Постанова

від 28.08.2024 по справі 916/5198/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/5198/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Діброви Г.І.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма Ойл»

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2024, суддя суду першої інстанції Цісельський О.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 13.06.2024

по справі №916/5198/23

за позовом: Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма Ойл»

про стягнення 18 699,48 грн,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

28.11.2023 Комунальна установа «Одесреклама» Одеської міської ради звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма Ойл», в якій просила суд стягнути з відповідача на його користь збитки у вигляді витрат на зберігання демонтованого рекламного засобу в сумі 18 699,48 грн.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на неправомірне розміщення відповідачем рекламної конструкції після закінчення строку дії переоформленого дозволу та демонтажу рекламних конструкцій, що призвели до збитків позивача у вигляді витрат зберігання рекламного засобу.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма Ойл» на користь Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради збитки у вигляді витрат на зберігання демонтованого рекламного засобу в розмірі 18 699,48 грн та витрати на оплату судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять докази наявності в діях ТОВ «Плазма Ойл» усіх складових цивільного правопорушення (вини, протиправна поведінка, шкода та причинний зв`язок), необхідних для застосування такої мірі відповідальності, як стягнення збитків.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши розрахунки суми заявлених до стягнення збитків у вигляді витрат на зберігання демонтованого рекламного засобу, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених позовних вимог Комунальною установою «Одесреклама» Одеської міської ради про стягнення з відповідача 18699,48 грн збитків у вигляді витрат на зберігання демонтованого рекламного засобу відповідача.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма Ойл» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 по справі №916/5198/23.

Відповідач вказує, що відповідно до п. 13.8., 13.10. Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, зберігання демонтованих рекламних засобів забезпечує КУ "Одесреклама" Одеської міської ради, однак не більше терміну зберігання, встановленого цими Правилами. Пункт 13.10 Правил, відповідно до якого демонтовані тимчасові, а також стаціонарні рекламні засоби з площею носія до 2 кв. м, рекламні засоби будь-якого формату, виконані з тканини або іншого подібного матеріалу, зберігаються комунальним підприємством протягом 3 місяців, а всі інші рекламні засоби - не більше 6 місяців з дати проведення демонтажу. Подальше розпорядження рекламними засобами, термін зберігання яких сплинув, здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

Апелянт вказав, що на підставі пунктів 13.8, 13.10 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, затверджених Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 № 434, у позивача відсутні підстави для стягнення збитків більше ніж за 6 місяці зберігання з дати проведення демонтажу. Отже, задоволення судом першої інстанції вимоги позивача про стягнення збитків за зберігання рекламної конструкції за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 року, тобто за два повні роки, є незаконним та протиправним.

Крім того, апелянт вказав, що збитки за зберігання рекламної конструкції за січень 2022 року судами було стягнуто двічі: і оскаржуваним судовим рішенням, і судовим рішенням у справі № 916/1920/22, яке ТОВ «Плазма Ойл» виконало належним чином.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 та відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ «Плазма Ойл».

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма Ойл» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 по справі №916/5198/23.

Позивач вказав, що посилання апелянта на подвійне стягнення коштів за зберігання у січні 2022 року не відповідає дійсності, оскільки предметом позову у справі № 916/5198/23 є стягнення з відповідача збитків, пов`язаних із зберіганням рекламної конструкції відповідача у період з 01.02.2022 року по 31.12.2023 року.

Позивач зазначив, що обґрунтовуючи свої заперечення на рішення суду апелянт посилається на редакцію Правил № 434, що втратили чинність у 2019 році. Відповідно до чинної редакції пунктів 13.8, 13.10 Правил №434, які діють у редакції рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.07.2019 № 278. не передбачено обмежень терміну зберігання демонтованого рекламного засобу.

Враховуючи зазначене вище, апеляційна скарга ТОВ «Плазма Ойл» є необґрунтованою, безпідставною та підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 13 червня 2024 року у справі № 916/5198/23 без змін.

Позивач вказав, що подана апеляційна скарга по справі № 916/5198/23 не містить належних доказів та документів, що підтверджують повноваження Горобця В.В. звертатися в інтересах ТОВ «Плазма Ойл» до суду та підписувати апеляційну скаргу.

Керуючись викладеним вище, позивач просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма Ойл» без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 13 червня 2024 року у справі №916/5198/23 без змін.

Короткий зміст відповіді на відзив на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма Ойл» надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Апелянт вказав, що твердження позивача про те, що чинною редакцією Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі №434 не передбачено обмеження строків зберігання демонтованого рекламного засобу не відповідають дійсності, оскільки пунктом 13.10 прямо передбачено, що «демонтовані рекламні засоби підлягають утилізації після публікації відповідного повідомлення на офіційному сайті Одеської міської ради, якщо: 1) після закінчення річного терміну зберігання примусово демонтованих рекламних засобів їх власники не звернулись за їх поверненням або не надали документів, які підтверджують право власності (інше майнове право) на демонтований рекламний засіб.» Отже, з цієї норми вбачається, що граничний термін зберігання демонтованих засобів складає 1 (один) рік, після чого вони повинні бути утилізовані комунальною установою «Одесреклама».

Відповідач вказав, що зберігання демонтованих конструкцій на строк, що перевищує один рік, є незаконним, та відповідно на підставі пунктів 13.10 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, затверджених Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 № 434, стягнення з позивача збитків за зберігання цих конструкцій на строк, що перевищує один рік з моменту проведення демонтажу, є також незаконним. Отже, задоволення судом першої інстанції вимоги позивача про стягнення збитків за зберігання рекламної конструкції за період з 01.02.2022 по 31.12.2023, тобто за два повні роки, є незаконним та протиправним.

Короткий зміст заперечень на відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради надійшли заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Позивач вказує, що п.13.10. Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі №434 чітко визначено, що утилізації підлягають рекламні засоби, власники яких або не зверталися за поверненням або не надали документів, які підтверджують право власності. Тобто це стосується рекламних засобів, які не потрібні власникам або власники яких невідомі. Однак, ТОВ «Плазма Ойл» вживав заходів для повернення рекламних конструкцій, але не отримав їх через несплату у добровільному порядку коштів за демонтаж, сплачував частково за зберігання конструкцій, надавав документи про право власності, КУ «Одесреклама» було відомо на підставі дозволу та документів на конструкцію, що власником їх є ТОВ «Плазма Ойл».

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/5198/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма Ойл» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 по справі №916/5198/23; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма Ойл» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 по справі №916/5198/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 25.07.2024; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/5198/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду № 390 від 26.08.2024, у зв`язку з перебування судді зі складу колегії суддів Таран С.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/5198/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024 справу №916/5198/23 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Поліщук Л.В., Діброва Г.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 прийнято справу №916/5198/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма Ойл» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Богатиря К.В., судді: Поліщук Л.В., Діброва Г.І.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 05.07.2024, якою відкрито апеляційне провадження у справі №916/5198/23, була отримана в електронному кабінеті позивачем 05.07.2024, відповідачем 05.07.2024.

Тобто учасники справи були повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом.

22.09.2021 на підставі акту фіксації від 19.07.2021 № 5194 та виданого Управлінням реклами Одеської міської ради відповідачу припису № 4965 від 26.07.2021, була демонтована позивачем стаціонарна конструкція, розміром 3м х 6м, за адресою: вул. Дачна/пров. Дачний, яка належить ТОВ «Плазма Ойл», про що складений відповідний акт проведення демонтажу № 1035 від 22.09.2021.

22.09.2021 між позивачем та ТОВ «Колгоспний Двір» підписаний акт прийому-передачі рекламної конструкції на зберігання, з якого вбачається, що у відповідності до умов договору оренди № АР-1/21 від 02.02.2021, КУ «Одесреклама» передала, а ТОВ «Колгоспний Двір» прийняло на зберігання рекламний засіб - стаціонарна конструкція розміром 3м х 6м х 1 сторону у кількості 1 шт, яка належить ТОВ «Плазма Ойл». Демонтований рекламний засіб знаходиться у незадовільному стані.

04.07.2023 КУ «Одесреклама» звернулась до ТОВ «Плазма Ойл» з листом № 597/01-27, яким, серед іншого, повідомила відповідача, що станом на 03.07.2023 ним не було вжито жодних заходів, спрямованих на повернення належного йому демонтованого рекламного засобу, у зв`язку з чим за період з 01.02.2022 по 03.07.2023 відповідач має сплатити до бюджету Одеської міської територіальної громади витрати, пов`язані зі зберіганням рекламного засобу у сумі 13986,00 грн. Окрім того, позивач наголосив відповідачу про необхідність прибуття протягом 5 робочих днів до КУ «Одесреклама» для здійснення відповідних заходів щодо повернення демонтованих рекламних засобів.

Даний лист був направлений на адресу відповідача належним чином та отриманий останнім 17.07.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

На підтвердження обставини понесення збитків у заявленій до стягнення сумі позивач до матеріалів справи долучив укладені між ТОВ «Колгоспний Двір» (орендодавець) та КУ «Одесреклама» Одеської міської ради (орендар) договори оренди № АР1-22 від 04.02.2022 та № АР2-23 від 10.02.2023, згідно п. 1.1. яких орендодавець зобов`язався передати орендареві в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 310,00 кв.м., що розташовані за адресою: 67632, Одеська обл., Біляївський район, село Латівка, вул. Світла, будинок 3-Б, на строк та згідно умов договору. Передача приміщення в оренду та повернення приміщення з оренди здійснюється сторонами на підставі Акту прийому-передачі.

Умовами п.п. 3.1., 3.3. вказаних договорів встановлено, що орендар за користування орендованим приміщенням сплачує орендну плату, розмір якої на місяць становить 14117,50 грн з урахуванням ПДВ у розмірі 2352,92 грн до 10 числа поточного місяця за розрахунковий місяць, в якому орендарю надані послуги щодо оренди. Орендна плата сплачується на підставі актів здачі-прийняття робіт наданих послуг у безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця.

За умовами п.п. 8.1., 8.2. договору № АР1-22 від 04.02.2022, він вступає в дію з дати його підписання уповноваженим представниками обох сторін і діє до 30 червня 2022 року. Відповідно до ч. 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами з 01.01.2022.

В свою чергу, п.п. п.п. 8.1., 8.2. договору № АР2-23 від 10.02.2023 передбачено, що він вступає в дію з дати його підписання уповноваженим представниками обох сторін і діє до 13 березня 2023 року. Відповідно до ч. 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами з 01.01.2023.

З актів прийому-передачі від 04.02.2022 та від 10.02.2023, що є додатками до договорів оренди № АР1-22 від 04.02.2022 та № АР2-23 від 10.02.2023 відповідно, вбачається, що ТОВ «Колгоспний Двір» передало, а КУ «Одесреклама» Одеської міської ради прийняла нежитлові приміщення загальною площею 310,00 кв.м., що розташовані за адресою: 67632, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Латівка, вул. Світла, буд. 3-Б.

Додатковою угодою № 1 від 24.06.2022 до договору № АР1-22 від 04.02.2022 сторони внесли зміни в частині розміру орендної плати та продовжили строк дії договору до 31.12.2022.

В подальшому, між ТОВ «Колгоспний Двір» та КУ «Одесреклама» Одеської міської ради 06.03.2023 було укладено додаткову угоду № 1 до договору № АР2-23 від 10.02.2023, якою сторони погодили розмір орендної плати в сумі 3119,49 грн з урахуванням ПДВ та продовжили строк дії договору до 31.12.2023, а також підписали акт прийому-передачі вищевказаних нежитлових приміщень, але загальною площею 68,5 кв.м.

01.09.2023 сторони підписали додаткову угоду № 2 до договору № АР2-23 від 10.02.2023, якою визначили, що орендар за користування орендованим приміщенням сплачує орендну плату, розмір якої на місяць становить 4104,73 грн з урахуванням ПДВ.

Матеріали справи містять складені між позивачем та ТОВ «Колгоспний Двір» акти приймання-здачі робіт (надання послуг) з оренди приміщень у період з лютого 2022 року по жовтень 2023 включно, а також докази оплати позивачем вартості послуг оренди за відповідними актами.

У провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/1920/22 за позовом Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма Ойл» про стягнення збитків у виді витрат за вимушене проведення демонтажу протиправно розміщеного рекламного засобу у сумі 9500,00 грн та збитків у вигляді витрат на зберігання демонтованого рекламного засобу в сумі 3564,00 грн, у зв`язку з неправомірним розміщенням відповідачем рекламної конструкції після закінчення строку дії переоформленого дозволу та невиконанням припису щодо демонтажу рекламних конструкцій.

Рішенням від 03.11.2022 у справі № 916/1920/22, яке набрало законної сили 29.11.2022, позов Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма Ойл» на користь позивача збитки у виді витрат на проведення монтажу рекламного засобу в сумі 9500,00 грн та збитки у виді витрат на зберігання демонтованого рекламного засобу в сумі 3564,00 грн.

В ході розгляду справи № 916/1920/22 господарський суд встановив, що відповідач на підставі виданого Управлінням реклами Одеської міської ради дозволу від 24.09.2015 № 4359-В1/М/С-л здійснював розміщення зовнішньої реклами на стаціонарній рекламній конструкції, розміром 3м х 6м х 1ст., за адресою: вул. Дачна/Дачний пров., м. Одеса. Вказаний дозвіл був виданий на строк до 24.09.2020, проте, з урахуванням положень Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, затверджених рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 № 434, після 24.09.2020 відповідачем розміщення зовнішньої реклами здійснювалось за відсутності правових підстав.

Окрім того, даним рішенням було встановлено, що відповідач, всупереч положень Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, не здійснив власними силами демонтаж своєї рекламної конструкції, у зв`язку з чим ці дії був вимушений здійснити позивач на підставі відповідного направлення та відповідно до вимог Правил, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем в межах справи № 916/1920/22 було доведено, а відповідачем не спростовано наявності в його діях усіх елементів складу цивільного правопорушення, які призвели до понесення позивачем збитків, пов`язаних зі зберіганням рекламної конструкції відповідача у період з вересня 2021 року по січень 2022 включно.

До матеріалів даної справи позивач надав складені калькуляції собівартості зберігання демонтованих рекламних конструкцій загалом з 01.01.2022 по 31.12.2023, відповідно до яких вартість оренди 1 дня зберігання 1 кв.м. приміщення з 01.01.2022 до 31.08.2023 становить 1,50 грн, а з 01.09.2023 по 31.12.2023 1,97 грн.

Розрахунок вартості зберігання за вищевказаний період позивачем здійснено виходячи з загального розміру оренди та загальної площі приміщення, помноживши вартість зберігання 1 кв.м. рекламного засобу на його площу та на кількість днів його зберігання.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям у скасованій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази та наведені позивачем обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, згідно з частини другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Велика Палата Верховного суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17 визначила, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (ч.ч.1, 3, 4 ст.225 ГК України).

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

Породжуючи настання цивільних прав та обов`язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування шкоди вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння шкоди. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою порушника та шкодою полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв`язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення шкоди як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності такої шкоди та обґрунтованості її розміру.

Як встановлено господарським судом в межах справи № 916/1920/22, КУ «Одесреклама» встановлено факт недотримання Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, що виражено в оформлені акту фіксації від 19.07.2021 та приписі від 26.07.2021, однак ТОВ «Плазма Ойл» як власником не здійснено демонтаж протиправно встановленого рекламного засобу розміром 3х6х1ст., за адресою: м. Одеса, вул. Дачна/пров. Дачний, у зв`язку із чим КУ «Одесреклама» було вимушене здійснити демонтаж протиправно розміщеного рекламного засобу та його зберігання, що підтверджено актом проведення демонтажу № 1035 від 22.09.2021, та складеним 22.09.2021 між ТОВ «Колгоспний Двір» та КУ «Одесреклама» актом прийому-передачі конструкції на зберігання. Наслідком чого стало понесення КУ «Одесреклама», зокрема, збитків у вигляді витрат на зберігання демонтованого рекламного засобу в період з вересня 2021 року по січень 2022 включно.

Обставини неналежного виконання ТОВ «Плазма Ойл» положень Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі та факт наявності в його діях усіх елементів складу цивільного правопорушення, які призвели до понесення позивачем збитків, були досліджені та встановлені в рішенні Господарського суду Одеської області від 0.11.2022 у справі № 916/1920/22, яке не було оскаржено сторонами в апеляційному порядку та набрало законної сили 29.11.2022.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16 преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов`язковість врахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Враховуючи тотожний склад сторін у даній справі та справі № 916/1920/22, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 у вказаній справі, що набрало законної сили, є преюдиційними для даної справи, встановленими та повторного доведення не потребують.

Також, в межах даної справи судом з`ясовано, що позивачем було укладено відповідні договори оренди, за умовами яких надавались послуги щодо оренди нежитлових приміщень для зберігання демонтованих рекламних конструкцій. Виходячи з розміру орендної плати та площі орендованого складу, позивачем було розраховано вартість одного дня зберігання 1 кв.м рекламної конструкції, яка у період з 01.01.2022 по 31.08.2022 склала 1,50 грн, а в період з 01.09.2023 по 31.12.2023 становить 1,97 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється. Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.

Типові Правила розміщення зовнішньої реклами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 (зі змінами), регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Згідно з п.3 Правил №2067 зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Справляння плати за видачу зазначених дозволів виконавчими органами сільських, селищних, міських рад забороняється.

Згідно з п. 5, 6 Типових правил для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). До повноважень робочого органу належать, зокрема: розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії; підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу (у тому числі погодження з органами та особами, зазначеними у пункті 16 цих Правил) чи про відмову у його наданні; видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради. Робочий орган здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 24 Типових правил виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 № 434 затверджено Правила розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі (далі Правила), які регламентують порядок надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами та процедуру їх переоформлення, зміни й анулювання, визначають вимоги до технічного стану, художньо-естетичного вигляду та порядку розміщення рекламних засобів, умови користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, що перебувають у комунальній власності, підстави та порядок здійснення демонтажу протиправно розміщених рекламних засобів, а також порядок здійснення контролю за дотриманням положень цих Правил. Дія цих Правил поширюється на всю територію міста Одеси, включаючи розташування рекламних засобів на будинках (будівлях) і спорудах, на відкритих майданчиках, на міських вулицях (дорогах), площах та інших територіях, у зелених зонах, на елементах вуличного обладнання, зовнішніх та внутрішніх поверхнях підземних переходів, інших об`єктах, розташованих на відкритій місцевості, незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування. Правила є обов`язковими до виконання всіма суб`єктами, що вступають у правовідносини з питань розміщення зовнішньої реклами у межах території міста Одеси.

Згідно з п.1.5 Правил № 434 робочий орган - управління реклами Одеської міської ради, уповноважене Одеською міською радою регулювати діяльність з розміщення зовнішньої реклами у межах міста Одеси; комунальна установа «Одесреклама» Одеської міської ради є уповноваженою особою власника місць розміщення рекламних засобів комунальної власності територіальної громади м. Одеси у сфері укладання договорів на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів.

За п. 3.1 Правил № 434 робочий орган, зокрема, видає направлення на здійснення фіксації дотримання цих Правил; видає направлення на здійснення демонтажу протиправно розміщених рекламних засобів.

Відповідно до п. 4.1. Правил 4.1. Комунальна установа «Одесреклама» Одеської міської ради, зокрема: здійснює, в тому числі за направленням робочого органу, обстеження місць розміщення рекламних засобів щодо відповідності виданим дозволам, дотримання вимог цих Правил, Концепції розвитку зовнішньої реклами у місті Одесі, схем комплексного розміщення зовнішньої реклами та надає робочому органу матеріали фіксації відповідних порушень; на підставі направлення робочого органу організовує та/або здійснює власними силами у встановленому порядку демонтаж протиправно розміщених рекламних засобів; виконує інші завдання та функції, передбачені законодавчими актами, цими Правилами, іншими актами органів місцевого самоврядування та міського голови.

Згідно з п. 13.1., 13.2. демонтаж рекламних засобів здійснюється КУ «Одесреклама» Одеської міської ради за направленням робочого органу. Для виконання цих функцій підприємство може використовувати послуги суб`єктів господарювання на підставі відповідних договорів. Демонтаж рекламного засобу здійснюється відповідно до цих Правил у наступних випадках, зокрема: рекламний засіб є протиправно розміщеним (абз. «а»).

Відповідно до п. 13.3. у випадках, визначених абзацом «а» пп. 13.2 цих Правил, демонтаж рекламного засобу здійснюється його власником за приписом робочого органу у термін, визначений приписом. Про виконання припису власник рекламного засобу зобов`язаний письмово повідомити робочий орган не пізніше наступного дня від дати демонтажу рекламного засобу. У разі невиконання зазначеного припису у встановлений робочим органом термін, демонтаж рекламного засобу здійснюється КУ «Одесреклама» Одеської міської ради.

За умовами п. 13.5. Правил демонтовані рекламні засоби транспортуються для подальшого зберігання на територію, що знаходиться у віданні КУ «Одесреклама» Одеської міської ради. Витрати, пов`язані з проведенням демонтажу рекламного засобу, його транспортуванням та зберіганням, відшкодовуються власником демонтованого рекламного засобу. КУ «Одесреклама» Одеської міської ради вправі вимагати відшкодування таких витрат у судовому порядку шляхом звернення з відповідним позовом згідно з вимогами чинного законодавства.

Згідно з п. 13.7., 13.9. Правил факт проведення демонтажу рекламного засобу засвідчується актом проведення демонтажу, що складається не пізніше наступного дня від дати проведення демонтажу. За необхідності до акта додається фотофіксація місця розташування до та після демонтажу рекламного засобу. Акт проведення демонтажу складається в двох примірниках, один з яких спрямовується на зберігання КУ «Одесреклама» Одеської міської ради, а другий вручається власнику рекламоносія (у разі його встановлення) або надсилається йому поштою з повідомленням про вручення. Повернення демонтованого рекламного засобу розповсюджувачу зовнішньої реклами здійснюється на підставі його письмової заяви, що подається до КУ «Одесреклама» Одеської міської ради у довільній формі. До заяви обов`язково додаються документи, що підтверджують право власності заявника на демонтований рекламний засіб.

Протягом семи днів з дня отримання заяви КУ «Одесреклама» Одеської міської ради готує розрахунок витрат на проведення демонтажу рекламного засобу та його зберігання й вручає його розповсюджувачу зовнішньої реклами. Видача рекламних засобів здійснюється протягом двох днів з дня отримання документа, що підтверджує внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами плати в рахунок відшкодування витрат на проведення демонтажу рекламного засобу.

Видача конструкцій здійснюється за актом приймання-передачі, один з яких видається власнику рекламного засобу, а інший залишається в КУ «Одесреклама» Одеської міської ради. У випадку отримання конструкцій уповноваженою особою власника до акта приймання-передачі додається також копія документа, що підтверджує право такої особи на вчинення відповідних дій від імені власника рекламного засобу. Повернення рекламних засобів без відшкодування витрат КУ «Одесреклама» Одеської міської ради на проведення демонтажу не допускається.

Відповідно до п.15. Правил контроль за дотриманням цих Правил здійснює в межах своїх повноважень робочий орган, КУ «Одесреклама» Одеської міської ради, а також інші органи чи організації згідно із законодавством.

Так, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов.

Заявник, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема протиправна поведінка заподіювача шкоди, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

При цьому стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Верховний Суд послідовно та неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що за змістом наведеної вище норми матеріального права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини. І лише наявність зазначених елементів свідчить про існування складу цивільного правопорушення, що є підставою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/378/19).

Слід зазначити, що доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено саме на позивача.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Господарський суд, проаналізувавши наведені нормативно-правові акти в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що в діях ТОВ «Плазма Ойл» наявний склад господарського правопорушення у вигляді завдання КУ «Одесреклама» збитків.

1) Мала місце протиправна поведінка, оскільки всупереч вимогам ст. 16 Закону України «Про рекламу», п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, затверджених рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 №434, відповідач здійснив розміщення рекламного засобу за адресою м. Одеса, вул. Дачна/пров. Дачний, без наявності дозвільних документів.

2) Позивачем були понесені збитки в контексті ст.ст.224,225 ГК України, оскільки внаслідок невиконання відповідачем вимог законодавства КУ «Одесреклама», зберігаючи вищевказану конструкцію на складі понесло витрати.

В той же час, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розміру завданих позивачу збитків.

У даному випадку, судом першої інстанції було стягнуто в якості збитків, витрати, які поніс позивач у зв`язку зі зберіганням рекламної конструкції відповідача у період з 01.02.2022 по 27.11.2023.

Відповідно до п. 13.8 Правил, зберігання демонтованих рекламних конструкцій забезпечує комунальна установа «Одесреклама» Одеської міської ради.

Тобто у позивача дійсно наявний обов`язок зі збереження рекламної конструкції відповідача.

В той же час, відповідно до п. 13.10. Правил, демонтовані рекламні засоби підлягають утилізації після публікації відповідного повідомлення на офіційному сайті Одеської міської ради, якщо:

1) після закінчення річного терміну зберігання примусово демонтованих рекламних засобів їх власники не звернулись за їх поверненням або не надали документів, які підтверджують право власності (інше майнове право) на демонтований рекламний засіб;

2) власники надали письмову відмову від демонтованого рекламного засобу та документи, які підтверджують право власності (інше майнове право) на цей рекламний засіб.

Утилізація рекламного засобу не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від відшкодування витрат, пов`язаних з проведенням демонтажу рекламного засобу, його транспортуванням та зберіганням».

Як було встановлено вище, рекламний засіб розміром 3х6х1, що належить ТОВ «Плазма Ойл», було демонтовано, що підтверджено актом проведення демонтажу № 1035 від 22.09.2021 та передано 22.09.2021 на зберігання до ТОВ «Колгоспний Двір», що підтверджується актом прийому-передачі конструкції на зберігання.

Колегія суддів встановила, що в матеріалах справи відсутні докази звернення ТОВ «Плазма Ойл» до КУ «Одесреклама» Одеської міської ради з відповідною письмовою заявою про повернення демонтованого рекламного засобу розповсюджувачу зовнішньої реклами, доказів видачі спірної конструкції відповідачу за актом приймання-передачі, матеріали справи також не містять.

У матеріалах справи знаходиться лист № 597/01-27 від 04.07.2023, в якому сам позивач стверджує, що відповідач станом на 03.07.2023 не вживав жодних заходів, спрямованих на повернення належного йому демонтованого рекламного засобу.

Враховуючи відсутність таких звернень, після закінчення річного терміну зберігання, примусово демонтовані рекламні засоби мали бути утилізовані позивачем. Тобто починаючи з 22.09.2022 КУ «Одесреклама» не була зобов`язана зберігати демонтовані рекламні засоби відповідача та мала право їх знищити.

Однак, позивач не утилізував такі демонтовані рекламні засоби, хоча мав таке право та продовжив його зберігати за власною ініціативою. Тобто починаючи з 22.09.2022 КУ «Одесреклама» здійснювала зберігання демонтованих рекламних засобів відповідача за власною ініціативою без вжиття обов?язкових заходів, передбачених п. 13.10. Правил.

З огляду на викладене вище, витрати КУ «Одесреклама» на зберігання демонтованих рекламних засобів ТОВ «Плазма Ойл», починаючи з 22.09.2022 були понесені не з вини відповідача, адже у позивача був відсутній обов`язок зберігати такі рекламні засоби та він мав право їх утилізувати, що не було виконано, однак позивач з власної ініціативи продовжив зберігання рекламних засобів.

В свою чергу, витрати КУ «Одесреклама» на зберігання демонтованих рекламних засобів ТОВ «Плазма Ойл» у період з 22.09.2021 по 21.09.2022 виникли саме з вини відповідача.

Враховуючи викладене вище та беручи до уваги те, що у даній справі розглядаються вимоги про відшкодування збитків у зв`язку з витратами позивача на зберігання демонтованих рекламних засобів ТОВ «Плазма Ойл» за період з 01.02.2022 до 27.11.2023, колегія суддів вважає, що позивачу мають бути відшкодовані збитки у зв`язку з витратами на зберігання демонтованих рекламних засобів за період з 01.02.2022 по 21.09.2022.

Виходячи з розміру орендної плати та площі орендованого складу, колегія суддів встановила, що вартість одного дня зберігання 1 кв.м рекламної конструкції за період надання послуг з 01.01.2022 по 31.12.2022 складає 1,50 грн.

Враховуючи те, що площа демонтованих рекламних засобів ТОВ «Плазма Ойл» становить 18,0 кв.м (6м х 3м), то вартість одного дня зберігання такої конструкції становить 27,00 грн.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що розмір збитків, завданих КУ «Одесреклама» у зв`язку з витратами на зберігання демонтованих рекламних засобів ТОВ «Плазма Ойл» у період з 01.02.2021 по 21.09.2022, становить 6 318,00 грн (18,0 кв.м х 1,50 грн х 234 дні).

3) Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками вбачається в тому, що внаслідок протиправних дій відповідача позивачу було завдано збитків у вигляді понесених витрат, які позивач змушений був здійснити з метою зберігання демонтованої рекламної конструкції на виконання розділу 13 Правил №434.

4) Наявність вини відповідача вбачається у тому, що незважаючи на закінчення 24.09.2020 строку дії дозволу № 4359-В1/М/С-л від 24.09.2015, здійснював розміщення зовнішньої реклами за відсутності правових підстав, порушуючи встановлений законодавством порядок її розміщення. У зв`язку з чим, КУ «Одесреклама» змушена була демонтувати та передати на зберігання рекламну конструкцію відповідача у примусовому порядку з понесенням витрат.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи містять докази наявності усіх складових цивільного правопорушення (вини, протиправна поведінка, шкода та причинний зв`язок), для застосування такої мірі відповідальності, як стягнення збитків.

Колегія суддів дійшла висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених позовних вимог Комунальною установою «Одесреклама» Одеської міської ради про стягнення з відповідача 6 318,00 грн збитків у вигляді витрат на зберігання демонтованого рекламного засобу відповідача за період з 01.02.2022 по 21.09.2022.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку, судом першої інстанції не було з`ясовано обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з цим, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям у скасованій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, витрати позивача на сплату судового збору за його подання в частині задоволення покладаються на відповідача, враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, витрати відповідача на сплату судового збору за її подання в частині задоволення покладаються на позивача.

Керуючись статтями 269-271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма Ойл» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 по справі №916/5198/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 по справі №916/5198/23 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 12381,48 грн збитків, відмовити у задоволенні позову в цій частині, в частині розподілу судових витрат змінити, в решті рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

« 1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма Ойл» (вул. Першотравнева, буд. 56, смт Доброслав(з), Лиманський р-н, Одеська обл., 67500, код ЄДРПОУ 33767837) на користь Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради (вул. Косовська, буд. 2-Д, м. Одеса, 65022, код ЄДРПОУ 25830211) збитки у вигляді витрат на зберігання демонтованого рекламного засобу в розмірі 6 318,00 грн.

3.У задоволенні решти позову відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма Ойл» (вул. Першотравнева, буд. 56, смт Доброслав(з), Лиманський р-н, Одеська обл., 67500, код ЄДРПОУ 33767837) на користь Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради (вул. Косовська, буд. 2-Д, м. Одеса, 65022, код ЄДРПОУ 25830211) витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 906,65 грн.»

Стягнути з Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради (вул. Косовська, буд. 2-Д, м. Одеса, 65022, код ЄДРПОУ 25830211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма Ойл» (вул. Першотравнева, буд. 56, смт Доброслав(з), Лиманський р-н, Одеська обл., 67500, код ЄДРПОУ 33767837) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 2 132,81 грн.

Зобов`язати Господарський суд Одеської області видати наказ з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документу.

Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.

Постанову складено та підписано 28.08.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

Г.І. Діброва