Постанова

від 20.08.2024 по справі 925/1630/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2024 р. Справа№ 925/1630/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поліщука В.Ю.

суддів: Остапенка О.М.

Коробенка Г.П.

секретар судового засідання: Дюкарєва І.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.05.2024 року,

у справі № 925/1630/20 (суддя Ю.А. Хабазня),

за заявою розпорядника майна боржника, арбітражного керуючого Шершня Ю.С.,

про затвердження реєстру вимог кредиторів,

ініціюючий кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Тандем",

до боржника Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",

про банкрутство, -

за участю представників сторін:

від АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» - Рикова Н.В. (представник за довіреністю),

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.05.2024 року у справі №925/1630/20, відмовлено повністю у задоволенні Заяви Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звернення стягнення на рухоме майно ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 02.04.2024 року (вих. №52067/26.21-43).

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.05.2024 року у справі №925/1630/20 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити повністю Заяву Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звернення стягнення на рухоме майно ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 02.04.2024 року (вих. №52067/26.21-43).

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2024 року, апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Поліщук В.Ю. (суддя-доповідач), судді: Пантелієнко В.О., Доманська М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 року, апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.05.2024 року у справі № 925/1630/20 залишено без руху.

15.07.2024 року від Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до Північного апеляційного господарського суду надійшло Клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучено докази направлення апеляційної скарги учасникам судового провадження у справі № 925/1630/20.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2024 року, апеляційну скаргу у справі № 925/1630/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Поліщук В.Ю. (суддя-доповідач), судді: Остапенко О.М., Коробенко Г.П. (у зв`язку з перебуванням судді Доманської М.Л. та судді Пантелієнка В.О. у відпустках).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2024 року поновлено Другому відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області від 07.05.2024 року у справі №925/1630/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області від 07.05.2024 року у справі №925/1630/20; розгляд апеляційної скарги призначено на 20.08.2024 року.

У судове засідання 20.08.2024 року з`явилась представниця АТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Інші учасники справи в судове засідання апеляційної інстанції 20.08.2024 року не з`явились, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомлено.

Представниця АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» в судовому засіданні 20.08.2024 року просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Згідно з п. 11) ст. 270 ГПК, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п.12) ст. 270 ГПК, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників учасників справи.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

ТзОВ "БК "Тандем", ТзОВ "Статусінвестгруп", ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ОСОБА_1 подано Заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 року у справі № 925/1630/20 відкрито провадження у справі про банкрутство ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Шершня Ю.С.

Другим відділом державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подано Заяву від 02.04.2024 року ( вих. № 52067/26.21-43) з вимогою надати дозвіл на реалізацію транспортних засобів у кількості 37 одиниць, згідно з Листом арбітражного керуючого Шершня Ю.С. від 19.02.2024 року (вих. №1630/20-37).

Заява Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) обґрунтована тим, що:

- на виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження №57535956, до складу якого входять 335 виконавчих проваджень про стягнення з ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь фізичних осіб заборгованості по заробітній платі на загальну суму 13 758 619,43 грн.;

- за приписами ч.5 ст.41 КУзПБ, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення, у зв`язку з чим, на час здійснення провадження у справі про банкрутство примусове виконання певної категорії рішень державним виконавцем не зупиняється та може здійснюватися, зокрема, шляхом звернення стягнення на кошти та інше майно;

- Листом від 19.02.2024 року (вих. № 1630/20-37) розпорядник майна Шершень Ю.С. надав згоду на реалізацію рухомого майна боржника у кількості 37 одиниць для забезпечення виконання рішень про стягнення заборгованості по заробітній платі;

- відповідно до ч. 14 ст. 39 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство, тобто у разі відкриття провадження у справі про банкрутство боржника такими, що відповідатимуть положенням чинного законодавства України, вважатимуться лише ті дії державного виконавця щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть дозволені (санціоновані) судовим рішенням (ухвалою суду) в межах справи про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.05.2024 року у справі №925/1630/20, відмовлено повністю у задоволенні заяви Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звернення стягнення на рухоме майно ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 02.04.2024 року (вих. №52067/26.21-43).

Місцевий господарський суд, зокрема, вказав, що Заява Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звернення стягнення на рухоме майно ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 02.04.2024 року (вих. №52067/26.21-43) не підлягає задоволенню, зокрема, з тих мотивів, що місцевому господарському суду не надано будь-яких документів для вирішення питання по суті та для оцінки потреби у такому дозволі, що арбітражний керуючий не виконав свою функцію, щоб надати місцевому господарському суду докладну, повну та достовірну інформацію щодо транспортних засобів (підтвердити доказами фізичний стан транспортних засобів у кількості 37 одиниць, його балансову та оціночну вартість, місцезнаходження, використання у виробничому процесі), що на теперішній час створено комітет кредиторів, який мав би розглядати це питання, оскільки воно стосується майнових прав кредиторів.

Крім цього, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що надання дозволу державному виконавцю на реалізацію описаного ним майна боржника і погашення за його рахунок заробітної плати лише частини працівників, які мають виконавчі документи, призведе до непогашення за рахунок цього ж майна вимог інших працівників, які не мають виконавчих документів, отже таке судове рішення суперечитиме визначеному КУзПБ принципу пропорційності погашення вимог однієї черги та не може вважатися справедливим, оскільки Кодекс не надає переваг одним працівникам перед іншими у погашенні їх вимог по заробітній платі обставинами наявності виконавчого документа.

Не погоджуючись із оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду, Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.05.2024 року у справі №925/1630/20 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02.04.2024 року (вих. №52067/26.21-43) повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що зупинення виконавчих дій у зв`язку із введенням дії мораторію не допускається щодо виконавчих проваджень, у яких стягувачами виступають поточні кредитори, тобто кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство, а також працівники щодо виплати належної їм заробітної плати.

Водночас, скаржник зазначив, що у разі відкриття провадження у справі про банкрутство боржника таким, що відповідатимуть положенням чинного законодавства України, вважатимуться лише ті дії державного/приватного виконавця щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть дозволені (санкціоновані) судовим рішенням (ухвалою суду) в межах справи про банкрутство.

Апеляційний господарський суд вважає оскаржувану ухвалу господарського суду першої інстанції законною та обґрунтованою, прийнятою з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Разом з тим, 21.04.2019 року набрав чинності КУзПБ від 18.10.2018 року (№2597-VIII), який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в цьому випадку застосуванню підлягають положення КУзПБ.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість по заробітній платі перед працівниками ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» складає 7 555 027,99 грн. (Довідка ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 22.11.2023 року (вих. №251/11) (том 17, арк. справи 98-102).

Крім того, на цей час за результатами розгляду поданих у межах справи про банкрутство позовів про стягнення заборгованості із заробітної плати прийняті рішення: від 19.03.2024 року у справі № 925/1630/20 (№ 925/217/24) про стягнення з ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_2 93 907,94 грн. - заборгованості із заробітної плати; від 02.04.2024 року у справі №925/1630/20 (№925/312/24) про стягнення з ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_3 30 122,10 грн. - заборгованості із заробітної плати; від 18.04.2024 року у справі № 925/1630/20 (№925/368/24) про стягнення з ДП «Черкаський облавтодор ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_4 33 540,78 грн. - заборгованості із заробітної плати; від 18.04.2024 року у справі № 925/1630/20 (№ 925/373/24) про стягнення з ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_5 39 811,21 грн. - заборгованості із заробітної плати.

Водночас, місцевим господарським судом вказано, що на розгляді господарського суду перебуває позовна заява ОСОБА_6 до ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про стягнення 74 985,71 грн. заборгованості із заробітної плати та середньої заробітної плати за затримання розрахунку.

Місцевий господарський суд правомірно зазначив, що надання дозволу державному виконавцю на реалізацію описаного ним майна боржника і погашення за його рахунок заробітної плати лише частини працівників, які мають виконавчі документи, призведе до непогашення за рахунок цього ж майна вимог інших працівників, які не мають виконавчих документів, отже таке судове рішення суперечитиме КУзПБ принципу пропорційності погашення вимог однієї черги та не може вважатися справедливим, оскільки Кодекс не надає переваг одним працівникам перед іншими у погашенні їх вимог по заробітній платі обставинами наявності виконавчого документа.

Крім цього, апеляційний господарський суд вважає за необхідне вказати на наступне.

В силу приписів ч. 2 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інші вимоги, пов`язані з трудовими правовідносинами, задовольняються в порядку надходження виконавчих документів.

Тобто, в разі вчинення виконавчих дій (про дозвіл на які йдеться у поданій Заяві Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)) та отримання відповідних грошових коштів, застосування вказаних положень ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» може призвести до порушення вимог ч. 3 ст. 64 КУзПБ.

Окрім того, апеляційний господарський суд приймає до уваги ту обставину, що від реалізованого майна частина отриманих коштів має бути спрямована на погашення виконавчого збору, в той час як при реалізації у ліквідаційній процедурі таких витрат не буде.

При цьому, варто зауважити, що вказане майно (щодо якого подано Заяву про звернення стягнення) не є забезпечувальним щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, яка знаходиться на виконанні у державній виконавчій службі.

Відповідно до ст. ст. 51, 54, 55, 56 КУзПБ, з метою відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати продаж усього або частини майна боржника. Продажу у процедурі санації підлягає лише майно боржника, зазначене в затвердженому в установленому порядку плані санації. Однак, план санації на затвердження господарському суду не було подано.

Ліквідаційна процедура передбачає такий же порядок продажу транспортних засобів, як і у виконавчому провадженні.

Апеляційним господарським судом встановлено, що будь-яку з цих процедур на сьогоднішній час не введено, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що Заява Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звернення стягнення на рухоме майно ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 02.04.2024 року (вих. №52067/26.21-43) є передчасною.

Крім того, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, що Заява Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звернення стягнення на рухоме майно ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 02.04.2024 року (вих. №52067/26.21-43) не підлягає задоволенню й з тих мотивів, що до місцевого господарського суду не надано будь-яких документів для вирішення питання по суті та для оцінки потреби у такому дозволі, що розпорядник майна боржника не виконав свою функцію, щоб надати господарському суду докладну, повну та достовірну інформацію щодо транспортних засобів (підтвердити доказами фізичний стан транспортних засобів у кількості 37 одиниць, його балансову та оціночну вартість, місцезнаходження, використання у виробничому процесі), що на цей час створено комітет кредиторів, який мав би розглядати це питання, оскільки воно стосується майнових прав кредиторів, черговості та обсязі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному зверненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

З огляду на наведені обставини в сукупності, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення Заяви Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звернення стягнення на рухоме майно ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 02.04.2024 року (вих. №52067/26.21-43) у справі № 925/1630/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Ст. 86 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ч. ч. 1,2,3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року).

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Таким чином, апеляційним господарським судом в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржника апеляційним господарським судом відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.05.2024 року у справі № 925/1630/20 задоволенню не підлягає, спірна ухвала місцевого господарського суду має бути залишена без змін як така, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що апеляційний господарський суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.05.2024 року у справі № 925/1630/20 та залишає без змін раніше прийняту ухвалу місцевого господарського суду, на скаржника покладаються витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у господарському суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, КУзПБ, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.05.2024 року у справі № 925/1630/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.05.2024 року у справі № 925/1630/20 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Справу № 925/1630/20 повернути до Господарського суду Черкаської області.

У зв`язку з перебуванням судді Коробенка Г.П. та судді Остапенка О.М. у відпустках, повний текст складено та підписано 27.08.2024 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено

ст.ст. 287-289 ГПК України та ст. 9 КУзПБ.

Головуючий суддя В.Ю. Поліщук

Судді О.М. Остапенко

Г.П. Коробенко