Рішення

від 27.08.2024 по справі 910/7826/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.08.2024Справа № 910/7826/24

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТК «Максімед» (20001, Черкаська обл., Уманський р-н, с. Христинівка, вул. Європейська, буд. 12; ідентифікаційний код: 35998046)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 21-А; ідентифікаційний код: 33400225)

про стягнення 595041,53 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.06.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МТК «Максімед» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс» про стягнення 595041,53 грн, з яких 252346,09 грн основного боргу, 221001,81 грн пені, 36608,07 грн 3% річних та 85085,56 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору постачання №81 від 12.01.2015 не здійснив оплату товару, поставленого позивачем, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 252346,09 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 221001,81 грн пені, 36608,07 грн 3% річних та 85085,56 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 відкрито провадження у справі №910/7826/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

09.07.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що подані позивачем видаткові накладні є неналежними та недопустимими доказами, оскільки у графі "отримав" є підписи невідомих осіб без вказання прізвища, ім`я і по-батькові, внаслідок чого немає можливості ідентифікувати особу (осіб), якій передавався зазначений в накладних товар, відтак позивачем не доведено факт здійснення господарської операції. Крім того в накладних №18553, №18554 від 13.12.2021 року, №916, №917 від 20.01.2022, №1864 від 7.02.2022, №2004 від 8.02.2022, №2759, №2760 від 22.02.2022 взагалі не зазначені будь-які відмітки про прийняття товару, немає навіть підписів. На накладних №19027, №19028 від 22.12.2021 вказані підписи та печатки ТОВ «Аптеки «Фармасіті» Аптека №1 (код ЄДРПОУ38272248), які жодного відношення до відповідача не мають.

Також, відповідач вказав на неправильність розрахунку пені та заяви про застосування позовної давності щодо пені.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МТК «Максімед» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс» (покупець) укладено Договір поставки №81, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується постачати та передавати у власність покупця вироби медичного призначення (товар) у кількості, асортименті згідно з цінами, вказаними у специфікації (накладній), що є невід`ємними частинами цього договору, а покупець зобов`язується прийняти зазначений товар і оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору постачання №81 від 12.01.2015 товар за даним договором постачається окремими партіями у відповідності з специфікаціями (накладними) на основі заявок покупця і відповідно до рахунків фактур, з якими погодився покупець.

Згідно з п. 4.4 Договору постачання №81 від 12.01.2015 перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття покупцем партії товару у відповідності до п. 4.3 договору. Доказом передачі партії товару у власність покупця є специфікація (накладна), оформлена належним чином та підписана уповноваженою особою покупця та завірена печаткою покупця.

Датою постачання товару є дата приймання покупцем партії товару у відповідності з п.п. 4.3, 4.4 цього договору, що підтверджується підписом уповноваженого представника покупця на всіх примірниках накладної (п. 4.5 Договору постачання №81 від 12.01.2015).

Відповідно до п. 5.1 Договору постачання №81 від 12.01.2015 покупець оплачує поставлений товар за цінами, передбаченими у специфікаціях (накладних), що є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 7.1 Договору постачання №81 від 12.01.2015 цей договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і дії до 31.12.2015.

Відповідно до п. 7.2 Договору постачання №81 від 12.01.2015 у випадку якщо жодна з сторін за 30 днів до закінчення строку дії цього договору не повідомить іншу про припинення його умов, договір вважається автоматично пролонгованим на календарний рік на тих же умовах.

30.12.2019 сторони уклали Додаткову угоду №5 до Договору постачання №81 від 12.01.2015, де погодили викласти п. 7 договору у новій редакції, зазначивши, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору постачання №81 від 12.01.2015 не здійснив оплату товару, поставленого позивачем, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 252346,09 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 221001,81 грн пені, 36608,07 грн 3% річних та 85085,56 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що подані позивачем видаткові накладні є неналежними та недопустимими доказами, оскільки у графі "отримав" є підписи невідомих осіб без вказання прізвища, ім`я і по-батькові, внаслідок чого немає можливості ідентифікувати особу (осіб), якій передавався зазначений в накладних товар, відтак позивачем не доведено факт здійснення господарської операції. Крім того в накладних №18553, №18554 від 13.12.2021 року, №916, №917 від 20.01.2022, №1864 від 7.02.2022, №2004 від 8.02.2022, №2759, №2760 від 22.02.2022 взагалі не зазначені будь-які відмітки про прийняття товару, немає навіть підписів. На накладних №19027, №19028 від 22.12.2021 вказані підписи та печатки ТОВ «Аптеки «Фармасіті» Аптека №1 (код ЄДРПОУ38272248), які жодного відношення до відповідача не мають.

Також, відповідач вказав на неправильність розрахунку пені та заявив про застосування позовної давності щодо пені.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору постачання №81 від 12.01.2015, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача (відповідачів), стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, що тягнуть за собою певні правові наслідки. Поряд із цим, підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача (відповідачів). Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача (відповідачів) на захист проти позову.

У позовній заяві позивач чітко визначив, що предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості з оплати товару, який було поставлено у період з 24.11.2021 по 22.08.2022.

Позивачем долучено до позовної заяви копії наступних видаткових накладних: №17610 від 24 листопада 2021 року на суму 4022 грн 00 коп., №17611 від 24 листопада 2021 року на суму 541 грн 87 коп., №17612 від 24 листопада 2021 року на суму 148 грн 50 коп., №17613 від 24 листопада 2021 року на суму 8760 грн 05 коп., №17614 від 24 листопада 2021 року на суму 417 грн 20 коп., №17615 від 24 листопада 2021 року на суму 185 грн 29 коп., №17657 від 25 листопада 2021 року на суму 2272 грн 71 коп., №17793 від 29 листопада 2021 року на суму 842 грн 66 коп., №17794 від 29 листопада 2021 року на суму 1751 грн 50 коп., №17852 від 30 листопада 2021 року на суму 2858 грн 47 коп., №17853 від 30 листопада 2021 року на суму 83 грн 47 коп., №17854 від 30 листопада 2021 року на суму 2361 грн 82 коп., №18044 від 02 грудня 2021 року на суму 1726 грн 23 коп., №18045 від 02 грудня 2021 року на суму 89 грн 10 коп., №18059 від 03 грудня 2021 року на суму 1136 грн 36 коп., №18060 від 03 грудня 2021 року на суму 214 грн 80 коп., №18061 від 03 грудня 2021 року на суму 1026 грн 50 коп., №18062 від 03 грудня 2021 року на суму 3890 грн 05 коп., №18063 від 03 грудня 2021 року на суму 459 грн 84 коп., №18064 від 03 грудня 2021 року на суму 813 грн 00 коп., №18106 від 06 грудня 2021 року на суму 1374 грн 86 коп., №18439 від 09 грудня 2021 року на суму 1384 грн 95 коп., №18440 від 09 грудня 2021 року на суму 364 грн 32 коп., №18441 від 09 грудня 2021 року на суму 1426 грн 33 коп., №18442 від 09 грудня 2021 року на суму 684 грн 00 коп., №18588 від 14 грудня 2021 року на суму 1143 грн 00 коп., №18589 від 14 грудня 2021 року на суму 982 грн 70 коп., №18590 від 14 грудня 2021 року на суму 1446 грн 52 коп., №18591 від 14 грудня 2021 року на суму 176 грн 28 коп., №18592 від 14 грудня 2021 року на суму 329 грн 10 коп., №18685 від 15 грудня 2021 року на суму 1042 грн 29 коп., №18686 від 15 грудня 2021 року на суму 1781 грн 00 коп., №18821 від 17 грудня 2021 року на суму 1432 грн 30 коп., №18822 від 17 грудня 2021 року на суму 148 грн 50 коп., №18823 від 17 грудня 2021 року на суму 2008 грн 44 коп., №19029 від 22 грудня 2021 року на суму 1277 грн 67 коп., №19030 від 22 грудня 2021 року на суму 81 грн 00 коп., №19031 від 22 грудня 2021 року на суму 682 грн 80 коп., №19032 від 22 грудня 2021 року на суму 1152 грн 00 коп., №19033 від 22 грудня 2021 року на суму 736 грн 70 коп., №19044 від 22 грудня 2021 року на суму 329 грн 50 коп., №19045 від 22 грудня 2021 року на суму 254 грн 00 коп., №19046 від 22 грудня 2021 року на суму 122 грн 52 коп., №19047 від 22 грудня 2021 року на суму 188 грн 96 коп., №19106 від 23 грудня 2021 року на суму 1386 грн 90 коп., №19107 від 23 грудня 2021 року на суму 751 грн 80 коп., №19108 від 23 грудня 2021 року на суму 2961 грн 60 коп., №19109 від 23 грудня 2021 року на суму 206 грн 19 коп., №19110 від 23 грудня 2021 року на суму 1150 грн 75 коп., №19111 від 23 грудня 2021 року на суму 336 грн 96 коп., №19112 від 23 грудня 2021 року на суму 81 грн 10 коп., №19113 від 23 грудня 2021 року на суму 3997 грн 87 коп., №19115 від 23 грудня 2021 року на суму 229 грн 75 коп., №19116 від 23 грудня 2021 року на суму 344 грн 43 коп., №19117 від 23 грудня 2021 року на суму 1265 грн 00 коп., №19114 від 23 грудня 2021 року на суму 880 грн 80 коп., №19337 від 29 грудня 2021 року на суму 1371 грн 70 коп., №19338 від 29 грудня 2021 року на суму 2970 грн 35 коп., №19339 від 29 грудня 2021 року на суму 675 грн 65 коп., №19340 від 29 грудня 2021 року на суму 90 грн 22 коп., №19355 від 29 грудня 2021 року на суму 7571 грн 22 коп., №19356 від 29 грудня 2021 року на суму 9976 грн 41 коп., №19438 від 29 грудня 2021 року на суму 1860 грн 70 коп., №19439 від 29 грудня 2021 року на суму 757 грн 77 коп., №3 від 04 січня 2022 року на суму 2796 грн 38 коп., №4 від 04 січня 2022 року на суму 129 грн 00 коп., №41 від 04 січня 2022 року на суму 4457 грн 00 коп., №42 від 04 січня 2022 року на суму 2927 грн 73 коп., №70 від 04 січня 2022 року на суму 1878 грн 17 коп., №71 від 04 січня 2022 року на суму 259 грн 32 коп., №245 від 10 січня 2022 року на суму 1373 грн 08 коп., №246 від 10 січня 2022 року на суму 182 грн 16 коп., №247 від 10 січня 2022 року на суму 235 грн 50 коп., №270 від 11 січня 2022 року на суму 1 384 грн 06 коп., №271 від 11 січня 2022 року на суму 273 грн 84 коп., №272 від 11 січня 2022 року на суму 2052 грн 10 коп., №273 від 11 січня 2022 року на суму 4296 грн 83 коп., №274 від 11 січня 2022 року на суму 95 грн 38 коп., №275 від 11 січня 2022 року на суму 642 грн 88 коп., №284 від 11 січня 2022 року на суму 743 грн 25 коп., №285 від 11 січня 2022 року на суму 968 грн 14 коп., №374 від 11 січня 2022 року на суму 2553 грн 56 коп., №375 від 11 січня 2022 року на суму 683 грн 50 коп., №376 від 11 січня 2022 року на суму 193 грн 32 коп., №538 від 17 січня 2022 року на суму 1296 грн 40 коп., №539 від 17 січня 2022 року на суму 1021 грн 20 коп., №540 від 17 січня 2022 року на суму 370 грн 93 коп., №627 від 17 січня 2022 року на суму 1743 грн 00 коп., №628 від 17 січня 2022 року на суму 666 грн 83 коп., №643 від 17 січня 2022 року на суму 1925 грн 21 коп., №644 від 17 січня 2022 року на суму 196 грн 92 коп., №645 від 17 січня 2022 року на суму 671 грн 37 коп., №646 від 17 січня 2022 року на суму 221 грн 75 коп., №847 від 19 січня 2022 року на суму 627 грн 02 коп., №848 від 19 січня 2022 року на суму 425 грн 00 коп., №1069 від 25 січня 2022 року на суму 1608 грн 28 коп., №1070 від 25 січня 2022 року на суму 552 грн 68 коп., №1182 від 26 січня 2022 року на суму 784 грн 93 коп., №1183 від 26 січня 2022 року на суму 203 грн 52 коп., №1184 від 26 січня 2022 року на суму 467 грн 65 коп., №1235 від 26 січня 2022 року на суму 1450 грн 17 коп., №1236 від 26 січня 2022 року на суму 174 грн 00 коп., №1278 від 26 січня 2022 року на суму 1890 грн 49 коп., №1279 від 26 січня 2022 року на суму 200 грн 38 коп., №1280 від 26 січня 2022 року на суму 980 грн 10 коп., №1339 від 27 січня 2022 року на суму 10054 грн 84 коп., №1340 від 27 січня 2022 року на суму 1100 грн 86 коп., №1341 від 27 січня 2022 року на суму 2424 грн 75 коп., №1342 від 27 січня 2022 року на суму 226 грн 08 коп., №1344 від 27 січня 2022 року на суму 166 грн 38 коп., №1384 від 28 січня 2022 року на суму 3173 грн 90 коп, №1385 від 28 січня 2022 року на суму 1136 грн 05 коп., №1404 від 31 січня 2022 року на суму 2671 грн 25 коп., №1405 від 31 січня 2022 року на суму 177 грн 99 коп., №1442 від 31 січня 2022 року на суму 757 грн 13 коп., №1443 від 31 січня 2022 року на суму 99 грн 40 коп., №1659 від 02 лютого 2022 року на суму 1477 грн 62 коп., №1660 від 02 лютого 2022 року на суму 103 грн 20 коп., №1714 від 02 лютого 2022 року на суму 1361 грн 23 коп., №1715 від 02 лютого 2022 року на суму 542 грн 18 коп., №1716 від 02 лютого 2022 року на суму 438 грн 40 коп., №1722 від 02 лютого 2022 року на суму 2475 грн 10 коп., №1723 від 02 лютого 2022 року на суму 283 грн 37 коп., №1724 від 02 лютого 2022 року на суму 2148 грн 20 коп., №1725 від 02 лютого 2022 року на суму 878 грн 06 коп., №1726 від 02 лютого 2022 року на суму 3719 грн 60 коп., №1727 від 02 лютого 2022 року на суму 1375 грн 27 коп., №1728 від 02 лютого 2022 року на суму 509 грн 66 коп., №1760 від 03 лютого 2022 року на суму 8235 грн 52 коп., №1819 від 07 лютого 2022 року на суму 365 грн 30 коп., №1820 від 07 лютого 2022 року на суму 534 грн 60 коп., №1821 від 07 лютого 2022 року на суму 47 грн 34 коп., №1886 від 08 лютого 2022 року на суму 1944 грн 73 коп., №1887 від 08 лютого 2022 року на суму 1618 грн 00 коп., №2056 від 09 лютого 2022 року на суму 6683 грн 73 коп., №2057 від 09 лютого 2022 року на суму 608 грн 50 коп., №2193 від 10 лютого 2022 року на суму 188 грн 00 коп., №2194 від 10 лютого 2022 року на суму 1129 грн 63 коп., №2226 від 11 лютого 2022 року на суму 2069 грн 94 коп., №2227 від 11 лютого 2022 року на суму 374 грн 40 коп., №2320 від 15 лютого 2022 року на суму 958 грн 19 коп., №2321 від 15 лютого 2022 року на суму 111 грн 84 коп., №2322 від 15 лютого 2022 року на суму 512 грн 10 коп., №2490 від 16 лютого 2022 року на суму 976 грн 51 коп., №2491 від 16 лютого 2022 року на суму 14 грн 58 коп., №2492 від 16 лютого 2022 року на суму 2047 грн 77 коп., №2493 від 16 лютого 2022 року на суму 516 грн 00 коп., №2555 від 17 лютого 2022 року на суму 2633 грн 34 коп., №2556 від 17 лютого 2022 року на суму 314 грн 00 коп., №2598 від 18 лютого 2022 року на суму 1036 грн 68 коп., №2599 від 18 лютого 2022 року на суму 981 грн 61 коп., №2666 від 21 лютого 2022 року на суму 1664 грн 50 коп., №2667 від 21 лютого 2022 року на суму 715 грн 34 коп, №2854 від 23 лютого 2022 року на суму 2042 грн 46 коп., №2855 від 23 лютого 2022 року на суму 238 грн 44 коп., №2856 від 23 лютого 2022 року на суму 438 грн 00 коп., №2859 від 23 лютого 2022 року на суму 3357 грн 00 коп., №2860 від 23 лютого 2022 року на суму 998 грн 15 коп., №5227 від 10 серпня 2022 року на суму 1321 грн 92 коп., №5228 від 10 серпня 2022 року на суму 18 грн 42 коп., №5229 від 10 серпня 2022 року на суму 116 грн 50 коп., №5405 від 18 серпня 2022 року на суму 1277 грн 11 коп., №5406 від 18 серпня 2022 року на суму 350 грн 10 коп., №5417 від 22 серпня 2022 року на суму 2578 грн 11 коп., №5418 від 22 серпня 2022 року на суму 132 грн 54 коп., №5419 від 22 серпня 2022 року на суму 291 грн 25 коп., №5420 від 22 серпня 2022 року на суму 2047 грн 21 коп., №5421 від 22 серпня 2022 року на суму 233 грн 00 коп., №5422 від 22 серпня 2022 року на суму 3028 грн 55 коп., №5423 від 22 серпня 2022 року на суму 1392 грн 53 коп., №5424 від 22 серпня 2022 року на суму 401 грн 74 коп.

На вказаних видаткових накладних міститься відбиток штампу/печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс» поряд з підписом особи, яка отримувала від імені відповідача товар, що достатньо для ідентифікації особи-покупця (відповідача), з огляду на що суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження поставки за вказаними видатковими накладними.

При цьому, надання довіреностей на отримання матеріальних цінностей не є обов`язковим в силу норм законодавства України.

Крім того, позивач вказує, що він поставив відповідачу товар за видатковою накладною №19027 від 22 грудня 2021 року на суму 647 грн 40 коп. та за видатковою накладною №19028 від 22 грудня 2021 року на суму 884 грн 30 коп.

Однак, суд зазначає, що на вказаних видаткових накладних міститься відбиток штампу ТОВ «Аптеки «Фармасіті» (код ЄДРПОУ 38272248) про отримання товару за ними, а не Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс», у зв`язку з чим суд погоджується з запереченнями відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, щодо недоведеності позивачем факту поставки товару за вказаними видатковими накладними.

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копії видаткових накладних №2759 від 22.02.2022 на суму 3593,07 грн, №2760 від 22.02.2022 на суму 610,40 грн, №1864 від 07.02.2022 на суму 4515,61 грн, №917 від 20.01.2022 на суму 547,52 грн, №916 від 20.01.2022 на суму 1932,11 грн, №2004 від 08.02.2022 на суму 4515,61 грн, №18553 від 13.12.2021, №18554 від 13.12.2021 на суму 324,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зауважив, що вказані видаткові накладні не містять підписів особи відповідача чи відбитку штампу/печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс», з огляду на що позивачем не доведено факту поставки товару відповідачу за такими видатковими накладними.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Суд зазначає, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами факту поставки відповідачу товару за видатковими накладними №2759 від 22.02.2022 на суму 3593,07 грн, №2760 від 22.02.2022 на суму 610,40 грн, №1864 від 07.02.2022 на суму 4515,61 грн, №917 від 20.01.2022 на суму 547,52 грн, №916 від 20.01.2022 на суму 1932,11 грн, №2004 від 08.02.2022 на суму 4515,61 грн, №18553 від 13.12.2021, №18554 від 13.12.2021 на суму 324,00 грн., так як вони не підписані відповідачем та не містять відбитків печатки/штампу Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс».

При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами факту поставки відповідачу товару за видатковими накладними №19027 від 22 грудня 2021 року на суму 647 грн 40 коп., №19028 від 22 грудня 2021 року на суму 884 грн 30 коп, №2759 від 22.02.2022 на суму 3593,07 грн, №2760 від 22.02.2022 на суму 610,40 грн, №1864 від 07.02.2022 на суму 4515,61 грн, №917 від 20.01.2022 на суму 547,52 грн, №916 від 20.01.2022 на суму 1932,11 грн, №2004 від 08.02.2022 на суму 4515,61 грн, №18553 від 13.12.2021, №18554 від 13.12.2021 на суму 324,00 грн., що разом становить 19879,03 грн.

Таким чином, наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами, поданими позивачем, підтверджується поставка у період з 24.11.2021 по 22.08.2022 позивачем на умовах Договору постачання №81 від 12.01.2015 відповідачу товару на загальну суму 232467,06 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.3 Договору постачання №81 від 12.01.2015 покупець оплачує кожну поставлену партію товару в стоки, які вказані в специфікації (накладній), якщо інше не узгоджено сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, кожна видаткова накладна містить строк оплати (дату видаткової накладної).

Однак, доказів сплати відповідачем грошових коштів у сумі 232467,06 грн (за спірними видатковими накладними) матеріали справи не містять.

При цьому, у спірний період відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 100000,00 грн, які були зараховані позивачем в оплату товару, поставленого раніше (до спірного періоду), що не суперечить умовам договору та нормам закону, так як чіткого призначення платежу відповідачем вказано не було (існування заборгованості за періодом, який виник раніше, відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечувалось).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс» за Договором постачання №81 від 12.01.2015 за спірними видатковими накладними) у сумі 232467,06 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МТК «Максімед» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс» суми основного боргу у розмірі 252346,09 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 232467,06 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 221001,81 грн за загальний період нарахування з 26.11.2021 по 20.06.2024.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2 Договору постачання №81 від 12.01.2015 за затримку оплати товару більше строку, обумовленого у п. 5.3 договору, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунки пені, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивачем здійснено нарахування пені за накладними, за якими позивачем не доведено факту поставки товару (на суму 19879,03 грн).

Крім того, оскільки умовами Договору постачання №81 від 12.01.2015 не встановлено іншого строку нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, то обґрунтованим для нарахування пені за Договором постачання №81 від 12.01.2015 є 6 місяців з дня виникнення прострочення за кожною видатковою накладною окремо.

Водночас, судом враховано, що пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, прийнятої відповідно до ст.29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

За таких обставин, дія Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців, з огляду на що позивач має право нараховувати пеню за спірними видатковими накладними до 30.06.2023.

Однак, як вбачається з розрахунку пені, наданого позивачем, він нараховує пеню по 20.06.2024, що є необґрунтованим.

Зважаючи на викладені обставини, суд здійснив власний розрахунок пені, відповідно до якого обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс», є 118633,91 грн.

Що стосується заяви позивача про застосування позовної давності відносно пені, суд зазначає, що відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

За таких обставин позивачем не пропущено строк позовної давності в частині позовних вимог про стягнення пені.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МТК «Максімед» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс» пені у розмірі 221001,81 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 118633,91 грн.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 36608,07 грн та інфляційні втрати у розмірі 85085,56 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивачем здійснено їх нарахування за накладними, за якими позивачем не доведено факту поставки товару (на суму 19879,03 грн), у зв`язку з чим суд здійснив власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МТК «Максімед» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс» 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 35182,64 грн та інфляційні втрати у розмірі 78325,53 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 21-А; ідентифікаційний код: 33400225) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МТК «Максімед» (20001, Черкаська обл., Уманський р-н, с. Христинівка, вул. Європейська, буд. 12; ідентифікаційний код: 35998046) суму основного боргу у розмірі 232467 (двісті тридцять дві тисячі чотириста шістдесят сім) грн 06 коп., пеню у розмірі 118633 (сто вісімнадцять тисяч шістсот тридцять три) грн 91 коп, 3% річних у розмірі 35182 (тридцять п`ять тисяч сто вісімдесят дві) грн 64 коп., інфляційні втрати у розмірі 78325 (сімдесят вісім тисяч триста двадцять п`ять) грн 53 коп. та судовий збір у розмірі 6969 (шість тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн 13 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак