Постанова

від 27.11.2024 по справі 910/7826/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. Справа№ 910/7826/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний медичний альянс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024

у справі № 910/7826/24 (суддя О.М. Спичак)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК "Максімед"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний медичний альянс"

про стягнення 595 041,53 грн, -

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МТК «Максімед» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс» про стягнення 595041,53 грн, з яких 252346,09 грн основного боргу, 221001,81 грн пені, 36608,07 грн 3% річних та 85085,56 грн інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору постачання №81 від 12.01.2015 не здійснив оплату товару, поставленого позивачем, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 252 346,09 грн. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання наявні підстави для нарахування 221 001,81 грн пені, 36 608,07 грн 3% річних та 85 085,56 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 у справі №910/7826/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МТК «Максімед» суму основного боргу у розмірі 232467,06 грн, пеню у розмірі 118633,91 грн, 3% річних у розмірі 35182,64 грн, інфляційні втрати у розмірі 78325,53 грн та судовий збір у розмірі 6969,13 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс» за Договором постачання №81 від 12.01.2015 за спірними видатковими накладними на суму 232 467,06 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовані, разом з тим факту поставки товару на суму 19879,09 грн позивачем не доведено.

Суд першої інстанції здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що обґрунтованими є вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 35182,64 грн та інфляційних втрат у розмірі 78325,53 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим рішення є незаконним та необґрунтованим.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі товару відповідачу, тобто факту здійснення господарської операції - поставки товару, а тому судом помилково встановлено доведеність поставки товару за період з 24.11.2021 по 22.08.2022 на суму 232 467,06 грн.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7826/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 у справі № 910/7826/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

23.09.2024 матеріали справи № 910/7826/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 у справі № 910/7826/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.11.2024.

21.10.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

06.11.2024 розгляд справи не відбувся у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 у справі № 910/7826/24 на 27.11.2024.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МТК «Максімед» скористалося правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та подало до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просило суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач зазначив, що відповідачем вчинялися дії спрямовані на виконання договору такі як, укладення та підписання актів звіряння взаємних розрахунків, часткові оплати за договором, реєстрація відповідачем податкових накладних на придбання товару від позивача, що у сукупності підтверджує поставку товару.

У судове засідання 27.11.2024 учасники справи явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

За приписами частини 1, пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно з частинами 11-13 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також колегія суддів зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості знайомитись з відповідними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua) з огляду на приписи частини 1 статті 9 ГПК України, частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

У даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, з метою забезпечення принципу розумності строків розгляду спору, колегія суддів, зважаючи на те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для вирішення спору у даній справі без заслуховування додаткових пояснень зазначених учасників справи, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представників позивача та відповідача.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із нижчезазначеного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, 12.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МТК «Максімед» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс» (покупець) укладено Договір поставки №81, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується постачати та передавати у власність покупця вироби медичного призначення (товар) у кількості, асортименті згідно з цінами, вказаними у специфікації (накладній), що є невід`ємними частинами цього договору, а покупець зобов`язується прийняти зазначений товар і оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору постачання №81 від 12.01.2015 товар за даним договором постачається окремими партіями у відповідності з специфікаціями (накладними) на основі заявок покупця і відповідно до рахунків фактур, з якими погодився покупець.

Згідно з п. 4.4 Договору постачання №81 від 12.01.2015 перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття покупцем партії товару у відповідності до п. 4.3 договору. Доказом передачі партії товару у власність покупця є специфікація (накладна), оформлена належним чином та підписана уповноваженою особою покупця та завірена печаткою покупця.

Датою постачання товару є дата приймання покупцем партії товару у відповідності з п.п. 4.3, 4.4 цього договору, що підтверджується підписом уповноваженого представника покупця на всіх примірниках накладної (п. 4.5 Договору постачання №81 від 12.01.2015).

Відповідно до п. 5.1 Договору постачання №81 від 12.01.2015 покупець оплачує поставлений товар за цінами, передбаченими у специфікаціях (накладних), що є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 7.1 Договору постачання №81 від 12.01.2015 цей договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і дії до 31.12.2015.

Відповідно до п. 7.2 Договору постачання №81 від 12.01.2015 у випадку якщо жодна з сторін за 30 днів до закінчення строку дії цього договору не повідомить іншу про припинення його умов, договір вважається автоматично пролонгованим на календарний рік на тих же умовах.

30.12.2019 сторони уклали Додаткову угоду №5 до Договору постачання №81 від 12.01.2015, де погодили викласти п. 7 договору у новій редакції, зазначивши, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору постачання №81 від 12.01.2015 не здійснив оплату товару, поставленого позивачем, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 252346,09 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 221001,81 грн пені, 36608,07 грн 3% річних та 85085,56 грн інфляційних втрат.

Відповідач у свою чергу зазначає, що подані позивачем видаткові накладні є неналежними та недопустимими доказами, оскільки у графі «отримав» є підписи невідомих осіб без зазначення прізвища, ім`я і по-батькові, внаслідок чого немає можливості ідентифікувати особу (осіб), якій передавався зазначений в накладних товар, відтак позивачем не доведено факт здійснення господарської операції. Також відповідач стверджує про неправильність розрахунку пені та заявив про застосування позовної давності щодо пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, зважаючи на таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Укладений між сторонами Договір постачання №81 від 12.01.2015 за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача (відповідачів), стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, що тягнуть за собою певні правові наслідки. Поряд із цим, підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача (відповідачів). Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача (відповідачів) на захист проти позову.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості з оплати товару, який було поставлено у період з 24.11.2021 по 22.08.2022.

Позивачем долучено до позовної заяви копії наступних видаткових накладних: №17610 від 24 листопада 2021 року на суму 4022 грн 00 коп., №17611 від 24 листопада 2021 року на суму 541 грн 87 коп., №17612 від 24 листопада 2021 року на суму 148 грн 50 коп., №17613 від 24 листопада 2021 року на суму 8760 грн 05 коп., №17614 від 24 листопада 2021 року на суму 417 грн 20 коп., №17615 від 24 листопада 2021 року на суму 185 грн 29 коп., №17657 від 25 листопада 2021 року на суму 2272 грн 71 коп., №17793 від 29 листопада 2021 року на суму 842 грн 66 коп., №17794 від 29 листопада 2021 року на суму 1751 грн 50 коп., №17852 від 30 листопада 2021 року на суму 2858 грн 47 коп., №17853 від 30 листопада 2021 року на суму 83 грн 47 коп., №17854 від 30 листопада 2021 року на суму 2361 грн 82 коп., №18044 від 02 грудня 2021 року на суму 1726 грн 23 коп., №18045 від 02 грудня 2021 року на суму 89 грн 10 коп., №18059 від 03 грудня 2021 року на суму 1136 грн 36 коп., №18060 від 03 грудня 2021 року на суму 214 грн 80 коп., №18061 від 03 грудня 2021 року на суму 1026 грн 50 коп., №18062 від 03 грудня 2021 року на суму 3890 грн 05 коп., №18063 від 03 грудня 2021 року на суму 459 грн 84 коп., №18064 від 03 грудня 2021 року на суму 813 грн 00 коп., №18106 від 06 грудня 2021 року на суму 1374 грн 86 коп., №18439 від 09 грудня 2021 року на суму 1384 грн 95 коп., №18440 від 09 грудня 2021 року на суму 364 грн 32 коп., №18441 від 09 грудня 2021 року на суму 1426 грн 33 коп., №18442 від 09 грудня 2021 року на суму 684 грн 00 коп., №18588 від 14 грудня 2021 року на суму 1143 грн 00 коп., №18589 від 14 грудня 2021 року на суму 982 грн 70 коп., №18590 від 14 грудня 2021 року на суму 1446 грн 52 коп., №18591 від 14 грудня 2021 року на суму 176 грн 28 коп., №18592 від 14 грудня 2021 року на суму 329 грн 10 коп., №18685 від 15 грудня 2021 року на суму 1042 грн 29 коп., №18686 від 15 грудня 2021 року на суму 1781 грн 00 коп., №18821 від 17 грудня 2021 року на суму 1432 грн 30 коп., №18822 від 17 грудня 2021 року на суму 148 грн 50 коп., №18823 від 17 грудня 2021 року на суму 2008 грн 44 коп., №19029 від 22 грудня 2021 року на суму 1277 грн 67 коп., №19030 від 22 грудня 2021 року на суму 81 грн 00 коп., №19031 від 22 грудня 2021 року на суму 682 грн 80 коп., №19032 від 22 грудня 2021 року на суму 1152 грн 00 коп., №19033 від 22 грудня 2021 року на суму 736 грн 70 коп., №19044 від 22 грудня 2021 року на суму 329 грн 50 коп., №19045 від 22 грудня 2021 року на суму 254 грн 00 коп., №19046 від 22 грудня 2021 року на суму 122 грн 52 коп., №19047 від 22 грудня 2021 року на суму 188 грн 96 коп., №19106 від 23 грудня 2021 року на суму 1386 грн 90 коп., №19107 від 23 грудня 2021 року на суму 751 грн 80 коп., №19108 від 23 грудня 2021 року на суму 2961 грн 60 коп., №19109 від 23 грудня 2021 року на суму 206 грн 19 коп., №19110 від 23 грудня 2021 року на суму 1150 грн 75 коп., №19111 від 23 грудня 2021 року на суму 336 грн 96 коп., №19112 від 23 грудня 2021 року на суму 81 грн 10 коп., №19113 від 23 грудня 2021 року на суму 3997 грн 87 коп., №19115 від 23 грудня 2021 року на суму 229 грн 75 коп., №19116 від 23 грудня 2021 року на суму 344 грн 43 коп., №19117 від 23 грудня 2021 року на суму 1265 грн 00 коп., №19114 від 23 грудня 2021 року на суму 880 грн 80 коп., №19337 від 29 грудня 2021 року на суму 1371 грн 70 коп., №19338 від 29 грудня 2021 року на суму 2970 грн 35 коп., №19339 від 29 грудня 2021 року на суму 675 грн 65 коп., №19340 від 29 грудня 2021 року на суму 90 грн 22 коп., №19355 від 29 грудня 2021 року на суму 7571 грн 22 коп., №19356 від 29 грудня 2021 року на суму 9976 грн 41 коп., №19438 від 29 грудня 2021 року на суму 1860 грн 70 коп., №19439 від 29 грудня 2021 року на суму 757 грн 77 коп., №3 від 04 січня 2022 року на суму 2796 грн 38 коп., №4 від 04 січня 2022 року на суму 129 грн 00 коп., №41 від 04 січня 2022 року на суму 4457 грн 00 коп., №42 від 04 січня 2022 року на суму 2927 грн 73 коп., №70 від 04 січня 2022 року на суму 1878 грн 17 коп., №71 від 04 січня 2022 року на суму 259 грн 32 коп., №245 від 10 січня 2022 року на суму 1373 грн 08 коп., №246 від 10 січня 2022 року на суму 182 грн 16 коп., №247 від 10 січня 2022 року на суму 235 грн 50 коп., №270 від 11 січня 2022 року на суму 1 384 грн 06 коп., №271 від 11 січня 2022 року на суму 273 грн 84 коп., №272 від 11 січня 2022 року на суму 2052 грн 10 коп., №273 від 11 січня 2022 року на суму 4296 грн 83 коп., №274 від 11 січня 2022 року на суму 95 грн 38 коп., №275 від 11 січня 2022 року на суму 642 грн 88 коп., №284 від 11 січня 2022 року на суму 743 грн 25 коп., №285 від 11 січня 2022 року на суму 968 грн 14 коп., №374 від 11 січня 2022 року на суму 2553 грн 56 коп., №375 від 11 січня 2022 року на суму 683 грн 50 коп., №376 від 11 січня 2022 року на суму 193 грн 32 коп., №538 від 17 січня 2022 року на суму 1296 грн 40 коп., №539 від 17 січня 2022 року на суму 1021 грн 20 коп., №540 від 17 січня 2022 року на суму 370 грн 93 коп., №627 від 17 січня 2022 року на суму 1743 грн 00 коп., №628 від 17 січня 2022 року на суму 666 грн 83 коп., №643 від 17 січня 2022 року на суму 1925 грн 21 коп., №644 від 17 січня 2022 року на суму 196 грн 92 коп., №645 від 17 січня 2022 року на суму 671 грн 37 коп., №646 від 17 січня 2022 року на суму 221 грн 75 коп., №847 від 19 січня 2022 року на суму 627 грн 02 коп., №848 від 19 січня 2022 року на суму 425 грн 00 коп., №1069 від 25 січня 2022 року на суму 1608 грн 28 коп., №1070 від 25 січня 2022 року на суму 552 грн 68 коп., №1182 від 26 січня 2022 року на суму 784 грн 93 коп., №1183 від 26 січня 2022 року на суму 203 грн 52 коп., №1184 від 26 січня 2022 року на суму 467 грн 65 коп., №1235 від 26 січня 2022 року на суму 1450 грн 17 коп., №1236 від 26 січня 2022 року на суму 174 грн 00 коп., №1278 від 26 січня 2022 року на суму 1890 грн 49 коп., №1279 від 26 січня 2022 року на суму 200 грн 38 коп., №1280 від 26 січня 2022 року на суму 980 грн 10 коп., №1339 від 27 січня 2022 року на суму 10054 грн 84 коп., №1340 від 27 січня 2022 року на суму 1100 грн 86 коп., №1341 від 27 січня 2022 року на суму 2424 грн 75 коп., №1342 від 27 січня 2022 року на суму 226 грн 08 коп., №1344 від 27 січня 2022 року на суму 166 грн 38 коп., №1384 від 28 січня 2022 року на суму 3173 грн 90 коп, №1385 від 28 січня 2022 року на суму 1136 грн 05 коп., №1404 від 31 січня 2022 року на суму 2671 грн 25 коп., №1405 від 31 січня 2022 року на суму 177 грн 99 коп., №1442 від 31 січня 2022 року на суму 757 грн 13 коп., №1443 від 31 січня 2022 року на суму 99 грн 40 коп., №1659 від 02 лютого 2022 року на суму 1477 грн 62 коп., №1660 від 02 лютого 2022 року на суму 103 грн 20 коп., №1714 від 02 лютого 2022 року на суму 1361 грн 23 коп., №1715 від 02 лютого 2022 року на суму 542 грн 18 коп., №1716 від 02 лютого 2022 року на суму 438 грн 40 коп., №1722 від 02 лютого 2022 року на суму 2475 грн 10 коп., №1723 від 02 лютого 2022 року на суму 283 грн 37 коп., №1724 від 02 лютого 2022 року на суму 2148 грн 20 коп., №1725 від 02 лютого 2022 року на суму 878 грн 06 коп., №1726 від 02 лютого 2022 року на суму 3719 грн 60 коп., №1727 від 02 лютого 2022 року на суму 1375 грн 27 коп., №1728 від 02 лютого 2022 року на суму 509 грн 66 коп., №1760 від 03 лютого 2022 року на суму 8235 грн 52 коп., №1819 від 07 лютого 2022 року на суму 365 грн 30 коп., №1820 від 07 лютого 2022 року на суму 534 грн 60 коп., №1821 від 07 лютого 2022 року на суму 47 грн 34 коп., №1886 від 08 лютого 2022 року на суму 1944 грн 73 коп., №1887 від 08 лютого 2022 року на суму 1618 грн 00 коп., №2056 від 09 лютого 2022 року на суму 6683 грн 73 коп., №2057 від 09 лютого 2022 року на суму 608 грн 50 коп., №2193 від 10 лютого 2022 року на суму 188 грн 00 коп., №2194 від 10 лютого 2022 року на суму 1129 грн 63 коп., №2226 від 11 лютого 2022 року на суму 2069 грн 94 коп., №2227 від 11 лютого 2022 року на суму 374 грн 40 коп., №2320 від 15 лютого 2022 року на суму 958 грн 19 коп., №2321 від 15 лютого 2022 року на суму 111 грн 84 коп., №2322 від 15 лютого 2022 року на суму 512 грн 10 коп., №2490 від 16 лютого 2022 року на суму 976 грн 51 коп., №2491 від 16 лютого 2022 року на суму 14 грн 58 коп., №2492 від 16 лютого 2022 року на суму 2047 грн 77 коп., №2493 від 16 лютого 2022 року на суму 516 грн 00 коп., №2555 від 17 лютого 2022 року на суму 2633 грн 34 коп., №2556 від 17 лютого 2022 року на суму 314 грн 00 коп., №2598 від 18 лютого 2022 року на суму 1036 грн 68 коп., №2599 від 18 лютого 2022 року на суму 981 грн 61 коп., №2666 від 21 лютого 2022 року на суму 1664 грн 50 коп., №2667 від 21 лютого 2022 року на суму 715 грн 34 коп, №2854 від 23 лютого 2022 року на суму 2042 грн 46 коп., №2855 від 23 лютого 2022 року на суму 238 грн 44 коп., №2856 від 23 лютого 2022 року на суму 438 грн 00 коп., №2859 від 23 лютого 2022 року на суму 3357 грн 00 коп., №2860 від 23 лютого 2022 року на суму 998 грн 15 коп., №5227 від 10 серпня 2022 року на суму 1321 грн 92 коп., №5228 від 10 серпня 2022 року на суму 18 грн 42 коп., №5229 від 10 серпня 2022 року на суму 116 грн 50 коп., №5405 від 18 серпня 2022 року на суму 1277 грн 11 коп., №5406 від 18 серпня 2022 року на суму 350 грн 10 коп., №5417 від 22 серпня 2022 року на суму 2578 грн 11 коп., №5418 від 22 серпня 2022 року на суму 132 грн 54 коп., №5419 від 22 серпня 2022 року на суму 291 грн 25 коп., №5420 від 22 серпня 2022 року на суму 2047 грн 21 коп., №5421 від 22 серпня 2022 року на суму 233 грн 00 коп., №5422 від 22 серпня 2022 року на суму 3028 грн 55 коп., №5423 від 22 серпня 2022 року на суму 1392 грн 53 коп., №5424 від 22 серпня 2022 року на суму 401 грн 74 коп.

На вказаних видаткових накладних міститься відбиток штампу/печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс» поряд з підписом особи, яка отримувала від імені відповідача товар, чого на переконання колегії суддів достатньо для ідентифікації особи-покупця (відповідача), а тому судом відхиляються як необґрунтовані доводи відповідача про ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження поставки за вказаними видатковими накладними.

Разом з цим, надання довіреностей на отримання матеріальних цінностей не є обов`язковим в силу норм законодавства України.

Також позивач вказує, що він поставив відповідачу товар за видатковою накладною №19027 від 22 грудня 2021 року на суму 647 грн 40 коп. та за видатковою накладною №19028 від 22 грудня 2021 року на суму 884 грн 30 коп.

Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, на вказаних видаткових накладних міститься відбиток штампу ТОВ «Аптеки «Фармасіті» (код ЄДРПОУ 38272248) про отримання товару ним, а не Товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс», у зв`язку з чим суд першої інстанції погодився з запереченнями відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, щодо недоведеності позивачем факту поставки товару за вказаними видатковими накладними.

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копії видаткових накладних №2759 від 22.02.2022 на суму 3593,07 грн, №2760 від 22.02.2022 на суму 610,40 грн, №1864 від 07.02.2022 на суму 4515,61 грн, №917 від 20.01.2022 на суму 547,52 грн, №916 від 20.01.2022 на суму 1932,11 грн, №2004 від 08.02.2022 на суму 4515,61 грн, №18553 від 13.12.2021, №18554 від 13.12.2021 на суму 324,00 грн.

Відповідач стверджує, що вказані видаткові накладні не містять підписів особи відповідача чи відбитку штампу/печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс», з огляду на що позивачем не доведено факту поставки товару відповідачу за такими видатковими накладними.

Суд наголошує, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

Колегія суддів, враховуючи принцип змагальності, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами факту поставки відповідачу товару за видатковими накладними №2759 від 22.02.2022 на суму 3593,07 грн, №2760 від 22.02.2022 на суму 610,40 грн, №1864 від 07.02.2022 на суму 4515,61 грн, №917 від 20.01.2022 на суму 547,52 грн, №916 від 20.01.2022 на суму 1932,11 грн, №2004 від 08.02.2022 на суму 4515,61 грн, №18553 від 13.12.2021, №18554 від 13.12.2021 на суму 324,00 грн., так як вони не підписані відповідачем та не містять відбитків печатки/штампу Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс».

При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами факту поставки відповідачу товару за видатковими накладними №19027 від 22 грудня 2021 року на суму 647 грн 40 коп., №19028 від 22 грудня 2021 року на суму 884 грн 30 коп, №2759 від 22.02.2022 на суму 3593,07 грн, №2760 від 22.02.2022 на суму 610,40 грн, №1864 від 07.02.2022 на суму 4515,61 грн, №917 від 20.01.2022 на суму 547,52 грн, №916 від 20.01.2022 на суму 1932,11 грн, №2004 від 08.02.2022 на суму 4515,61 грн, №18553 від 13.12.2021, №18554 від 13.12.2021 на суму 324,00 грн., що разом становить 19879,03 грн.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами, поданими позивачем, підтверджується поставка у період з 24.11.2021 по 22.08.2022 на умовах Договору постачання №81 від 12.01.2015 товару на загальну суму 232467,06 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.3 Договору постачання №81 від 12.01.2015 покупець оплачує кожну поставлену партію товару в стоки, які вказані в специфікації (накладній), якщо інше не узгоджено сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, кожна видаткова накладна містить строк оплати (дату видаткової накладної).

Натомість, доказів сплати відповідачем грошових коштів у сумі 232467,06 грн (за спірними видатковими накладними) матеріали справи не містять.

Судом першої інстанції враховується, що у спірний період відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 100000,00 грн, які були зараховані позивачем в оплату товару, поставленого раніше (до спірного періоду), що не суперечить умовам договору та нормам закону, так як чіткого призначення платежу відповідачем вказано не було (існування заборгованості за періодом, який виник раніше, відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечувалось).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, за правильним висновком суду першої інстанції, наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс» за Договором постачання №81 від 12.01.2015 за спірними видатковими накладними) у сумі 232467,06 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МТК «Максімед» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс» суми основного боргу у розмірі 252346,09 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 232467,06 грн.

Доводи скаржника, які зводяться до ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі товару відповідачу, тобто факту здійснення господарської операції - поставки товару - колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, беручи до уваги критерій вірогідності доказів:

- сторонами не заперечується факт укладення договору, який є обов`язковим для виконання сторонами в силу положень законодавства;

- між сторонами підписувались акти звіряння взаємних розрахунків, які хоч і не є самі по собі належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, однак можуть вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості відповідача;

- відповідачем здійснювались оплати товару, поставленого раніше, що додатково свідчить про наявність між сторонами сталих господарських правовідносин щодо поставки товару та його оплати;

- також враховуються доводи позивача про те, що факт реєстрації відповідачем податкових накладних на придбання товару від позивача відповідачем не заперечується.

Наведені обставини на переконання судової колегії, у своїй сукупності, свідчать про наявність у відповідача обов`язку оплатити поставлений позивачем товар, який апелянтом належним чином не спростовано, натомість як наведені ним заперечення не нівелюють обов`язку виконання своїх договірних зобов`язань.

Щодо заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені у розмірі 221001,81 грн за загальний період нарахування з 26.11.2021 по 20.06.2024.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2 Договору постачання №81 від 12.01.2015 за затримку оплати товару більше строку, обумовленого у п. 5.3 договору, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, суд першої інстанції дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивачем здійснено нарахування пені за накладними, за якими позивачем не доведено факту поставки товару (на суму 19879,03 грн).

Водночас, оскільки умовами Договору постачання №81 від 12.01.2015 не встановлено іншого строку нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, то обґрунтованим строком для нарахування пені за Договором постачання №81 від 12.01.2015 є 6 місяців з дня виникнення прострочення за кожною видатковою накладною окремо.

Судом враховано, що пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, прийнятої відповідно до ст.29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

За таких обставин, дія Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців, з огляду на що позивач має право нараховувати пеню за спірними видатковими накладними до 30.06.2023.

Натомість, як вбачається з розрахунку пені, наданого позивачем, він нараховує пеню по 20.06.2024, що є необґрунтованим.

Таким чином, суд першої інстанції здійснив власний розрахунок пені, відповідно до якого обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс», є 118633,91 грн, з чим погоджується судова колегія.

Стосовно доводів відповідача про пропуск позивачем строку позовної даності за вимогами щодо стягнення пені суд зазначає, що відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Також відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відтак, позивачем не пропущено строк позовної давності в частині позовних вимог про стягнення пені.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МТК «Максімед» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс» пені у розмірі 221001,81 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 118633,91 грн.

Щодо заявлених позивачем 3% річних у розмірі 36608,07 грн та інфляційних втрат у розмірі 85085,56 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивачем здійснено їх нарахування за накладними, за якими позивачем не доведено факту поставки товару (на суму 19879,03 грн), у зв`язку з чим суд здійснив власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МТК «Максімед» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс» 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 35182,64 грн та інфляційні втрати у розмірі 78325,53 грн, з чим погоджується судова колегія.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів наголошує, що відповідач у поданій апеляційній скарзі не зазначає обґрунтованих підстав для скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 277 Господарського процесуального кодексу України, при цьому наведені апелянтом доводи, зокрема щодо необґрунтованості рішення суду, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору в даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 у справі №910/7826/24 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний медичний альянс» має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний медичний альянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 у справі № 910/7826/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 у справі № 910/7826/24 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/7826/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 06.12.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова