Постанова

від 27.08.2024 по справі 120/15364/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/15364/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук Андрій Валерійович

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

27 серпня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Глобал" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Глобал" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Вінницької митниці, в якій з урахуванням заяви від 30.10.2023 про допущену в позові описку, просить визнати протиправними і скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів від 05.04.2023 № UA401000/2023/000036/2, № UA401000/2023/000035/2, від 19.05.2023 № UA401020/2023/000041/2;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.04.2023 № UA401020/2023/000490, № UA401020/2023/000489, від 19.05.2023 № UA401020/2023/000721.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.04.2024 позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.04.2024 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в поданих платіжних документах міститься інформація про суму попередньої оплати за товар, що значно перевищує задекларовану фактурну вартість товару, що не відповідає умовам контракту, що в свою чергу унеможливлює застосування методу визначення митної вартості за ціною договору, зважаючи на те, що фактично сплачена ціна є значно вищою за задекларовану фактурну вартість товару.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що заявлена декларантом митна вартість товарів підтверджена належними та достатніми документами, сумніви митного органу щодо не підтвердження такої вартості не обґрунтовані.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 12.11.2019 між Приватним підприємством "Глобал" (покупець) та іноземною компанією SHANDONG HONGSHENG RUBBER TECHNOLOGY CO., LTD (продавець) укладено Контракт № HSPE19002.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 розділу 1 цього Контракту продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити шини, надалі - продукція. Номенклатура, кількість, асортимент і ціни продукції, що поставляється визначається окремими Інвойсами до зазначеного Контракту та є невід`ємною його частиною.

Згідно із пунктами 2.1, 2.2 та 2.3 розділу 2 Контракту, його сума дорівнює сумі Інвойсів на поставку кожної партії продукції. Валюта Контракту - долар США, валюта платежів - долар США. Ціни на продукцію зазначаються в Інвойсах до цього контракту.

Пунктом 4.3 розділу 4 Контракту передбачено, що оплата здійснюється частинами відповідно до інвойсів.

18.01.2023 між Приватним підприємством "Глобал" та SHANDONG HONGSHENG RUBBER TECHNOLOGY CO., LTD укладено додаткову угоду № 2 до Контракту № HSPE19002.

Згідно проформи-інвойсу від 04.01.2023 погоджено поставку SHANDONG HONGSHENG RUBBER TECHNOLOGY CO., LTD на адресу позивача товару (шин) торгової марки KASPEN в загальній кількості 5384 шт, вартістю 103 577 дол. США. Вказаною проформою визначено умови оплати 100% попередня оплата.

На виконання вимог згаданого контракту SHANDONG HONGSHENG RUBBER TECHNOLOGY CO., LTD оформлено інвойс від 18.01.2023 № 2023HSPE001-1/1, за яким фактурна вартість товару (кількість 1504 шт) становить 26439,40 дол. США. (шини типорозмір 175/70R13 -100 шт вартістю 1527 дол. США; шини типорозмір 175/765R14 -300 шт вартістю 4839 дол. США; шини типорозмір 175/70R14 -200 шт вартістю 3334 дол. США; шини типорозмір 185/60R14 - 80 шт вартістю 1335,20 дол. США; шини типорозмір 185/60R15 -500 шт вартістю 9435 дол. США; шини типорозмір 185/70R14 -200 шт вартістю 3654 дол. США; шини типорозмір 195/70R14 -100 шт вартістю 1939 дол. США; шини типорозмір 155/60R15 -12 шт вартістю 168,24 дол. США; шини типорозмір 175/55R15 -12 шт вартістю 207,96 дол. США.).

У цьому ж інвойсі визначено умови оплати: 30% передоплата. Залишок після отримання копії коносамента.

04.01.2023 позивач згідно платіжного доручення № 157 сплатив 40 000 дол. США, а згідно платіжного доручення від 01.02.2023 № 160 - 31 487, 80 дол. США.

03.04.2023 Приватним підприємством "Глобал" з метою проведення митного оформлення та випуску у вільний обіг товарів разом з митною декларацією № 23UA401020017592U3 подано митному органу наступні документи: контракт від 12.11.2019 № HSPE19002 та доповнення до нього від 18.01.2023 № 2, комерційний інвойс від 18.01.2023 №2023HSPE001-1/1, пакувальний лист від 18.01.2023 № 2023HSPE001-1/1, банківські платіжні документи від 04.01.2023 № 157 та від 01.02.2023 № 160 (в графі 70 яких «призначення платежу», зазначено реквізити контракту HSPE19002 від 12.11.2019), рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 24.03.2023 № FA/137/2023, довідка про транспортні витрати від 27.03.2023 б/н, копії митних декларацій країни відправлення від 23.01.2023 № 435020230000006659 та № 435020230000006661.

За результатами розгляду поданих документів митним органом 05.04.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА401000/2023/000036/2, згідно з яким скориговано вартість окремих категорій товарів за електронною митною декларацією № 23UA401020017592U3.

03.04.2023 Приватним підприємством "Глобал" з метою проведення митного оформлення та випуску у вільний обіг товарів разом з митною декларацією № 23UA401020017575U1 подано митному органу наступні документи: контракт від 12.11.2019 № HSPE19002 та доповнення до нього від 18.01.2023 № 2, комерційний інвойс від 18.01.2023 №2023HSPE001-1/2, пакувальний лист від 18.01.2023 №2023HSPE001-1/2, банківські платіжні документи від 04.01.2023 № 157 та від 01.02.2023 № 160 (в графі 70 яких «призначення платежу», зазначено реквізити контракту HSPE19002 від 12.11.2019), рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 24.03.2023 № FA/136/2023, довідка про транспортні витрати від 30.03.2023 б/н, копії митних декларацій країни відправлення від 23.01.2023 № 435020230000006659 та № 435020230000006661.

За результатами розгляду поданих документів митним органом 05.04.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА401000/2023/000035/2, згідно з яким скориговано вартість окремих категорій товарів за електронною митною декларацією № 23UA401020017575U1.

У рішеннях митниці зазначено, що в поданих до митного оформлення платіжних документах від 04.01.2023 № 157 та від 01.02.2023 № 160 міститься інформація про суму попередньої оплати за товар (у сумі 71487,8 доларів США) проведеної в адресу SHANDONG HONGSHENG RUBBER TECHNOLOGY CO. Митну вартість декларантом визначено відповідно до положень ст.58 МКУ (за ціною договору).

Разом з тим, відповідно до п.4.3 контракту від 12.11.2019 № HSPE19002, оплата проводиться частинами відповідно до інвойсів: 30% передплата, 70% після отримання копії коносамента.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій» Партією товарів вважаються товари, що переміщуються через митний кордон України від одного відправника на адресу одного одержувача за одним товарно-транспортним документом на перевезення. Перевезення задекларованої партії товару здійснювалось за автотранспортною накладною б/н від 30.03.2023, відповідні відомості задекларовані в гр.44 поданої митної декларації. Фактурна вартість партії товару, згідно поданого інвойсу від 18.01.2023 №2023HSPE001-1/1, становить 26 439,40 дол. США, вага партії товару 11100 кг, а кількість 1504 шт. Зважаючи на положення п.4.3 контракту від 12.11.2019 №HSPE19002 передплата за задекларовану партію товару мала б становити 30% (7931,8 дол. США) та 70% (18 507,6 дол. США) та у сумі мала б становити 1 00% фактурної вартості партії товару 26 439,40 дол. США.

Разом з тим, в поданих платіжних документах від 04.01.2023 №157 та від 01.02.2023 № 160 міститься інформація про суму попередньої оплати за товар (у сумі 71487,8 доларів США), що значно перевищує задекларовану фактурну вартість товару, що не відповідає умовам контракту, що в свою чергу унеможливлює застосування методу визначення митної вартості за ціною договору, зважаючи на те, що фактично сплачена ціна є значно вищою за задекларовану фактурну вартість товару.

Декларантом на вимогу митного органу надано коносамент № 140355011464, експертний висновок про вартість товару від 04.04.2023 № 113/184 (який містить посилання на контракти, що не пов`язані з даною зовнішньоекономічною операцією, також дані посилання можуть свідчити про наявність іншої угоди, в рамках якої здійснюється поставка, або про наявність іншого договору, пов`язаного з договором на поставку товарів, митна вартість яких визначається) та інвойс-проформу № 2023HSPE001 на суму 103577 дол. США. Тому митний орган дійшов висновку, що декларант відмовився від надання документів на вимогу митного органу.

Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, наявні розбіжності числових значень в наданих документах, відповідно пп.2,3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Зважаючи на те, що у митниці наявна інформація про митні оформлення ідентичного товару проведені протягом поточного року, за ціною договору укладеного з виробником товару (прямим контрактом), митну вартість товару визначено відповідно до положень ст. 59 МКУ (за ціною договору щодо ідентичних товарів). Джерелом числового значення стала митна декларація від 10.01.2023 №UA807200/2023/000170.

05.04.2023 Приватним підприємством "Глобал" з метою проведення митного оформлення та випуску у вільний обіг товарів разом з митною декларацією № 23UA401020026037U3 подано митному органу наступні документи: контракт від 12.11.2019 № HSPE19002, комерційний інвойс від 06.03.2023 2023HSPE001-2 , пакувальний лист від 06.03.2023 № 2023HSPE001-2 , банківські платіжні документи від 04.01.2023 №157 та від 04.05.2023 №172 (в графі 70 яких «призначення платежу», зазначено реквізити контракту HSPE19002 від 12.11.2019), рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.05.2023 № 2300300191, довідка про транспортні витрати від 15.05.2023 № 15/05-2.

За результатами розгляду поданих документів митним органом 19.05.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА401000/2023/000041/2, згідно з яким скориговано вартість окремих категорій товарів за електронною митною декларацією № 23UA401020026037U3.

У рішенні від 19.05.2023 зазначено, що в поданих до митного оформлення платіжних документах від 04.01.2023 № 157 та від 04.05.2023 № 172 міститься інформація про суму попередньої оплати за товар (у сумі 46261,06 доларів США) проведеної в адресу SHANDONG HONGSHENG RUBBER TECHNOLOGY CO. Митну вартість декларантом визначено відповідно до положень ст. 58 МКУ (за ціною договору).

Разом з тим, відповідно до п.4.3 контракту від 12.11.2019 № HSPE19002, оплата проводиться частинами відповідно до інвойсів: 30% передплата, 70% після отримання копії коносамента.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій» партією товарів вважаються товари, що переміщуються через митний кордон України від одного відправника на адресу одного одержувача за одним товарно-транспортним документом на перевезення. Перевезення задекларованої партії товару здійснювалось за автотранспортною накладною 6 від 15.05.2023, відповідні відомості задекларовані в гр.44 поданої митної декларації. Фактурна вартість партії товару, згідно поданого інвойсу від 06.03.2023 № 2023HSPE001-2, становить 26261,06 дол. США, вага партії товару 10560 кг, а кількість 1278 шт. Зважаючи на положення п.4.3 контракту від 12.11.2019 №HSPE19002. Передплата за задекларовану партію товару мала б становити 30% (7878,32 дол. США) та 70% (18382,74 дол. США) та у сумі мала б становити 100% фактурної вартості партії товару - 26261,06 дол. США.

Разом з тим, в поданих платіжних документах від 04.01.2023 №157 та від 04.05.2023 № 172 міститься інформація про суму попередньої оплати за товар (у сумі 46261,06 доларів США), що значно перевищує задекларовану фактурну вартість товару, що не відповідає умовам контракту, що в свою чергу унеможливлює застосування методу визначення митної вартості за ціною договору, зважаючи на те, що фактично сплачена ціна є значно вищою за задекларовану фактурну вартість товару.

Декларантом на вимогу митного органу надано проформу-інвойс № 2023HSPE001 від 04.01.2023 та експортну декларацію країни відправлення № 435020230000017615 від 07.03.2023. Тому митний орган дійшов висновку, що декларант відмовився від надання документів на вимогу митного органу.

В гр. 44 ЕМД зазначено банківські платіжні документи № 157 від 04.01.2023 на суму 40 000 USD та № 172 від 04.05.2023 на суму 6261,06 USD, проте згідно поданих документів не має змоги визначити призначення платежу (відношення до конкретної поставки), крім того загальна сума згідно наданих платіжних доручень 46261,06 USD відмінна від загальної фактурної вартості товарів за поданою до митного оформлення МД, 26261,06USD».

Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, наявні розбіжності числових значень в наданих документах, відповідно пп. 2,3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Зважаючи на те, що у митниці наявна інформація про митні оформлення ідентичного товару проведені протягом поточного року, за ціною договору укладеного з виробником товару (прямим контрактом), митну вартість товару визначено відповідно до положень ст. 59 МКУ (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

Відтак джерелом числового значення митної вартості товару є ЕМД від 28.02.2023 № UA205050/2023/16468.

У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів митним органом сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.04.2023 № UA401020/2023/000490, від 05.04.2023 № UA401020/2023/000489, від 19.05.2023 № UA401020/2023/000721.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості товарів, що декларувалися ПП "Глобал". Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятих відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Відповідно до статті 49 МК України митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами 4 та 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 1 та 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначене відповідає правовій позиції викладеній Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14.

Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, до якої приєдналася Україна.

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи й торгівлю первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

При цьому, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17, від 24.10.2019 у справі № 815/7158/15.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17 перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з основним методом (ціною договору). Повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, визначених статтею 53 цього Кодексу.

У постанові від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625 Верховний Суд зауважив, що Митний орган у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Саме на митний орган покладено обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їхньої перевірки на підставі наданих декларантом документів, зокрема, надання яких може усунути сумніви в достовірності цих відомостей, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей.

У постанові від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18 Верховний Суд зазначив, що неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не призводить до негативних правових наслідків. Неподання таких документів може зумовити відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митної вартості товарів, якщо в контрольного органу будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

В якості підстав для прийняття оскаржуваних рішень відповідач вказав, що в поданих платіжних документах міститься інформація про суму попередньої оплати за товар, що значно перевищує задекларовану фактурну вартість товару, що не відповідає умовам контракту, що в свою чергу унеможливлює застосування методу визначення митної вартості за ціною договору, зважаючи на те, що фактично сплачена ціна є значно вищою за задекларовану фактурну вартість товару.

Встановлено, що за наявною у матеріалах справи проформою-інвойсом від 04.01.2023 погоджено поставку SHANDONG HONGSHENG RUBBER TECHNOLOGY CO., LTD на адресу позивача товару (шин) торгової марки KASPEN в загальній кількості 5384 шт, вартістю 103 577 дол. США.

На виконання умов договору від 12.11.2019 та проформи-інвойсу від 04.01.2023 позивач здійснив оплату за придбаний товар (шини) у загальному розмірі 77 748,86 дол. США: 40 000 дол.США (платіжне доручення від 04.01.2023 № 157); 31 487,80 дол. США (платіжне доручення від 01.02.2023 № 160); 6261,06 дол. США (платіжне доручення від 04.05.2023 № 172).

При цьому вартість товару поставленого SHANDONG HONGSHENG RUBBER TECHNOLOGY CO., LTD на адресу ПП "Глобал" склала 77 748,86 грн: 26439,40 дол.США (комерційний-інвойс від 18.01.2023 № 2023HSPE001-1/1); 25048,40 дол.США (комерційний-інвойс від 18.01.2023 № 2023HSPE001-1/2); 26261,06 дол. США (комерційний-інвойс від 06.03.2023 № 2023HSPE001-2).

Відповідач не довів, що вказані платежі здійснені ПП "Глобал" на адресу SHANDONG HONGSHENG RUBBER TECHNOLOGY CO., LTD не відповідають умовам договору (контракту) від 12.11.2019 № HSPE19002.

Також митним органом не спростовуються доводи позивача про те, що у квітні 2023 року ПП "Глобал" здійснювало ще два випадки декларування товарів за контрактом від 12.11.2019 № HSPE19002 та відповідно до проформи-інвойсу від 04.01.2023.

Посилання відповідача на неможливість визначення призначення платежу за вказаними платіжними документами не підтверджені жодними доказами.

За таких обставин та наявності первинних документів, складених відповідно до умов контракту, надання платіжних документів на більшу суму не може беззаперечно свідчити про наявність помилок при визначенні митної вартості товару.

Апеляційний суд зауважує, що наявні у матеріалах справи документи достатні для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару та дозволяють визначити митну вартість товару за ціною договору, а доводи відповідача не свідчать про заниження такої вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно із частиною 6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.3 ст.58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ст.60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Відповідно до положень статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

При цьому у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Отже, із системного аналізу наведених приписів слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27.07.2018 у справі № 809/1174/17, від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а, від 29.09.2020 у справі №160/9473/19, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020, від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020.

Коригуючи митну вартість товару, за основу взяв числове значення митної вартості іншого товару, що визначене в електронній митній декларації від 10.01.2023 № UA807200/2023/000170, від 28.02.2023 № UA205050/2023/16468.

Разом з цим, оскаржувані рішення не містять порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару за митними деклараціями від 10.01.2023 № UA807200/2023/000170, від 28.02.2023 № UA205050/2023/16468, що не дає можливості пересвідчитися у правильності визначення такої митної вартості відповідачем.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим визначення відповідачем митної вартості ввезеного позивачем товару виходячи із митної вартості товару, що зазначена у митних деклараціях від 10.01.2023 № UA807200/2023/000170, від 28.02.2023 № UA205050/2023/16468.

З урахуванням наведеного у сукупності апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування оскаржуваних рішень.

Відповідно до ст.139КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат, згідно ч. 7 ст. 134 КАС України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до доданих до позову доказів позивач, за наслідками розгляду справи понесено судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 46 500 грн.

На підтвердження понесення судових витрат, позивача суду надав договір про надання правової допомоги від 23.04.2019 № 218 з додатковими угодами № 5, 6, 10, акт надання послуг № 4 від 26.10.2023, які підтверджують понесення позивачем вказаних витрат.

Проаналізувавши складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає умовам співмірності, судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, понесенні позивачем у зв`язку із розглядом даної справи підлягають відшкодуванню у розмірі 5000 грн.

Крім того, згідно зі статтею 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До судових витрат пов`язаних з розглядом справи належать, в числі інших, і витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частини 5 статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 10736 грн (3 немайнових вимоги (скасування карток відмови у прийнятті МД) та майнова вимога (скасування рішення про коригування митної вартості товарів).

З наданого акту № ОУ-000395 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.08.2023, встановлено, ТОВ "Адмірал Прайм" надано ПП "Глобал" послуги з перекладу вартістю 13920 грн. Рахунком-фактурою № 29-08-724 від 29.08.2023 та платіжною інструкцією № 4725 від 29.08.2023 підтверджується те, що ПП "Глобал" на користь ТОВ "Адмірал Прайм" сплачено грошові кошти в сумі 13920 грн за переклад документів з польської, англійської та китайської мов на українську мову.

Відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці слід стягнути витрати, пов`язані із залученням перекладача, в розмірі 13920 грн.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.