Рішення

від 30.05.2024 по справі 761/104/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/104/23

Провадження № 2/761/1858/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.

за участю секретаря Яцишина А.О.

представника позивача Шевченко К.Ю.

розглянувши в загальному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Седас» до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування майном квартирою шляхом виселення, -

в с т а н о в и в :

в січні 2023 року на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Седас» до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення та з уточненням змісту позовних вимог позивач просив усунути перешкоди в користуванні та розпрядженні власністю, а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 із зазначеної квартири.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 28.01.2022 ТОВ «Седас» на праві власності належить вищевказана квартира і станом на 22.08.2022 відповідач знятий з реєстрації, однак він продовжує проживати у вказаній квартирі без законних підстав на це.

В позові також зазначено, що відповідачу направлялись вимоги про звільнення житлового приміщення, однак вони були ним проігноровані і такі дії відповідача створюють перешкоди у здійсненні прав власника, який не може вільно користуватись квартирою.

З огляду на те, що позивач набув у власність квартиру на законних підставах, враховуючи, що жоден із попередніх правочинів щодо відчуження квартири та набуття права власності є дійсним, не має жодних обтяжень, позивач ТОВ «Седас», з посиланням на Статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 391, 392 ЦК України, ст. 109 ЖК України, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 20.01.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

02.03.2024 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва відмовлено у прийнятті і повернуто відповідачу ОСОБА_2 його зустрічний позов до ТОВ «Седас», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на частку у майні, що придбане під час шлюбу, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.

Постановою Київського апеляційного суду від 22.05.2023 вищевказану ухвалу скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На виконання постанови суду апеляційної інстанції, 13.06.2023 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Седас» до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування майном квартирою шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Седас» до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування майном квартирою шляхом виселення - зустрічний позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Седас», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на частку у майні, що придбане під час шлюбу, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.

Вказаний зустрічний позов (справа № 761/6785/23) об`єднано в одне провадження з первісним позовом та присвоєно загальний номер справи - №761/104/23.

02.03.2024 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва закрито підготовче провадження і справу призначено по суті в загальному позовному провадженні.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 18.04.2024 зустрічний позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Седас», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на частку у майні, що придбане під час шлюбу, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, - залишено без розгляду.

28.03.2023 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву у якій представник відповідача просив суд відмовити в задоволені позову у повному обсязі, оскільки стороною позивача не доведено факту порушення його права, адже вважає, що вказана квартира придбана ним за власні кошти, однак оформлена була на ОСОБА_3 в день укладення шлюбу між сторонами - 29.12.2011 і на час укладення договору через свою необачність не звернув уваги на п.1.7. вказаного договору купівлі-продажу.

Вподальшому, стороною відповідача зазначається, що оскільки державна реєстрація права власності на вказане житло відбулася 04.01.2012, під час перебування відповідача із ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, тому вказане житло вважається набутим у шлюбі та належить на праві спільної сумісної власності.

Також, у відзиві міститься посилання на обставини укладання 06.12.2017 між вказаними сторонами договору дарування частки квартири та договору позики та подальших дій щодо реалізації належної відповідачу частки квартири на торгах на виконання рішення суду про стягнення суми боргу з відповідача на користь ОСОБА_3 .

Відзив містить посилання на наявність двох кримінальних проваджень щодо дій ОСОБА_3 , які він вважає шахрайськими, а придбання спірної квартири саме ТОВ «Седас» не є випадковим, оскільки фактично відбувся формальний (фіктивний правочин), за яким відбувся лише формальний перехід речових прав на квартиру з метою штучного ускладнення у захисті ОСОБА_2 своїх прав на спірну квартиру через збільшення ланцюга власників та створення так званого «добросовісного набувача». При цьому, оскільки не було отримано нотаріальної згоди на відчуження спірної квартири, то відповідач вважає, що це є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним, а також зазначає і про ознаки фіктивності правочину по принципу «фраудаторності».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити у повному обсязі з підстав, що викладені у ньому.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, про день, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом установлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності позивачу ТОВ «Седас» на підставі договору купівлі-продажу від 28 січня 2022 року, укладеного між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (продавцями) та ТОВ «Седас» (покупцем), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мошківською О.Л. (т.1 а.с.6-9).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, вказана квартира зареєстрована 28.01.2022 на праві приватної власності за ТОВ «Седас», код ЄДРПОУ 43297149 на підставі для державної реєстрації - вищевказаного договору купівлі-продажу від 28.01.2022 (т.1 а.с. 10).

Згідно письмової відповіді від 24.08.2022 на відповідну заяву ТОВ «Седас», Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація проінформувала, що станом на день надання відповіді в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрованих фізичних осіб немає (а.с. 11).

В свою чергу, відповідно до інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 вбачається, що відповідач з 28.07.2021 зареєстрований в АДРЕСА_3 (т.1 а.с.34).

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач виходив із того, що відповідач добровільно виселитись з квартирі позивача не бажає, чим перешкоджає в користуванні та розпорядженні власністю позивача.

Частиною 4 статті 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбачених законом.

Користування жилим приміщенням в будинках приватного житлового фонду регулюється главою 6 ЖК України.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушенні і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (статті 379, 382 ЦК України).

Як вже було зазначено, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності позивачу ТОВ «Седас».

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Матеріалами справи підтверджена та обставина, що позивач та бувший володілець частки квартири ОСОБА_4 через своїх представників зверталися письмово до відповідача з вимогою добровільно звільнити безпідставно зайняту ним квартиру (т.1 ас. 12-16), однак відомостей добровільного звільнення вказаного житла матеріали справи не містять.

Матеріали справи також містять витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та повідомлення про початок досудового розслідування в кримінальному провадженні з наявною інформацією про використання ОСОБА_2 вказаного житла, однак щодо результатів досудового розслідування і справі інформація відсутня (т.1 а.с. 19-20).

В своєму відзиві на позов представник відповідача фактично він не заперечує факту проживання ОСОБА_2 за спірною адресою.

При цьому, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на ту обставину, що вказана квартира придбана під час шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і тому вважається набутою на праві спільної сумісної власності. Зазначає, що квартира є предметом спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , була набута у шлюбі із останньою та ОСОБА_2 належить частки у цій квартирі, та ця квартира продана ТОВ «Седас» без згоди ОСОБА_2 , що, у свою чергу, означає недійсність договору купівлі-продажу квартири.

Однак, в справі, що розглядається, вказана квартира не являється предметом спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а зустрічний позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Седас», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на частку у майні, що придбане під час шлюбу, визнання договору купівлі-продажу квартири від 28.01.2022 між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ТОВ «Седас» недійсним, - ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.04.2024 залишено без розгляду. В той же час, статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 07.02.2014, № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із того, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Отже, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкоду користуванні власником своєю власністю.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та зважаючи на те, що обставини, на які посилався позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Крім того, в порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 9 ЖК України, ст.ст. 204, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Седас» до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування майном квартирою шляхом виселення, - задовольнити.

Виселити відповідача ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Седас» судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Седас» Товариства з обмеженою відповідальністю «Седас`код ЄДРПОУ 43297149, адреса: 03048, м. Київ, вул. І. Пулюя,5

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст складений 27.08.2024.

Суддя: