Постанова

від 28.08.2024 по справі 917/454/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року м. Харків Справа № 917/454/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Білоусова Я.О.,

суддя Крестьянінов О.О.,

без участі представників сторін,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Бестер" (вх.№1528П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.05.2024, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Д. Сірош, у справі №917/454/24

за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м. Кременчук, Полтавська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Бестер", м. Полтава,

про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати

ВСТАНОВИВ:

Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Бестер" про стягнення 240 977, 98грн безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за період з 01.02.2022 до 18.01.2024.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що підставою для звернення до суду стало те, що в період з 01.02.2022 до 18.01.2024 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкту нерухомого майна, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.05.2024 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП БЕСТЕР" на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області безпідставно збережені кошти в сумі 240 977, 98грн та 2 891, 74грн судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці; водночас матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Кременчуцькою міською радою та державної реєстрації такого права.

Отже, як дійшов висновку суд першої інстанції, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Дослідивши матеріали справи, місцевий господарський суд встановив, що Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області в період з 01.02.2022 по 18.01.2024 за користування земельною ділянкою площею 100, 7943кв.м без правовстановлюючих документів на неї недоотримала безпідставно збережені кошти відповідачем у розмірі орендної плати в сумі 240 977, 98грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП БЕСТЕР" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 28.05.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідно до інформації, що міститься у вказаній Інформаційній довідці, право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 5322484400:05:000:0505, загальною площею 100, 7943га, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, було зареєстроване за Дніпродзержинським державним нерестово-виросним рибним господарством 09 листопада 2016 року, а припинено - 08 лютого 2024 року на підставі Рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області б/№ від 18 січня 2024 року. Тобто, як вказує апелянт, в період з 01.02.2022 по 18.01.2024 земельна ділянка знаходилася в користуванні іншого землекористувача - Дніпродзержинського державного нерестово-виросного рибного господарства, й відповідно підстав стягувати грошові кошти за користування земельною ділянкою з відповідача за цей період не має.

Крім того, апелянт посилається на те, що до дати припинення державної реєстрації (08.02.2024) права постійного користування земельною ділянкою, що було зареєстровано за Дніпродзержинським державним нерестово-виросним рибним господарством земельна ділянка кадастровий номер 5322484400:05:000:0505, загальною площею 100, 7943га, не могла бути зареєстрованою за Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області.

Також апелянт зазначає, що належним та допустимим доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки є витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який позивачем суду першої інстанції не було надано.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Бестер" на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.05.2024 у справі №917/454/24; постановлено здійснити розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Бестер" на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.05.2024 у справі №917/454/24 у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено позивачу строк до 25.07.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 25.07.2024 для подання заяв і клопотань.

10.07.2024 від Кременчуцької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області набула право власності на вищезазначену земельну ділянку від 24.09.2021.

Також, як вказує позивач, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що власником будівель та споруд за адресою: вулиця Леонова, 14-Б в с. Придніпрянське Кременчуцького району Полтавської області, які розташовані на вищезазначеній земельній ділянці з 28.11.2018 по 18.01.2024 було Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП БЕСТЕР"; відповідач не укладав договір оренди землі, щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 5322484400:05:000:0505, загальною площею 100, 7943га по вул. Леонова, 14-б в с. Придніпрянське Кременчуцького району Полтавської області.

На думку позивача, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Позивач посилається на те, що розмір доходу відповідача у період з 01.02.2022 по 18.01.2024 було розраховано міською радою як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Полтавської області від 28.05.2024 у справі №917/454/24 залишити без змін.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024, у зв`язку з відпустками суддів Лакізи В.В. та Мартюхіної Н.О., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В силу статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, а також доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, з набуттям чинності 27.05.2021 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", внесено зміни до Земельного кодексу України.

Так, відповідно до абзацу 1 пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Ураховуючи зазначене та приєднання Потоківської сільської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області (сіл Потоки, Соснівка, Придніпрянське і Мала Кохнівка) до Кременчуцької міської територіальної громади з центром в місті Кременчуці, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області є власником земельної ділянки, яка розташована в межах Потоківського старостинського округу, кадастровий номер 5322484400:05:000:0505, загальною площею 100, 7943га по вул. Леонова, 14-б в с. Придніпрянське Кременчуцького району Полтавської області.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області набула право власності на вказану земельну ділянку 24.09.2021.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 12.04.2024 убачається, що запис про припинення Дніпродзержинського державного нерестово-виросного рибного господарства здійснено від 13.02.2018. У розділі "Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа" значиться відмітка "Відомості відсутні".

Рішенням Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 18.01.2024 визнано таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №4 від 24.06.1999, виданий Дніпродзержинському державному нерестово-виросному рибному господарству (ідентифікаційний код 25167066) на земельні ділянки загальною площею 777, 25га, для розміщення риборозплідника рослиноїдних риб, осетрового риборозплідника, що розташовані на території Кременчуцької міської територіальної громади за межами населених пунктів у зв`язку з припиненням юридичної особи і визнанням її банкрутом (дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи від 13.02.2018 №15691170014000156) та припиненням права постійного користування землею відповідно до статті 141 Земельного кодексу України.

Також, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно убачається, що власником будівель та споруд за адресою: вулиця Леонова, буд. 14-Б в с. Придніпрянське Кременчуцького району Полтавської області, які розташовані на зазначеній земельній ділянці з 28.11.2018 по 18.01.2024 було Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП БЕСТЕР".

Зазначена обставина відповідачем не заперечується.

Як встановив місцевий господарський суд, відповідач не укладав договір оренди землі, щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 5322484400:05:000:0505, загальною площею 100, 7943га по вул. Леонова, 14-б в с. Придніпрянське Кременчуцького району Полтавської області, як і з попереднім власником земельної ділянки - Полтавською обласною державною адміністрацією, так і не звертався до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо укладення такого договору.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.09.2022 у справі №917/460/22 за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП БЕСТЕР" про стягнення грошових коштів задоволено, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП БЕСТЕР" заборгованість у розмірі 54 549, 05грн за період з 24.09.2021 по 31.01.2022.

Проте, з 01.02.2022 по 18.01.2024 відповідач продовжував використовувати земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалася для розміщення об`єкту нерухомого майна.

Відповідно до листів Відділу № 5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 19.12.2023 №7224/0/91-23 та від 15.01.2024 №203/15-24 та Методики нормативно грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 "Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок", нормативно грошова оцінка одиниці площі ріллі у Полтавській області на 01.01.2022 становить 30 390, 00грн, на 01.01.2023 - 30 390, 00грн та на 2024 31 939, 89грн.

За розрахунком, здійсненим позивачем, за період з 01.02.2022 по 18.01.2024, орендна плата за земельну ділянку складає 240 977, 98грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Відповідач не заперечує, що був власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці з 01.02.2022 по 18.01.2024. Водночас не має доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Кременчуцькою міською радою та державної реєстрації такого права.

Отже, відповідач користувався цією земельною ділянкою без належної правової підстави.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Таким чином, набувач земельної ділянки фактично зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшуючи вартість власного майна, а власник землі (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати).

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач повинен відшкодувати позивачу безпідставно збережені кошти за період з 01.02.2022 до 18.01.2024.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 5322484400:05:000:0505, загальною площею 100, 7943га, було зареєстроване за Дніпродзержинським державним нерестово-виросним рибним господарством 09 листопада 2016 року, а припинено - 08 лютого 2024 року на підставі Рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області б/№ від 18 січня 2024 року.

Тобто, як вказує апелянт, в період з 01.02.2022 по 18.01.2024 земельна ділянка знаходилася в користуванні іншого землекористувача - Дніпродзержинського державного нерестово-виросного рибного господарства, й відповідно, на думку апелянта, підстав стягувати грошові кошти за користування земельною ділянкою з відповідача за цей період не має.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що, як встановлено місцевим господарським судом та надано пояснення позивачем, Дніпродзержинському державному нерестово-виросному рибному господарству відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 29.06.1999 було надано у постійне користування землі площею 777, 25га.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.02.2018 у справі №18/95 за заявою Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції до Дніпродзержинського державного нерестово-виросного рибного господарства про визнання банкрутом ліквідовано Дніпродзержинське державне нерестово-виросне рибне господарство та постановлено державному реєстратору внести запис до Єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи Дніпродзержинського державного нерестово-виросного рибного господарства,

Також, у вищевказаній ухвалі суду зазначено, що 08.11.2016 відбувся аукціон з продажу цілісного майнового комплексу боржника. За підсумками торгів переможцем визнано ТОВ "СМНК-37", який запропонував найвищу ціну - 1 313 323, 20грн.

Так, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.02.2024 за № 367145569 (наданої до позовної заяви) вбачається, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "СМНК-37" від 29.11.2016 по 28.11.2018 було зареєстроване право власності на об`єкти нерухомого майна будівлі та споруди по вул. Леонова, буд. 14-Б в с. Придніпрянське, Кременчуцького району Полтавської області.

Також, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП БЕСТЕР" з 28.11.2018 по 18.01.2024 на підставі договору купівлі-продажу було власником будівель та споруд по вул. Леонова, буд. 14-В в с. Придніпрянське, Кременчуцького району Полтавської області.

З 18.01.2024 власником будівель та споруд по вул. Леонова, буд. 14-Б в с. Придніпрянське, Кременчуцького району Полтавської області є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮКЕЙ".

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (стаття 92 Земельного кодексу України).

Підстави для припинення права користування земельною ділянкою визначені у статті 141 Земельного кодексу України зокрема, припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, крім перетворення державних підприємств у випадках, визначених статтею 120-1 цього Кодексу.

Наведені положення Земельного кодексу України потрібно застосовувати таким чином, що коли відбувається припинення особи без правонаступництва, то у такому випадку виникають підстави для припинення права користування земельною ділянкою.

Такий правовий висновок викладено, зокрема у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 914/839/18.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 12.04.2024 вбачається, що запис про припинення Дніпродзержинського державного нерестово-виросного рибного господарства здійснено від 13.02.2018. У розділі "Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа" значиться відмітка "Відомості відсутні".

Таким чином, вірним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що враховуючи, що Дніпродзержинське державне нерестово-виросне рибне господарство припинено від 13.02.2018 без правонаступництва, то відповідно до норм Земельного кодексу України також припинено право постійного користування землею.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 1212 Цивільного кодексу України, положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у даному випадку обов`язок відповідача сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого користування ним спірною земельною ділянкою без сплати орендної плати, і не залежить від того чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею.

При цьому, суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Безпідставними є доводи апелянта, що до дати припинення державної реєстрації (08.02.2024) права постійного користування земельною ділянкою, що було зареєстровано за Дніпродзержинським державним нерестово-виросним рибним господарством, земельна ділянка, кадастровий номер 5322484400:05:000:0505, загальною площею 100, 7943га, не могла бути зареєстрованою за Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області, оскільки згідно даних Державного реєстру речових прав, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області з 24.09.2021 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5322484400:05:000:0505, загальною площею 100, 7943, з цільовим призначенням: для розміщення риборозплідника рослиноїдних риб, осетрового риборозплідника по вул. Леонова, 14-Б в с. Придніпрянське, Кременчуцький район, Полтавська обл. (Попереднім власником якої буда Полтавська обласна державна адміністрація).

Обставини набуття позивачем права власності на зазначену земельну не входять до предмету доказування у даній справі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що за змістом визначення, наведеного у частині першій статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено положеннями частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Спірна земельна ділянка зареєстрована в державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Таким чином дана земельна ділянка є об`єктом цивільних прав.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідно до листів Відділу №5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 19.12.2023 №7224/0/91-23 та від 15.01.2024 № 203/15-24 та Методики нормативно грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147 "Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок", нормативно грошова оцінка одиниці площі ріллі у Полтавській області на 01.01.2022 становить 30 390, 00грн, на 01.01.2023 - 30 390, 00грн та на 2024 рік - 31 939, 89грн.

За розрахунком позивача, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області в період з 01.02.2022 по 18.01.2024 за користування земельною ділянкою площею 100, 7943кв.м без правовстановлюючих документів на неї недоотримала безпідставно збережені кошти відповідачем у розмірі орендної плати в сумі 240 977,98 грн.

Як зазначає позивач, розмір доходу відповідача у період з 01.02.2022 по 18.01.2024 було розраховано міською радою як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Згідно з приписами частини 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Відповідно до статей 271, 277 Податкового кодексу України, базою оподаткування земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, є нормативна грошова оцінка одиниці ріллі по області.

Додатком 15 Методики нормативно грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147 "Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок" встановлена нормативна грошова оцінка 1 гектара у гривнях.

Так, значення нормативної грошової оцінки 1 га ріллі у Полтавській області Методики нормативно грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147 "Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок", нормативно грошова оцінка одиниці площі ріллі у Полтавській області на 01.01.2022 становить 30 390, 00грн, на 01.01.2023 - 30 390, 00грн та на 2024 рік - 31 939, 89грн.

Для недопущення безоплатного користування земельною ділянкою, що розташована за межами населеного пункту, нормативна грошова оцінка якої не проведена, законодавцем була затверджена вищезазначена методика.

За відсутності іншої норми права, яка б урегульовувала подібні правовідносини, а також враховуючи ненадання відповідачем альтернативного розрахунку спірних сум, позивач вважає обґрунтованим та правомірним застосування норм Податкового кодексу України за аналогією у спірних правовідносинах.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що належним та допустимим доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки є витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який позивачем суду першої інстанції не було надано.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в справі.

Тобто, із наведеної правової позиції Верховного Суду вбачається, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є не єдиним належним доказом в обґрунтування розміру орендної плати чи безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем.

Апелянт не надав суду належних та допустимих доказів в спростування відомостей, зазначених у наданому позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Бестер" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 28.05.2024 у справі №917/454/24 без змін.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Бестер" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 28.05.2024 у справі №917/454/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.О. Крестьянінов