Ухвала

від 21.08.2024 по справі 215/7886/23

ТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 215/7886/23

1-кп/215/452/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши увідкритому підготовчомусудовому засіданнікримінальне провадженняу відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 263 ч. 1, 307 ч. 3, 309 ч. 1, 311 ч. 1, 311 ч. 3, 317 ч. 1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 надійшов до суду з Криворізької північної окружної прокуратури та затверджений прокурором Криворізької північної окружної прокуратури ОСОБА_3 ..

Прокурор упідготовчому судовомузасіданні просивпризначити судовийрозгляд провадження.

Обвинувачений та його захисник ОСОБА_5 не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду. Крім цього, адвокат ОСОБА_5 підтримав клопотання про скасування арешту майна автомобіля «Ауді», який належить ОСОБА_6 матері обвинуваченого.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками, клопотання про скасування арешту майна, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт не відповідає положенням КПК України, а клопотання про скасування арешту майна відповідно підлягає залишенню без розгляду по суті, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити: 1) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та 3) формулювання обвинувачення.

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов`язкового відображення в обвинувальному акті трьох складників:

1) фактичних обставин кримінального правопорушення;

2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується термін «формула обвинувачення»);

3) формулювання самого обвинувачення.

Дотримання цих положень ст. 291 КПК України слідчим, прокурором, дає можливість суду, відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи виправданою або винуватою, в мотивувальній частині вироку зазначити формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті має відповідати вимогам п. 2 ч. 3 ст. 374, ст. 475 КПК України та, крім зазначених цими нормами закону обставин, містити дані про всі елементи складу злочину (суб`єкт, об`єкт, суб`єктивну і об`єктивну сторони), а також описувати конкретні обставини справи і дії підозрюваного (обвинуваченого).

При викладенні фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення необхідно в певних випадках посилання, на фактичні обставини, які є доказами обвинувачення, отримані в ході досудового розслідування. Обсяг цієї частини обвинувального акта порівняно з формулюванням обвинувачення у будь-якому випадку є більшим.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення. Але правова кваліфікація не є формулюванням обвинувачення, що слідує з п.5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.

Формулювання обвинувачення в обвинувальному акті також має відповідати вимогам п. 2 ч. 3 ст. 374, ст. 475 КПК України та містити дані про місце, час та спосіб вчинення злочину, форми вини особи, мотиви вчинення кримінального правопорушення, відображати всі істотні обставини злочину і посилання на ознаки злочину, передбачені диспозицією частини статті (статтею) КК України, за якою особі висунуто обвинувачення.

Відсутність відповідних нормативних критеріїв призводить до змішування понять «виклад фактичних обставин кримінального правопорушення» та «формулювання обвинувачення».

Головна відмінність формулювання обвинувачення від викладення фактичних обставин кримінального правопорушення полягає у тому, що формулювання обвинувачення є свого роду висновком щодо дій особи, і хоча його текст не може суттєво відрізнятися від змісту повідомленої особі підозри, але й воно не повинно дублювати пред`явленої підозри та викладення фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті.

Але, в даному обвинувальному акті відсутнє формулювання самого обвинувачення, а викладено лише фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими під час досудового розслідування, про що свідчить при викладені тексту на арк. 2, 3зв обвинувального акту у кримінальному провадженні словосполучення «Досудовим розслідуванням встановлено», а перед цим словосполученням текст містить посилання на повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та в подальшому про «зміну раніше повідомленої підозри».

У рішенні від 09.10.2008 р. ЄСПЛ, прийнятому у справі «Абрамян проти Росії», зазначено: що положення пп. «а» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.

Тому суд вважає важливим також виклад формулювання обвинувачення, яке висувається обвинуваченому, бо його відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження у суді обставин вчиненого кримінального правопорушення, його правової кваліфікації та відповідно для реалізації права на захист обвинуваченим.

При цьому, зміна обвинувачення прокурором у суді, згідно з ч.1 ст.338 КПК України, може відбуватися лише в разі, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, а не з метою усунення недоліків, можливих помилок обвинувального акта, в даному випадку викладення формулювання висунутого обвинувачення, правової кваліфікації фабули.

Тому вказані недоліки не можуть бути усунуті під час судового розгляду, а відповідно судовий розгляд кримінального провадження за кримінальним правопорушенням не може бути призначений.

Згідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, в тому числі рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає положенням цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування, що є відповідно невід`ємною обов`язковою частиною обвинувального акту.

Таким чином, невідповідність реєстру матеріалів вимогам закону, також тягне за собою невідповідність обвинувального акту ст. 291 КПК України.

Так, реєстр матеріалів досудового розслідування, як процесуальний документ фіксування кримінального провадження є інформаційним додатком до обвинувального акту, який містить відомості про рух утворення доказової бази обвинувачення, засоби одержання доказової інформації та забезпечення кримінального провадження.

Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити повний опис усіх без виключення дій і прийнятих процесуальних рішень під час досудового розслідування.

У порушення вимог ст. 109 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування не повно та неконкретно відображає всі процесуальні дії, проведені під час досудового розслідування, а також не містить ряду інформації, пов`язаної з цими діями.

Всупереч п. 2 ч. 2 ст. 109 КПК України, в реєстрі матеріалів досудового розслідування у розділі І «Проведенні в ході досудового розслідування процесуальні дії», слідчим не зазначено:

- час проведення дії за № 93, яка іменується «Протокол про результати проведення НСРД установлення місцезнаходження радіообладнання», що також не відповідає найменуванню розділу, як і дії за № № 6, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 34, 58, 59, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 75, 78, 82, 87, 88, 104 що замість дії іменуються назвою форми фіксування процесуальної дії (ст. ст. 103, 104 КПК України).

У розділі ІІ «Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення», відсутні відомості про складання обвинувального акту, який, згідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, також є процесуальним рішенням.

У розділі ІІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані в ході досудового розслідування» не зазначено про вжиття таких заходів, як тимчасовий доступ до речей і документів, про проведення яких зазначалося в розділі І реєстру, що можливі лише за рішенням слідчого судді у формі ухвали.

Враховуючи викладене та те, що на думку суду вирішення по суті клопотання про зняття арешту майна є неможливим без дослідження в стадії саме «Судового розгляду», відповідно до глави 28 КПК України, доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження, так як наданих до клопотання адвокатами документів, як і матеріалів самого обвинувального акту та реєстру до нього, недостатньо для прийняття обґрунтованого та відповідно законного рішення за клопотанням, суд залишає без розгляду вказане клопотання.

Крім цього, суд вважає за необхідне зауважити на недотримання слідчим і прокурором положень «Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України», а саме на те, що том № 1 наданих матеріалів досудового розслідування містить аж 268 аркуші, а том № 3 253 арк., при тому, що відповідно до п. 11.3.2 вказаної інструкції «справа не повинна перевищувати 250 аркушів».

На підставі викладеного, керуючись ст. 314 ч.3п.3 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Обвинувальний актз додаткамипо кримінальномупровадженню №12023041760000725за обвинуваченням ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні за його обвинуваченням за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 263 ч. 1, 307 ч. 3, 309 ч. 1, 311 ч. 1, 311 ч. 3, 317 ч. 1 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.09.2023 р. - повернути прокурору Криворізької північної окружної прокуратури.

Клопотання адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 про скасування арешту майна залишити без розгляду по суті.

Оголошення повного тексту ухвали провести 26.08.2024 р. після 11-00 в залі № 4 Тернівського районного суду м. Кривого Рогу.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, протягом семи днів з дня оголошення її резолютивної частини.

Повний текст ухвали проголошено 27 серпня 2024 р..

Суддя: