Постанова

від 26.08.2024 по справі 910/682/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/682/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді: Руденко М.А., Кропивна Л.В.)

від 04.06.2024

про повернення апеляційної скарги

у справі №910/682/20

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Євробанк"

про відшкодування шкоди у розмірі 22 974 834,52 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог та ухвалених судових рішень за результатом розгляду справи по суті спору

1.1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач 5) про відшкодування шкоди у розмірі 22 974 834,52 грн, завданої діями посадових осіб юридичній особі (Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Євробанк").

В обґрунтування позовних вимог Фонд вказує на те, що під час здійснення ліквідаційної процедури Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Євробанк" (далі - ПАТ КБ "Євробанк") Фондом виявлено факти прийняття рішень, пов`язаними з банком особами (відповідачами), на підставі яких здійснено ряд завідомо збиткових операцій, а саме надання кредитних коштів, що не були повернуті банку у великих розмірах юридичним особам під неліквідне забезпечення у вигляді цінних паперів, які суперечили інтересам ПАТ КБ "Євробанк" та його кредиторам, чим завдано банку збитків в сумі 22 974 834, 52 грн.

1.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі №910/682/20 позов задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заподіяну ПАТ КБ "Євробанк" майнову шкоду у розмірі 22 974 834,52 грн в солідарному порядку.

1.3. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати вказане рішення суду в частині стягнення коштів з відповідача 5.

Крім того, апелянт просив суд звільнити його від сплати судового збору у зв`язку із значним погіршенням майнового стану та неможливістю його сплати.

1.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 у справі №910/682/20 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі №910/682/20 залишено без руху; встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків та надання апеляційному суду доказів сплати судового збору у розмірі 413 547,00 грн.

Крім того, зі змісту вказаної ухвали вбачається, що суд апеляційної інстанції, оцінивши доводи скаржника, наведені у клопотанні про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а також надану довідку органу доходів і зборів, з огляду на відсутність інших документів, які б свідчили, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника за попередній календарний рік, дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі №910/682/20.

2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі №910/268/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 повернуто скаржнику.

Ухвалюючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем 5 у строк, встановлений ухвалою від 29.04.2024, не усунено недоліків апеляційної скарги та не надано суду доказів сплати судового збору у розмірі 413 547,00 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не застосовано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №940/2276/18, від 29.11.2023 у справі №906/308/20, від 08.03.2024 у справі №910/14313/23 (щодо застосування статті 8 Закону України «Про судовий збір»).

3.2. Фонд 12.07.2024 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

4. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

4.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2024 у справі №910/682/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.

Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2024 відкрито касаційне провадження у справі №910/682/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 у справі №910/682/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024 у справі №910/682/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

4.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі №910/682/20, якою повернуто апеляційну скаргу відповідача 5 на підставі частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, Верховний Суд зазначає таке.

5.2. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).

Відповідно до приписів пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

У рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини названого рішення).

Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).

Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

Так, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК України, відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Статтею 258 ГПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги, зокрема, в частині третій передбачено додання до апеляційної скарги доказів сплати судового збору.

Відповідно до частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

За змістом частин першої, другої статті 174 ГПК України, з урахуванням положень частин другої, шостої статті 260 цього Кодексу, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

5.3. Як убачається з матеріалів справи та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, при цьому скаржником не надано доказів сплати судового збору, натомість заявлено клопотання про звільнення від його сплати.

На обґрунтування даного клопотання про звільнення від сплати судового збору, апелянт послався на те, що розмір судового збору перевищує 5% розміру його річного доходу за попередній календарний рік, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків. Також скаржник вказав, що його майновий стан значно погіршився за останній час, що унеможливлює сплату судового збору.

5.4. Так, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 123 ГПК України).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За змістом частини першої статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, у тому числі, за подання до суду позовної заяви, апеляційної і касаційної скарг на судові рішення. Розміри ставок судового збору визначені у статті 4 цього Закону.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов, визначених у цій статті. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз наведених положень статті 8 Закону дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення (за умов, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір") або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.

При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження підстав для звільнення або відстрочення сплати судового збору.

Необхідно зазначити, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Тобто право звільнення від сплати судового збору (виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності) перебуває у межах дискреції суду (судового розсуду), а не є його обов`язком, що випливає з вимог ГПК України та Закону України "Про судовий збір".

В той же час необхідно враховувати те, що судові процедури повинні бути справедливими, особа не може бути безпідставно позбавлена права, зокрема на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у судових справах (такий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 08.03.2024 у справі № 910/14313/23).

Для уникнення створення особі перешкод для доступу до правосуддя у вигляді неможливості сплати судового збору, законодавством передбачено описаний вище процесуальний механізм забезпечення судового розгляду поданих особами документів, у випадку складності для таких осіб оплатити визначену законом суму судового збору повністю: відстрочення сплати судових витрат, розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру необхідних до сплати судових витрат, звільнення від його сплати, за наявності підстав та умов, визначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20 зазначено, що: "сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин цієї справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні, та чи мала «розгляд судом. Враховуючи ці чинники, далі Суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду. Отже, судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд, однак при цьому такий збір повинен встановлюватись з урахуванням спроможності заявника його сплатити та стадії, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено".

Отже, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від сплати судового збору з урахуванням вимог, передбачених законодавством, та з урахуванням майнового стану скаржника, який оцінено судом на підставі наданих доказів.

5.5. Так, ухвалою апеляційного суду від 29.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Зі змісту ухвали вбачається, що оцінюючи доводи скаржника, наведені в обґрунтування наявності підстав для звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, з огляду на надання лише довідки органу доходів і зборів та відсутності будь-яких інших документів, які б свідчили, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника за попередній календарний рік, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені у клопотанні про звільнення від сплати судового збору не є достатніми для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

5.6. У контексті доводів касаційної скарги, які виключно зводяться до заперечень висновків апеляційного суду, наведених в ухвалі від 29.04.2024, якою апеляційну скаргу відповідача 5 було залишено без руху, колегія суддів відзначає, що стаття 8 Закону України "Про судовий збір", визначає, що відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені правові норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається, водночас це не є обов`язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.

При цьому тягар доказування наявності таких обставин покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Колегія суддів відзначає, що Північний апеляційний господарський суд у межах своїх дискреційних повноважень, розглянувши клопотання відповідача 5 про звільнення від сплати судового збору, відмовив у його задоволенні не з підстав того, що така особа є відповідачем (на що скаржник посилається у касаційній скарзі), а з підстав недоведеності заявником обставин, на які останній посилається в клопотанні щодо неможливості сплати судового збору, про що суд відзначив в ухвалі, якою апеляційну скаргу залишив без руху.

Відтак Суд відхиляє посилання скаржника про порушення судом апеляційної інстанції положень статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Як встановлено судом апеляційної інстанції ухвала Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 у справі №910/682/20 про залишення апеляційної скарги без руху вручена апелянту 08.05.2024, а отже, перебіг строку, встановленого судом для усунення недоліків, розпочався з 09.05.2024 та закінчився - 20.05.2024. Крім того, вказана ухвала про залишення апеляційної скарги без руху також була направлена на адресу місця проживання скаржника (вказану в апеляційній скарзі), проте кореспонденція повернулася до суду у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Водночас станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали про повернення апеляційної скарги (04.06.2024) скаржником не усунено недоліків апеляційної скарги, як і не надано до суду будь-якої іншої заяви/клопотання про відстрочення/розстрочення/звільнення від сплати судового збору з наведенням необхідного обґрунтування та поданням відповідних доказів.

Так, відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

За таких обставин, у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги суд апеляційної інстанції ухвалою від 04.06.2024 апеляційний скаргу ОСОБА_1 повернув скаржнику з доданими до неї документами на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України.

5.7. Ураховуючи вищенаведене нормативно-правове регулювання, з огляду на те, що ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом на усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема і шляхом подання заяви/клопотання про відстрочення/розстрочення/звільнення від сплати судового збору з наведенням аргументованого обґрунтування та поданням відповідних доказів, суд апеляційної інстанції діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, частини четвертої статті 174 ГПК України.

Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують.

З огляду на наведене, Суд відхиляє посилання скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у справах №940/2276/18, №906/308/20, №910/14313/23, адже такі не суперечать висновкам суду апеляційної інстанції, наведених в оскаржуваній ухвалі.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що необхідність сплати судового збору, встановлена для всіх суб`єктів нормами ГПК України, не може тлумачитися як обмеження права доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Невиконання заявником наведених вимог процесуального законодавства має правовим наслідком, зокрема повернення апеляційної скарги заявнику.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (№24402/02), від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" (№49069/11) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 №28249/95, у якому зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

5.8. Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у Суду відсутні правові підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

5.9. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 5 цієї Постанови.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника, оскільки Касаційний господарський суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі № 910/682/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко