Ухвала

від 22.08.2024 по справі 916/1443/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

"22" серпня 2024 р. Справа № 916/1443/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглядаючи справу № 916/1443/24

за позовом Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» (68800, Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188; код ЄДРПОУ 01125809)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ АЛЬЯНС» (65062, Одеська обл., м. Одеса, Французький бульвар, буд. 66/1; код ЄДРПОУ 44799848)

про стягнення 18 625 315,63 грн;

представники сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача Лук`яненко В.О.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Ренійський морський торговельний порт», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ АЛЬЯНС», в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути з відповідача 18 625 315,63 грн, з яких: 4 768 552,69 грн пені, 735 257,66 грн інфляційних втрат, 360 179,52 грн 3% річних, 12 761 325,76 грн штрафу.

В обґрунтування позову посилається на порушення відповідачем строків виконання грошових зобов`язань за Договором про надання послуг № 101-156 від 13.09.2022.

Ухвалою від 17.04.2024 відкрито провадження у справі № 916/1443/24, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

На стадії підготовчого провадження позивачем було подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 21914/24 від 03.06.2024).

Протокольною ухвалою від 17.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.08.2024.

16.08.2024 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява, в якій вона просила надати їй, як представнику позивача, - юрисконсульту 1 категорії юридичного відділу ДП «РМТП», доступ до справи № 916/1443/24 та можливість участі у судовому засіданні, яке призначено на 19.08.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 19.08.2024 представник відповідача звернув увагу на довіреність, долучену ОСОБА_1 до заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а саме на те, що вказана довіреність видана ОСОБА_2 на представлення його інтересів в судах України у справі № 916/1443/24.

Так, представник відповідача вважає, що довіреність надає ОСОБА_1 право представляти інтереси ОСОБА_2 , а не Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт».

ОСОБА_1 , у свою чергу, у судовому засіданні 19.08.2024 наголосила, що функціонал підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» дозволяє оформити лише такий варіант довіреності. Водночас звернула увагу на те, що її повноваження підтверджуються також іншими долученими до заяви документами, а саме посадовою інструкцією юрисконсульта та наказом про призначення на посаду.

З метою отримання від позивача пояснень щодо повноважень ОСОБА_1 на представництво інтересів Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт», суд протокольною ухвалою від 19.08.2024 оголосив перерву у судовому засіданні до 22.08.2024 та запропонував позивачу надати додаткове обґрунтування щодо наявності повноважень на представництво його інтересів ОСОБА_1 .

При цьому залишати позов без розгляду в порядку п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України у судовому засіданні 19.08.2024 суд визнав занадто формальним, оскільки із обставин справи вбачав намір позивача забезпечити явку свого представника у судове засідання.

21.08.2024 ОСОБА_1 подала до суду письмові пояснення щодо повноважень на представництво інтересів позивача. Так, вона повідомила, що наразі в системі «Електронний суд» виправлені допущені технічні помилки у сфері управління довіреностями та існує оновлена довіреність на справу № 916/1443/24 у порядку передоручення від 21.08.2024, якою ОСОБА_2 уповноважує її представляти інтереси саме Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт».

22.08.2024 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, де він зауважив, що матеріали справи містять довіреність 02-17 ДП «РМТП» від 01.02.2024 якою уповноважено ОСОБА_2 на представництво інтересів Позивача в тому числі і в судах. Проте, ключовим у даному випадку в довіреності 02-17 від 01.02.2024 є те, що ДП «РМТП» уповноважуючи працівника ОСОБА_2 на представлення своїх інтересів, видало дану довіреність без права передоручення іншим особам. Також, матеріали справи № 916/1443/24 не містять жодних довіреностей від ДП «РМТП» на будь-яку іншу особу щодо права на представлення його інтересів в порядку самопредставництва. Таким чином, як зазначає представник відповідача, матеріали справи № 916/1443/24 містять суперечності щодо прав представника ДП «РМТП» Крот О.Д., який виходячи зі змісту довіреності 02-17 від 01.02.2024 не має права передоручати будь-яким іншим особам право на представлення інтересів ДП «РМТП», в тому числі і в судових органах.

У судовому засіданні, яке відбулось 22.08.2024, суд, заслухавши пояснення представника відповідача, запропонувавши ОСОБА_1 надати додаткові обґрунтування щодо наявності у неї повноважень на представлення інтересів позивача, дійшов висновку про залишення позову без розгляду з огляду на таке.

Представлення інтересів учасників справи у судовому засіданні є процесуальною формою реалізації повноважень з представництва.

Згідно з частиною першою статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною четвертою статті 56 ГПК України встановлено, що Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Особи, які можуть бути представниками, визначені частиною першою статті 58 ГПК України (частина перша статті 60 ЦПК України), а саме - представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частини четвертої статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Пунктом 11 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовані питання представництва. Про "самопредставництво" в Конституції України не йдеться, воно передбачене лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

Отже, процесуальне законодавство розмежовує такі юридичні категорії, як "представництво" і "самопредставництво".

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (органу державної влади) без додаткового уповноваження (довіреності).

Отже, діяти від імені позивача у цій справі можуть: представники-адвокати, повноваження яких мають підтверджуватись документами, визначеними в частині четвертій статті 60 ГПК України, або в порядку самопредставництва - керівник чи інша уповноважена особа, відповідно до документів, визначених в частині четвертій статті 56 ГПК України.

Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності). Такий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 911/933/19, від 28 квітня 2020 року у справі № 910/10553/18, від 09 червня 2020 року у справі № 904/92/20, від 17 вересня 2020 року у справі № 910/3850/19, від 08 грудня 2020 року у справі № 905/2488/15.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20 зазначила, що з 29.12.2019 самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень. У зв`язку з цим, для підтвердження повноважень самопредставництва юридична особа має надати статут, положення чи трудовий договір (контракт), у яких чітко визначене право відповідної особи діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Відтак, самопредставництво юридичної особи та представництво за додатковим уповноваженням (довіреністю) є взаємовиключними.

У судові засідання з розгляду справи по суті, які відбулись 19.08.2024 та 22.08.2024, як представник позивача з`являлась Клименко Ганна Анатоліївна, яка у якості доказів своїх повноважень діяти в інтересах Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» надала до суду наступні документи: наказ Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» № 190-П від 22.05.223 про переведення ОСОБА_1 на посаду юрисконсульта 1 категорії юридичного відділу; посадова інструкція юрисконсульта 1 категорії юридичного відділу з відміткою про ознайомлення з нею ОСОБА_1 ; довіреність від 21.08.2024 в порядку передоручення.

Пунктом 4.9. посадової інструкції передбачено, що юрисконсульт 1 категорії має право представляти інтереси (діяти від імені) підприємства у судах всіх інстанцій (з правами, передбаченими ЦПК, КАС, ГПК, КПК України для позивача (цивільного позивача), відповідача (цивільного відповідача), третьої особи, представника юридичної особи), інших підприємствах, установах, організаціях, в межах виданого доручення.

Інші права передбачені Положенням про відділ та законодавством (п. 4.10. посадової інструкції).

Між тим, Положення про відділ до суду не надано.

Суд звертає увагу, що для визнання особи ( ОСОБА_1 ) такою, що діє у порядку самопредставництва в інтересах Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження.

Оскільки стороною позивача не надано доказів у розумінні статті 56 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують повноваження ОСОБА_1 на здійснення представництва інтересів Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт», суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не має права представляти інтереси позивача у даній справі в порядку самопредставництва.

Щодо довіреності, яку надано до матеріалів справи разом із письмовими поясненнями за вх. № 30824/24 від 21.08.2024, суд зазначає наступне.

Так, 21.08.2024 ОСОБА_2 в порядку передоручення уповноважив ОСОБА_1 представляти інтереси Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» в судах України у справі № 916/1443/24.

По-перше, слід зазначити, що ОСОБА_1 не надала до суду доказів того, що вона є адвокатом, в той час як саме адвокат має право представляти інтереси фізичної або юридичної особи на підставі, зокрема, довіреності.

По-друге, як вже було зазначено судом раніше по тексту ухвали, самопредставництво юридичної особи та представництво за додатковим уповноваженням (довіреністю) є взаємовиключними.

По-третє, у довіреності від 21.08.2024 вказано, що остання видана ОСОБА_2 на підставі довіреності від 11.04.2023, яка у матеріалах справи відсутня.

За таких обставин суд констатує, що позивач не забезпечив явку свого повноважного представника у судові засідання, які відбулись 19.08.2024 та 22.08.2024.

У ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За умовами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, учасник справи має право: 1) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); 2) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, натомість його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, в силу якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

У системно-логічному зв`язку з цією нормою перебуває норма, закріплена у п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, якою унормовано, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Системний аналіз змісту ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.

Обов`язковими умовами для застосування передбачених ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, нормами статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

Крім того, положення ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України не пов`язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, будучи належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Однак, наведене не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності.

Аналогічний правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено в постанові від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21.

Як вже було зазначено судом, позивач не забезпечив явку свого повноважного представника у судові засідання, які були призначені на 19.08.2024 та на 22.08.2024.

Норми, закріплені у ч. 4 ст. 202 та у п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 року у справі № 905/458/21).

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки, практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Позивачу беззаперечно відомо про існування ініційованого ним позовного провадження та, відповідно, саме позивач, який на розгляд суду поставив питання про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, повинен цікавитися станом розгляду його позовної заяви.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 04.05.2023 у справі № 910/12087/21.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Німеччини").

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.89).

Закон про виконання рішень Європейського суду з прав людини 2006 року передбачає, що суди при розгляді справ повинні застосовувати Конвенцію і протоколи, а також прецедентне право суду як джерело права.

Отже, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.89 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Проаналізувавши обставини справи, суд виснує про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду, так як матеріалами справи підтверджується, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, проте явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив.

Отже, оскільки у даній справі сторона позивача не подала до суду заяву про розгляд справи по суті за відсутності представника позивача, при цьому повноважний представник позивача у судове засідання не з`явився та не подавав клопотань про відкладення розгляду справи із обґрунтуванням поважності причин неможливості з`явитися у судове засідання, суд, з огляду на зміст ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, залишає позов без розгляду.

Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (ч. 2 ст. 226 ГПК України).

Водночас пунктом 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що в разі залишення заяви без розгляду сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.

Таким чином, позивач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення судового збору.

Крім того суд звертає увагу позивача, що за приписами ч. 4 ст. 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226, Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» (68800, Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188; код ЄДРПОУ 01125809) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ АЛЬЯНС» (65062, Одеська обл., м. Одеса, Французький бульвар, буд. 66/1; код ЄДРПОУ 44799848) про стягнення 18 625 315,63 грн залишити без розгляду.

Вступну та резолютивну частини ухвали оголошено у судовому засіданні 22 серпня 2024 р. Повний текст ухвали складено та підписано 26 серпня 2024 р.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду в строк, визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.В. Волков