Постанова

від 28.08.2024 по справі 916/118/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/118/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Діброви Г.І.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг»

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024, суддя суду першої інстанції Щавинська Ю.М., м. Одеса, повний текст рішення складено 12.06.2024

по справі №916/118/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг»

до відповідача: Комунального підприємства «Олешківська багатопрофільна лікарня» Олешківської міської ради

про стягнення 64 756,79 грн,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

08.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Олешківська багатопрофільна лікарня» Олешківської міської ради, в якій просило суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 44 903,14 грн, пеню у сумі 9 169,53 грн, три проценти річних у сумі 1 775,39 грн, інфляційні втрати у сумі 8 908,73 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач здійснював оплату за переданий природний газ несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови п. 5.1 договору, з огляду на що сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем складає 44 903,14 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства «Олешківська багатопрофільна лікарня» Олешківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» основний борг у сумі 44 903,14 грн, пеню у сумі 4 000,00 грн, 3% річних у сумі 1 775,39 грн, інфляційні втрати у сумі 8 908,73 грн, судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Приймаючи рішення в частині стягнення основного боргу, суд першої інстанції зазначив, що Комунальне підприємство "Олешківська Багатопрофільна Лікарня" Олешківської Міської Ради лише частково здійснило оплату за поставлений природний газ, доказів оплати залишку заборгованості на суму 44 903,14 грн матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції вказав, що ним було встановлено обставини несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов`язання, що свідчить про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, а додані позивачем до позовної заяви розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є вірними в частині нарахованих сум, тому вимоги в частині стягнення з відповідача 3% у сумі 1 775,39 грн та інфляційних втрат у сумі 8 908,73 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції також вказав, що доданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені, яка складає 9 169,53 грн, є вірним. В той же час, суд першої інстанції, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені до 4 000,00 грн.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 по справі №916/118/24.

Позивач зазначає, що обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка допустила правопорушення (порушення Договору, Відповідача).

Апелянт вказує, що у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань. Таким чином, висновок суду про те, що в матеріалах справи відсутні докази спричинення збитків Позивачу, є таким, що протирічить вищевикладеній позиції Верховного Суду у т.ч. через відсутність, обов`язку у кредитора (постраждалої сторони) доводити розмір його втрат, тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання, презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.

Апелянт зазначає, що заявлена сума пені не є надмірно великою до боргу Відповідача, враховуючи процентне співвідношення виконання зобов`язання (лише 10,42% від вартості природного газу, поставленого протягом дії Договору).

Позивач також вказав, що відповідач взагалі не надав жодного доказу на підтвердження свого майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках, фінансову та балансову звітність тощо.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 по справі №916/118/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 5 169,53 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» щодо стягнення пені в розмірі 5 169,53 грн - задовольнити.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства «Олешківська багатопрофільна лікарня» Олешківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 по справі №916/118/24.

Відповідач вказав, що Комунальне підприємство «Олешківська багатопрофільна лікарня» Олешківської міської ради є закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним неприбутковим некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги.

Відповідач зазначив, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації з 24 лютого 2022 року відповідач опинився на тимчасово окупованій території та не отримує з березня 2022 року відповідного фінансування з місцевого бюджету, а Управлінням Державної казначейської служби України в Олешківському районі Херсонської області припинено проведення видатків на оплату комунальних послуг.

Відповідач звертає увагу на те, що він не бажав порушення зобов`язань за Договором, а ці порушення були зумовлені винятковими обставинами, тобто перебуванням підприємства на тимчасово окупованій території, припиненням фінансування як власником підприємства, так і НСЗУ, а також здійсненням контролю окупаційної влади за діяльністю підприємства.

Керуючись викладеним вище, відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 по справі №916/118/24 в частині стягнення пені в сумі 4 000,00 грн, 3% річних у сумі 1 775,39 грн та інфляційних втрат у сумі 8 908,73 грн та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» щодо стягнення основного боргу в сумі 44 903,14 грн.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/118/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2024.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/118/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 по справі №916/118/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/118/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/118/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 по справі №916/118/24; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 по справі №916/118/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 25.07.2024.

Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду № 392 від 26.08.2024, у зв`язку з перебування судді зі складу колегії суддів Таран С.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/118/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024 справу №916/118/24 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Поліщук Л.В., Діброва Г.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 прийнято справу №916/118/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Богатиря К.В., судді: Поліщук Л.В., Діброва Г.І.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 05.07.2024, якою відкрито апеляційне провадження у справі №916/118/24, була отримана в електронному кабінеті позивачем 05.07.2024, відповідачем 05.07.2024, що підтверджується довідками секретаря судового засідання.

Тобто учасники справи були повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом.

30.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Комунального Підприємства «Олешківська Багатопрофільна Лікарня» Олешківської Міської Ради було укладено договір № 20-1241/21-БО-Т постачання природного газу (а.с.68-78), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб.

Пунктом 2.1. договору сторони визначили замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з 01.11.2021 по грудень 2022 року (включно), в кількості 20.5 тис.куб.метрів.

Згідно з п. 2.2 договору споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1 цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених пунктом 1.2 цього договору.

Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача.

Згідно п.2.3 договору підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Відповідно до п.3.1. договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Згідно з п.3.2. договору постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Пунктом 3.3. договору визначено, що постачання (включення споживача до реєстру споживачів постачальника) та використання (відбір) природного газу за цим договором здійснюється за умови виконання споживачем вимог пункту 5.1 цього договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ та відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу.

Відповідно до п.3.5. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п.4.1. договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м. газу без ПДВ 13 658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1.10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1000 куб. м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16 554,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Згідно з п. 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 13.1 договору визначено, що даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині постачання газу до 31 грудня 2022 року включно, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.

Даний договір підписано та скріплено печатками обох сторін.

В матеріалах справи міститься адвокатський запит позивача до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» щодо надання інформації з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів Комунальним Підприємством «Олешківська Багатопрофільна Лікарня» Олешківської Міської Ради (ЕКС-код 36XS00002042B00K) природного газу з ресурсу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (EIC-код 56X930000010610X) за період з 30.11.2021 по 31.12.2022 (а.с.33-36).

Листом від 26.12.2023 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (а.с.14-16) повідомив, що обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS00002042В00К за періоди з 10.12.2021 по 31.12.2022, внесений в алокацію постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-код 56Х930000010610Х), та становить:

- з 10.12.2021 по 31.12.2021 1 671,44 м3;

- з 01.01.2022 пo 31.01.2022 - 2 060,17 м3;

- з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 1 291,82 м3;

- з 01.03.2022 по 31.03.2022 - 254,57 м3;

- з 01.04.2022 по 30.04.2022 - 17,10 м3;

- з 01.05.2022 по 31.05.2022 - 17,67 м3;

- з 01.06.2022 по 30.06.2022 - 0,00 м3;

- з 01.07.2022 по 31.07.2022 - 0,00 м3;

- з 01.08.2022 по 31.08.2022 - 0,00 м3;

- з 01.09.2022 по 30.09.2022 - 0,00 м3;

- з 01.10.2022 по 31.10.2022 - 0,00 м3;

- з 01.11.2022 по 30.11.2022 - 0,00 м3;

- з 01.12.2022 по 31.12.2022 - 0,00 м3.

Крім того, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» повідомило, що споживач з ЕІС-кодом 56XS00002042В00K у період з 30.11.2021 по 09.12.2021 був зареєстрований в Реєстрі споживачів за іншим постачальником.

Відповідно інформації щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00002042В00К (а.с.17-31), у період з 10.12.2021 по 31.12.2021 споживачем було спожито 1 671,44 м3 природного газу, з 01.01.2022 по 31.01.2022 було спожито 2 060,17 м3, з 01.02.2022 по 28.02.2022 було спожито 1 291,82 м3, з 01.03.2022 по 31.03.2022 було спожито 254,57 м3, з 01.04.2022 по 30.04.2022 було спожито 17,10 м3 та з 01.05.2022 по 31.05.2022 було спожито 17,67 м3.

В матеріалах справи наявні акти приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 на суму 27 669,02 грн, від 31.01.2022 на суму 34 104,05 грн, від 28.02.2022 на суму 21 384,78 грн, від 31.03.2022 на суму 4 214,15 грн та коригуючий акт до нього від 25.04.2022, за яким коригування становило 3,79 грн, сума з урахуванням коригування 4 210,36 грн, а також акти від 30.04.2022 на суму 282,82 грн та від 31.05.2022 на суму 292,50 грн (а.с.54-60). Загальна сума поставленого природного газу становить 87 943,53 грн.

Матеріали справи містять докази направлення актів на електронну адресу відповідача (а.с.61-65).

В матеріалах справи наявний лист АТ «Ощадбанк» від 18.08.2023, у якому останній повідомив, що відповідач у період з 30.11.2021 до 31.07.2023 здійснив перерахування коштів на користь позивача (а.с.38-46).

Відповідно до інформації про надходження коштів у період з 30.11.2021 до 31.07.2023, відповідач 30.12.2021 здійснив оплату за договором у сумі 43 040,39 грн (а.с.47).

Як вбачається з розрахунку суми боргу, наданого позивачем, сума залишку заборгованості 44 903,14 грн (а.с.49). Відповідач не заперечує обставини наявності у нього простроченої заборгованості з оплати поставленого природного газу.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У даному випадку, рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 по справі №916/118/24 оскаржується позивачем виключно в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 5 169,53 грн.

Таким чином, рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 по справі №916/118/24 переглядається в апеляційному порядку виключно в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 5 169,53 грн.

Колегія суддів не переглядає оскаржуване рішення в частині задоволення позивних вимог про стягнення основного боргу у сумі 44 903,14 грн, пені у сумі 4 000,00 грн, 3% річних у сумі 1 775,39 грн, інфляційних втрат у сумі 8 908,73 грн, оскільки в апеляційній скарзі позивачем (апелянтом) таких вимог не заявлялося.

Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про необхідність скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у сумі 4 000,00 грн, 3% річних у сумі 1 775,39 грн, інфляційних втрат у сумі 8 908,73 грн, адже відповідач дане рішення в цій частині не оскаржує, тому у колегії суддів відсутнє право для його перегляду в частині даних вимог.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було встановлено судом, відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Комунальним Підприємством «Олешківська Багатопрофільна Лікарня» (споживач), виникли на підставі укладеного між ними Договору № 20-1241/21-БО-Т постачання природного газу від 30.11.2021.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Колегією суддів було встановлено, що позивачем виконано належним чином взяті на себе обов`язки за Договором та поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 87 943,53 грн. Відповідач підтверджує дані обставини.

В той же час, як було встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи та підтверджується самим відповідачем, в порушення умов договору та чинного законодавства відповідачем оплата здійснена частково на суму 43 040,39 грн, тобто розмір несплаченої основної заборгованості складає 44 903,14 грн грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з п. 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів перевірила наданий позивачем розрахунок пені та вважає його правильним та обґрунтованим. Таким чином, сума пені становить 9 169,53 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак це повинно здійснюватися з дотриманням не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Правовий аналіз названих статей ЦК і ГК свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Судова практика щодо застосування норм ГК України та ЦК України в частині зменшення неустойки наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що порушення виконання КП "Олешківська багатопрофільна лікарня" Олешківської міської ради зобов`язань за договором мало місце під час дії в України воєнного стану внаслідок збройної агресії Російської Федерації, а також те, що згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, Олешківська міська територіальна громада з 24.02.2022 є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України, що в свою чергу не могло не вплинути на діяльність міської ради та, відповідно, можливість вчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

В свою чергу, ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі, апелянт не навів будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

В свою чергу стягнення інфляційних втрат та 3% річних компенсують негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.

При цьому суд також бере до уваги, що пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру кредитор не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Таким чином, беручи всі наведені вище обставини щодо відсутності вини відповідача у несвоєчасному погашенні боргу, відсутність понесення збитків позивачем, враховуючи принцип збалансованості інтересів сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, можливе зменшення розміру нарахованої пені до 4 000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 по справі №916/118/24 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 по справі №916/118/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 по справі №916/118/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 по справі №916/118/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.

Постанову складено та підписано 28.08.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

Г.І. Діброва