Рішення

від 27.08.2024 по справі 927/121/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

27 серпня 2024 року справа № 927/121/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури, вул. Шевченка,1, м. Чернігів, 14000, код 02910114 в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації, вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000, код 00022674

до відповідача-1: Ріпкинської селищної ради, вул. Святомиколаївська,85, смт. Ріпки, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 15000, код 04412583

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖАЛ», вул. Харченко, 8, с. Вільхуватка, Харківська обл., 62620, код 30142345

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, вул. Пятницька,11А, м. Чернігів, 14000; код 39764881

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

29.01.2024 Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Ріпкинської селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Джал» про:

усунення перешкод власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 20,9004 га з кадастровим номером 7424455100:05:001:0213, шляхом:

- зобов`язання Ріпкинської сільської ради повернути земельну ділянку площею 20,9004 га з кадастровим номером 7424455100:05:001:0213 державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації,

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Ріпкинською селищною радою на земельну ділянку з кадастровим номером 7424455100:05:001:0213 площею 20,9004 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2059590574244);

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 20,9004 га з кадастровим номером 7424455100:05:001:0213, укладеного 25.03.2021 між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джал»;

- скасування державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Джал» права оренди земельної ділянки площею 2,9004 га з кадастровим номером 7424455100:05:001:0213;

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 20,9004 га з кадастровим номером 7424455100:05:001:0213.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка відноситься до земель історико-культурного призначення та розташована в межах пам`ятки археології місцевого значення «Ріпки-3», яка є об`єктом обмеженим у цивільному обороті і може перебувати виключно в державній власності.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.02.2024 (суддя Ноувен М.П.) відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області. Провадження в даній справі зупинено до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах Великою Палатою Верховного Суду у справі №927/1206/21 та опублікування повного тексту постанови.

20.02.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача-2 ТОВ «Джал» надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач не має права власності на територію поселення «Ріпки» (смт Ріпки) Х-ХІІІ ст. як культурну пам`ятку та відповідно договір оренди землі №б/н від 25.03.2021 не порушує його права. Вказує, що на момент укладення договору від 25.03.2021 про оренду земельної ділянки кадастровий номер 7424455100:05:001:0213, площею 20,9004 га, яка розташована за адресою: смт. Ріпки, Ріпкінський район, Чернігівська область, вказана земельна ділянка знаходилась у державній власності та передача її у комунальну власність відбулась вже після його укладення. Поселення «Ріпки» (смт Ріпки) Х-ХІІІ ст., розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 7424455100:05:001:0213, площею 20,9004 га, не зареєстроване в Державному реєстрі нерухомих пам`яток України, і межі та режими використання території пам`ятки поселення «Ріпки» (смт Ріпки) Х-ХІІІ ст. не визначені, а також відсутній географічний центр (центроїд) знахідки цього поселення.

21.02.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 Ріпкинської селищної ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 31.03.2021 №93-ОТГ сільській раді було передано спірну земельну ділянку, яка прийнята нею за актом приймання-передачі від 31.03.2021, з обмеженням охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини. Рішенням восьмої сесії Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області восьмого скликання від 21.12.2021 «Про реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки» було прийнято та зареєстровано за селищною радою право комунальної власності на спірну земельну ділянку площею 20,9004 га.

01.03.2024 через систему «Електронний суд» від Чернігівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив Ріпкинської селищної ради, у якій зазначається, що стосовно земель історико-культурного призначення установлено пріоритет права власності Українського народу, державної власності над приватною, тобто законно набути права комунальної власності на земельні ділянки відповідних характеристик, розміру і територіального розташування із земель державної власності не могла жодна юридична чи фізична особа, у тому числі й відповідач Ріпкинська селищна рада. Крім того, передача в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не відповідає режиму використання земель історико-культурного призначення. Також зазначає, що зі змісту відзиву вбачається, що відповідач-1 не заперечує проти задоволення позовних вимог.

01.03.2024 через систему «Електронний суд» від позивача Чернігівської обласної державної адміністрації надійшла відповідь на відзив, у якій остання зазначала, що пам`ятки археології та землі, на яких вони розташовані, перебувають виключно в державній власності. Визначальною підставою для віднесення земель до категорії історико-культурного призначення законодавцем вказано не наявність проекту землеустрою, а факт розташування на них пам`яток культурної спадщини. Відсутність затвердженої науково-проектної документації та неприведення цільового призначення спірної земельної ділянки у відповідність до дійсного призначення не впливають на правовий режим цієї земельної ділянки та не дають підстав стверджувати, що спірна земельна ділянка не належить до земель історико-культурного призначення.

04.03.2024 через систему «Електронний суд» від Чернігівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив ТОВ «Джал», в якій прокуратура зазначала, що договір оренди суперечить актам цивільного законодавства, створює правову невизначеність щодо цільового призначення земельної ділянки, розпорядника землями археології, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним. Поселення «Ріпки-3» (смт. Ріпки) охоронний № 2524-Чр має паспорт та облікову картку пам`ятки історії та культури, перебуває на державному обліку згідно рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 26.06.1989 №130. У силу прямої вказівки норм ст. 53 ЗК України та ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» ці землі належать до земель історико-культурного призначення, а визначення іншого цільового призначення з порушенням встановленого порядку не змінює їх категорії та є незаконним.

18.03.2024 третя особа - Головне управління держгеокадастру у Чернігівській області, подала до суду пояснення, в яких зазначила, що у матеріалах справи відсутній будь-який документ, який би вказував на цільове призначення спірної земельної ділянки як землі історико-культурного призначення. Частина 3 ст. 54-1, на яку посилається позивач і, користуючись якою, вказує на необхідність застосування саме норм Закону України «Про охорону культурної спадщини» до даних земельних правовідносин, набрала чинності 26.05.2022, тобто після виникнення спірних правовідносин, а ст. 54 Земельного Кодексу України альтернативно дозволяє землям історико-культурного призначення перебувати у державній, комунальній та приватній власності. При цьому в даному випадку спеціальним нормативним актом у даних правовідносинах є Земельний кодекс України, а не Закон України «Про охорону культурної спадщини». Крім того, третя особа зазначає, що згідно із паспортом пам`ятки поселення «Ріпки-3», площа пам`ятки становить близько 4,5 га, проте позов заявлено відносно земельної ділянки площею 20,9004 га, що у 4 рази більше площі пам`ятки археології.

02.04.2024 через систему «Електронний суд» від Чернігівської окружної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2024 провадження у справі № 927/121/24 поновлено, підготовче засідання призначено на 08.05.2024, 10:30.

У зв`язку з перебуванням судді Ноувен М.П. у відпустці судове засідання, призначене на 08.05.2024, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.05.2024 судове засідання призначене на 29.05.2024, 12:00.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.06.2024, 11:00.

У зв`язку з перебуванням судді Ноувен М.П. у відпустці судове засідання, призначене на 26.06.2024, не відбулося.

Відповідно до розпорядження №02-01/110/24 від 08.07.2024, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024 справа №927/121/24 передана на розгляд судді Демидової М.О.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2024 справу №927/121/24 прийнято до провадження суддею Демидовою М.О., підготовче засідання призначено на 23.07.2024, 14:20.

Ухвала суду від 09.07.2024 учасникам справи направлена до їх електронних кабінетів.

11.07.2024 від відповідача-1 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи 23.07.2024 без його представника.

19.07.2024 через систему «Електронний суд» від Чернігівської окружної прокуратури надійшла заява на пояснення третьої особи, у якій зазначено про відсутність колізії між приписами ч. 6 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та ч. 1 ст. 54 Земельного Кодексу України. Також зазначав, що немає підстав та необхідності точного визначення площі та меж пам`ятки археології у розрізі спірної земельної ділянки, оскільки навіть часткове накладання пам`ятки археології на земельну ділянку свідчить про незаконність формування земельної ділянки як об`єкта цивільного права.

23.07.2024 у підготовче засідання учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду справи.

У підготовчому засіданні 23.07.2024 суд протокольно закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.08.2024, про що учасників справи повідомлено ухвалою суду від 24.07.2024. Вказана ухвала учасникам справи направлена до їх електронних кабінетів.

01.08.2024 від відповідача-1 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи 27.08.2024 без його представника.

20.08.2024 на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖАЛ надійшло клопотання, у якому відповідач-2 просить забезпечити проведення усіх судових засідань у справі 927/121/24 у режимі відеоконференції за участю представника відповідача-2 Нагаєць Д,В. поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку EasyCon.

Ухвалою суду від 26.08.2024 у задоволенні клопотання від 20.08.2024 про проведення усіх судових засідань у режимі відеоконференції Товариства з обмеженою відповідальністю «Джал» відмовлено.

У судове засідання 27.08.2024 учасники справи не були, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

27.08.2024 від відповідача-2 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки ухвала суду про відмову у задоволенні клопотання про проведення усіх судових засідань у режимі відеоконференції отримана відповідачем 27.08.2024 та він відповідач-2 не мав можливості вчасно прибути до суду.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи з таких підстав:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Джал» повідомлялося судом більш ніж за місяць до 27.08.2024 про час та місце судового розгляду справи по суті (24.07.2024), проте клопотання про участь у режимі відеоконференції відповідач-2 направив суду 20.08.2024, при цьому не дотримавшись вимог Господарського процесуального кодексу України щодо порядку подання такого клопотання;

- жодних інших клопотань, які підлягали б розгляду судом, відповідачем станом на 27.08.2024 не заявлено;

- явка сторін у справі судом визнана не обов`язковою і, крім того, відповідач-2 не обґрунтував неможливість розгляду судом справи без його участі.

27.08.2024 від позивача надійшла заява про розгляд справи 27.08.2024 без його представника.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 26.06.1989 № 130 взято під державну охорону пам`ятку археології, поселення «Ріпки-3» (смт. Ріпки) Ріпкинської селищної ради, разом із іншими об`єктами культурної спадщини - пам`ятками історії та культури, археології, архітектури, розташованих на території області.

Пам`ятка археології паспортизована у 1988 році (охоронний № 2524-Чр).

Відповідно до паспорту пам`ятки поселення «Ріпки-3» датовано X ст. - 1 пол. XIII ст., засноване у давньоруській час, відкрите у 1987 році О.М. Веремійчик. Поселення знаходиться на обох берегах пересохлого у наш час струмка та дає додаткові відомості про заселення межиріччя пониззів Десни та Дніпра у давньоруський час. Площа розповсюдження культурного шару складає близько 4,5 га. Підйомний матеріал - кераміка епохи Київської Русі (X- XIII ст.) Границі охоронної зони в радіусі 100 м від меж культурного шару.

Адреса пам`ятки: Чернігівська обл., Ріпкинський район, Ріпкинська селищна рада, смт. Ріпки, за 1,5 км на південний захід від селища, зліва за 100 м від дороги Ріпки-Любеч.

До паспорту пам`ятки складено схематичний план поселення «Ріпки-3» з відображенням топонімів, відповідно до яких здійснено прив`язку місця розташування поселення «Ріпки-3», а також облікову карту пам`ятки археології, у якій продубльовано інформацію про місце розташування, час виявлення поселення.

Згідно з довідкою Департаменту №295-П від 25.11.2019 до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Задеріївської сільської ради, Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, на земельній ділянці №2, яка знаходиться на території Ріпкинської селищної ради (кадастровий номер 7424455100:05:001:0213), площею 20,9004 га, розташована пам`ятка археології місцевого значення поселення «Ріпки-3» (смт. Ріпки), Х-ХІІІ ст., охоронний № 2524-Чр, взята на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 26.06.1989 № 130.

Згідно із наданими матеріалами Департаментом, облікової картки об`єкту культурної спадщини, схем-плану розташування пам`ятки культурної спадщини поселення «Ріпки-3» (смт. Ріпки), Х-ХІІІ ст., охоронний № 2524-Чр, а також проекту роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства «Полісся», земельна ділянка площею 20,9004 га, кадастровий номер 7424455100:05:001:0213, відноситься до земель історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення поселення «Ріпки-3» (смт. Ріпки), Х-ХІІІ ст., охоронний № 2524-Чр.

Вказані відомості також підтверджуються інформацією, наявною у технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Задеріївської сільської ради, Ріпкинської селищної ради Чернігівського (колишнього Ріпкинського) району Чернігівської області.

У пояснювальній записці до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель вказано, що відповідно до даних за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлено наявність в межах об`єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені згідно Класифікатора обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2018 №643 відповідно до додатку 6 Порядку ведення ДЗК, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012, а саме: щодо земельної ділянки (Ріпкинська селищна рада) площею 20,9004 га - охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини.

Аналогічні відомості зазначені у Пропозиціях щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель з інформацією, що міститься у документах та посвідчують право на земельні ділянки і Державному земельному кадастрі, а саме - «Ділянка № 2 (Ріпкинська селищна рада) - Охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини, код 01.02 (площа 20,9004 га).

Додатками до вказаної технічної документації, зокрема, є:

технічне завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель державної власності з додатком. У додатку №1 до технічного завдання міститься перелік земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка площею 20,9004 га, розташована на території Ріпкинської селищної ради;

викопіювання з плану землекористування Ріпкинської селищної ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області (ділянка №2 орієнтовною площею 20,9004 га), погоджене начальником відділу у Ріпкинському районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, де зазначено місце розташування та орієнтовні межі цієї земельної ділянки, що підлягає інвентаризації;

кадастровий план земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, згідно з яким земельній ділянці площею 20,9004 га, розташованій на території Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області» присвоєно кадастровий номер 7424455100:05:001:0213, відповідно до умовних позначень на кадастровому плані (косі лінії) встановлено обмеження у використанні ділянки на площу 20,9004 га (або 100% від її площі) відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» - 01.02 «Охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини»;

акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон від 08.10.2019 та перелік обмежень щодо використання земельних ділянок на території Ріпкинської селищної ради Чернігівської області від 08.10.2019, до якого внесена земельна ділянка №2 (Ріпкинська селищна рада) площею 20,9004 га (01.02 охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини).

Відділом у Ріпкинському районі Міжрайонного управління у Ріпкинському та Чернігівському районах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надано висновок від 09.10.2019 про погодження вказаної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Задеріївської сільської ради, Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області.

Пунктом 7 вказаного висновку передбачено необхідність проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації.

Висновком державної експертизи землевпорядної документації від 12.11.2019 №4598-19 визначено підсумкову оцінку результатів державної експертизи, а саме: технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території, зокрема Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання.

У пп.5 п. 10 вказаного висновку серед зауважень до землевпорядної документації вказано необхідність відображення на графічних матеріалах технічної документації розташування земельних ділянок, що інвентаризуються по відношенню до об`єктів культурної спадщини з їх охоронними зонами та погодження технічної документації згідно вимог ст.ст. 186, 186-1 Земельного кодексу України.

Згідно з довідкою до вказаної технічної документації із землеустрою від 25.11.2019 №295-П, виданою Департаментом культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, частина ділянок, які підлягають інвентаризації для передачі у комунальну власність Ріпкинської селищної об`єднаної територіальної громади, розташована на землях історико - культурного призначення, у тому числі, як зазначалось, на земельній ділянці, яка знаходиться на території Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області (ділянка №2 площею 20,9004 га), розташоване поселення «Ріпки-3» №2524-Чр.

Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області 26.11.2019 видано наказ №25-9674/14-19-сг, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, що розташовані на території Задеріївської сільської ради, Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області.

Окрім того, згідно витягу Державного земельного кадастру у розділі «Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки» зазначено вид обмеження у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 7424455100:05:001:0213 відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» - зона охорони пам`ятки культурної спадщини, площею 20,9004 га.

Також, як вбачається з листа Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації від 30.11.2023 № 15-3030/8, на земельній ділянці з кадастровим номером 7424455100:05:001:0213 розташована пам`ятка археології місцевого значення поселення «Ріпки-3», охоронний № 2524-Чр.

Водночас наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 31.03.2021 №93-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано у комунальну власність Ріпкинської територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 40,4516 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Ріпкинської територіальної громади Чернігівського (колишнього Ріпкинського) району Чернігівської області, згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок.

На підставі акту приймання-передачі від 31.03.2021 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області відповідно до наказу від 31.03.2021 №93-ОТГ передало із державної власності, а Ріпкинська селищна рада прийняла у комунальну власність громади земельні ділянки, в тому числі (№1 додатку до акту) земельну ділянку площею 20,9004 га, кадастровий номер 7424455100:05:001:0213, з обмеженням охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини площею 20,9004 га.

Рішенням від 21.12.2021 Ріпкинська селищна рада прийняла у комунальну власність земельні ділянки, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 7424455100:05:001:0213 площею 20,9004 га.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру з прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №363169042 державним реєстратором Ріпкинської селищної ради Кривенко З.В. прийнято рішення індексний номер №62802321 від 11.01.2022 про державну реєстрацію за Ріпкинською селищною радою права комунальної власності на земельну ділянку площею 20,9004 га кадастровий номер 7424455100:05:001:0213 про що вчинено запис про право власності від 05.01.2022 №46118380, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2059590574244.

Окрім того, 25.03.2021 між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та ТОВ «Джал» укладено договір оренди землі, згідно умов якого товариству передано у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 7424455100:05:001:0213.

Відповідно до п. 1 договору оренди орендодавець (Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області) надає, а орендар (ТОВ «Джал») приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7424455100:05:001:0213, яка розташована за межами населеного пункту на території Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області.

Згідно з п. 2.6.1 договору оренди земельна ділянка розташована в межах пам`ятки археології місцевого значення поселення «Ріпки-3» Х-ХІІІ ст. (№2524-Чр, взяте на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 26.06.1989 №130).

За умовами п. 2.6.2 договору оренди використання земельної ділянки, на якій встановлена охоронна зона здійснюється з дотриманням вимог, визначених проектом землеустрою: укладення користувачем охоронного договору на пам`ятку археології поселення «Ріпки-3» (площа 20,9004 га) впродовж місяця з моменту отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку; здійснення оранки на глибину не більше 0,2м; обов`язкового погодження з Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської облдержадміністрації проекту землеустрою, в разі зміни цільового призначення земельної ділянки чи зміни користувача; безперешкодного допуску представників органу охорони чи уповноважених ним осіб для здійснення контролю за виконанням умов погодження.

Відповідно до вказаної Інформаційної довідки державним реєстратором Городнянської міської ради Спутай С.М. прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (індексний номер 57593953 від 13.04.2021, номер запису про інше речове право: 41451266), орендодавцем якої, у відповідності до вимог абз.1-4 п.24 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, зазначено Ріпкинську селищну раду.

Звертаючись до суду з цим позовом, Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури послався на те, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 31.03.2021 №93-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі у власність Ріпкинської територіальної громади земельної ділянки з кадастровим номером 7424455100:05:001:0213, площею 20,9004 га, суперечить вимогам земельного законодавства та закону про охорону культурної спадщини, порушує виключне право власності держави на земельні ділянки відповідної категорії та виду користування, а тому є незаконним, а договір оренди, укладений 25.03.2021 між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та ТОВ «Джал» - є недійсним.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

За частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).

За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.

Випадки протиправного вибуття земель історико-культурного призначення з державної власності порушують інтереси держави, як власника, щодо реалізації, передбаченого частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися таким майном через уповноважений орган виконавчої влади і є підставою для застосування органами прокуратури заходів цивільно-правого характеру.

У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За частиною 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, в власність або в користування в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або в випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Чернігівська обласна державна (військова) адміністрація.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган (1); у разі відсутності такого органу (2).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду із позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом належних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Листом від 05.10.2023 №55-75-10145вих-23 окружна прокуратура повідомила Чернігівську обласну державну військову адміністрацію про встановлення незаконності вибуття з державної власності спірної земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташовані пам`ятки археології місцевого значення поселення «Ріпки-3» (смт. Ріпки) Х-ХІІІ ст. У вказаному листі прокуратура, з урахуванням повноважень Чернігівської ОВА як законного власника спірної ділянки, просила повідомити про вжиті заходи до усунення виявлених порушень.

Чернігівська обласна військова адміністрація листом від 19.10.2023 №01-01-32/18211-вих повідомила, що право власності на земельну ділянку 7424455100:05:001:0213, площею 20,9004 га, зареєстровано за Ріпкинською селищною радою, а тому ОВА не наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель, у тому числі за правомірністю вибуття земель із державної до комунальної власності. Чернігівська ОВА не вбачає підстав для вжиття заходів, вказаних у листі прокуратури.

Таким чином, Чернігівська обласна військова адміністрація як орган державної влади, уповноважений на захист інтересів держави в сфері використання спірної земельної ділянки, будучи належним чином поінформована про суть порушеного права, не здійснює захист таких інтересів.

Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері земельних відносин, та в позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.

Окружною прокуратурою на виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомлено позивача про звернення з цим позовом до суду листом від 22.01.2024 № 55-75-758вих-24.

Щодо порушення виключного права державної власності на спірну земельну ділянку.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 14 Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки і набуття нею статусу об`єкта цивільних прав пов`язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9928295052023 від 19.09.2023 вбачається, що 25.11.2019 Відділом Держгеокадастру у Ріпкинському районі проведено державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 7424455100:05:001:0213, площею 20,9004 га, категорія земель землі сільськогосподарського призначення (01.901 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва); форма власності комунальна; вид обмеження у користуванні земельної ділянки зона охорони пам`ятки культурної спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані в власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати в запасі.

За приписами статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Суб`єктом права на землі державної власності, за статтею 80 Земельного кодексу України є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.

Виходячи зі змісту статей 53, 54 Земельного кодексу України, до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) установлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини в сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовані положеннями Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ.

Законом № 1805-ІІІ закріплено, що охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

За дефініцією, наведеною у статті 1 Закону №1805-ІІІ, пам`ятка культурної спадщини (далі пам`ятка) об`єкт культурної спадщини, який занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взятий на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

За частиною 2 статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» археологічний об`єкт культурної спадщини рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Пунктом 3 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» території пам`яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Таким чином, умовою належності земельної ділянки до земель історико - культурного призначення є розташування на ній об`єктів, передбачених положеннями статті 53 Земельного кодексу України, статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено факт, що пам`ятки археології місцевого значення пам`ятка археології місцевого значення поселення «Ріпки-3» (смт. Ріпки), Х-ХІІІ ст., охоронний № 2524-Чр, взята на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 26.06.1989 № 130.

Зіставленням відомостей щодо земельної ділянки №2, площею 20,9004 га (охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини) з технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Задеріївської сільської ради, Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, та схематичного відображення місця розташування поселення «Ріпки-3» (смт. Ріпки), Х-ХІІІ ст., нанесеного на карту землекористування графічну частину проекту роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства «Полісся», за характерними умовними та топографічними позначеннями встановлено, що земельна ділянка площею 20,9004 га, якій після її формування присвоєно кадастровий номер 7424455100:05:001:0213 накладається на земельну ділянку, на якій розташована пам`ятки археології місцевого значення поселення «Ріпки-3» (смт. Ріпки), Х-ХІІІ ст. Межі земельної ділянки у вказаних джерелах інформації мають тотожну конфігурацію, з північної частини поселення «Ріпки-3» розташовані землі Добрянського лісгоспу.

Відповідні висновки також підтверджені технічною документацією із інвентаризації земель, згідно з якою встановлено обмеження у використанні ділянки на площу 20,9004 га 01.02 «Охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини» та довідкою Департаменту культури і туризму національностей та й релігій Чернігівської обласної державної адміністрації №295-П, виданої у порядку погодження землевпорядної документації згідно вимог ст. ст. 186, 186-1 Земельного кодексу України, відповідно до якої: на земельній ділянці, яка знаходиться на території Ріпкинської селищної ради, - ділянка №2 площею 20,9004 га, розташоване поселення «Ріпки-3» (смт. Ріпки), охоронний № 2524-Чр, взяте на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 26.06.1989 № 130.

Зображення розташування поселення «Ріпки-3», охоронний № 2524-Чр, загальною площею 20,9004 га на території земельної ділянки з кадастровим номером 7424455100:05:001:0213 також підтверджено графічними відомостями з позначенням межі та площі пам`ятки археології місцевого значення поселення відносно спірної земельної ділянки, наданими інженером-землевпорядником Бойко Д.О.

Статтею 6 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» №3600-IX від 13.07.1978 до пам`яток археології віднесено городища, кургани, залишки стародавніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам`яні скульптури, наскальні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів.

Згідно статті 8 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів у межах прав, наданих законом, забезпечують виявлення, облік, охорону і використання пам`яток історії та культури, що знаходяться на території Ради, залучають громадськість до проведення заходів по охороні, використанню і пропаганді цих пам`яток, організують шефство підприємств, установ, організацій над ними, забезпечують додержання законодавства про охорону і використання пам`яток історії та культури.

Виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам`яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам`яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Отже, зазначені пам`ятки були і є пам`ятками культурної спадщини відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини», а спірна земельна ділянка, на якій розміщені пам`ятки, є землею історико-культурного призначення.

Статтею 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» №1805-ІІІ урегульовано питання суб`єктів права власності на пам`ятки. Згідно частини 1 та 2 цієї статті, пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. У свою чергу, частина 6 вказаної норми визначає, що землі на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Отже, чинне законодавство безальтернативно визначає для пам`яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває у державній власності, - остання підлягає обов`язковому вилученню або викупу державою.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» території пам`яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель.

Враховуючи принцип використання земельних ділянок за цільовим призначенням (ст. 96 Земельного кодексу України), на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.

За приписами положень ст. 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.

Закон України «Про охорону культурної спадщини» №1805-ІІІ від 08.06.2000 (набув чинності 12.07.2000) є спеціальним нормативним актом у відношенні до Земельного кодексу України №2768-ІІІ від 25.10.2001 (набув чинності 01.01.2002).

Частина 1 статті 54 Земельного кодексу України передбачає, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Дана норма встановлює загальне правило відносно форм власності земель віднесених за цільовим призначенням до категорії земель історико-культурного призначення. Натомість спеціальна норма, закріплена в статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», передбачає виключення із загального правила, за змістом якої землі на яких розміщенні пам`ятки археології перебувають виключно в державній власності.

За висновком суду до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення спеціального нормативно-правового акту, а саме Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21.

З огляду на наведені обставини, земельна ділянка з кадастровим номером 7424455100:05:001:0213, площею 20,9004 га, протиправно вибула із державної власності, оскільки земельні ділянки, на яких знаходиться пам`ятка археології, не підлягають передачі з державної до комунальної або приватної власності, та належать до категорії земель історико-культурного призначення.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають установлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони культурної спадщини.

Водночас відсутність затвердженої науково-проектної документації з встановлення цільового призначення за категорією земель історико-культурного призначення, визначення меж та режимів використання пам`ятки археології національного значення та зон її охорони, за висновком суду, не спростовує факту розташування на спірній земельній ділянці вказаної пам`ятки, що знаходиться під охороною держави.

Щодо належності обраного прокурором способу захисту порушеного права держави.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідкам.

Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що визначені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, є відновлення становища, що існувало до порушення.

У спірних правовідносинах вимоги про скасування державної реєстрації прав власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки є спорідненими способами захисту, відповідають змісту оспорюваного права чи інтересу та спрямовані на досягнення єдиної мети відновлення порушеного права держави шляхом відновлення становища, яке існувало до формування земельної ділянки.

Формування земельної ділянки полягає в визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема в порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Спірна земельна ділянка площею 20,9004 га є сформованою, їй присвоєний кадастровий номер 7424455100:05:001:0213.

Натомість дана земельна ділянка є землею історико-культурного призначення, на ній розташовані пам`ятки археології поселення «Ріпки-3» (смт. Ріпки), охоронний № 2524-Чр, взяте на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 26.06.1989 № 130.

З метою охорони культурної спадщини на використання земель у межах території пам`ятки культурної спадщини встановлюються обмеження відповідно до Закону України № 1805-ІІІ, які поширюються на усі розташовані в межах цих територій та об`єктів землі незалежно від їх цільового призначення. Відомості про зазначені обмеження в використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з п. 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи в випадку, передбаченому п. 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведена державна реєстрація прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені в зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені в зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявність у Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, в розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України та частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

За наявності законодавчих обмежень щодо використання земельних ділянок історико-культурного призначення реєстрація спірної земельної ділянки з визначенням її площі та цільовим призначенням як землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, порушує встановлений законом порядок використання земельної ділянки та порушує право держави на використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення, а також принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей, закріплених статтею 3 Закону України «Про державний земельний кадастр», на яких базується Державний земельний кадастр.

Відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний із фактом перебування на ділянці пам`ятки археології.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, зазначивши, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його в відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.

Водночас суд вважає за доцільне зазначити, що в чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права, виходячи з обставин, установлених у ході вирішення наявного спору.

Наявність державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує права держави, оскільки унеможливлює розпорядження вказаною земельною ділянкою, з огляду на що, державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 7424455100:05:001:0213 підлягає скасуванню в судовому порядку.

Відтак, єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7424455100:05:001:0213.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду в справі № 924/504/20 від 31.01.2023.

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункту 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію в разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та одночасним припиненням речового права територіальної громади в особі Ріпкинської селищної ради та права оренди ТОВ «Джал», зареєстрованих в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що забезпечить ефективний спосіб захисту порушених прав держави, оскільки усуне стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення спірної ділянки.

За наведених обставин, скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7424455100:05:001:0213, а також скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424455100:05:001:0213 за територіальною громадою Ріпкинської селищної ради та державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7424455100:05:001:0213 за ТОВ «Джал» є ефективними способами захисту, обраним прокурором у спірних правовідносинах, а тому суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, що забезпечить відновлення прав держави на цю земельну ділянку.

Щодо вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Визнання недійсним правочину є одним із способів захисту порушених прав, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться в формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини 1 - 5 цієї статті).

Нормами статті 215, частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, установлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України (чинного на момент укладення спірного договору оренди) визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Суб`єктом права власності на землі державної власності за статтею 80 Земельного кодексу України є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.

Згідно з частинами 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Судом установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7424455100:05:001:0213, площею 20,9004 га, передана в оренду ТОВ «Джал» на підставі укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області (орендодавцем) та ТОВ «Джал» (орендарем) договору оренди земельної ділянки від 25.03.2021. Державним реєстратором Городнянської міської ради Спутай С.М. прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (індексний номер 57593953 від 13.04.2021, номер запису про інше речове право: 41451266), орендодавцем якої, у відповідності до вимог абз.1-4 п.24 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, зазначено Ріпкинську селищну раду.

З матеріалів справи вбачається, що вказана земельна ділянка є земельною ділянкою історико-культурного призначення, вибула з державної власності в оренду поза волею власника Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації (розпорядника земель історико-культурного призначення, розташованих в межах Чернігівської області), а відтак договір оренди землі від 25.03.2021, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та ТОВ «Джал» підлягає визнанню судом недійсним.

За таких обставин доводи відповідача-2 про те, що ним правомірно та в законний спосіб набуте право користування спірною земельною ділянкою є безпідставними, спростовуються наведеними обставинами.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), критерії сумісності заходу втручання в право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод такі: 1) чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі; 2) чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті; 3) чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання в право.

Втручання держави в право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування передбачуваними.

Якщо можливість втручання в право власності передбачена законом, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або для контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду. Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності в формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

У практиці Європейського суду з прав людини, зокрема в рішеннях у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, Щокін проти України від 14.10.2010, Сєрков проти України від 07.07.2011, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009, Трегубенко проти України від 02.11.2004, East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014, виокремлено три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави в право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Лише факт того, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах Рисовський проти України (рішення від 20.10.2011, заява № 29979/04), Кривенький проти України (рішення від 16.02.2017, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, Європейський суд з прав людини, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування в зв`язку з позбавленням права на землю.

Водночас висновки Європейський суд з прав людини потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але й самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого Протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою набувача майна.

Виходячи з предмету заявлених позовних вимог виникає необхідність з?ясування виправданого ймовірного втручання держави в приватне речове право на користування спірною земельною ділянкою відповідачем2, з урахуванням критеріїв сумісності заходу втручання в право на мирне володіння майном та гарантій, визначених у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У спірних правовідносинах позов прокурора направлений на захист інтересів держави щодо використання земельної ділянки з особливим статусом як такої, що належить до земель історико-культурного призначення.

Суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки у власність держави спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права на землі історико-культурного призначення, недопущення зміни цільового призначення таких земель та їх передання в приватну власність. Повернення у власність держави спірної земельної ділянки має легітимну мету контролю за її використанням, виходячи із загально-державних інтересів цільового призначення та особливого статусу даної землі.

За таких обставин, суспільний та публічний інтерес буде превалювати над приватним правом відповідача-2 щодо користування спірною земельною ділянкою для розміщення та експлуатації будівель та споруд річкового транспорту, яка як встановлено судом, належить до земель історико-культурного призначення.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в речове право відповідача-2 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ, а також порушення критерію пропорційності та справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами відповідача-2.

Повернення у власність держави спірної земельної ділянки має легітимну мету контролю за використанням землі за цільовим призначенням виходячи із особливого статусу землі історико-культурного призначення, спрямовану на задоволення соціальної потреби в відновленні законності та становища, яке існувало до порушення такого права.

Враховуючи вищевикладене, спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7424455100:05:001:0213, площею 20,9004 га, підлягає поверненню державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації.

Скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з припиненням речових прав на неї та припинення існування такого об`єкту цивільних прав, створить передумови для позивача для формування нового об`єкту цивільних прав земельної ділянки в межах території пам`ятки археології.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Судом вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних доказах, у розумінні статей 76-78 ГПК України, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи ч.1 ст. 129 ГПК України, з урахуванням задоволення позову, судовий збір покладається на відповідачів в рівних частинах, по 7570,00 грн на кожного.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Ріпкинську сільську раду (вул. Святомиколаївська, 85, смт. Ріпки, Чернігівський район, Чернігівська область, 15000, код ЄДРПОУ 04412583) повернути земельну ділянку площею 20,9004 га з кадастровим номером 7424455100:05:001:0213 державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації (вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 00022674).

3. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Ріпкинською селищною радою (вул. Святомиколаївська, 85, смт. Ріпки, Чернігівський район, Чернігівська область, 15000, код ЄДРПОУ 04412583) на земельну ділянку з кадастровим номером 7424455100:05:001:0213 площею 20,9004 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2059590574244).

4. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 20,9004 га з кадастровим номером 7424455100:05:001:0213, укладений 25.03.2021 між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39764881) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джал» (вул. Харченко, 8, с. Вільхуватка, Великобурлуцький район, Харківська область, 62620, код ЄДРПОУ 30142345).

5. Скасувати державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Джал» (вул. Харченко, 8, с. Вільхуватка, Великобурлуцький район, Харківська область, 62620, код ЄДРПОУ 30142345) права оренди земельної ділянки площею 2,9004 га з кадастровим номером 7424455100:05:001:0213.

6. Скасувати в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 20,9004 га з кадастровим номером 7424455100:05:001:0213.

7. Стягнути з Ріпкинської сільської ради (вул. Святомиколаївська, 85, смт. Ріпки, Чернігівський район, Чернігівська область, 15000, код ЄДРПОУ 04412583) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008) 7570,00 судового збору.

8. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Джал» (вул. Харченко, 8, с. Вільхуватка, Великобурлуцький район, Харківська область, 62620, код ЄДРПОУ 30142345) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008) 7570,00 судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 27.08.2024 судом підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складений підписаний 27.08.2024.

СуддяМ.О. Демидова