Ухвала

від 09.10.2024 по справі 916/1443/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

(додаткова)

"09" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1443/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши заяву (вх. № 2-1379/24 від 27.08.2024) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ АЛЬЯНС» про розподіл судових витрат у справі № 916/1443/24

за позовом Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» (68800, Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188; код ЄДРПОУ 01125809)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ АЛЬЯНС» (65062, Одеська обл., м. Одеса, Французький бульвар, буд. 66/1; код ЄДРПОУ 44799848)

про стягнення 18 625 315,63 грн;

представники сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - Лук`яненко В.О. (в режимі відеоконференції),

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа за позовом Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ АЛЬЯНС» про стягнення 18 625 315,63 грн.

Ухвалою від 22.08.2024 позовну заяву залишено без розгляду на підставі ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що очікує понести судові витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн та водночас заявив, що докази понесених судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги адвоката, будуть подані ТОВ «ВІКІНГ АЛЬЯНС» до суду протягом п`яти днів з моменту ухвалення судового рішення у цій справі.

27.08.2024 від представника відповідача надійшла заява, в якій він просить стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ АЛЬЯНС» 37 500,00 грн витрат на правничу (правову) допомогу.

Листом від 28.08.2024 заявника було повідомлено про перебування судді Волкова Р.В. у відпустці з 27.08.2024 по 27.09.2024 та про те, що заяву про розподіл судових витрат (вх. №2-1379/24 від 27.08.2024) буде розглянуто після повернення судді з відпустки.

Ухвалою від 30.09.2024 розгляд заяви представника відповідача про розподіл судових витрат у справі № 916/1443/24 призначено на 09.10.2024.

Представник відповідача у судовому засіданні просив задовольнити заяву та стягнути з позивача заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу. При цьому зауважив, що в контексті ч. 5 ст. 130 ГПК України недобросовісними діями позивача вважає пред`явлення необґрунтованого позову та незабезпечення протягом декількох судових засідань явки повноважного представника у судове засідання, що стало підставою для залишення позову без розгляду.

Секретар судового засідання спробував встановити відеоконференцзв`язок з представниками позивача, які попередньо приймали участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, для забезпечення позивачу права на участь у судовому засіданні. Втім, дана спроба виявилася невдалою, встановити зв`язок та перевірити докази наявності повноважень у представників не виявилося можливим.

Разом з тим, представником позивача подано до суду письмові заперечення на заяву відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу (вх. № 34310/24 від 19.09.2024), відповідно до яких позивач просить суд відмовити у задоволенні заяви відповідача, а у випадку неврахування доводів позивача - зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 5 000,00 грн. В обґрунтування своїх заперечень представник позивача вказує, що відповідачем жодним чином не зазначено, які саме необґрунтовані дії в ході розгляду справи вчиняв позивач. Також звертає увагу, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та не відповідає критеріям реальності таких витрат.

14.10.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини додаткової ухвали.

Розглянувши заяву (вх. № 2-1379/24 від 27.08.2024) представника відповідача про розподіл судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (частини перша, друга статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Разом із тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як вже було зазначено судом, ухвалою від 22.08.2024 позовну заяву у справі № 916/1443/24 залишено без розгляду на підставі ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Правовий аналіз статтей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема залишення позову без розгляду у справі суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (близька за змістом правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі № 903/254/20).

При застосуванні частини п`ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Слід зазначити, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави, зокрема для залишення позову без розгляду.

У Постанові Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17 викладено позицію, відповідно до якої для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

При розгляді поданої представником відповідача заяви суд звертається до правової позиції, викладеної у Постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2022 у справі № 910/12184/20, де колегія суддів відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України та частина п`ята статті 130 ГПК України), викладеного у Постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, та відзначила таке:

- обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;

- право позивача як особи, що подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. У зв`язку з цим наявні підстави для вирішення питання щодо покладення відповідних судових витрат на позивача;

- неявка повноважного представника позивача, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, у судове засідання у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки, можуть кваліфікуватися як необґрунтовані дії у розумінні частини п`ятої статті 130 ГПК України. При цьому саме на позивача покладається обов`язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій.

Представник позивача у судовому засіданні зауважив, що недобросовісними діями позивача в ході розгляду справи вважає пред`явлення необґрунтованого позову та незабезпечення протягом декількох судових засідань явки повноважного представника у судове засідання, що стало підставою для залишення позову без розгляду.

Так, в ухвалі від 22.08.2024, яка позивачем не оскаржувалася та є чинною, суд, залишаючи без розгляду позов Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ АЛЬЯНС» про стягнення 18 625 315,63 грн, встановив наступні обставини.

Ухвалою від 17.04.2024 відкрито провадження у справі № 916/1443/24, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

На стадії підготовчого провадження позивачем було подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 21914/24 від 03.06.2024).

Протокольною ухвалою від 17.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.08.2024.

16.08.2024 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява, в якій вона просила надати їй, як представнику позивача, - юрисконсульту 1 категорії юридичного відділу ДП «РМТП», доступ до справи № 916/1443/24 та можливість участі у судовому засіданні, яке призначено на 19.08.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 19.08.2024 представник відповідача звернув увагу на довіреність, долучену ОСОБА_1 до заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а саме на те, що вказана довіреність видана ОСОБА_2 на представлення його інтересів в судах України у справі № 916/1443/24.

Так, представник відповідача вважає, що довіреність надає ОСОБА_1 право представляти інтереси ОСОБА_2 , а не Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт».

ОСОБА_1 , у свою чергу, у судовому засіданні 19.08.2024 наголосила, що функціонал підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» дозволяє оформити лише такий варіант довіреності. Водночас звернула увагу на те, що її повноваження підтверджуються також іншими долученими до заяви документами, а саме посадовою інструкцією юрисконсульта та наказом про призначення на посаду.

З метою отримання від позивача пояснень щодо повноважень ОСОБА_1 на представництво інтересів Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт», суд протокольною ухвалою від 19.08.2024 оголосив перерву у судовому засіданні до 22.08.2024 та запропонував позивачу надати додаткове обґрунтування щодо наявності повноважень на представництво його інтересів ОСОБА_1 .

При цьому залишати позов без розгляду в порядку п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України у судовому засіданні 19.08.2024 суд визнав занадто формальним, оскільки із обставин справи вбачав намір позивача забезпечити явку свого представника у судове засідання.

21.08.2024 ОСОБА_1 подала до суду письмові пояснення щодо повноважень на представництво інтересів позивача. Так, вона повідомила, що наразі в системі «Електронний суд» виправлені допущені технічні помилки у сфері управління довіреностями та існує оновлена довіреність на справу № 916/1443/24 у порядку передоручення від 21.08.2024, якою ОСОБА_2 уповноважує її представляти інтереси саме Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт».

У судовому засіданні, яке відбулось 22.08.2024, суд, заслухавши пояснення представника відповідача, запропонувавши ОСОБА_1 надати додаткові обґрунтування щодо наявності у неї повноважень на представлення інтересів позивача, дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, про що постановив відповідну ухвалу, оскільки позивач не забезпечив явку свого повноважного представника у судові засідання, які відбулись 19.08.2024 та 22.08.2024.

Таким чином, з урахуванням правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у Постанові від 02.12.2022 у справі № 910/12184/20, суд вважає, що у справі № 916/1443/24 встановлено необґрунтовані дії позивача, на які посилається представник відповідача, а саме незабезпечення протягом декількох судових засідань явки повноважного представника у судове засідання, що стало підставою для залишення позову без розгляду, тобто позивач фактично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору.

Разом з тим, посилання представника відповідача на пред`явлення позивачем необґрунтованого позову, як на одну з підстав, з якими ч. 5 ст. 130 ГПК України пов`язує можливість відшкодування понесених відповідачем судових витрат, судом відхиляються, оскільки така підстава є недоведеною, так як вирішення питання щодо обґрунтованості або необґрунтованості заявлених позовних вимог є прерогативою суду, в той час як суд справу по суті не розглядав, оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням не здійснював.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

До заяви про розподіл судових витрат відповідачем додано копії ордеру на надання правничої допомоги серії АІ № 1598183, свідоцтва адвоката Лук`яненка Віталія Олександровича про право на зайняття адвокатською діяльністю, договору № 06/10/23-1 від 06.10.2023 про надання професійної правової (правничої) допомоги адвоката та юридичних послуг, укладеного між Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ ВЕРІТІ» та ТОВ «ВІКІНГ АЛЬЯНС», додаткової угоди № 01 від 25.04.2024 до договору № 06/10/23-1 від 06.10.2023, акту здачі-приймання послуг з правової допомоги № 1443 від 27.08.2024, рахунку на оплату № 1443 від 27.08.2024.

Дослідивши вказані докази, суд встановив, що 06.10.2023 між Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ ВЕРІТІ» як виконавцем та ТОВ «ВІКІНГ АЛЬЯНС» як клієнтом укладено Договір № 06/10/23-1 про надання професійної правової (правничої) допомоги адвоката та юридичних послуг, згідно з п. 1.1. якого виконавець зобов`язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової (правничої) допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової (правничої) допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Пунктами 4.1., 4.2. договору визначено, що за надані послуги з правової (правничої) допомоги клієнт сплачує виконавцю гонорар (ціну послуг). Розмір ціни послуг за правову допомогу виконавця, в тому числі гонорару адвокатів за представництво в суді, в органі оскарження та іншу правничу допомогу, пов`язану із наданням послуг за цим договором, включаючи підготовку до розгляду справи, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічників адвоката та інших залучених виконавцем спеціалістів, та порядок розрахунків визначаються згідно з умовами відповідної додаткової угоди до цього договору.

Згідно з п. 4.4. договору за кожним фактом надання послуг за домовленістю сторін виконавцем складається відповідний акт наданих послуг у двох примірниках, які направляються для підписання клієнту. Протягом п`яти календарних днів з дня направлення акту наданих послуг клієнт зобов`язаний підписати обидва примірника акту та повернути виконавцю один підписаний примірник акту наданих послуг або, у цей же строк, направити виконавцю мотивовану письмову відмову від підписання акту наданих послуг.

25.04.2024 адвокатським об`єднанням та клієнтом підписано додаткову угоду № 01 до договору, в якій сторони погодили доручення клієнта щодо необхідних йому послуг з правової допомоги адвоката та умови надання послуг щодо захисту прав та законних інтересів у господарській справі № 916/1443/24.

Вказаною додатковою угодою до договору виконавець та клієнт погодили мету доручення, зміст (орієнтовний обсяг) послуг доручення, відповідальну особу за виконання доручення, ціну послуг, спосіб підтвердження виконання доручення, порядок оплати доручення.

Вартість однієї години роботи адвоката згідно з умовами додаткової угоди до договору становить 2 500,00 грн.

27.08.2024 виконавець та клієнт підписали акт № 1443 здачі-приймання послуг з правової (правничої) допомоги адвоката.

У матеріалах справи також наявний рахунок на оплату № 1443 від 27.08.2024, виставлений адвокатським об`єднанням за послуги з правової допомоги, на суму 37 500,00 грн.

Акт здачі-приймання послуг з правової допомоги містить зміст і склад наданих послуг, а також витрачений виконавцем час на надання відповідних послуг, а саме:

- аналіз позовної заяви ДП «РМТП» та додатків, аналіз нормативно-правової бази та судової практики з питань щодо захисту прав клієнта, опрацювання правової позиції клієнта щодо захисту його прав та інтересів під час розгляду справи № 916/1443/24 з подальшою підготовкою відзиву (5 годин);

- аналіз відповіді ДП «РМТП» на відзив та підготовка заперечень (2 години);

- підготовка і подача клопотання про зменшення розміру неустойки (2 години);

- підготовка і подача клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (0,5 години);

- підготовка і подача клопотання про встановлення строку для подання заперечень (0,5 години);

- підготовка і направлення адвокатського запиту від 26.04.2024 на ДП «РМТП» (1 година);

- підготовка і подача додаткових пояснень від 21.08.2024 (1 година);

- представництво клієнта у судових засіданнях 08.05.2024, 22.05.2024, 03.06.2024, 03.07.2024, 17.07.2024, 19.08.2024, 22.08.2024 (3 години).

Загальна вартість наданих послуг (гонорар адвоката) із витратою 15 год. часу становить 37 500,00 грн.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці Постанов Верховного Суду, зокрема у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у Постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у Постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 № 910/15621/19, від 07.09.2022 у справі № 912/1616/21тощо.

За таких обставин, у зв`язку із заявленням відповідачем в порядку ч. 5 ст. 130 ГПК України про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, вирішуючи у даній справі питання розподілу судових витрат за надання правової допомоги, з урахуванням критеріїв розумності і реальності таких витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, співмірності зі складністю справи, ціною позову та виконаними адвокатом відповідача роботами (наданими послугами), зважаючи на конкретні обставини справи, виходячи з того, що заява про відшкодування витрат на правничу допомогу була подана відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача, які були встановлені судом та в результаті яких позов було залишено без розгляду, враховуючи кількість підготовлених та поданих адвокатом відповідача процесуальних документів, кількість засідань, в яких приймав участь адвокат, приймаючи до уваги заперечення позивача, суд дійшов висновку про зменшення розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу до 20 000,00 грн, у зв`язку з чим заява представника позивача підлягає частковому задоволенню на відповідну суму.

Керуючись зазначеним вище, відповідно до ст.ст. 123, 124, 126, 129, 130, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву (вх. № 2-1379/24 від 27.08.2024) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ АЛЬЯНС» про розподіл судових витрат у справі № 916/1443/24 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» (68800, Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188; код ЄДРПОУ 01125809) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ АЛЬЯНС» (65062, Одеська обл., м. Одеса, Французький бульвар, буд. 66/1; код ЄДРПОУ 44799848) 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

3. У задоволенні решти заяви - відмовити.

4. На виконання додаткової ухвали видати наказ.

Вступну та резолютивну частини додаткової ухвали оголошено у судовому засіданні 09 жовтня 2024 р. Повний текст додаткової ухвали складено та підписано 14 жовтня 2024 р.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду в строк, визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.В. Волков