Рішення

від 27.08.2024 по справі 910/19352/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.08.2024Справа № 910/19352/23Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/19352/23.

За позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44)

До 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (02090, м. Київ, вул. Бутлерова, 1)

2) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03028, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32)

про стягнення 33 995, 85 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» про стягнення 33 995, 85 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 33 995, 85 грн право на яке перейшло до позивача у зв`язку з виплатою страхового відшкодування за пошкодження автомобіля «Mercedes-Benz Atego 915» д/н НОМЕР_1 в результаті ДТП, що мало місце 27.02.2020 та яке спричинено з вини працівника відповідача.

08.01.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов до висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 08.01.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

17.01.2024 на електронну пошту суду від ПрАТ «СК «УСГ» надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху. 29.01.2024 зазначене клопотання надійшло засобами поштового зв`язку.

17.01.2024 від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали від 08.01.2024, якою позивач усунув недоліки, встановлені ухвалою суду від 08.01.2024.

29.01.2024 від ПрАТ «СК «УСГ», яке позивач після усунення недоліків визначив як другого відповідача, надійшов відзив на позовну заяву.

В заяві про усунення недоліків позовної заяви, яка надійшла до суду 17.01.2024 позивач просить залучити до участі у справі співвідповідача, а саме ПрАТ «СК «УСГ та викладає прохальну частину в новій редакції в якій просить стягнути з ТОВ «Сільпо-Фуд» 22 648, 81 грн і в ПрАТ «СК «УСГ» 11 347, 04 грн. Зазначені дії позивача, суд оцінює, як зміну предмета позову.

16.02.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/19352/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Прийнято клопотання позивача про залучення до справи співвідповідача та залучено до справи, як відповідача-2 - Приватне акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група». Змінено предмет позову та ухвалено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням зміненого предмета позову.

22.02.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

27.02.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення по справі (заперечення на відповідь на відзив).

01.03.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

27.02.2020 в місті Харків, 25 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mercedes-Benz Atego 915» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «Mercedes-Benz Actros» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

На момент дорожньо-транспортної пригоди між власником транспортного засобу «Mercedes-Benz Atego 915» д.н.з. НОМЕР_1 (ПрАТ «Миронівський хлібопродукт») та Приватним акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (позивач) діяв Договір добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) № 135937 від 23.05.2019, згідно з яким позивач прийняв на себе зобов`язання по відшкодуванні матеріальної шкоди заподіяної страхувальнику вище наведеному транспортному засобу.

Крім того, на момент вчинення ДТП цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Mercedes-Benz Actros» д.н.з. НОМЕР_2 була забезпечена полісом АО003347529 страховиком згідно якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (відповідач-2).

Постановою Московського районного суду міста Харкова від 22.04.2020 у справі № 643/4011/20 ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (ДТП 27.02.2020), передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності.

Згідно рахунку-фактури №458 від 03.03.2020 та акту виконаних робіт №1672 від 12.03.2020, які виставило ТОВ «Автомобільний дом «СОЛЛІ-ПЛЮС» власнику пошкодженого ТЗ (ПрАТ «Миронівський хлібопродукт»), вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля склала - 49 706, 77 грн.

Також дана сума підтверджується розрахунком страхового відшкодування від 13.03.2020, яку здійснив позивач, проте сума до виплати в зазначеному розрахунку з урахуванням франшизи визначена у розмірі 46 813, 77 грн.

За таких обставин, позивачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 46 813, 77 грн, що в свою чергу відображено позивачем в страховому акті №200000290657 від 13.03.2020.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 46 813, 77 грн на рахунок ПрАТ «Миронівський хлібопродукт», що підтверджується платіжною інструкцією №ЗР027862 від 16.03.2020.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Mercedes-Benz Actros» д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача-2, позивач має право зворотної вимоги до відповідача в порядку суброгації у розмірі ліміту відповідальності за шкоду майну у відповідності до полісу АО003347529.

Позивач, звернувся до відповідача-2 з заявою вих. №200000290657 від 17.03.2020 про виплату страхового відшкодування.

Відповідач-2, на підставі заяви позивача здійснив оплату страхового відшкодування у розмірі 12 817, 92 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9418 від 02.04.2020.

Позивач звернувся до відповідача-1 з претензією вих. №12006/ІНС від 10.08.2022, в якій просив відповідача-1 в порядку статті 1194 Цивільного кодексу України здійснити не оплачену різницю страхового відшкодування у розмірі 33 995, 85 грн.

Однак, матеріали справи не містять доказів, що відповідач-1 та/або відповідач-2 здійснили оплату позивачу не оплачену суму страхового відшкодування.

З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача-1, як власника забезпечувального транспортного засобу суму матеріального збитку у розмірі 22 648, 81 грн та з відповідача-2, як страховика особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу «Mercedes-Benz 915» д.н.з. НОМЕР_1 суму страхового відшкодування у розмірі 11 347, 04 грн.

ІІ. Предмет позову.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідачів про стягнення з останніх страхового відшкодування в загальному розмірі 33 995, 85 грн (22 648, 81+11 347, 04).

ІІІ. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) 27.02.2020 сталась ДТП за участю автомобіля «Mercedes-Benz Atego 915» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «Mercedes-Benz Actros» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1

(2) Винуватцем ДТП є водій транспортного засобу «Mercedes-Benz Actros» д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 , який є винним у відповідності до постанови Московського районного суду міста Харкова від 22.04.2020 у справі № 643/4011/20.

(3) Позивач згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) № 135937 від 23.05.2019 між ним та власником пошкодженого транспортного засобу «Mercedes-Benz 915» д.н.з. НОМЕР_1 виплатив останньому страхове відшкодування у загальному розмірі 46 813, 77 грн.

(4) Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу, що є винуватцем ДТП, а саме транспортного засобу «Mercedes-Benz Actros» д.н.з. НОМЕР_2 застрахована в Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (відповідач-2), згідно полісу АО003347529.

(5) Відповідач-2 здійснив часткову оплату позивачу страхового відшкодування у розмірі 12 817, 92 грн.

(6) Відповідач-1, як власник забезпечувального транспортного засобу та відповідач-2, як страховик винуватця ДТП зобов`язані відшкодувати позивачу не оплачену частину страхового відшкодування.

IV. Заперечення відповідачів у справі.

1) Заперечення відповідача-1.

Відповідач-1, заперечуючи проти задоволення позовних вимог позивача в частині, що стосується ТОВ «Сільпо-Фуд» зазначає, що вимоги до нього є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ліміт майнової відповідальності згідно полісу АО003347529 становить 100 000, 00 грн, а отже покриває в повному об`ємі суму страхового відшкодування, тому в даному випадку застосування статті 1194 Цивільного кодексу України до відповідача-1 є безпідставним, оскільки обов`язок відшкодування шкоди покладається на страховика, тобто в даному випадку на страховика відповідача-1, а саме на відповідача-2.

2) Заперечення відповідача-2.

Відповідач-2, заперечуючи проти задоволення позовних вимог позивача в частині, що стосується ПрАТ «СК «Українська страхова група» зазначає, що ним виходячи з ремонтної калькуляції №ДКЦВ-19836 від 25.03.2020 та розрахунку суми страхового відшкодування від 01.04.2020 визначений розмір матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та який відображений в страховому акті №ДКЦВ-19836 від 01.04.2020 у розмірі 12 817, 92 грн.

Зазначена сума відповідачем-2 сплачена позивачу, що підтверджується платіжною інструкцією №9418 від 02.04.2020.

Таким чином, відповідач-2 в повному об`ємі виконав свої зобов`язання перед позивачем за полісом АО003347529.

Окрім цього, відповідач-2 на підставі частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України просить застосувати до даного спору наслідки спливу строку позовної давності.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Спір у даній справі виник внаслідок виплати позивачем згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) № 135937 від 23.05.2019 укладеного між ним та власником пошкодженого транспортного засобу «Mercedes-Benz Atego 915» д.н.з. НОМЕР_1 страхового відшкодування у розмірі 46 813, 77 грн та переходу до позивача в порядку суброгації вимоги такого страхувальника до особи, відповідальної за збитки спричинені внаслідок ДТП 27.02.2020.

Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті за позовом, суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:

- чи є відповідач-1 особою, яка завдала шкоду, та особою, яка відповідає за завдану шкоду?

- чи підтверджується розмір завданого матеріального збитку ТЗ «Mercedes-Benz Atego 915» д.н.з. НОМЕР_1 доказами, які надав позивач та чи правомірно позивач обраховує збиток?

- чи наявні підстави для стягнення з відповідачів збитків та у якому розмірі?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 Цивільного кодексу України).

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (стаття 27 Закону України «Про страхування» №85/96-ВР, який був чинний на момент виникнення правовідносин).

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу «Mercedes-Benz Atego 915» д.н.з. НОМЕР_1 .

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Mercedes-Benz Actros» д.н.з. НОМЕР_2 , на момент вказаної ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Українська страхова група» (відповідач-2) згідно з полісом АО003347529, який діяв на 27.02.2020.

Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100 000,00 грн та франшизу у розмірі 0, 00 грн.

Таким чином, ПрАТ «СК «Українська страхова група» взяло на себе обов`язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яке сталося за участю забезпеченого транспортного засобу «Mercedes-Benz Actros» д.н.з. НОМЕР_2 в межах лімітів відповідальності передбачених полісом.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» 02.04.2020 здійснило позивачу виплату страхового відшкодування в розмірі 12 817, 92 грн, що підтверджується платіжним дорученням №9418, копія якого наявна в матеріалах справи.

Позивач просить стягнути з відповідача-2 суму страхового відшкодування у розмірі 11 347, 04 грн, яка залишилась неоплаченою відповідачем-2 та до якої позивач застосовує коефіцієнт фізичного зносу в розмірі 0,7.

Судом встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу в розмірі 0,7 позивач застосовує на підставі того, що у відповідності до свідоцтва про реєстрацію ТЗ «Mercedes-Benz Atego 915» д.н.з. НОМЕР_1 , роком випуску зазначеного автомобіля є 2007 рік, отже на момент скоєння ДТП експлуатація автомобіля становила понад 12 років, а у відповідності до пункту 7.41. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення коефіцієнту фізичного зносу приймається рівним 0,7.

Таким чином, у випадку, якщо строк експлуатації ТЗ становить понад 12 років, коефіцієнт фізичного зносу в будь-якому разі застосовується на рівні 0,7 в незалежності від того, чи проводилась оцінка КТЗ, чи не проводилась.

З огляду на зазначене, позивач надає наступний розрахунок:

32 355, 44 грн (вартість деталей, що замінюються) - 70% (коефіцієнт фізичного зносу) + 17 351, 33 грн (вартість ремонтних робіт) - 2 893, 00 грн (франшиза) = 24 164, 96 грн, з яких відповідач-2 оплатив 12 817, 92 грн, отже неоплаченою залишається частина у розмірі 11 347, 04 грн.

Відповідач-2 заперечуючи проти вимог позивача зазначає, що оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження вартості усунення пошкоджень отриманих ТЗ «Mercedes-Benz 915» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок ДТП, відповідачем-2 з власної ініціативи було здійснено розрахунок вартості відновлювального ремонту ТЗ «Mercedes-Benz Atego 915» д.н.з. НОМЕР_1 , у зв`язку з чим складена ремонтна калькуляції №ДКЦВ-19836 від 25.03.2020 та на підставі якої відповідач-2 відшкодував позивачу страхове відшкодування у розмірі 12 817, 92 грн.

Судом досліджено ремонтну калькуляцію №ДКЦВ-19836 від 25.03.2020, яку надав відповідач-2, з огляду на що, суд зазначає наступне.

Так, в калькуляції визначений розмір грошових коштів запасних частин на рівні 30 270, 85 грн та малоцінні деталі у розмірі 605, 42 грн, що в сукупності становить 30 876, 27 грн.

В графі вирахування вбачається, що застосовується коефіцієнт фізичного зносу на рівні 70%, поряд зазначена сума 21 189, 60 грн та зазначена сума після вирахувань у розмірі 12 817, 92 грн.

Однак, як вбачається з калькуляції, відповідачем-2 два рази був застосований коефіцієнт фізичного зносу, тобто сума у розмірі 21 189, 60 грн уже є з урахуванням фізичного зносу у розмірі 70% з суми запасних частини у розмірі 30 270, 85 грн, а саме:

1) 30 270, 85 * 70% = 21 189, 60 грн;

2) 21 189, 6 * 70% = 12 817, 92 грн.

Проте, наведений в калькуляції розрахунок в будь-якому разі є неправильним, оскільки вирахування здійснювалось на неповну суму запасних частин, а саме не були враховані малоцінні деталі у розмірі 605, 42 грн, які зазначені в калькуляції.

Таким чином, у відповідності до відомостей, які зазначені в ремонтній калькуляції №ДКЦВ-19836 від 25.03.2020, якщо з загальної суми запчастин у розмірі 30 876, 27 грн вирахувати коефіцієнт фізичного зносу у розмірі 70%, загальна сума після вирахувань буде становити 21 613, 39 грн.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, ремонтна калькуляція №ДКЦВ-19836 від 25.03.2020 на яку посилається відповідач-2, як на доказ, який на думку відповідача-2 підтверджує дійсний розмір матеріального збитку, містить безліч недоліків в розрахунках про які суд зазначив вище, відтак, ремонтна калькуляція відповідача-2 є неналежним доказом, а тому судом не приймається до уваги.

Суд зазначає, що звіт про оцінку пошкодженого майна або висновок експерта є оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Саме тому, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування, позивач набуває права зворотної вимоги у сумі виплаченого страхового відшкодування на підставі фактичних витрат.

За таких обставин, з урахуванням вимог статті 29, пункту 36.4 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 25 Закону України «Про страхування» (№85/96-ВР, який був чинний на момент виникнення правовідносин), суд дійшов висновку, що страховий акт №200000290657 від 13.03.2020, рахунок-фактури №458 від 03.03.2020, акт виконаних робіт №1672 від 12.03.2020, платіжна інструкція №№ЗР027862 від 16.03.2020, копії яких наявні в матеріалах справи, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП.

На підставі вищевикладеного, визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 не оплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 11 347, 04 грн.

Відтак, оскільки з відповіді від Національної поліції України щодо ДТП, яке відбулось 20.02.2020, вбачається, що власником ТЗ «Mercedes-Benz Actros» д.н.з. НОМЕР_2 є ТОВ «Сільпо-Фуд» (відповідач-1), а водієм, який постановою Московського районного суду міста Харкова від 22.04.2020 у справі № 643/4011/20 визнано винним в скоєнні ДТП є водій юридичної особи, тобто відповідача-1, який має право керувати транспортним засобом, тому позивач просить стягнути з відповідача-1 суму страхового відшкодування у розмірі 22 648, 81 грн, яка не покривається коефіцієнтом фізичного зносу.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 стаття 1166 Цивільного кодексу України).

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 1-2 стаття 1187 Цивільного кодексу України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (пункт 1, 3 частина 1 стаття 1188 Цивільного кодексу України).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 Цивільного кодексу України).

Особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) (стаття 1194 Цивільного кодексу України).

Відповідач-1, заперечуючи проти позовних вимог позивача зазначає, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, оскільки сума страхового відшкодування, яка визначена позивачем не перевищує ліміту можливого страхового відшкодування встановленого полісом АО003347529.

Згідно з позицією Верховного Суду (постанови № 910/20199/17 від 01.06.2018, № 910/5092 від 14.05.2018 та № 922/1436/17 від 10.07.2018) виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Однак спеціальні норми названого Закону обмежують розмір шкоди (збитків), що підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала шкоди, зокрема:

- межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22);

- вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29);

- страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП (пункт 32.4 статті 32);

- не відшкодовується шкода, пов`язана із втратою товарної вартості транспортного засобу (пункт 32.7 статті 32);

- страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами пункту 12.1 статті 12 цього Закону.

Отже, страховик винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов`язаний відшкодувати потерпілій стороні шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком та суми фактичних витрат, право на вимогу якої перейшло до страховика потерпілого у зв`язку з виплатою страхового відшкодування, але на основі вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей та за мінусом франшизи.

Розмір реальних збитків та розмір збитків у вигляді відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу не завжди можуть співпадати. У випадку не покриття (недостатності) розміру оціненої шкоди фактично понесених витрат страховиком, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, обов`язок сплати різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою покладається на особу, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність (статті 1194 Цивільного кодексу України).

З огляду на це, забезпечення наданого статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» (№85/96-ВР, який був чинний на момент виникнення правовідносин) страховику права отримати відшкодування у межах фактичних здійснених ним витрат реалізується шляхом покладення на страховика, що застрахував цивільно-правову відповідальність особи, яка заподіяла шкоду, обов`язку відшкодувати шкоду у межах страхової суми (ліміту) виходячи з її оціненого розміру та з урахуванням франшизи, та, у випадку недостатності цих сум, покладення обов`язку сплати різниці на заподіювача шкоди.

Підсумовуючи викладене, у позивача до відповідача-1 виникло право вимагати відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом пошкодженого автомобіля, у порядку статті 1194 Цивільного кодексу України, внаслідок недостатності страхової виплати.

За таких обставин, суд задовольняє вимоги позивача до відповідача-1 щодо стягнення страхового відшкодування у розмірі 22 648, 81 грн, що становить 70% вартості деталей, що замінюються (коефіцієнт фізичного зносу), що не підлягає відшкодуванню відповідачем-2.

Щодо клопотання відповідача-2 про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, к межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 стаття 261 Цивільного кодексу України).

Клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності відповідач обґрунтовує тим, що встановлений законом трирічний строк позовної давності закінчився 02.04.2023.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності (частина 2 стаття 267 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 3, 4 стаття 267 Цивільного кодексу України).

Тобто, суд в незалежності від спливу строку позовної давності в будь-якому разі повинен прийняти відповідний позов до розгляду. Одночасно з цим, суд може застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, а саме відмовити в задоволенні позовних вимог, лише за відповідною заявою сторони у справі.

Проте, з твердженнями відповідача-2, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду, у зв`язку з чим на думку відповідача-2 необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог, суд не погоджується з наступних підстав.

Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнені, зокрема, пунктом 12 у відповідності до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.

В подальшому дія карантину відповідними постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувалась.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з урахуванням внесених змін) дія карантину на всій території України, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, була продовжена до 30.06.2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, з наведеного вбачається, що карантин діяв на всій території України з 12.03.2020 по 30.06.2023.

Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнені, зокрема, пунктом 19 у відповідності до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (в редакції Закону України № 3450-ІХ від 08.11.2023).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.04.2022, який затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб. В подальшому відповідними указами Президента України дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалася та на сьогоднішній день воєнний стан триває до 09.11.2024 включно.

Суд звертає увагу відповідача-2 на те, що пункт 19 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України передбачає зупинення строків позовної давності на час дії воєнного стану в Україні.

Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (частина 3 стаття 263 Цивільного кодексу України).

З урахуванням наведеного, позивачем подано даний позов у межах встановлених законом строків позовної давності.

За таких обставин, суд відмовляє відповідачу-2 в задоволенні заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

VI. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви пропорційно на відповідачів.

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд», 2) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення 33 995, 85 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (02090, м. Київ, вул. Бутлерова, 1; ідентифікаційний код: 40720198) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44; ідентифікаційний код: 24175269) страхове відшкодування у розмірі 22 648 (двадцять дві тисячі шістсот сорок вісім) грн 81 коп. та судовий збір у розмірі 1 798 (одна тисячі сімсот дев`яносто вісім) грн 14 коп.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03028, м. Київ ,вул. Федорова Івана, буд. 32) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44; ідентифікаційний код: 24175269) страхове відшкодування у розмірі 11 347 (одинадцять тисяч триста сорок сім) грн 04 коп. та судовий збір у розмірі 895 (вісімсот дев`яносто п`ять) грн 86 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких