Постанова

від 27.08.2024 по справі 2а-2202/11/0970

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 2а-2202/11/0970

касаційне провадження № К/990/3247/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року (головуючий суддя - Матуляк Я.П.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кузьмич С.М.; судді - Довга О.І., Матковська З.М.)

у справі № 2а-2202/11/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»

до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області,

за участю Прокуратури Івано-Франківської області,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» (далі - ТОВ «Карпатнафтохім»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДПС в Івано-Франківській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 28 березня 2011 року № 000602302/0 у частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 13671973,00 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 14 грудня 2015 року визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 28 березня 2011 року № 000602302/0 у частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12407905,00 грн.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 грудня 2022 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС в Івано-Франківській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на: неврахуванні платником результатів попередніх контрольних заходів, внаслідок чого завищено задекларований показник у рядку 04.9 декларації «від`ємне значення об`єкта оподаткування попереднього податкового року» на 9182224,00 грн; нікчемності договорів, укладених між ТОВ «Карпатнафтохім» та Приватним підприємством «Партнер-Буд», що призвело до завищення витрат на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин на вартість підрядних робіт у сумі 1137096,00 грн; завищенні позивачем амортизаційних відрахувань за основними засобами на 3352617,00 грн.

Верховний Суд ухвалою від 15 лютого 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС в Івано-Франківській області.

09 березня 2023 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Карпатнафтохім» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої складено акт від 11 березня 2011 року № 265/23-02/33129683.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпунктів 5.5.2, 5.5.3 пункту 5.5 статті 5, пункту 6.1 статті 6, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв`язку з: безпідставним неврахуванням результатів попередніх контрольних заходів, внаслідок чого завищено задекларований показник у рядку 04.9 декларації «від`ємне значення об`єкта оподаткування попереднього податкового року» на 9182224,00 грн; нікчемностю договорів, укладених між ТОВ «Карпатнафтохім» та Приватним підприємством «Партнер-Буд», що призвело до завищення витрат на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин на вартість підрядних робіт у сумі 1137096,00 грн; завищенням амортизаційних відрахувань за основними засобами на 3352617,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказані порушення ГУ ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 березня 2011 року № 000602302/0, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12407905,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії в розглядуваній частині, Верховний Суд виходить із такого.

Щодо неврахування результатів попередніх контрольних заходів, внаслідок чого завищено задекларований показник у рядку 04.9 декларації «від`ємне значення об`єкта оподаткування попереднього податкового року» на 9182224,00 грн, то судами з`ясовано, що податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2009 року № 0002392301/0, прийняте на підставі акта перевірки від 07 липня 2009 року № 1273/23-01/33129683, висновки якого, за доводами відповідача, не враховано платником, визнане протиправним та скасоване постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2013 року у справі № 2а-2123/09/0970 (19967/10/9104), залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2016 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді першої інстанції) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді першої інстанції) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

При цьому за загальними правилами прийнятий контролюючим органом акт індивідуальної дії скасовується судом з моменту його прийняття, такий акт не створює для платника будь-яких правових наслідків.

Щодо нікчемності договорів, укладених між ТОВ «Карпатнафтохім» та Приватним підприємством «Партнер-Буд», то відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податку.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими ТОВ «Карпатнафтохім» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: актів приймання виконаних підрядних робіт; актів звірки взаємних розрахунків між платником та Приватним підприємством «Партнер-Буд»; платіжних доручень; довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3; журналу реєстрації вступного інструктажу з охорони праці; журналів реєстрації вступного інструктажу з пожежної безпеки за період з 14 січня 2009 року по 28 червня 2010 року; листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Антарес» від 08 серпня 2022 року № 28-13/77 з долученими копіями журналів реєстрації тимчасових перепусток за період з 09 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його безпосереднього контрагента - Приватного підприємства «Партнер-Буд», не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Карпатнафтохім» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Відтак, висновок судових інстанцій про необ`єктивність доводів контролюючого органу щодо завищення платником витрат на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин на вартість підрядних робіт у сумі 1137096,00 грн ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Щодо твердження ГУ ДПС в Івано-Франківській області про неправомірність застосування платником ставок амортизації основних засобів то, як встановлено судами, в деклараціях з податку на прибуток позивачем за перший квартал 2009 року, півріччя 2009 року, три квартали 2009 року, 2009 рік, перший квартал 2010 року, півріччя 2010 року та три квартали 2010 року відображено амортизацію, нараховану за нормою 2 відсотки до балансової вартості 1 групи та витрат на її поліпшення, за нормою 10 відсотків балансової вартості 2 групи, 6 відсотків до балансової вартості 3 групи та витрат на її поліпшення не нових основних фондів, придбаних внаслідок передачі цих основних фондів Закритим акціонерним товариством «Лукор» як внесок до статутного фонду ТОВ «Карпатнафтохім» за актом приймання-передачі від 28 лютого 2005 року.

Позивачем нарахування амортизації основних фондів, які були в експлуатації до 01 січня 2004 року, проводилося за нормами, встановленими для нових основних фондів, придбаних після 01 січня 2004 року.

Відповідно до підпункту 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону № 334/94-ВР сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду.

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового періоду.

Згідно з пунктом 11.1 статті 11 Закону № 334/94-ВР для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Пунктом 1 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 01 липня 2004 року № 1957-IV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону № 334/94-ВР для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 01 січня 2004 року у зв`язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.

Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв`язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 01 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 01 січня 2004 року. При цьому для цілей податкового обліку платники податку зобов`язані вести окремий облік витрат, понесених у зв`язку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 01 січня 2004 року.

Відтак, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство диференціює основні фонди за моментом їх придбання (понесення витрат на придбання), зокрема, до 01 січня 2004 року та після цієї дати.

У розглядуваній ситуації позивачем витрати на придбання основних фондів понесено 28 лютого 2005 року, тобто після 01 січня 2004 року.

За таких обставин судові інстанції дійшли правильного висновку про правомірність застосування платником нових норм амортизації до витрат на придбання основних фондів, які понесено ним після 01 січня 2004 року.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги контролюючого органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова