Ухвала

від 14.11.2024 по справі 215/7886/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3028/24 Справа № 215/7886/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року м.Кривий Ріг

колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарісудового засідання ОСОБА_5 ,

за участю

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кривому Розі апеляційну скаргу прокурора Криворізької північної окружної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 21 серпня 2024 року, якою повернуто обвинувальний акт у кримінальному провадженні№12023041760000725 за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.307, ч.1 ст.309, ч.1 ст.311, ч.3 ст.311, ч.1 ст.317 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

ухвалою Тернівського районного суду м.Кривий Ріг від 21серпня 2024року обвинувальний акт з додатками по кримінальному провадженню № 12023041760000725 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.307, ч.1 ст.309, ч.1 ст.311, ч.3 ст.311, ч.1 ст.317 КК України, повернуто прокурору Криворізької північної окружної прокуратури; клопотання адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в інтересах власника майна ОСОБА_11 про скасування арешту майна залишено без розгляду по суті.

Вказану ухвалу, суд першої інстанції мотивував тим, щов даному обвинувальному акті відсутнє формулювання самого обвинувачення, а викладено лише фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими під час досудового розслідування, про що свідчить при викладені тексту на арк. 2, 3зв обвинувального акту у кримінальному провадженні словосполучення «Досудовим розслідуванням встановлено», а перед цим словосполученням текст містить посилання на повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та в подальшому про «зміну раніше повідомленої підозри».

Крім того, місцевим судом зазначено всупереч п.2 ч.2 ст.109 КПК України, в реєстрі матеріалів досудового розслідування у розділі І «Проведенні в ході досудового розслідування процесуальні дії», слідчим не зазначено: час проведення дії за № 93, яка іменується «Протокол про результати проведення НСРД установлення місцезнаходження радіообладнання», що також не відповідає найменуванню розділу, як і дії за № № 6, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 34, 58, 59, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 75, 78, 82, 87, 88, 104 що замість дії іменуються назвою форми фіксування процесуальної дії (ст. ст. 103, 104 КПК України).

У розділі ІІ «Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення», відсутні відомості про складання обвинувального акту, який, згідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, також є процесуальним рішенням.

У розділі ІІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані в ході досудового розслідування» не зазначено про вжиття таких заходів, як тимчасовий доступ до речей і документів, про проведення яких зазначалося в розділі І реєстру, що можливі лише за рішенням слідчого судді у формі ухвали.

Крім цього, місцевий суд зауважив на недотриманні слідчим і прокурором положень «Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України», а саме на те, що том № 1 наданих матеріалів досудового розслідування містить аж 268 аркуші, а том № 3 253 арк., при тому, що відповідно до п. 11.3.2 вказаної інструкції «справа не повинна перевищувати 250 аркушів».

На зазначене судове рішення, в частині повернення обвинувального акту, прокурором подана апеляційна скарга.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити обвинувальний акт на новий судовий розгляд у іншому складі суду.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що обставини суду, які зазначені в оскаржуваному рішенні не відповідають дійсності, оскільки в обвинувальному акті чітко зазначено час, місце, спосіб, мотив та інші обставини, встановлені під час досудового розслідування. Після зазначення фактичних обставин кожного кримінального правопорушення в обвинувальному акті чітко сформульовано правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність по кожному епізоду злочинної діяльності. Після цього, в обвинувальному акті зазначено формулювання обвинувачення.

Звертає увагу, що фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Зазначає, що місцевий суд вийшов за межі підготовчого судового засідання, оскільки під час винесення ухвали на підставі ст. 314 КПК України вже почав трактувати вимоги ст. 338 КПК України.

Наголошує, що місцевим судом в ухвалі суду від 21.08.2024 року зроблено посилання на ст. 374, 475 КПК України, з приводу того, що обвинувальний акт не відповідає вимогам вказаних статей. Однак нормами КПК України передбачено, що обвинувальний акт повинен відповідати лише вимогам ст. 291 КПК України та дані вимоги під час обвинувального акту дотримані.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_6 , яка просила задовольнити апеляційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Частинами 3 та 4 ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:

1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;

2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу;

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Ухвала про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Перелік відомостей, які обов`язково має містити обвинувальний акт, зазначено в ч. 2 ст. 291 КПК України.

Згідно ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

За приписами п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт, поряд з іншим, має містити виклад обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до висновків, які містяться у Постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року, суду належить проаналізувати точний зміст положеньпункту 5 частини другої статті 291 КПК, а також норм, що формують інститут обвинувачення у чинному кримінальному процесуальному законодавстві.

Згідно з зазначеною нормою цього закону обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналіз юридичної складової цієї норми свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:

1) фактичних обставин кримінального правопорушення;

2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва "формула обвинувачення");

3) формулювання обвинувачення.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Практика Європейського суду з прав людини (даліЄвропейський суд) орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в обвинувальному акті повно, змістовно та послідовно викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, а також викладено текст диспозицій кримінально-правових норм, правопорушень які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_8 , а саме формулювання обвинувачення, що в повному обсязі дозволяє стороні захисту зрозуміти суть пред`явленого обвинувачення та можливість роз`яснення суті пред`явленого обвинувачення судом.

Важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення)це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Колегія суддів звертає увагу, що попри викладення в обвинувальному акті формулювання обвинувачення лише у виді диспозицій відповідних статей Кримінального Кодексу України та не розписано обставин цих кримінальних правопорушень інкримінованих ОСОБА_8 , вимоги закону щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації дотримано, оскільки обставини, які, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) викладено чітко і конкретно. При цьому фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Зважаючи на наведене, місцевий суд формально послався на недотримання вимог пункту 5 частини другої статті 291 КПК України, що не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді, а тому рішення місцевого суду є необґрунтованим та незаконним.

Крім того, посилання місцевого суду на порушення складання реєстру матеріалів досудового розслідування, не є підставою для повернення обвинувального акту.

Так, частиною 2 ст. 291 КПК України встановлено конкретний перелік відомостей, які мають бути зазначені в обвинувальному акті, а в частині 4 статті перераховано документи, що додаються до нього, зокрема: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування і реєстру матеріалів досудового розслідування; 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження.

Тобто, положеннями ст. 291 КПК України законодавець встановив процесуальний порядок оформлення обвинувального акту у кримінальному провадженні, ряд відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, а також чітко визначив ті процесуальні документи, що в обов`язковому порядку додаються органом досудового розслідування до обвинувального акту.

Пунктом третім частини четвертої статті 291 КПК України передбачено, що до обвинувального акту додається розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування.

До обвинувального акту стосовно ОСОБА_8 , відповідно до перелічених вимог додані всі документи, встановлені ч.4 ст.291 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування, розписка підозрюваного та його захисників про отримання копії обвинувального акта та опис документів.

Судова колегія зауважує, що встановлені місцевим судом недоліки обвинувального акту не впливають на сприйняття сутті висунутого обвинувачення та не перешкоджають призначенню кримінального провадження до судового розгляду.

Більш того, є надмірним формалізмом посилання місцевого суду на недотримання прокурором положень «Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України», щодо кількості аркушів томів матеріалів досудового розслідування, що жодним чином не впливає на прийняття обвинувального акту для розгляду.

Відповідно до положень ст.314 КПК України суд першої інстанції має право повернути обвинувальний акт лише у разі його невідповідності вимогам ст.291 КПК України.

Отже, суд першої інстанції має перевірити відповідність обвинувального акту на предмет його відповідності вимогам ст.291 КПК України, які є вичерпними.

Проте, недоліки, на які вказав місцевий суд в оскаржуваній ухвалі, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору у розумінні положень п.3 ч.3 ст.314 КПК України та не перешкоджають призначенню судового розгляду.

У зв`язку з вказаним апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 291,404,405,407, 409, 412, 418, 419, 474 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

апеляційну скаргу прокурора Криворізькоїпівнічної окружноїпрокуратури ОСОБА_7 - задовольнити.

Ухвалу Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 21 серпня 2024 року, якою повернуто обвинувальний акт у кримінальному провадженні№12023041760000725 за обвинуваченням ОСОБА_8 ,у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.307, ч.1 ст.309, ч.1 ст.311, ч.3 ст.311, ч.1 ст.317 КК України - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді