Постанова

від 27.08.2024 по справі 18/2694/11

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року м. Харків Справа № 18/2694/11(917/1207/23)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,

без виклику представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", с.Березова Рудка, Лубенський район, Полтавська область, в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича, м. Київ, (вх. №1476 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 у справі №18/2694/11 (917/1207/23) (суддя Паламарчук В.В., ухвалене в м.Полтава, дата складення повного тексту 23.05.2024)

за позовом: Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", с.Березова Рудка, Лубенський район, Полтавська область, в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича, м. Київ,

до відповідача: Фонду державного майна України, м. Київ,

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Пирятинської міської ради Полтавської області, м.Пирятин, Лубенський район, Полтавська область,

про визнання права господарського відання

у справі про банкрутство №18/2694/11

за заявою Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України", м. Київ,

до боржника Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", с.Березова Рудка, Пирятинський район, Полтавська область,

за участю:

- Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області, м. Полтава,

- Прокуратури Полтавської області на стороні боржника, м. Полтава,

- Фонду держаного майна України, м.Київ,

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Фонду державного майна України про визнання права господарського відання Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" на вівчарник 1992 року будівництва, інвентарний номер 10320021 (літера А-1, загальною площею 469,5кв.м), що знаходяться за адресою вул. Шевченка, 124, с.Березова Рудка, Лубенський район, Полтавська область, кадастровий номер земельної ділянки 5323880701:01:002:0191.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 у справі №18/2694/11 (917/1207/23) відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 у справі №18/2694/11 (917/1207/23) та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що господарським судом Полтавської області, не зважаючи на наявність посилань в статуті ДП "СГП "Березівське" на те, що майно підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання, дійшов передчасного висновку про відсутність у справі доказів прийняття уповноваженим органом управління ДП "СГП "Березівське" рішення про передачу зазначеній особі спірного майна на праві господарського відання, або, що з передачею на баланс власник майна закріпив його на праві господарського відання за ДП "СГП "Березівське".

Скаржник вказує, що положення Господарського кодексу України не містять норми, яка б чітко визначала порядок передачі та форму документа за яким органи, уповноважені управляти державними унітарними підприємствами, передають таким підприємствам майно з правом господарського відання. Таким чином, положеннями статуту ДП "СГП "Березівське", який був затверджений Розпорядженням Міністерства аграрної політики України, було чітко визначено статус переданого на баланс підприємства майна - право господарського відання.

Апелянт звертає увагу суду, що орган уповноважений управляти майном підприємства, для створення підприємства шляхом проведення розподілу майна згідно розподільчих документів та в подальшому затвердженням статуту підприємства та його реєстрацією здійснив схвалення передачі ДП "СГП "Березівське" оспорюваного майна, які можна вважати конклюдентними діями, та доказом прийняття рішення про передачу спірного майна на баланс підприємства саме на праві господарського відання.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 витребувано у господарського суду Полтавської області матеріали справи господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 у справі №18/2694/11 (917/1207/23); відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

02.07.2024 матеріали справи №18/2694/11 (917/1207/23) надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича на рішення господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 у справі №18/2694/11 (917/1207/23); встановлено відповідачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановити сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича на рішення господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 у справі №18/2694/11 (917/1207/23) ухвалено розпочати з 03.07.2024 без повідомлення учасників справи.

26.07.2024 відповідачем подано до апеляційного господарського суду письмові пояснення (вх.№9853), в яких просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Приходька Д.В., рішення господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 у справі №18/2694/11 (917/1207/23) залишити без змін.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа, копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 отримано відповідачем 02.07.2024 о 17:43 годині.

Клопотання від відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

В ході ліквідаційної процедури у справі №18/2694/11 про банкрутство ДП "СГП "Березівське" на адресу господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява боржника в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича до Фонду державного майна України про визнання права господарського відання на нерухоме майно, а саме: вівчарник 1992 року будівництва, інвентарний номер 10320021 (літера А-1, загальною площею 469,5кв.м), що знаходяться за адресою вул. Шевченка, 124, с.Березова Рудка, Лубенський район, Полтавська область, кадастровий номер земельної ділянки 5323880701:01:002:0191.

В обґрунтування позовних вимог ліквідатор зазначає, що під час проведення інвентаризації активів ДП "СГП "Березівське" виявлено наступні об`єкти нерухомості (далі- Об`єкти нерухомості): вівчарник 1992 року будівництва, інвентарний номер 10320021 (літера А-1, загальною площею 469,5кв.м), що знаходяться за адресою вул. Шевченка, 124, с.Березова Рудка, Лубенський район, Полтавська область, кадастровий номер земельної ділянки 5323880701:01:002:0191.

На підставі наказу ліквідатора ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське від 18.02.2019 №5-Л "Про формування ліквідаційної маси" сформовано ліквідаційну масу боржника, до якої серед іншого включено: вівчарник 1992 року будівництва, інвентарний номер 10320021.

Так, 02.08.2019 Міністерство аграрної політики України (на той час орган, уповноважений управляти підприємством) листом №37-21-15/16605, керуючись положеннями ст. 96 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" погодило перелік ліквідаційної маси у справі №18/2694/11 про банкрутство Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", який надійшов додатком до листа арбітражного керуючого Приходька Д.В. від 06.03.2019 №01-21/38 (т.1 а.с.19-24).

Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" було створене на підставі наказу Міністерства аграрної політики України 30.11.2005 №661 "Про створення державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0661555-05#Text) шляхом створення на базі структурного виробничого підрозділу Березоворудського державного аграрного технікуму державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" (Полтавська область, Пирятинський район, с. Березова рудка).

Положеннями пунктів 5.1 та 5.2 вказаного наказу Міністерства визначено провести розподіл майна між Березоворудським державним аграрним технікумом та державним підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" в установленому порядку. Розподільчий баланс та акти приймання-передачі у місячний термін подати на затвердження Мінагрополітики України та в установленому порядку здати на зберігання в архів міністерства.

Відповідно до положення пункту 6.1. наказу встановлено, що після завершення розподілу виробничого підрозділу подати Мінагрополітики на затвердження Статут підприємства, забезпечити його державну реєстрацію та у місячний термін з дня державної реєстрації подати Департамент правової та законопроектної роботи копію свідоцтва про державну реєстрацію, довідку про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і зразок відбитка печатки юридичної особи.

З посиланням на акт №2 розподілу майна між Березоворудським державним аграрним технікумом та Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", затверджений 11.01.2006 заступником міністра аграрної політики України, на баланс ДП "СГП "Березівське" передано вівчарник 1992 року будівництва, інвентарний номер 10320021, вартістю 40301 грн. (т.1 а.с.81).

Положеннями пунктів 5.1 та 5.2 Статуту державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України №1 від 11.01.2006 державну реєстрацію якого проведено 13.01.2006 під номером запису №15761020000000203 (т.1 а.с.62-75), визначено, що майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. На розвиток виробництва проводяться відрахування від чистого прибутку в порядку, передбаченому законодавством. Кошти використовуються для розвитку матеріально-технічної бази підприємства. Напрямки витрат коштів визначаються кошторисом. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству.

Отже, ліквідатор стверджує, що вівчарник 1992 року будівництва, інвентарний номер 10320021, відповідно до акту №2 розподілу майна Березоворудського державного аграрного технікуму між Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" і Березоворудським державним аграрним технікумом, затвердженого 11.01.2006 заступником міністра аграрної політики України, та Статуту Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України №1 від 11.01.2006 державну реєстрацію якого проведено 13.01.2006, номер запису №15761020000000203, передані на баланс ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" та закріплені за підприємством на праві господарського відання.

Разом з тим, будь-які записи щодо права власності чи права господарського відання на згадані об`єкти нерухомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, що унеможливлює проведення реалізації зазначених активів боржника в межах справи про банкрутство ДП "СГП "Березівське".

Звертаючись до суду з відповідним позовом ліквідатор Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" арбітражний керуючий Приходько Д.В. зазначав, що згідно з частиною 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до пункту 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 01.01.2013, за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються:

1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

2) витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності).

На запит ліквідатора щодо проведення реєстраційних дій відносно спірного об`єкту нерухомого майна, а саме вівчарнику 1992 року будівництва, інвентарний номер 10320021, Фонд державного майна України листом від 25.01.2019 №10-52-1523 (т.1 а.с.25-26) повідомив, що підставою для включення та знесення змін до Єдиного реєстру об`єктів державної власності є надходження від суб`єктів управління до Фонду інформації про об`єкти державної власності.

Таким чином, дії Фонду щодо внесення даних до Реєстру залежать від дій суб`єктів управління.

Станом на момент направлення вказаного листа Міністерством аграрної політики та продовольства України до Фонду з метою внесення до Реєстру надані відомості про нерухоме державне майно, яке перебуває на балансі Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" (суб`єкт управління Міністерство аграрної політики та продовольства України) відомості стосовно майна суб`єктом управління надані не в повному обсязі форми № 26, затвердженої наказом Фонду від 03.02.2006 №197 "Про затвердження форм надання відомостей про об`єкти державної власності", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.04.2006 за № 380/12254, зокрема з 2009 не оновлювалась інформація щодо дати проведення інвентаризації/розрахунку первісної (переоціненої) і залишкової вартості основних засобів та їх вартісних показників (гр. 7, 8 та 11 форми № 26).

Фонд державного майна України також звертав увагу ліквідатора на те, що згідно з вимогами пунктів 10 та 11 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879, зареєстрованого з Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за №1365/26142, інвентаризація земельних ділянок, будівель, споруд та інших нерухомих об`єктів може проводитись один раз на три роки (крім нерухомого майна державних підприємств, їх об`єднань, установ та організацій, у тому числі того, що передано в оренду, концесію, та державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу господарських організацій, утворених у процесі приватизації та корпоратизації, інвентаризація яких проводиться відповідно до вимог законодавства щодо інвентаризації об`єктів державної власності).

До вказаного листа Фондом державного майна України також було додано Інформацію з Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності інформацію про нерухоме державне майно, яке перебуває на балансі ДП "СГП "Березівське", до якого зокрема включено вівчарник 1992 року будівництва, інвентарний номер 10320021 (т.1 а.с.27-29).

Крім того, на запит ліквідатора щодо отримання витягів з Єдиного реєстру об`єктів державної власності Фонд державного майна України листом від 14.09.2020 №10-15-18233 (т.1 а.с.30-31) повідомив, що Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, як органом, уповноваженим управляти ДП "СГП "Березівське", не було подало до Фонду державного майна України в повному обсязі інформацію за формою №26, затвердженої Наказом від 03.02.2006 № 197 "Про затвердження форм надання відомостей про об`єкти державної власності", зокрема:

- відомості щодо місцезнаходження та розміру/площі майна (гр. 6 та форми №26), які зазначені у запиті, не збігаються з даними, що надані суб`єктом управління до Реєстру;

- не надавались дані щодо площі забудови, розміру/площі майна (гр. 12, 13 форми №26);

- з 2009 року не оновлювалась інформація щодо дати проведення інвентаризації/розрахунку первісної (переоціненої) та залишкової вартості основних засобів та їх вартісних показників (гр. 7,8, 11 форми №26).

Фонд державного майна України звертав увагу ліквідатора на те, що згідно з вимогами пунктів 10 та 11 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за № 1365/26142: інвентаризація земельних ділянок, будівель, споруд та інших нерухомих об`єктів може проводитися один раз на три роки (крім нерухомого майна державних підприємств, їх об`єднань, установ та організацій, у тому числі того, що передано в оренду, концесію, та державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу господарських організацій, утворених у процесі приватизації та корпоратизації, інвентаризація яких проводиться відповідно до вимог законодавства щодо інвентаризації об`єктів державної власності), а також дані щодо розрахунку первісної (переоціненої) і залишкової вартості основних засобів та їх вартісних показників (гр. 7, 8 форми Nє 26), які подаються у тис. гру. надані не у відповідності до вимог зазначеної форми Nє 26.

За наведених обставин, відповідно до підпункту 2 пункту 10 Порядку та умов користування Єдиним реєстром об`єктів державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.03.2005 №662 (в редакції наказу Фонду державного майна України від 06.08.2013 за №1535, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.08.2013 за N1470/24002), Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України разом із Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" необхідно вжити заходів щодо усунення розбіжностей та надання до Фонду вищезазначених відомостей про майно в установленому порядку відповідно до вимог вищевказаних нормативно-правових актів та інструктивного листа Фонду від 11.05.2006 N10-15-6871, та після отримання змін за окремим запитом буде надано витяг з Реєстру.

Листом від 03.09.2020 №01-21/208 (т.1 а.с.32), ліквідатор Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" арбітражний керуючий Приходько Дмитро Володимирович направив до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України оновлену інформацію щодо адрес фактичного місцезнаходження нерухомого майна, уточнення площі об`єктів нерухомого майна, уточнені інвентарні номери та інформацію щодо земельних ділянок, на яких розташовані зазначені об`єкти нерухомого майна. До вказаного листа ліквідатором було додано звіти за формами №26, № 2р(д) (т.1 а.с.33-39).

13.01.2021 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України листом №2151-10/1490-07 поінформувало щодо порядку проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна державної власності; необхідності отримання витягу з Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта; підстав для включення та внесення органом державної влади до Єдиного реєстру об`єктів державної власності даних щодо об`єкту нерухомості; необхідності подання оновленої інформації щодо підприємства з урахуванням відсутності невиявлених об`єктів нерухомого майна (списання невиявлених активів та відображення такого списання у звітності за формою звітів № 26, № 2р(д) для подання ФДМУ) (т.1 а.с.41-42).

Крім того, 16.04.2021 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України листом №2152-11/23014-07 (т.1 а.с.43-45) повідомило, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 N954 цілісний майновий комплекс ДП "СГП "Березівське" передано зі сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України згідно з актом приймання-передавання від 18.10.2019.

Також, у вказаному листі було повідомлено про необхідність списання не виявлених під час інвентаризації об`єктів нерухомості, які перебувають на балансі підприємства, та особливості роботи комісії зі списання активів відповідно до порядку визначеного положеннями Порядку списання об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 N1314. Проте, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України не є галузевим органом виконавчої влади, а тому пропозиції стосовно кандидатур для включення до складу комісії зі списання майна ДП "СГП "Березівське" у відповідності до Порядку списання об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 №1314, відсутні.

12.08.2022 ліквідатор Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" арбітражний керуючий Приходько Дмитро Володимирович звернувся до Міністерства економіки України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях з відповідним запитом № 01-28/150 про надання кандидатур представника для включення до складу комісії зі списання об`єктів державної власності (т.1 а.с.46-47).

Проте, відповіді від Міністерства економіки України на зазначений запит отримано не було.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях у відповідь на вищевказаний запит було надано лист - відповідь від 14.09.2022 №11-122-03098 (т.1 а.с.52), в якому Фонд, просив ліквідатора надати чіткий перелік нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва (незавершених капітальних інвестицій в необоротні матеріальні активи) державного підприємства, що підлягають списанню відповідно до порядку та підтверджену інформацію щодо виду суб`єкта господарювання ДП "СГП "Березівське".

У відповідь на вказаний лист, 22.09.2022 ліквідатором Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" арбітражним керуючим Приходько Д.В. було направлено на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях відповідь №01-28/180 (т.1 а.с.53), в якій було зазначено про те, що під час проведення інвентаризації активів боржника було встановлено відсутність наступних об`єктів нерухомого майна: осушувально-зрошувальна система 1980 року випуску, інвентарний номер 10310040; хімсклад інвентарний номер, теплиця № 2 1976 року випуску, інвентарний номер 10310005).

У разі надання дозволу на списання вказаних об`єктів, зазначені основні засоби будуть виключені із складу активів підприємства.

Списання згаданих основних засобів дозволить в установленому порядку подати до Мінекономіки, як суб`єкта управління та органу, уповноваженого управляти майном

ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" форму звітності за №26 для внесення інформації до Єдиного реєстру об`єктів державної власності, відповідно до положень наказу Фонду державного майна України від 03.02.2006 №197 "Про затвердження форм надання відомостей про об?єкти державної власності"

Після подання зазначених форм звітності з усунутими розбіжностями щодо наявного переліку нерухомого майна ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" ліквідатор матиме можливість отримати Витяги з Єдиного реєстру об`єктів державної власності на об`єкти нерухомості, а в подальшому внести відомості про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: контора підприємства, гараж легкових автомобілів, архів контори, склад запчастин, вівчарник. Зазначені об`єкти включені до складу ліквідаційної маси ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", які відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства будуть реалізовані, а кошти отримані від реалізації майна будуть направлені на проведення розрахунків з кредиторами.

03.10.2022 ліквідатором Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" арбітражним керуючим Приходько Дмитром Володимировичем було направлено на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях повторний запит за вих.№01-28/191 про надання кандидатури представника для включення до складу комісії зі списання майна ДП "СГП "Березівське" (т.1 а.с.54-55).

26.10.2022 ліквідатором боржника разом із відповіддю №01-28/201 на запит Міністерства економіки України про надання інформації, в черговий раз порушено питання про надання кандидатури для включення до складу комісії зі списання активів ДП "СГП "Березівське" (т.1 а.с.58).

Листом від 07.11.2022 Міністерством економіки України надано відповідь №2802-11/73620-07 (т.1 а.с.60-61) на запити ліквідатора про надання кандидатури для включення до складу комісії зі списання активів ДП "СГП "Березівське", в якій Мінекономіки посилаючись на воєнний стан введений в дію на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 повідомив про те, що вважає недоцільним залучення співробітників Міністерства до складу комісії зі списання майна ДП "СГП "Березівське". Крім того, однією з підстав недоцільності надання кандидатури було визначено ту обставину, що наразі триває процедура передачі ДП "СГП "Березівське" зі сфери управління Мінекономіки до сфери управління Фонду державного майна України.

В позовній заяві ліквідатор Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" арбітражний керуючий Приходько Дмитро Володимирович наголошував на тому, що Міністерство економіки України, тобто орган, уповноважений управляти майном боржника, своїми діями і бездіяльністю заперечує проти визнання права господарського відання ДП "СГП "Березівське" на вівчарник 1992 року будівництва, інвентарний номер 10320021 і відповідно створює перешкоди в реалізації цього майна, включеного до складу ліквідаційної маси банкрута, та проведення розрахунків з кредиторами в межах провадження у справі №18/2694/11 про банкрутство ДП "СГП "Березівське".

14.02.2023 господарським судом Полтавської області за результатами розгляду клопотання Міністерства економіки України про процесуальне правонаступництво було постановлено ухвалу про заміну у справі №18/2694/11 про банкрутство ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" учасника справи Міністерство економіки України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код СДРПОУ 37508596) на його правонаступника Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109100120).

Отже, вважаючи, що вищевикладені обставини не дають можливості належним чином реалізувати всю сукупність правомочностей щодо зазначеного нерухомого майна, ліквідатор Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" арбітражний керуючий Приходько Д.В. звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Фонду державного майна України, як органу, уповноваженого управляти майном боржника, з відповідним позовом (т.1 а.с.1-113).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 у даній справі відмовлено в задоволенні позовних вимог, з тих підстав, що матеріали справи не містять доказів прийняття уповноваженим органом управління ДП "СГП "Березівське" рішення про передачу зазначеній юридичній особі спірного майна саме на праві господарського відання, або, що з передачею його на баланс власник майна закріпив його на праві господарського відання за ДП "СГП "Березівське" (т.1 а.с.185-196).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, Частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зміст статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України свідчить, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/23369/17).

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Водночас, зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Отже, перелік способів захисту, визначений у ч.2 ст.16 ЦК України, не є вичерпним.

У контексті приписів частин 1 та 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (відповідна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).

Дослідивши наявну в матеріалах справи позовну заяву, колегія суддів зазначає, що з її змісту вбачається, що позивачем - ліквідатором Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" арбітражним керуючим Приходько Дмитром Володимировичем було визначено предметом позову вимогу про визнання права господарського відання Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" на вівчарник 1992 року будівництва, інвентарний номер 10320021 (літера А-1, загальною площею 469,5кв.м), що знаходяться за адресою вул. Шевченка, 124, с.Березова Рудка, Лубенський район, Полтавська область, кадастровий номер земельної ділянки 5323880701:01:002:0191.

Відповідачем у справі було визначено Фонд державного майна України, як орган, уповноважений управляти майном боржника.

Підставою позову позивачем було визначено той факт, що орган, уповноважений управляти майном боржником своїми діями і бездіяльністю заперечує проти визнання права господарського відання ДП "СГП "Березівське" на вівчарник 1992 року будівництва, інвентарний номер 10320021, та фактично створює перешкоди в державній реєстрації вказаного вище об`єкту нерухомого майна включеного до складу ліквідаційної маси банкрута, та як наслідок унеможливлює реалізацію цього майна направленого на проведення розрахунків з кредиторами в межах провадження у справі №18/2694/11 про банкрутство ДП "СГП "Березівське".

Судова колегія зазначає, що статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 133 Господарського кодексу України, якою визначено правовий режим майна суб`єктів господарювання, основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

Статтею 136 Господарського кодексу України врегульовано, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами (ч.1). Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (ч.2). Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності; суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника (ч.4).

В контексті приписів статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Метою подання позову на підставі означеної статті є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб`єктивного права особою.

Позов про визнання права господарського відання є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, що повинен підтвердити наявність у позивача права господарського відання на спірне майно.

Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права господарського відання позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права господарського відання чи іншого речового права на майно.

Як було зазначено вище, на підставі наказу ліквідатора ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" від 18.02.2019 №5-Л "Про формування ліквідаційної маси" сформовано ліквідаційну масу боржника, до якої серед іншого включено: вівчарник 1992 року будівництва, інвентарний номер 10320021 (т.1 а.с.12).

02.08.2019 Міністерство аграрної політики України (на той час орган, уповноважений управляти підприємством) листом №37-21-15/16605, керуючись положеннями статті 96 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" погодило перелік ліквідаційної маси у справі №18/2694/11 про банкрутство Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", який надійшов додатком до листа арбітражного керуючого Приходька Д.В. від 06.03.2019 №01-21/38 (т.1 а.с.19-29).

Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" створене на підставі наказу Міністерства аграрної політики України 30.11.2005 №661 "Про створення державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0661555-05#Text) шляхом створення на базі структурного виробничого підрозділу Березоворудського державного аграрного технікуму державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" (Полтавська область, Пирятинський район, с. Березова рудка).

Положеннями пунктів 5.1 та 5.2 згаданого наказу Міністерства визначено провести розподіл майна між Березоворудським державним аграрним технікумом та державним підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" в установленому порядку. Розподільчий баланс та акти приймання-передачі у місячний термін подати на затвердження Мінагрополітики України та в установленому порядку здати на зберігання в архів міністерства.

Відповідно до положення пункту 6.1. наказу встановлено, що після завершення розподілу виробничого підрозділу подати Мінагрополітики на затвердження Статут підприємства, забезпечити його державну реєстрацію та у місячний термін з дня державної реєстрації подати Департамент правової та законопроектної роботи копію свідоцтва про державну реєстрацію, довідку про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і зразок відбитка печатки юридичної особи.

З посиланням на акт №2 розподілу майна між Березоворудським державним аграрним технікумом та Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", затвердженого 11.01.2006 заступником міністра аграрної політики України, на баланс ДП "СГП "Березівське" передано вівчарник 1992 року будівництва, інвентарний номер 10320021, вартістю 40301 грн. (т.1 а.с.81).

Положеннями пунктів 5.1 та 5.2 Статуту Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України №1 від 11.01.2006 державну реєстрацію якого проведено 13.01.2006 під номером запису №15761020000000203 (т.1 а.с.62-75), визначено, що майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. На розвиток виробництва проводяться відрахування від чистого прибутку в порядку, передбаченому законодавством. Кошти використовуються для розвитку матеріально-технічної бази підприємства. Напрямки витрат коштів визначаються кошторисом. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству.

Наявність права господарського відання ДП "СГП "Березівське" на об`єкти нерухомості підтверджує наступними доказами:

1. Статутом Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України від 11.01.2006, державну реєстрацію якого проведено 13.01.2006 номер запису 15761020000000203, відповідно до пункту 5.2 якого майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (т.1 а.с.62-75).

2. Актом розподілу майна Березоворудського державного аграрного технікуму між Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" і Березоворудським державним аграрним технікумом, складеним на підставі наказу Міністерства аграрної політики України №661 від 30.11.2005 (т.1 а.с.81).

3. Листом Фонду державного майна України від 25.01.2019 №10-52-1523, яким надано інформацію щодо об`єктів нерухомого майна, що перебуває на балансі ДП "СГП "Березівське" (т.1 а.с.25-29).

4. Планом санації ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" затвердженим ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.02.2013 у справі №18/2694/11 про банкрутство ДП "СГП "Березівське" (https://reyestr.court.gov.ua/Review/29245881).

5. Інвентарним описом необоротних активів від 01.12.2022, складеного ліквідатором ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" за результатами інвентаризації майна банкрута (т.1 а.с.91-94).

При цьому, положеннями статуту ДП "СГП "Березівське", який затверджений розпорядженням Міністерства аграрної політики України, чітко визначено статус переданого на баланс підприємства майна - право господарського відання.

Таким чином, наведені вище докази в їх сукупності свідчать про те, що у відповідності до умов Статуту ДП "СГП "Березівське" у позивача наявне право господарського відання на об`єкт нерухомого майна, а саме: вівчарник 1992 року будівництва, інвентарний номер 10320021.

Будь-яких доказів того, що ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" було протиправно позбавлено у буд-який спосіб наданого йому права господарського відання на зазначений вище об`єкт нерухомості, матеріали справи не містять.

При ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів прийняття уповноваженим органом управління ДП "СГП "Березівське" рішення про передачу зазначеній юридичній особі спірного майна саме на праві господарського відання, або, що з передачею його на баланс власник майна закріпив його на праві господарського відання за ДП "СГП "Березівське".

Проте, колегія суддів вважає вказані висновки суду такими, що суперечать матеріалам справи з огляду на те, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про невизначеність відносин права господарського відання позивача щодо вказаного вище індивідуально визначеного майна.

Отже, при зверненні до суду з відповідним позовом, позивачем було невірно обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів. Тобто, визначений позивачем предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, а тому позовні вимоги останнього не призведуть до відновлення його порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія встановила, що постановою господарського суду Полтавської області від 13.07.2017 у справі №18/2694/11 визнано банкрутом Державне комунальне "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" та відкрито ліквідаційну процедуру (https://reyestr.court.gov.ua/Review/68189629).

На даний час ліквідаційна процедура триває.

21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (надалі - Кодекс).

В пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи, вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга вказаної статті).

Згідно з частинами першою - третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право, Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Тобто законодавець вказав, що в Законі України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ вказаної категорії.

Закон про банкрутство втратив чинність з 21.10.2019, з набранням чинності Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, з наведеного випливає, що вказаний Кодекс передбачає також особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено у статті 7 цього Кодексу.

Оскільки суд має застосовувати відповідно до частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України норму, чинну на час вчинення окремої процесуальної дії, до спірних правовідносин підлягають застосовуванню положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Зі змісту вказаних вище норм Кодексу випливає, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута або до його майна.

Захист прав таких осіб полягає у тому, що розгляд спорів, заяв, скарг по суті здійснює виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство боржника.

Таке правове регулювання процедури розгляду спорів, заяв тощо до божника та його майна, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до банкрута та його майна , щодо якого застосовані відповідні процедури банкрутства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19).

Частиною 3 статті 60 Кодексу з процедур банкрутства визначено, що в ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом, до яких можливо віднести норми, що передбачені розділом VІІ Кодексу при визнанні державного підприємства банкрутом і введенні процедури погашення боргів.

Ліквідатор (керуючий реалізацією) як особа, яка здійснює ліквідаційну процедуру (процедуру погашення боргів відповідно до розділу IV Кодексу України з процедур банкрутства) має всі права володіння та розпорядження майном банкрута, яке включається до складу ліквідаційної маси банкрута (стаття 131 Кодексу з процедур банкрутства) і, як наслідок, така особа має право відповідно до повноважень арбітражного керуючого, що визначені статтями 12, 130-135 Кодексу звертатися до суду в межах справи про банкрутство з заявами та скаргами, що направлено на захист інтересів банкрута, кредиторів та інших учасників справі про банкрутство (ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відповідно до частини 1 статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Згідно частини 1 статті 63 Кодексу України з процедур банкрутства після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні.

Відповідно до частини 1 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Фактично, спір з приводу якого позивач звернувся до суду в межах заявленого позову у даній справі виник з огляду на те, що наявними в матеріалах справи листами ліквідатора Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" арбітражного керуючого Приходько Дмитро Володимирович надісланими до органу, уповноваженого управляти майном боржника Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, в подальшому - Міністерства економіки України, на даний час Фонду державного майна України підтверджується, що ліквідатором вчинялись відповідні дії направлені на отримання Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності на об`єкт нерухомості, а в подальшому внесення відомостей про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: вівчарник 1992 року будівництва, інвентарний номер 10320021.

Проте, орган, уповноважений управляти майном боржника своїми діями фактично створює перешкоди в державній реєстрації вказаного об`єкту нерухомого майна, раніше переданого ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" на праві повного господарського відання та, під час здійснення провадження у справі про банкрутство включеного до складу ліквідаційної маси банкрута. Наслідком таких дій є унеможливлення реалізації цього майна для проведення розрахунків з кредиторами в межах провадження у справі №18/2694/11 про банкрутство ДП "СГП "Березівське".

Отже, належним способом захисту порушеного права позивача - Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Приходько Д.В. в даному випадку є звернення до суду в межах провадження у справі №18/2694/11 про банкрутство ДП "СГП "Березівське" з відповідною скаргою на дії відповідного державного органу, в тому числі з приводу його бездіяльності або дій, що спричиняють безпідставне затягування строків ліквідаційної процедури, або з позовом про зобов`язання вчинити певні дії, а саме: зобов`язати провести державну реєстрацію об`єкту нерухомого майна.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Колегія суддів зазначає, що висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що матеріали справи не містять доказів прийняття уповноваженим органом управління ДП "СГП "Березівське" рішення про передачу зазначеній юридичній особі спірного майна саме на праві господарського відання, або, що з передачею його на баланс власник майна закріпив його на праві господарського відання за ДП "СГП "Березівське" є помилковим через неправильне застосування норм матеріального права до спірних правовідносин.

Разом з тим, не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з`ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча й відповідні висновки місцевого господарського суду не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що заперечення апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та відхиляються як необґрунтовані, а рішення господарського суду слід залишити без змін з мотивів, викладених в мотивувальній частині даної постанови.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, ст. 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 23.05.2024 у справі №18/2694/11 (917/1207/23) залишити без змін.

Повний текст постанови складено 27.08.2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий