, що сторони погодили не санкцію (штраф), як про це зазначили суди попередніх інстанцій, а фактичне повернення коштів у випадку, якщо кінцевий результат дій виконавця (ТОВ "Юридичне бюро "Алєксєєв, Боярчуков та партнери") не буде відповідати встановленому у пункті 2.1. розміру стягненої заборгованості з боржника на користь замовника. Тобто, суди помилково ототожнили сплату штрафу як санкції за неналежне виконання зобов`язання із поверненням коштів, сплачених замовником на користь виконавця за умовами договору.

55. Колегія суддів також враховує, що оскаржуваний Договір було укладено за результатом проведення скаржником відкритих торгів (тендеру), переможцем яких став саме позивач.

55.2. Добровільна участь позивача у відповідних відкритих торгах (тендері) на конкурентних засадах, а також наявність у відкритому доступі проекту Договору разом з іншою тендерною документацією з моменту опублікування оголошення і до моменту укладення самого Договору свідчить про обізнаність та погодження позивача з їхніми умовами.

55.3. Враховуючи наведене та з урахуванням того, що цивільне законодавство обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи при укладенні договорів, колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про доведення позивачем належними та допустимими доказами обставин порушення своїх прав на момент укладення Договору.

55.4. Встановлена в ході виконання умов договору неможливість досягнення виконавцем визначеного договором результату надання послуг не є доказом порушення прав виконавця в момент укладення відповідного договору та відповідно не може слугувати належною підставою для визнання недійсним такого правочину чи його окремих положень.

56. Колегія суддів також вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про наявність недобросовісної поведінки у діях позивача.

56.4. З огляду на зазначене, Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що при розгляді даної справи суди попередніх інстанцій без належного дослідження та надання оцінки усім наявним матеріалам цієї справи, зокрема, акту прийому-передачі документів від 25.09.2018, електронного листування сторін Договору, листів позивача від 07.08.2020 та 19.08.2021 з пропозиціями продовження строку дії Договору, умов п. 4.2.5 та п. 4.4.2. Договору, дійшли передчасного висновку про недобросовісність дій скаржника, яка полягала в ненаданні позивачу повної інформації щодо реального стану та можливості стягнення проблемної заборгованості за Договором.

Колегія суддів звертає увагу, що положеннями статей 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

57.1. Суди попередніх інстанцій встановили, що однією із сторін договору, оскарження окремих положень якого є предметом розгляду цієї справи, є ТОВ "Юридичне бюро "Алєксєєв, Боярчуков та партнери".

57.2. Укладаючи Договір від 20.09.2018 № 308/18, представники зазначеного Товариства, маючи у складі юристів із досвідом, повинні були усвідомлювати зміст умов договору з урахуванням вимог розумності та справедливості, а також повинні були розуміти не лише передбачені ним права та обов`язки, але і наслідки виконання або невиконання умов договору. Разом з тим суди зазначеній обставині оцінки не надали.

58.3. Враховуючи положення зазначених норм, суди попередніх інстанцій повинні були також дослідити поведінку представників позивача на предмет їх добросовісності, а саме встановити яким чином підписувався договір, хто був автором його тексту як в цілому, так і окремих його положень, оскільки наявність у представників позивача саме юридичного досвіду також може ставити під сумнів їх добросовісність в частині розуміння наявних у Договорі № 308/18 від 20.09.2018 положень, які б унеможливлювали фактичне виконання договору як в цілому, так і окремих його частин».

В оскаржуваному судовому рішенні судом першої інстанції враховано зазначені висновки Верховного Суду у даній справі.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, відповідач зазначає, що за домовленістю сторін позивач надавав платні послуги, націлені на фактичне стягнення грошових коштів із боржника чи його поручителів, а також на набуття права власності відповідачем на майно таких осіб.

Відповідно до п.2.2. Договору результатом надання Послуг є Погашення заборгованості Боржника у сумі, визначеній у п.2.1. цього Договору.

Відповідно до п. 2.3. Договору (враховуючи Додатковий договір від 18.09.2020 №1 та Додатковий договір від 10.09.2021 №2), строк надання послуг по Договору складає 51 (п`ятдесят один) місяць з дати укладення договору, тобто до 20.12.2022 включно.

Відповідно до п. 3.1. Договору відповідальна особа Замовника (АТ "Укргазбанк") передає Виконавцю (ТОВ "Юридичне Бюро "Алексєєв, Боярчуков та партнери", яке перейменоване в подальшому в ТОВ "ЛОЕР КОНСАЛТИНГ") документи (копія кредитного договору, копія договору іпотеки, копія договору поруки), необхідні для надання Послуг, на підставі Акту приймання-передачі документів протягом 10 (десяти) банківських днів з дати укладання цього Договору.

25.09.2018 Компанії (ТОВ "Юридичне Бюро "Алексєєв, Боярчуков та партнери", яке перейменоване в подальшому в ТОВ "ЛОЕР КОНСАЛТИНГ") на підставі Акту прийому-передачі документів були передані відповідні документи (копія Акту наявна в матеріалах справи та долучалась Відповідачем разом з відзивом на позовну заяву). Усно та письмово надано відому Банку інформацію щодо стану справ на момент укладення договору.

В подальшому, інформація, яка надходила до Банку, направлялася Компанії електронними листами та/або повідомлялася усно, що підтверджується скріншотами електронних повідомлень з електронної пошти представників Банку за період з 16.01.2020 по 27.01.2022. Листування сторонами Договору за допомогою електронної пошти передбачено умовами Договору, а саме Розділом 4.

Відповідно до Актів наданих послуг від 09.11.2018, 08.10.2018 та 09.10.2018 представник Компанії проводив аналіз матеріалів кредитної справи по боржнику ТОВ «ПФК «МАГНУМ» та його поручителям, а також 12.10.2018 готував план дій по боржнику ТОВ «ПФК «МАГНУМ». Отже, мотивування про ненадання повної інформації АБ «УКРГАЗБАНК» щодо ТОВ «ПФК «МАГНУМ» та третіх осіб (в т.ч. поручителів за кредитним договором) спростовуються вищенаведеним.

Відповідно до п. 4.2.5 Договору Виконавець зобов`язується інформувати Замовника про всі незалежні від Виконавця обставини, які можуть вплинути на строки та якість виконання Послуг, протягом 1 (одного) банківського дня з дати настання таких обставин.

Відповідно до п. 4.4.2. Договору Виконавець має право у разі виникнення потреби в уточненні наданої Замовником інформації, за письмовим запитом запросити в Замовника додаткові документи та (або) вимагати підтвердження раніше наданої інформації.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, жодних звернень від Виконавця на адресу Банку щодо недостатності інформації та документів не надходило, як на дату укладення Договору, як на дату підписання Акту 29.09.2018, так і впродовж строку дії Договору. Доказів таких звернень Позивачем до суду надано не було.

Відповідно до п. 4.2.11. Договору протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання письмової вимоги Замовника повернути на реквізити, зазначені у вимозі Замовника, різницю між сумою оплат Замовника, передбачених розділом 5 цього Договору, здійснених протягом дії цього Договору (далі - загальна сума оплат Замовника), та Сумою погашеної заборгованості та одночасно сплатити 5% (п`ять відсотків) від загальної суми оплат Замовника, у разі якщо Сума погашеної заборгованості є меншою ніж загальна сума оплат Замовника.

Також умовами Договору передбачено, що загальна вартість Договору не може перевищувати 3 872 349,60 (три мільйони вісімсот сімдесят дві тисячі триста сорок дев`ять) грн. 60 коп. без ПДВ.

В процесі надання Компанією послуг, на підставі актів наданих послуг від 09.11.2018, від 10.12.2018, від 27.12.2018, від 08.02.2019, від 07.03.2019, від 09.04.2019, від 08.05.2019, від 05.06.2019, від 02.07.2019 Банком було здійснені оплати на суму 3 783 000,00 грн.

За період дії Договору та станом на сьогоднішній день, в результаті надання послуг ТОВ «ЛОЕР КОНСАЛТИНГ» за Договором від 20.09.2018 №308/18 по стягненню заборгованості з ТОВ «ПФК «МАГНУМ» та третіх осіб (в т.ч. поручителів за кредитним договором) жодних грошових коштів на погашення заборгованості Боржника на рахунки АБ «УКРГАЗБАНК» не надходило.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на 20.12.2022 (закінчення строку надання послуг за Договором), так і станом на день розгляду справи в суді, Компанією не виконано обов`язку, встановленого п. 2.2. Договору.

Відповідач вказує, що він звертався до Компанії з листом-нагадуванням від 18.11.2022 № 110/28962/2022 про закінчення строку надання послуг, а також необхідністю виконання зобов`язань щодо погашення заборгованості Боржника.

Листом від 12.12.2022 № 110/31905/2022 Банк звертався до Компанії щодо надання пояснень з приводу зміни назви та призначення до розгляду Господарським судом м. Києва заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (справа № 910/13321/22), а також необхідністю виконання зобов`язань щодо погашення заборгованості Боржника. Банк не отримав відповіді.

Листом від 26.12.2022 № 110/33349/2022 Банк звертався до Компанії з вимогою повернути кошти, сплачені впродовж дії Договору від 20.09.2018 № 308/18 в сумі 3 783 000,00 грн, а також сплатити 5% (п`ять відсотків) від загальної суми оплат, що складає 189150,00 грн. Відповідь на вищевказану вимогу на адресу Банку не надходила.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що наявність укладеного між позивачем та відповідачем оспорюваного Договору та той Факт, що Договір виконувався (надання послуг позивачем та їх оплата відповідачем), свідчить про те, що обидві сторони бажали укласти вказаний Договір у запропонованій редакції, і що їхній зовнішній вираз волі (волевиявлення) відповідав внутрішній волі.

Також підтвердженням вільного волевиявлення позивача на укладення Договору є те, що Договір був укладений за результатами проведения процедури відкритих торгів (тендеру), переможцем яких став саме позивач.

Проєкт Договору разом з іншою тендерною документацією був доступний позивачу з моменту опублікування оголошення і до моменту укладення Договору. Однак, від позивача не надходило ніяких заперечень та пропозицій, запитів щодо уточнення/зміни умов Договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Отже, сторони (банк та позивач) погодили умови договору та встановили відповідні зобов`язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.

Відповідно до правових позицій викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19 відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Водночас, довівши в ході розгляду цієї справи наявність у себе законного інтересу у спірних правовідносинах, обставин порушення прав позивача на момент укладення спірного правочину доведено не було, а неможливість виконати умови Договору про надання юридичних послуг під час його виконання із досягненням передбаченого умовами договору результату не може слугувати підставою для визнання правочину або окремих його положень недійсними.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, окремих його частин, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства, не відповідає оспорюваний правочин.

Наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним (або його частини), як і порушення суб`єктивного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (постанови Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №161/13862/19 , від 11.08.2021 у справі № 523/7609/17).

При цьому, невідповідність правочину актам законодавства, як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного та господарського законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що позивачем не доведено належними доказами того, що права Позивача було порушено на момент вчинення оспорюваного правочину, неможливість виконати умови Договору про надання юридичних послуг під час його виконання, не може слугувати підставою для визнання правочину або окремих його положень недійсними.

АБ «УКРГАЗБАНК», як замовник послуг, надав повну та достовірну інформацію Виконавцю, що підтверджується Актом прийому-передачі документів від 25.09.2018.

Протягом усього строку дії Договору позивач не скористався своїм правом, передбаченим п. 4.4.2. Договору, на отримання уточнень наданої Замовником інформації, за запитом додаткових документів, тощо. Доказів таких звернень Виконавця до Банку, позивачем також не надано.

Крім того, протягом усього строку дії Договору від ТОВ «Юридичне Бюро «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» на адресу Банку будь-які листи-пропозиції щодо зміни редакції п. п. 4.2.11 та п. п. 2.2 Договору від 20.09.2018 №308/18 не надходили.

В той же час, Банк направляв Компанії пропозицію щодо внесення змін в п. 4.3.3. Договору в частині одностороннього розірвання договору в будь-який момент, а також в частині доповнення Договору п. 4.2.13 «не вчиняти дії, які можуть завдати шкоди Банку». Компанія погодилась доповнити Договір п. 4.2.13., а вносити зміни до п. 4.3.3. відмовилась.

Спростуванням тверджень позивача щодо неможливості надання такого виду Послуг, як стягнення заборгованості в розмірі 19 361 748,00 грн, є листи ТОВ «Юридичне Бюро «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» від 07.08.2020 та від 19.08.2021 на адресу АБ «УКРГАЗБАНК», відповідно до яких Компанія вбачала перспективу реалізації майна Боржника та з власної ініціативи пропонувала продовження дії Договору від 20.09.2018 №308/18, наслідком чого було підписання Сторонами Додаткового договору від 18.09.2020 №1 та Додаткового договору від 10.09.2021 №2.

Враховуючи викладене, поведінка позивача, штат працівників якого складається з професіоналів в сфері права, щодо оспорення відповідних умов Договору через чотири роки після його укладення із зазначених у позові підстав не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, таким, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті З ЦК України).

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим.

Доводи скаржника, що п. 4.2.11 Договору по своїй суті є штрафною санкцією, є невірним трактуванням ЦК України, оскільки за своїм змістом і правовою природою п. 4.2.11 Договору, є умовою щодо настання прав та обов`язків сторін з відкладальною обставиною (письмова вимога Замовника), що регулюється ст. 212 ЦК України, яка є погодженою Сторонами та є обов`язковою для виконання з моменту підписання Договору.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України в їх системному зв`язку, сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості й можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносин на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це («заборонено законом») або якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту чи суті відносин між сторонами.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов`язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов`язками. На виконавця покладений обов`язок надання послуги і надано право на одержання відповідної плати. Замовник за договором зобов`язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця.

Відповідно до п. 2.2. Договору результатом надання Послуг є Погашення заборгованості Боржника у сумі, визначеній у п.2.1. цього Договору.

Оспорюваний Договір відповідно до волевиявлення самих учасників спірних правовідносин передбачає, зокрема, досягнення матеріального (індивідуалізованого) результату як наслідок надання юридичних послуг.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у договірних відносинах між позивачем та Банком наявні обставини невиконання позивачем зобов`язання, передбаченого Договором зі стягнення заборгованості із ТОВ «ПФК «МАГНУМ» та третіх осіб (в т.ч. поручителів за кредитним договором), враховуючи принцип свободи договору та обов`язковість договору, беручи до уваги те, що ТОВ «ЛОЕР КОНСАЛТИНГ» взяло на себе відповідне зобов`язання, проте, не виконало його, вказане не може слугувати підставою для визнання правочину або окремих його положень недійсними, у зв`язку з чим місцевим господарським судом цілком правомірно та обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову.

Вищевказане спростовує доводи позивача відносно того, що оспорювані позивачем умови Договору містять такі елементи Договору підряду, які взаємовиключають відповідні елементи Договору про надання послуг.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення.

Оцінюючи оскаржуване рішення суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування імперативних норм чинного законодавства, якими обґрунтоване оскаржуване рішення суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у справі №910/13321/22 (910/1905/23) - без змін.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЕР КОНСАЛТИНГ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у справі №910/13321/22 (910/1905/23) залишити без змін

Матеріали справи № 910/13321/22 (910/1905/23) повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 26.08.2024

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді Б.В. Отрюх

В.Ю. Поліщук