Ухвала

від 26.08.2024 по справі 240/14244/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

26 серпня 2024 р. Справа № 240/14244/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дончик Віталій Володимирович, розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601), Житомирського окружного адміністративного суду (вул. Бориса Лятошинського, 5, м. Житомир, 10014) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

30.07.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Житомирського окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що позивач, як суддя Житомирського окружного адміністративного суду, отримує суддівську винагороду, обчислену відповідно до приписів статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

При цьому, пунктом 1 частини 3 статті 135 вказаного Закону визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Вказала, що з 01.01.2024 року відповідачем для обрахунку розміру суддівської винагороди взято за основу таку базову величину, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн., встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", що не відповідає положенням статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

На переконання позивача, розмір її суддівської винагороди за період з 01.05.2024 року по 30.06.2024 року має бути обрахований виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028 грн., у зв`язку із чим звернулась з цим позовом до суду.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2024 року адміністративну справу №240/14244/24 передано за підсудністю до Вінницького окружного адміністративного суду.

20.08.2024 року матеріали адміністративної справи надійшли до Вінницького окружного адміністративного суду.

Автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до статті 31 КАС України, визначено головуючого суддю у даній справі Дончика В.В.

Відповідно до частини 2 статті 30 КАС України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Враховуючи наведене, матеріали адміністративної справи №240/14244/24 слід прийняти до свого провадження.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у адміністративній справі суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції.

Ознайомившись з позовною заявою, та доданими до неї матеріалами, вважаю, що вона підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, підсудна Вінницькому окружному адміністративному суду, відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України, подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність та у строк, установлений законом. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі відсутні.

З огляду на викладене, доходжу висновку про наявність підстав для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Пунктом 4 частини 9 статті 171 КАС України встановлено, що про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

Разом із тим, положеннями п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Крім цього, відповідно до частини 3 статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Судом встановлено, що предметом оскарження у даній справі визначено дії відповідачів щодо нарахування та виплати позивачеві суддівської винагороди у період з 01.05.2024 року по 30.06.2024 року, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2102 гривні.

За приписами частини 3 статті 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих судів здійснює Державна судова адміністрація України, а функції розпорядника коштів нижчого рівня територіальні управління ДСА України.

Статтею 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Частиною 5 статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Розглядаючи спір у подібних правовідносинах щодо обчислення суддівської винагороди із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гривень, Верховний Суд у справі №400/2031/21 (постанова від 10.11.2021 року), а також у справі №120/19262/21-а (постанова від 15.08.2023 року) дійшов таких висновків:

"Виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач (ТУ ДСА України) як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2021 рік).

Тому для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав судам потрібно з`ясувати також участь ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні прожиткового мінімуму "для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді" при виплаті суддівської винагороди, передбачених абзацом 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", відтак визначити правовий статус цього державного органу в адміністративному спорі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору чи відповідач (другий відповідач)".

Отже, судом касаційної інстанції зазначено, що причиною невиплати позивачу суддівської винагороди в повному обсязі протягом спірного періоду може бути недостатність виділених відповідачу коштів (бюджетних асигнувань) на ці потреби. У такому випадку невиплату суддівської винагороди в повному обсязі можна пов`язувати із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), відповідно як суб`єкта владних повноважень, рішеннями/діями якого порушено право особи (судді).

Також Верховний Суд вказав на те, що в іншому випадку, коли ДСА України виділила відповідачу достатньо коштів для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) з урахуванням вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (затвердивши відповідний кошторис), але відповідач натомість розпорядився цими коштами з урахуванням зменшеного розміру прожиткового мінімуму, є підстави стверджувати, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати (перед позивачем), є результатом дій/рішень відповідача, а тому спосіб захисту повинен співвідноситися/пов`язуватися з цими діями та їх наслідками.

Відтак, зважаючи на приписи статей 148-149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 22-23 Бюджетного кодексу України, висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 10.11.2021 року у справі №400/2031/21, при розгляді цієї справи виникла необхідність додаткового дослідження обставин, пов`язаних із вирішенням процесуального питання щодо визначення належного відповідача/відповідачів у цій справі чи залучення до її участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність витребувати у Житомирського окружного адміністративного суду інформацію:

1) чи виділялися Державною судовою адміністрацією України достатньо коштів для обчислення та виплати суддівської винагороди позивачу у період з 01.05.2024 року по 30.06.2024 року із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2024 рік у розмірі 3028 гривень;

2) чи могла б бути виплачена суддівська винагорода позивачу у період з 01.05.2024 року по 30.06.2024 року із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 2024 рік у розмірі 3028 гривень за рахунок тих бюджетних асигнувань, що передбачались для Житомирського окружного адміністративного суду в затвердженому на 2024 рік кошторисі та щомісячному розписі видатків.

Роз`яснити, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу.

Керуючись статтями 171, 248, 256, 257 КАС України, -

у х в а л и в :

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Житомирського окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Розгляд справи здійснюватиметься суддею одноособово за правилами загального позовного провадження.

Призначити підготовче засідання на 24.09.2024 об 13:00 год. в залі судового засідання №6 Вінницького окружного адміністративного суду, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Брацлавська, 14.

Встановити відповідачам 15-денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позов із поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів у тому числі документів, що підтверджують надіслання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу, а також, у разі надходження відповіді на відзив, подати свої заперечення у 2-денний термін з дня отримання відповіді на відзив.

Запропонувати позивачу у 3-денний строк з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Витребувати у Житомирського окружного адміністративного суду та зобов`язати надати суду в 15-денний строк з дня отримання копії даної ухвали наступні докази:

1) чи виділялися Державною судовою адміністрацією України достатньо коштів для обчислення та виплати суддівської винагороди позивачу у період з 01.05.2024 року по 30.06.2024 року із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2024 рік у розмірі 3028 гривень;

2) чи могла б бути виплачена суддівська винагорода позивачу у період з 01.05.2024 року по 30.06.2024 року із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 2024 рік у розмірі 3028 гривень за рахунок тих бюджетних асигнувань, що передбачались для Житомирського окружного адміністративного суду в затвердженому на 2024 рік кошторисі та щомісячному розписі видатків.

Повідомити, що учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Дончик Віталій Володимирович