Постанова

від 27.11.2024 по справі 910/19352/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. Справа№ 910/19352/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Козир Т.П.

Мальченко А.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційні скарги

Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024

у справі № 910/19352/23 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

За позовом Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд"

2. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

про стягнення 33 995, 85 грн, -

В С Т А Н О В И В :

У 2023 році Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення 33 995, 85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", внаслідок виплати страхового відшкодування в розмірі 33 995, 85 грн, перейшло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" за пошкодження автомобіля "Mercedes-Benz Atego 915" д/н НОМЕР_1 в результаті ДТП, що мало місце 27.02.2020 та яке спричинено з вини працівника відповідача.

17.01.2024 року Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулося до Госопдраьсокго суду міста Києва з заявою про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої, просить залучити до участі у справі співвідповідача, а саме Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" та викладає прохальну частину в новій редакції в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" 22 648, 81 грн і в Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 11 347, 04 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" на користь Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" страхове відшкодування у розмірі 22 648 грн 81 коп. та судовий збір у розмірі 1 798 грн 14 коп. та з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" страхове відшкодування у розмірі 11 347 грн 04 коп. та судовий збір у розмірі 895 грн 86 коп.

Рішення мотивовано тим, що матеріали справи містять достатні докази фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП, а відтак, позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 не оплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 11 347, 04 грн. Крім того, місцевий господарський суд, також дійшов висновку про задоволення вимоги позивача до відповідача-1 щодо стягнення страхового відшкодування у розмірі 22 648, 81 грн, що становить 70% вартості деталей, що замінюються (коефіцієнт фізичного зносу), що не підлягає відшкодуванню відповідачем-2.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 11 347,04 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що позивачем не було надано належного та допустимого доказу на підтвердження вартості усунення пошкоджень, що були отриманні транспортним засобом Mercedes-Benz Atego, реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП, водночас, відповідачем-2 було розраховано вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mercedes-Benz Atego, реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням зносу та, відповідно, складено Ремонтну калькуляцію № ДКЦВ-19836 25.03.2020. Крім того, скаржник вказує, що суд першої інстанції неправильно трактував Ремонтну калькуляцію, що призвело до хибного висновку суду про подвійне врахування фізичного зносу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2024 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2022, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19352/23.

Також, не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у позивача до відповідача-1 виникло право вимагати відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом пошкодженого автомобіля, внаслідок недостатності страхової виплати, оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу Mercedes-Benz Actros 1841 LS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована в відповідача-2 на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № АО 3347529 зі страховим лімітом на момент страхового випадку 100 000,00грн, а тому сума підлягає покриття матеріальної шкоди страховою компанією, а не відповідачем-1.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024р. у справі №910/19352/23 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/19352/23.

26.09.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/19352/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.02.2020 в місті Харків, 25 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Mercedes-Benz Atego 915" д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля "Mercedes-Benz Actros" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

На момент дорожньо-транспортної пригоди між власником транспортного засобу "Mercedes-Benz Atego 915" д.н.з. НОМЕР_1 (ПрАТ "Миронівський хлібопродукт") та Приватним акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (позивач) діяв Договір добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) № 135937 від 23.05.2019, згідно з яким позивач прийняв на себе зобов`язання по відшкодуванні матеріальної шкоди заподіяної страхувальнику вище наведеному транспортному засобу.

Крім того, на момент вчинення ДТП цивільна відповідальність власника транспортного засобу "Mercedes-Benz Actros" д.н.з. НОМЕР_2 була забезпечена полісом АО003347529 страховиком згідно якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (відповідач-2).

Постановою Московського районного суду міста Харкова від 22.04.2020 у справі № 643/4011/20 ОСОБА_1, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (ДТП 27.02.2020), передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності.

Згідно рахунку-фактури №458 від 03.03.2020 та акту виконаних робіт №1672 від 12.03.2020, які виставило ТОВ "Автомобільний дом "СОЛЛІ-ПЛЮС" власнику пошкодженого ТЗ (ПрАТ "Миронівський хлібопродукт"), вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля склала - 49 706, 77 грн.

Також, дана сума підтверджується розрахунком страхового відшкодування від 13.03.2020, яку здійснив позивач, проте сума до виплати в зазначеному розрахунку з урахуванням франшизи визначена у розмірі 46 813, 77 грн.

За таких обставин, позивачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 46 813, 77 грн, що в свою чергу відображено позивачем в страховому акті №200000290657 від 13.03.2020.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 46 813, 77 грн на рахунок ПрАТ "Миронівський хлібопродукт", що підтверджується платіжною інструкцією №ЗР027862 від 16.03.2020.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "Mercedes-Benz Actros" д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача-2, позивач має право зворотної вимоги до відповідача в порядку суброгації у розмірі ліміту відповідальності за шкоду майну у відповідності до полісу АО003347529.

Позивач, звернувся до відповідача-2 з заявою вих. №200000290657 від 17.03.2020 про виплату страхового відшкодування.

Відповідач-2, на підставі заяви позивача здійснив оплату страхового відшкодування у розмірі 12 817, 92 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9418 від 02.04.2020.

Позивач звернувся до відповідача-1 з претензією вих. №12006/ІНС від 10.08.2022, в якій просив відповідача-1 в порядку статті 1194 Цивільного кодексу України здійснити не оплачену різницю страхового відшкодування у розмірі 33 995, 85 грн.

Однак, матеріали справи не містять доказів, що відповідач-1 та/або відповідач-2 здійснили оплату позивачу не оплачену суму страхового відшкодування.

З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача-1, як власника забезпечувального транспортного засобу суму матеріального збитку у розмірі 22 648, 81 грн та з відповідача-2, як страховика особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу "Mercedes-Benz 915" д.н.з. НОМЕР_1 суму страхового відшкодування у розмірі 11 347, 04 грн.

Статтею 980 ЦК України та статтаю 4 Закону України "Про страхування" в залежності від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

Згідно з положеннями статті 999 ЦК України і статей 6, 7 Закону України "Про страхування" за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов`язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Згідно з частиною другою статті 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас, як передбачено приписами частини третьої статті 985 ЦК України, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За загальним правилом, згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Враховуючи вищевикладене, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу "Mercedes-Benz Atego 915" д.н.з. НОМЕР_1 .

Також, як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Mercedes-Benz Actros" д.н.з. НОМЕР_2 , на момент вказаної ДТП була застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (відповідач-2) згідно з полісом АО003347529, який діяв на 27.02.2020.

Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100 000,00 грн та франшизу у розмірі 0, 00 грн.

Таким чином, Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" взяло на себе обов`язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яке сталося за участю забезпеченого транспортного засобу "Mercedes-Benz Actros" д.н.з. НОМЕР_2 в межах лімітів відповідальності передбачених полісом.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" 02.04.2020 здійснило позивачу виплату страхового відшкодування в розмірі 12 817, 92 грн, що підтверджується платіжним дорученням №9418, копія якого наявна в матеріалах справи. (т. 1 а.с. 32).

В свою чергу, позивач просить стягнути з відповідача-2 суму страхового відшкодування у розмірі 11 347, 04 грн, яка залишилась неоплаченою відповідачем-2 та до якої позивач застосовує коефіцієнт фізичного зносу в розмірі 0,7.

Так, колегією суддів встановлено, що у відповідності до свідоцтва про реєстрацію ТЗ "Mercedes-Benz Atego 915" д.н.з. НОМЕР_1 , роком випуску зазначеного автомобіля є 2007 рік, а тому станом на момент скоєння ДТП, експлуатація автомобіля становила понад 12 років, що у свою чергу, у відповідності до пункту 7.41. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення коефіцієнту фізичного зносу приймається рівним 0,7.

Враховуючи викладене вище та враховуючи, що строк експлуатації ТЗ становить понад 12 років, коефіцієнт фізичного зносу в будь-якому разі застосовується на рівні 0,7 в незалежності від того, чи проводилась оцінка КТЗ, чи не проводилась.

Разом з цим, до позовної заяви позивачем надано розрахунок суми страхового відшкодування (т. 1 а.с. 25), відповідно до якого, 32 355, 44 грн (вартість деталей, що замінюються) - 70% (коефіцієнт фізичного зносу) + 17 351, 33 грн (вартість ремонтних робіт) - 2 893, 00 грн (франшиза) = 24 164, 96 грн, з яких відповідач-2 оплатив 12 817, 92 грн, отже, як вірно встановлено місцевим господарським судом, неоплаченою залишається частина у розмірі 11 347, 04 грн.

Матеріали справи, також містять розрахунок вартості відновлювального ремонту ТЗ "Mercedes-Benz Atego 915" д.н.з. НОМЕР_1 , наданий відповідачем-2, у зв`язку з чим останнім складена ремонтна калькуляції №ДКЦВ-19836 від 25.03.2020 та на підставі якої відповідач-2 відшкодував позивачу страхове відшкодування у розмірі 12 817, 92 грн.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що ремонтна калькуляції, надана відповідачем-2, є помилковою, з огляду на наступне.

Так, з ремонтної калькуляції №ДКЦВ-19836 від 25.03.2020 (т. 1 а.с. 74) вбачається, що відповідачем-2 вказано, що загальна сума вартості складових після вирахувань становить 12 817, 92 грн. Крім того, в додатковому розрахунку відповідач-2 вказує, що вартість складових була зменшена на 21 189, 60 грн та становить 9 081, 25 грн.

При цьому, колегія суддів підкреслює, що відповідач-2 помилково зазначає, що розмір коефіцієнта фізичного зносу було зменшено на 21 189, 60 грн, оскільки, сума у розмірі 21 189, 60 грн - це сума, до якої зменшено розмір вартості нових складників з урахуванням фізичного зносу у розмірі 70%.

Крім того, як вірно вказує місцевий господарський суд, наведений в калькуляції розрахунок в будь-якому разі є неправильним, оскільки вирахування здійснювалось на неповну суму запасних частин, а саме не були враховані малоцінні деталі у розмірі 605, 42 грн, які зазначені в калькуляції.

Таким чином, ремонтна калькуляція №ДКЦВ-19836 від 25.03.2020 на яку посилається відповідач-2, як на доказ, який підтверджує дійсний розмір матеріального збитку є неналежним доказом, а тому колегією суддів не приймається до уваги, а отже, вимога позивача про стягнення з відповідача-2 суми у розмірі 11 347, 04 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Одночасно, з приводу доводів апеляційної скарги відповідача-1, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Тобто, володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об`єктом. При цьому, вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, національні суди повинні встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з цим, з постанови Московського районного суду міста Харкова від 22.04.2020 у справі № 643/4011/20 вбачається, що ОСОБА_1. є працівником ТОВ «Сільпо-Фуд».

Оскільки ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із відповідачем-1, позивач звернувся до Товариства про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 22 648, 81 грн, яка не покривається коефіцієнтом фізичного зносу.

Суд апеляційної інстанції підкреслює, що згідно з пунктами 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Однак спеціальні норми названого Закону обмежують розмір шкоди (збитків), що підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала шкоди, зокрема:

- межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22);

- вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29);

- страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП (пункт 32.4 статті 32);

- не відшкодовується шкода, пов`язана із втратою товарної вартості транспортного засобу (пункт 32.7 статті 32);

- страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами пункту 12.1 статті 12 цього Закону.

Аналогічні правові позиції викладені в Постановах Верховного Суду, зокрема, № 910/20199/17 від 01.06.2018, № 910/5092 від 14.05.2018 та № 922/1436/17 від 10.07.2018.

Отже, страховик винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зобов`язаний відшкодувати потерпілій стороні шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком та суми фактичних витрат, право на вимогу якої перейшло до страховика потерпілого у зв`язку з виплатою страхового відшкодування, але на основі вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей та за мінусом франшизи.

Розмір реальних збитків та розмір збитків у вигляді відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу не завжди можуть співпадати. У випадку не покриття (недостатності) розміру оціненої шкоди фактично понесених витрат страховиком, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, обов`язок сплати різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою покладається на особу, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність (статті 1194 Цивільного кодексу України).

Таким чином, забезпечення страховику права отримати відшкодування у межах фактичних здійснених ним витрат реалізується шляхом покладення на страховика, що застрахував цивільно-правову відповідальність особи, яка заподіяла шкоду, обов`язку відшкодувати шкоду у межах страхової суми (ліміту) виходячи з її оціненого розміру та з урахуванням франшизи, та, у випадку недостатності цих сум, покладення обов`язку сплати різниці на заподіювача шкоди.

Враховуючи вищевикладене, у позивача до відповідача-1 виникло право вимагати відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом пошкодженого автомобіля, у порядку статті 1194 Цивільного кодексу України, внаслідок недостатності страхової виплати.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновокм місцевого господарського суду щодо задоволення вимоги позивача до відповідача-1 про стягнення страхового відшкодування у розмірі 22 648, 81 грн, що становить 70% вартості деталей, що замінюються (коефіцієнт фізичного зносу), що не підлягає відшкодуванню відповідачем-2.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 у справі №910/19352/23 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційних скарг покладається на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 у справі №910/19352/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 року у справі №910/19352/23 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19352/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Т.П. Козир

А.О. Мальченко