Рішення

від 26.08.2024 по справі 137/985/24

ЛІТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 137/985/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2024 р.

Літинський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Верещинської Я.С.,

за участю секретаря судового засідання Хижук Л.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в с-щі Літин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом про скасування постанови №135, винесеної 28.05.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , про накладення на нього штрафу за ч.3 ст.210 КУпАП в сумі 17000грн та закриття провадження у справі. Просив стягнути з відповідача на його користь сплачену суму судових витрат 605,60грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 16.05.2024 він самостійно з`явився для оновлення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де пред`явив для огляду посвідчення про приписку до призовної дільниці. Після проходження ВЛК, за отриманою повісткою, він повторно з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 20.05.2024, де цього ж дня відносно нього було складено протокол №135 про нібито вчинення ним адміністративного правопорушення за ч.2 ст.210 КУпАП, так як він на військовий облік в II відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 до зазначеної дати не звертався для постановки на військовий облік, чим порушив вимоги ч.3 ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу». 28.05.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП. При цьому, у ході розгляду справи не було виявлено обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність. Пояснює, що з 14.03.2017 він прийнятий на облік в ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки на той час був зареєстрований та проживав в с. Іванопіль, Літинського району Вінницької області. З того часу місце реєстрації та проживання він не змінював, а тому відсутні підстави для повідомлення про це ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що він проживає у м. Звягель, Житомирської області. Зазначив, що виїздив туди по справах, однак постійним місцем проживання і реєстрації є с. Іванопіль. Крім того вважає, що посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 при складанні протоколу №135 допущено ряд порушень. Зокрема, у суті адміністративного протоколу зазначено, що він порушив вимоги ЗУ «Про військовий облік і військову службу». Однак, на даний час в Україні відсутній чинний закон з такою назвою. Також, в протоколі зазначено, що він «до зазначеної дати» не звертався для постановки на облік. Із змісту протоколу не вбачається, які терміни ним порушені та до якої дати і в зв`язку із чим він повинен був з`явитися «для постановки на облік». У назві протоколу вказано, що його складено за ч.2 ст.210 КУпАП. Відповідно до ч.2 ст.210 КУпАП, що чинна на час складання протоколу, тобто станом на 16.05.2024, зазначено, що повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період є підставою для накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ч.2 ст.210 КУпАП, що чинна на 20.05.2024 (дата, яка зазначена в протоколі) повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначає, що впродовж останнього року його не було притягнуто до відповідальності за ст.210 КУпАП. Також зазначає, що протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП щодо нього не складався. В постанові відсутні всі обставини нібито вчинення адміністративного правопорушення, кваліфікуючі ознаки та підстави його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Із книгами протоколів засідань призовної комісії, на яку містяться посилання в постанові він не ознайомлений. Місце реєстрації та проживання не змінював. Зазначені обставини в їх сукупності, на думку позивача, свідчать про порушення вимог чинного законодавства при складанні протоколу та постанови, а тому є підстави для скасування зазначеної постанови та закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Позиція відповідача

Від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Свій відзив представник відповідача мотивує тим, що ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає у селі Іванопіль, Хмільницького району, є військовозобов`язаним. 20.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою оновлення військово-облікових даних. Однак, було з`ясовано що останній у серпні 2017 року був прийнятий на військовий облік військовозобов`язаних у Літинському РВК. Зауважує, що на підставі відповідних наказів, з 14.07.2021 ІНФОРМАЦІЯ_4 став структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_2 та являється Другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 . У ході реорганізації у 2021 році село Іванопіль ввійшло до Іванівської територіальної громади Хмільницького району. Разом з тим громадяни, які перебували на обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 , були передані відповідно на облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 28.05.2024 посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП за порушення вимог абз.5 п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та абз.2 п.1 ч.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 (порушення правил військового обліку). За порушення правил військового обліку передбачена адміністративна відповідальність згідно статті 210 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію» та по теперішній час в Україні діє особливий період то громадянин ОСОБА_1 підлягав притягненню до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП. ОСОБА_1 28.05.2024 на розгляд справи до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився. Згідно наданих пояснень під час складення протоколу №135 від 20.05.2024 ОСОБА_1 не перебував на військовому обліку через незнання правил військового обліку, свою вину у вчиненому порушенні визнає та в подальшому зобов`язується не порушувати, на розгляд справи без його участі погоджується. При встановленні розміру штрафу на виконання загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, що передбачені ст.33 КУпАП було встановлено, що особа яка притягується до адміністративної відповідальності: офіційно працевлаштована, правопорушення вчинено умисно, оскільки особа яка притягується до адміністративної відповідальності усвідомлювала протиправний характер своєї бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки та свідомо допускала настання цих наслідків. Відповідно до п.5 ч.1 ст.35 КУпАП обставиною, що обтяжує відповідальність є вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин, такою надзвичайною обставиною є введений на території України воєнний стан. 28.05.2024 постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №135 за вихідним №4642 на громадянина ОСОБА_1 було накладено штраф у сумі 17000.00грн. Враховуючи той факт, що громадянин ОСОБА_1 з 2021 року не перебував на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання та відповідно дані про нього не були внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Примітка до статті 210 КУпАП не може бути застосована до вчиненого ним правопорушення. Зі змісту нормативно-правових актів, якими регулюються спірні правовідносини щодо військового обліку, військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації встановлено, що особливість ведення військового обліку полягає, серед іншого, в тому, що переважна більшість заходів, які проводяться, стосуються особисто призовника, військовозобов`язаного чи резервіста та не передбачають можливості його участі дистанційно. Відтак, взяття на військовий облік військовозобов`язаних можливе лише за особистої участі військовозобов`язаного за наявності паспорта громадянина України та військово-облікового документа. Враховуючи вищевикладене та той факт, що позивач, будучи військовозобов`язаним, своїми діями, бездіяльністю тривалий час ухилявся від військового обліку та не виконував свій військовий обов`язок, перебуваючи у запасі ЗСУ, у період дії воєнного стану, вважають за необхідне відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Рух справи в суді

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 10.07.2024 провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд по суті на 14.08.2024 із викликом сторін, який відкладено на 26.08.2024 у зв`язку з перебуванням судді Верещинської Я.С. у відпустці.

Розгляд справи

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу у його відсутність.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, у своєму відзиві просив розглянути справу без участі представника центру.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Встановлені судом обставини

ОСОБА_1 з 19.04.2012 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно відмітки на арк.12 паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Літинським РВ УМВС України в Вінницькій області 19 квітня 2012 року (а.с.8,9).

У посвідченні про приписку до призовної дільниці ОСОБА_1 наявна відмітка про прийняття на облік в Літинський РВК з 14.03.2017 (а.с.11).

Згідно повістки №2443, ОСОБА_1 запропоновано прибути 20.05.2024 о 16год 30хв до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15).

20.05.2024 проведено медичний огляд ВЛК ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою №102/779, виданою 20.05.2024 (а.с.14).

20.05.2024 уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_6 майором ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210 КУпАП, оскільки в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки порушення законодавства про оборонну мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме, порушення правил військового обліку (а.с.12).

Згідно фабули протоколу: 20.05.2024 виявлене адміністративне правопорушення, так як гр. ОСОБА_1 на військовий облік в II відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 до зазначеної дати не звертався для постановки на військовий облік, чим порушив вимоги ч.3 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У вказаному протоколі ОСОБА_1 зазначено, що він вчасно не став на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_2 в зв`язку з незнанням законодавства, погоджується на розгляд адміністративної справи без його присутності.

28.05.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 винесено постанову №135, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00гри (а.с.13).

Уповноваженою особою встановлено, що 20.05.2024 виявлено адміністративне правопорушення, так як гр. ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних в другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_7 не перебуває. Згідно книги протоколів засідань призовної комісії ОСОБА_1 переданий на військовий облік та по теперішній час не звертався до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_8 за місцем проживання для взяття його на військовий облік, чим порушив вимоги ч.3 ст.37 Закону України «Про військовий облік і військову службу». Таким чином, громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене законом №3696-1Х. від 19.05.2024 «Про внесення змін до КУпАП удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ч.3 ст.210 КУпАП, при цьому, у ході розгляду справи не було виявлено обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність.

Оцінка суду та мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Частиною 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини 2статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Так, відповідно до частини 2статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Згідно ч.2ст.61 Конституції Україниюридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Пункт 19статті 4 КАС Українивизначає індивідуальний акт як акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Статтею 5 КАС Українивстановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Стаття 254 КУпАПвстановлює, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбаченихст. 258 цього Кодексу.

За приписамист.235 КУпАПтериторіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені ТЦК розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ТЦК.

Частиною 1ст.210 КУпАПпередбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Ч.2 зазначеної статті передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Частина 3ст.210 КУпАПвстановлює адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Стаття 7 КУпАПпередбачає, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Відповідно достатті 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно дост.251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17 від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16 від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17 та від 05.03.2020 року у справі №607/7987/17.

За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил військового обліку в особливий період.

Згідно зі абз.11ст.1 Закону України «Про оборону України»особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указами Президента України №64/2022та№69/2022 від 24.02.2022 року в Україні оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію, які діють і по цей час. Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.

У розумінніст.72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2ст.77 КАС Українивстановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (ст. 256 КУпАП).

Протокол про адміністративне правопорушення від 20 травня 2024 року містить суттєві недоліки, у зв`язку з чим на його підставі неможливе винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, з дотриманням норм КУпАП. Так, в даному протоколі не зазначений час скоєння правопорушення, протокол не відображає дату, з настанням якої, рахується строк звернення до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 для повідомлення про зміни в своїх військово-облікових даних. Отже, відсутня можливість встановити початок перебігу строку вчиненого правопорушення. Таким чином, з протоколу не вбачається час вчинення, а відтак, і суть адміністративного правопорушення.

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення складено відносно ОСОБА_1 за ч.2ст.210 КУпАП, при цьому відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3ст.210 КУпАП.

Разом з тим, згідно з оскаржуваною постановою, позивач порушив ч.3ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»яким встановлено, що:

Призовники,військовозобов`язані тарезервісти післяприбуття донового місцяпроживання зобов`язанів семиденнийстрок статина військовийоблік. У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (ч.3 ст.37 вищевказаного Закону в чинній редакції №3633-IX від 11.04.2024).

При цьому, згідно постанови, яку оскаржує позивач ОСОБА_1 , вчинене ним порушення вищевказаних норм полягає в тому, що згідно книги протоколів засідань призовної комісії ОСОБА_1 переданий на військовий облік та по теперішній час не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання для взяття на військовий облік.

Але позивач не міг порушити своїми діями чи бездіяльністю вищевказані норми законодавства, оскільки їх до 19.05.2024 не існувало. Та в чому полягає порушення позивачем правил військового обліку в постанові не вказано взагалі, тобто оскаржуваною постановою він не притягується до відповідальності як за триваюче правопорушення, так як в ній взагалі не зазначено про термін бездіяльності позивача. Не встановлено прибуття ОСОБА_1 до нового місця проживання.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024, внесено зміни достатті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за змістом яких громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, серед іншого, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, для виконання яких позивач у встановлений строк, в травні 2024 року з`явився до відповідача.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який набрав чинності 19.05.2024, внесено зміни достатті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за змістом яких статтю 210 доповнено частиною 3, якою встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, тобто порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, в особливий період.

Отже, до 19.05.2024 норми ч.3ст.210 КУпАП, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою від 28.05.2024 за бездіяльність до 20.05.2024, не існувало.

З урахуванням вищевикладеного, позивач не міг вчинити адміністративне правопорушення за ч.3ст.210 КУпАПдо 20.05.2024 та для виконання встановлених правил військового обліку в передбачений законом строк з`явився до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх даних.

Таким чином, притягнення позивача 28.05.2024 до адміністративної відповідальності за ч.3ст.210 КУпАПза викладених в оскаржуваній постанові обставин суперечить закону, оскільки закон, за яким він притягується до адміністративної відповідальності, не має зворотної дії в часі, законодавства, яке згідно оскаржуваної постанови порушив позивач, в період часу, за який він притягується до адміністративної відповідальності, не існувало, а строки накладення адміністративного стягнення за вказаний в оскаржуваній постанові період часу вчинення адміністративного правопорушення також спливли.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначаєЗакон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ч.5ст.33 Закону №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу»військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників військовозобов`язаних та резервістів затвердженоПостановою КМУ від 30.12.2022 року №1487.

Відповідно до п.1 цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

У свою чергу, представником відповідача не надано суду належні та допустимі докази того, що позивач ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3ст.210 КУпАП.

Відповідно до ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписамист.251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч.3ст.62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог п.3 ч.3ст.286КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з п.1 ч.1ст.247КУпАПпровадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, дослідивши подані позивачем докази в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд прийшов до висновку, що вина позивача ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3ст.210 КУпАП, не була доведена «поза розумним сумнівом», а тому позов слід задовольнити, скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Щодо судових витрат

Відповідно до вимог ч.1ст. 139 КАС Українисудові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 605,60грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.2, 9, 72-77, 90, 139, 229, 241-246, 250, 262, 286, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Скасувати постанову №135, винесену 28.05.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 полковником ОСОБА_3 , про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , штрафу за ч.3 ст.210 КУпАП в сумі 17000,00грн.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , до адміністративної відповідальності у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахунок бюджетнихасигнувань, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , сплачену ним суму судових витрат 605,60грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 ,адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Суддя: Верещинська Яна Станіславівна