Рішення

від 27.08.2024 по справі 910/19241/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.08.2024Справа № 910/19241/23Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/19241/23.

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (04112, м. Київ, вул. О. Теліги, 6-В)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальне агентство «ПРО-ФАРМ» (03170, м. Київ, вул. Перемоги, буд. 9, офіс 20)

про стягнення 21 861, 86 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальне агентство «ПРО-ФАРМ» про стягнення 21 861, 86 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 21 861, 86 грн право на яке перейшло до позивача у зв`язку з виплатою страхового відшкодування за пошкодження автомобіля «Audi» д.н.з. НОМЕР_1 в результаті ДТП 11.11.2019. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684, 00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000, 00 грн.

12.01.2024 Господарський суд міста Києва дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов до висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 12.01.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

15.01.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач частково усунув недоліки встановлені ухвалою від 12.01.2024.

Так, зокрема в ухвалі від 12.01.2024, суд зазначав, що заявник в переліку додатків до позовної заяви зазначає додаток № 14 - відомості щодо розгляду судової справи № 557/769/22. Однак, вище зазначений доказ, заявник до позовної заяви не долучив та в позовній заяві не міститься обґрунтування, які обставини в даній справі може підтвердити вище зазначений доказ.

Також суд констатував, що в копіях документів, які заявник додає до позовної заяви в засвідченому написі відсутня дата засвідчення копій.

З огляду на зазначене, суд підпунктами 2 та 3 пункту 3 резолютивної частини ухвали від 12.01.2024 зобов`язав позивача подати до суду письмову заяву на виконання ухвали із доданням до неї додатку № 14 з обґрунтуванням, які обставини даний доказ може підтвердити в даній справі та подати до суду письмову заяву на виконання ухвали із зазначенням дати засвідчення наданих суду письмових доказів в копіях.

Проте, позивач не виконав вище зазначені вимоги.

16.02.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/19241/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов`язано повторно позивача (1) подати до суду письмову заяву на виконання ухвали із доданням до неї додатку № 14 з обґрунтуванням, які обставини даний доказ може підтвердити в даній справі та (2) подати до суду письмову заяву на виконання ухвали із зазначенням дати засвідчення наданих суду письмових доказів в копіях. Відмовлено в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» про витребування доказів.

06.03.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

15.03.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

01.04.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

11.11.2019 в місті Львів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

На момент дорожньо-транспортної пригоди між власником транспортного засобу «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_1 та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» діяв договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 001400/4605/0000142 від 06.06.2019, згідно з яким позивач прийняв на себе зобов`язання по відшкодуванні матеріальної шкоди заподіяної страхувальнику вище наведеному транспортному засобу.

Крім того, на момент вчинення ДТП цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 була забезпечена полісом АМ8922116 страховиком згідно якого є Акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес».

Постановою Сихівського районного суду міста Львова від 09.12.2019 у справі №464/6255/19 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення (ДТП 11.11.2019), передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності.

Згідно рахунку-фактури №ПП00002519 від 27.11.2019, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля склала - 48 340, 17 грн. Також дана сума підтверджується страховим актом №00326707 від 02.12.2019.

В листі вих. №00326707 від 02.12.2019 позивач повідомив власницю пошкодженого ТЗ, що якщо умовами договору передбачена сплата страхового платежу частинами, то страховим має право утримати суму несплаченої частини страхового платежу з суми страхового відшкодування. З огляду на що виплата страхового відшкодування у розмірі 48340,17 грн буде проводиться наступним чином: 35 891, 17 грн - згідно заяви страхувальника; 12 449, 00 грн - в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу. Зазначений розрахунок позивача також підтверджується страховим актом №00326707 від 02.12.2019.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 35 891, 17 грн, факт якого підтверджується платіжним дорученням № 124665 від 09.12.2019.

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у АТ «СК «Брокбізнес», позивач має право зворотної вимоги до відповідача в порядку суброгації у розмірі ліміту відповідальності за шкоду майну у відповідності до полісу АМ8922116.

Позивач звернувся до АТ «СК «Брокбізнес» з заявою про виплату страхового відшкодування.

14.04.2020 АТ «СК «Брокбізнес» здійснило позивачу виплату страхового відшкодування у розмірі 26 478, 31 грн, що підтверджується платіжним дорученням №225404 від 14.04.2020.

У зв`язку з тим, що АТ «СК «Брокбізнес» здійснив не повну виплату страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальне агентство «ПРО-ФАРМ» (відповідача), як власника «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 та роботодавця ОСОБА_1 (станом на 11.11.2019) не виплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 21 861, 86 грн в порядку статті 1194 Цивільного кодексу України.

II. Предмет позову.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього суми страхового відшкодування в розмірі 21 861, 86 грн.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) 11.11.2019 сталась ДТП за участю автомобіля за участю автомобіля «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1

(2) Винуватцем ДТП є водій транспортного засобу «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 , яка є винною у відповідності до постанови Сихівського районного суду міста Львова від 09.12.2019 у справі №464/6255/19.

(3) Позивач згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 001400/4605/0000142 від 06.06.2019 укладеного між ним та власником пошкодженого транспортного засобу «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_1 виплатив останньому страхове відшкодування у загальному розмірі 35 891, 17 грн, а 12 449, 00 грн в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу.

(4) Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу, що є винуватцем ДТП, а саме транспортного засобу «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 застрахована в Акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» згідно полісу АМ8922116.

(5) АТ «СК «Брокбізнес» здійснило часткову оплату позивачу страхового відшкодування у розмірі 26 478, 31 грн.

(6) Позивач просить стягнути з відповідача, як власника ТЗ Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 в порядку статті 1194 Цивільного кодексу України не виплачену суму страхового відшкодування у розмірі 21 861, 86 грн.

IV. Заперечення відповідача у справі.

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, відповідач зазначає, що розмір страхового відшкодування не перевищує ліміт майнової відповідальності, який встановлений полісом АМ8922116, а матеріали справи не містять пояснень АТ «СК «Брокбізнес» щодо обставин сплати на користь позивача страхової виплати в меншому розмірі.

Окрім цього, розрахунок страхового відшкодування АТ «СК «Брокбізнес», який до позовної заяви додає позивач є неналежним доказом.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Спір у даній справі виник внаслідок виплати позивачем згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 001400/4605/0000142 від 06.06.2019 укладеного між ним та власником пошкодженого транспортного засобу «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_1 страхового відшкодування у розмірі 48 340, 17 грн та переходу до позивача вимоги такого страхувальника до особи, відповідальної за збитки, спричинені внаслідок ДТП 11.11.2019.

Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті за позовом, суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:

- чи було застраховано відповідачем цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 в АТ «СК «Брокбізнес» на момент вчинення ДТП 11.11.2019?

- чи має місце перехід до позивача вимоги страхувальника до особи, відповідальної за збитки спричинені внаслідок ДТП 11.11.2019?

- чи підтверджується наявними в матеріалах справи доказами реальний розмір страхового відшкодування?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні заявлених позовних вимогах варто відмовити, виходячи з наступного.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 Цивільного кодексу України).

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (стаття 27 Закону України «Про страхування» (закон який був чинний до 01.01.2024).

Згідно зі статті 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006-15-ц).

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого (пункт 71 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 910/18279/19).

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_1 .

Однак, у разі якщо її цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 , на момент вказаної ДТП була застрахована у АТ «СК «Брокбізнес» (страховик) згідно з полісом АМ8922116, який діяв на 11.11.2019.

Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100 000,00 грн та франшизу у розмірі 0, 00 грн.

Таким чином, АТ «СК «Брокбізнес» (страховик) взяло на себе обов`язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яке сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 в межах лімітів відповідальності передбачених полісом.

Акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» (страховик) 14.04.2020 здійснило позивачу виплату страхового відшкодування в розмірі 26 478, 31 грн, що підтверджується платіжним дорученням №225404, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відтак, оскільки з відповіді від Національної поліції України щодо ДТП, яка відбулась 11.11.2019, вбачається, що власником ТЗ «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 є ТОВ «ПРО-ФАРМ» (відповідач, страхувальник за полісом), а водієм, яку постановою Сихівського районного суду міста Львова від 09.12.2019 у справі №464/6255/19 визнано винною в скоєнні ДТП є водій юридичної особи, тобто відповідача, який має право керувати транспортним засобом, позивач просить стягнути неоплачену різницю страхового відшкодування у відповідача на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог позивача зазначає, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, оскільки сума страхового відшкодування, яка визначена позивачем не перевищує ліміту можливого страхового відшкодування встановленого полісом АМ8922116.

Також, відповідач звертає увагу, що позивачем не надано належних доказів, які б підтвердили суму завданого матеріального збитку.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 стаття 1166 Цивільного кодексу України).

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 1-2 стаття 1187 Цивільного кодексу України).

Особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) (стаття 1194 Цивільного кодексу України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (пункт 1, 3 частина 1 стаття 1188 Цивільного кодексу України).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 Цивільного кодексу України).

Згідно з позицією Верховного Суду (постанови № 910/20199/17 від 01.06.2018, № 910/5092 від 14.05.2018 та № 922/1436/17 від 10.07.2018) виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Однак спеціальні норми названого Закону обмежують розмір шкоди (збитків), що підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала шкоди, зокрема:

- межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22);

- вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29);

- страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП (пункт 32.4 статті 32);

- не відшкодовується шкода, пов`язана із втратою товарної вартості транспортного засобу (пункт 32.7 статті 32);

- страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами пункту 12.1 статті 12 цього Закону.

Отже, страховик винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов`язаний відшкодувати потерпілій стороні шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком та суми фактичних витрат, право на вимогу якої перейшло до страховика потерпілого у зв`язку з виплатою страхового відшкодування, але на основі вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей та за мінусом франшизи.

Визначення розміру збитку у вигляді відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється шляхом оцінки майна за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону України від 12.07.2001 № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Розмір реальних збитків та розмір збитків у вигляді відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу не завжди можуть співпадати. У випадку не покриття (недостатності) розміру оціненої шкоди фактично понесених витрат страховиком, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, обов`язок сплати різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою покладається на особу, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність (стаття 1194 Цивільного кодексу України).

Позивач, в свою чергу, заперечуючи проти доводів відповідача в відповіді на відзив зазначив наступне: «У свою чергу, 14.04.2020 року АТ «СК Брокобізнес», на підставі заяви ПрАТ «СК «УНІКА», вимог ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було розраховано та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі - 26 478, 31 грн, що дорівнює вартості матеріального збитку (відновлювальний ремон з урахуванням зносу) та підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком страховика відповідача».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України). Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку страхового відшкодування АТ «СК «Брокбізнес» (страховик) вартість відновлювального ремонту зазначена у розмірі 48 340, 00 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу визначена у розмірі 26 478, 31 грн, коефіцієнт фізичного зносу встановлений на рівні 0, 5664.

Проте, зазначений розрахунок, на який посилається позивач не містить підписів, дат та зазначення уповноважених представників АТ «СК «Брокбізнес». Окрім цього, в розрахунку зазначено, що він є додатком №1 до страхового акту №85909/1 від 18.03.2020, проте відповідач не надав до матеріалів справи копію страхового акту №85909/1 від 18.03.2020.

З огляду на зазначене, розрахунок страхового відшкодування від АТ «СК «Брокбізнес» (страховик за полісом АМ892211) в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України є неналежним та не допустимим доказом, а тому судом не береться до уваги.

Позивач до матеріалів справи долучив звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу вих. №15548 від 29.11.2019 складеним ТОВ «Експертно-Асистуюча Компанія «Фаворит» за замовленням позивача та у відповідності до якого вартість відновлювального ремонту ТЗ «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_1 складає 50 224, 55 грн, а вартість матеріального збитку складає 29 280, 99 грн.

В зазначеному звіті вбачається, що під час визначення матеріального збитку до ТЗ «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_1 був застосований коефіцієнт фізичного зносу у розмірі 0, 5387.

Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, у відповідності до пункту 7.38. якої коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Пунктом 7.39. зазначеної Методики, встановлені винятки стосовно використання вимог зазначених в пункту 7.38., а саме:

а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний);

б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини));

в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ;

г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики;

ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 2 до цієї Методики.

У відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копію якого до матеріалів справи долучив позивач та відомостей зазначених в договорі добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 001400/4605/0000142 від 06.06.2019, рік випуску ТЗ «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_1 є 2016 рік, а отже на момент скоєння ДТП зазначеному ТЗ було 3 роки.

Відтак, за загальним правилом коефіцієнт фізичного зносу щодо ТЗ «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_1 не повинен застосовуватися, проте в Звіті вих. №15548 від 29.11.2019 зазначено, що складові частини кузова ТЗ «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_1 мають деформацію, тому був застосований коефіцієнт фізичного зносу на рівні 0, 5387.

Позивач в позовній заяві не надає пояснень та доказів про те, що деформація кузова ТЗ «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_1 була наявна до моменту скоєння ДТП, у зв`язку з чим у звіті оцінювач застосував коефіцієнт фізичного зносу.

В страховому акті №00326707 від 02.12.2019, який складений позивачем зазначено, що вартість складових з врахуванням зносу становить 38 597, 92 грн, вартість матеріального збитку з врахуванням зносу становить 48 340, 17 грн. Одночасно з цим, в графі фізичного зносу зазначені показники 0%.

Отже, судом встановлено:

1) розрахунок страхового відшкодування АТ «СК «Брокбізнес» в якому застосований коефіцієнт фізичного зносу на рівні 0,5664, судом визнаний, як неналежним та недопустимим доказом, а отже судом не взятий до уваги;

2) в звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу вих. №15548 від 29.11.2019 застосовується коефіцієнт фізичного зносу на рівні 0,5387, у зв`язку з деформацією складових частин кузову ТЗ «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_1 та щодо зазначених обставин позивач не надає пояснень, а тому даний звіт також не може братись судом до уваги;

3) в страховому акті №00326707 від 02.12.2019 в графі фізичного зносу зазначені показники 0%.

З огляду на зазначене, позивачем не доведений коефіцієнт фізичного зносу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. (частина 3 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 81 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, позивачем не надано та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, щодо того, який був визначений та застосований коефіцієнт фізичного зносу щодо ТЗ «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_1 , а тому в суду відсутні можливості встановити дійсну суму реальних збитків, що в свою чергу унеможливлює застосувати до відповідача приписи статті 1194 Цивільного кодексу України та задовольнити позовні вимоги.

Отже, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог.

VI. Розподіл судових витрат.

(1) Щодо судового збору.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки, даним рішенням, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог, в такому випадку, суд покладає судовий збір на позивача.

(2) Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача.

Позивач на виконання вимог частини 2 статті 123 та пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві зазначив орієнтовані витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн та які просив стягнути з відповідача.

Оскільки, у відповідності до частини 1 та пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються зокрема з витрат пов`язаних з розглядом справи до яких в свою чергу належать витрати на професійну правничу допомогу, то в такому разі в силу приписів пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальне агентство «ПРО-ФАРМ» про стягнення 21 861, 86 грн - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких