Постанова

від 27.08.2024 по справі 584/1246/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року м.Суми

Справа №584/1246/22

Номер провадження 22-ц/816/1032/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

у присутності

представника відповідача - адвоката Бауліної Наталії Василівни,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кролевецький комбікормовий завод»

на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 16 січня 2024 року у складі судді Токарєва С.М., ухваленого в м. Путивль Сумської області, повний текст якого виготовлено 24 січня 2024 року,

в цивільній справі за позовом Сільськогосподарського споживчого кооперативу «Ярославна» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Кролевецький комбікормовий завод» про визнання права володіння та користування земельною ділянкою, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

У грудні 2022 року Сільськогосподарський споживчий кооператив «Ярославна» (далі - ССК «Ярославна») звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 25 травня 2010 року між кооперативом та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого останній передав позивачеві у строкове платне користування терміном на 20 років земельну ділянку, кадастровий номер якої - 5923881900:05:000:0445, загальною площею 0,6414 га. Вказаний договір було зареєстровано у Путивльському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП ЦДЗКА за № 041063302092 від 28 жовтня 2010 року. В той же час, як стало відомо позивачу, вищевказана земельна ділянка вдруге передана в оренду ТОВ «Кролевецький комбікормовий завод» та право оренди земельної ділянки кадастровий № 5923881900:05:000:0445 зареєстровано 19 жовтня 2020 року на підставі договору оренди землі від 19 жовтня 2020 року.

Вказує на те, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося.

Посилаючись на викладене, просив суд ухвалити рішення, яким визнати за ним права володіння та користування земельною ділянкою, кадастровий номер якої 5923881900:05:000:0445, площею 0,6414 га, що знаходиться на території Волокитинської сільської ради Путивльського району Сумської області, котрі виникли на підставі договору оренди землі від 25 травня 2010 року, укладеного між ССК «Ярославна» та ОСОБА_1 , а також визнання недійсним договору оренди землі від 19 жовтня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Кролевецький комбікормовий завод».

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 16 січня 2024 року позов ССК «Ярославна» задоволено.

Визнано за ССК «Ярославна» право володіння та користування земельною ділянкою кадастровий номер 5923881900:05:000:0445, площею 0,6414 га, що знаходиться на території Волокитинської сільської ради Путивльського району Сумської області, котрі виникли на підставі договору оренди землі від 25 травня 2010 року, укладеного між ССК «Ярославна» та ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір оренди землі від 19 жовтня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Кролевецький комбікормовий завод» (номер запису про реєстрацію права оренди 38763013).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь CСК «Ярославна» 3101 грн 25 коп. судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Кролевецький комбікормовий завод» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що ст.ст. 125, 126 ЗК України, в редакції, чинній станом на час укладення між ОСОБА_1 та позивачем договору оренди, право оренди виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Проте, відомості про договір оренди землі від 25 травня 2010 року до Державного земельного кадастру не вносилися. Тобто, на думку заявника апеляційної скарги, у позивача, у встановленому законом прядку, не виникло право оренди, належної відповідачу ОСОБА_1 земельної ділянки за договором оренди від 25 травня 2010 року.

Зазначає, що судом не досліджувалася книга записів в повному обсязі, зокрема та її частина де відображаються відомості про видання договору оренди, дані особи, які його отримала, підстави скасування запису про оренду земельної ділянки, передачу в суборенду, тощо.

Вказує на те, що суд першої інстанції дійшов до висновку про порушення державним реєстратором вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», при цьому не досліджував матеріалів реєстраційної справи та не залучив до участі в справі реєстратора.

Наголошує на тому, що оспорюваний позивачем договір оренди землі, зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства, а державним реєстратором проводилася перевірка під час реєстрації права оренди і саме відсутність інших договорів на цю земельну ділянку мало наслідком проведення державної реєстрації.

ССК «Ярославна» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить його залишити без змін, а доводи апеляційної скарги залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 3,0908 га (складається з двох земельних ділянок площею 2,4494 га та 0,6414 га), розташованої на території Волокитинської сільської ради Путивльського району Сумської області (а.с. 10).

25 травня 2010 року між ОСОБА_1 та ССК «Ярославна» укладено договір оренди землі, який 28 жовтня 2010 року зареєстрований Путивльським районним реєстраційним відділом Сумської регіональної філії ДП ЦДЗКА, про що у державному реєстрі земель було вчинено запис за № 041063302092 від 28 жовтня 2010 року, відповідно до умов якого, ССК «Ярославна» надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,6414 га строком на 20 років, що розташована на території Волокитинської сільської ради Путивльського району Сумської області (а.с. 7-8).

Згідно акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 25 травня 2010 року та акту приймання-передачі земельної ділянки, що надається в оренду від 25 травня 2010 року, були визначені межі земельної ділянки, що розташована на території Волокитинської сільської ради Путивльського району Сумської області, площею 0,6414 га, кадастровий № 5923881900050000445, і належить ОСОБА_1 та проведена передача в оренду зазначеної земельної ділянки ССК «Ярославна» (а.с. 9).

З листа Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 31 травня 2023 року № 1425/15-23 та викопіювання з Книги реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі вбачається, що за порядковим № 2092 наявний реєстраційний запис № 041063302092 від 28 жовтня 2010 року про реєстрацію договору оренди землі, орендодавець ОСОБА_1 1998308937, орендар ССК «Ярославна» код 30934805, місце розташування - Волокитинська сільська рада, кадастровий № 5923881900050000445, розмір 0,6414 га, термін договору оренди 20 років. При перевірці відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим № 5923881900:05:000:0445 встановлено, що відомості про вищезазначений договір оренди до Державного земельного кадастру не вносились. Відповідно до інформації Державного земельного кадастру, отриманої в порядку інформаційної взаємодії з реєстром речових прав щодо земельної ділянки з кадастровим № 5923881900:05:000:0445, 05 жовтня 2017 року зареєстровано договір оренди з приватним підприємством «Волокитинське», 19 жовтня 2020 року зареєстровано договір оренди з ТОВ «Кролевецький комбікормовий завод» (а.с. 69-70).

19 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кролевецький комбікормовий завод» укладено договір оренди землі, предметом договору є земельна ділянка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 5923881900:05:000:0445, площею 0,6414 га, розташована на території Волокитинської сільської ради Путивльського району Сумської області (а.с. 49-50).

Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 19 грудня 2022 року підтверджена та обставина, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,6414 га, кадастровий № 5923881900:05:000:0445, перебуває в оренді ТОВ «Кролевецький комбікормовий завод», дата державної реєстрації права - 19 жовтня 2020 року, номер запису про право в державному реєстрі прав - 38763013 (а.с. 14).

Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір укладено в період дії договору оренди землі, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 , а тому права позивача порушені та підлягають захисту.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати

в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У частині 1 статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Законодавцем зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Правовідносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЦК України, ЗК України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також умовами договору оренди землі.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк

у володіння та користування за плату (ч. 1 ст. 792 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України (тут і далі в редакції чинній станом 25 травня 2010 року) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки

і орендарем.

Відповідно до ст. 125, ч. 5 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння

і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди

землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на 25 травня 2010 року) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою.

Отже, чинність договору оренди та строк його дії є істотними для правильного вирішення справи обставинами, що обов`язково входять до предмета доказування.

За змістом статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Факт державної реєстрації договору оренди згідно з пунктами 12-13 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, чинного на час укладення договору оренди земельної ділянки, мав бути засвідчений підписом уповноваженої особи і печаткою уповноваженого органу державної влади або місцевого самоврядування, а також підтверджений занесенням відповідного запису до книги записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми. Разом із тим цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірного договору, набуваються після його відповідної державної реєстрації.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до договору оренди від 25 травня 2010 року ОСОБА_1 передав в оренду ССК «Ярославна» земельну ділянку, загальною площею 0,6414 га (сінажаті). Строк дії договору становить 20 років. Сторони договору визначили, що він набирає чинності після підписання та його державної реєстрації.

Усупереч доводам апеляційної скарги, державна реєстрація договору оренди землі здійснена відповідно до чинного станом на 2010 року законодавства. Так, на поданому позивачем примірнику договору оренди землі від 25 травня 2010 року мається запис про реєстрацію цього договору Путивльським районним реєстраційним відділом Сумської регіональної філії ДР ЦДЗКА 28 жовтня 2010 року за №041063302092. Також, факт реєстр реєстрації укладеного між позивачем та ОСОБА_1 договору оренди від 25 травня 2010 року підтверджується і листом Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 31 травня 2023 року.

Невиконання уповноваженою посадовою особою «Центру державного земельного кадастру» вимог Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 09 вересня 2009 р. N 1021 щодо внесення відомостей до Книги записів в електронному вигляді протягом трьох днів починаючи з дати внесення записів до Книги записів у паперовому вигляді не свідчить про те, що договір оренди землі від 25 травня 2010 року не набрав чинності та про відсутність у позивача права оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки.

Матеріали справи не містять відомостей щодо розірвання, скасування чи припинення дії зазначеного договору оренди земельної ділянки.

Разом з тим, 19 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кролевецький комбікормовий завод» укладено договір оренди землі, яким ОСОБА_1 передав в оренду товариству земельну ділянку площею 0,6414 га, кадастровий № 5923881900:05:000:0445, що перебувала в оренді ССК «Ярославна».

Положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» імперативно встановлено, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Верховний Суд неодноразово виснував про те, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права позивача як орендаря.

Такий правовий висновок висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 587/2331/16-ц (провадження

№ 14-411цс19), від 09 жовтня 2019 року в справі № 387/1095/17 (провадження № 14-414цс19), від 20 листопада 2019 року у справі № 669/930/16-ц (провадження № 14-486цс19), від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (провадження № 14-442цс19); постановах Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі № 394/1030/19 (провадження № 61-8430св21), від 05 січня 2023 року у справі № 342/1026/21 (провадження № 61-6886св22), від 20 лютого 2023 року у справі № 342/1025/21 (провадження № 61-6885св22).

Установивши, що станом на час укладення договору оренди землі від 19 жовтня 2020 року, дія договору оренди землі від 25 травня 2010 року не була припинена, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог. Оскільки одна і та ж земельна ділянка не може бути одночасно об`єктом оренди двох договорів, укладених із різними орендарями, наявні підстави для визнання оспорюваного договору оренди землі, укладеного 19 жовтня 2020 року між ТОВ «Кролевецький комбікормовий завод» та ОСОБА_1 недійсним, оскільки він укладений у період дії попереднього договору.

Предметом даного судового спору є питання правомірності укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Кролевецький комбікормовий завод» договору оренди землі від 19 жовтня 2020 року, а не оспорювання дій державного реєстратора, при здійсненні реєстрації за товариством права оренди. Тому, оскаржуване судове рішення не зачіпає прав та інтересів державного реєстратора.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційнийсуд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кролевецький комбікормовий завод» залишити без задоволення, рішення Путивльського районного суду Сумської області від 16 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 28 серпня 2024 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

Ю. О. Філонова