Рішення

від 28.08.2024 по справі 904/2415/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2024р. Справа № 904/2415/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», м. Київ

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Технічної підтримки «МЕМ», м. Дніпро

Про: стягнення 175 256,08грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ «Оператор ГТС України» (позивач) звернулось з позовом до ТОВ «ЦТП «МЕМ» (відповідач) про стягнення 175 256,08грн. (в т.ч. 118 976,08грн. - пеня та 56 280,00грн. - штраф). Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасною поставкою товару відповідно до умов договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600005191 від 18.0.22р.

Ухвалою від 10.06.24р. господарського суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі №904/2415/24 та ухвалено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників, за наявними в матеріалах справи документами.

ТОВ «ЦТП «МЕМ» (відповідач) заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує на те, що строк позовної давності щодо стягнення пені та штрафу почав свій перебіг 19.04.22р. та сплив 18.04.23р. За твердженням відповідача, позивач звернувся до суду поза встановленим строком позовної давності, відповідно до приписів статті 258 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.22р. між ТОВ «Оператор ГТС України» (покупецт) та ТОВ «ЦТП «МЕМ» (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів №4600005191 (матеріально-технічних ресурсів). Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця ручні прилади для вимірювання відстаней (річні прилади для вимірювання відстаней), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари.

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації (п. 1.2 договору).

Згідно з пунктом 3.1. загальна ціна цього договору становить 804 000,00грн., в тому числі ПДВ 134 000,00грн. Ціна за одиницю товару наведена у специфікації (п. 3.3.).

Розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем на зазначений у розділі 15 цього договору поточний рахунок постачальника грошових коштів на умовах, визначених цим договором (п. 4.1 .)

Відповідно до п. 4.2. покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 20 (двадцяти), не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.

Постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки товару, про що сторони складають додаткову угоду (п. 5.1 .).

Згідно з п. 5.3. поставка товарів здійснюється на умовах DDP «Поставка зі сплатою мита» (місце поставки згідно специфікації), ІНКОТЕРМС (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року) з урахуванням умов п. 5.1 цього договору.

Пунктом 5.8. встановлено, що датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13. цього договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче наступних документів: видаткової накладної (п. 5.8.1 договору); документу про підтвердження якості товарів на кожну одиницю (або партію) товару: керівництво з експлуатації та/або технічний паспорт (п. 5.8.2. договору); документу про підтвердження гарантійних зобов`язань на товар: гарантійний талон та/або гарантійний лист (п. 5.8.3. договору); товарно-транспортної накладної (п. 5.8.4 договору); рахунку-фактури (п. 5.8.5. договору).

За змістом п. 5.13 договору приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі акту приймання товарів за кількістю та якістю.

Неналежне оформлення постачальником документів, зазначених в п. 5.8 цього договору, або відсутність хоча б одного із цих документів, або невиконання чи неналежне виконання інших вимог цього договору вважається простроченням постачальника, до усунення якого покупець має право відстрочити виконання своїх зобов`язань з оплати товарів (п. 5.14.).

Згідно з п. 7.4. за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим договором.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.10.22р., а в частині розрахунків до їх повного виконання (п. 12.1.).

Між сторонами підписано специфікацію (додаток 1) до договору, відповідно до умов якої поставка здійснюється протягом 90 календарних днів з дати укладення договору .

Позивач зазначає, що відповідач повинен був здійснити поставку товару у строк до 18.04.22р. , однак здійснив поставку частини товару на суму 302 751,84 грн., що підтверджується видатковою накладною №1313 від 04.07.22р. та актом приймання товарів за кількістю та якістю від 18.07.22р. (а.с. 80-84). Решта товару відповідно до умов договору не поставлена до цього часу.

20.07.23р. позивач направив відповідачу претензію № 1, в якій вимагав перерахувати грошові кошти в розмірі 175 256,08грн. (пені 118 976,08грн. та штраф 56 280,00грн.).

Відповідач у відповіді на претензію на підтвердження дії обставин непереборної сили посилався на лист Торговопромислової палати України від 28.02.22р. № 2024/02.0-7.1.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Торгово-промисловою палатою України (ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.22р., яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто, необхідно довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.

Дійсно, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України). Тобто, можна звільнити від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок буде оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до ст. 14, 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Суд звертає увагу, що законодавчо форс-мажорні обставини звільняють тільки від відповідальності за порушення зобов`язань (тобто від нарахування штрафів/пені), проте не звільняють від необхідності виконання відповідних договірних зобов`язань та не припиняють зобов`язання сторін.

Відповідачем не доведено настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання.

При укладені договору між сторонами був узгоджений порядок дій, у випадку настання форс-мажорних обставин (Розділ 8 договору).

Відповідно до п.8.1. договору жодна із сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будьяких умов цього договору у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, а саме: загроза війни, збройного конфлікту або серйозної погрози такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, блокади, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальну військову мобілізацію, військові дії, оголошену та неоголошену війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокаду, революцію, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом країни виробника товару*, експропріацію, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізицію, громадську демонстрацію, блокаду, страйк, аварію, протиправні дії третіх осіб, пожежу, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборону (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно п.8.2 договору сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торговопромислової палати України та/або відповідним документом виданим уповноваженим органом країни виробника Товару, де виникли дані обставини.

У відповідності до п.8.3 договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі Сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово промислової палати України/ відповідного документу уповноваженого органу країни виробника Товару*, позбавляє Сторону права посилатися на будь яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

*Відповідний документ повинен бути належним чином легалізовано на території України (наприклад, шляхом проставлення апостилю, легалізовано в консульській установі України в державі, де відбулися обставини непереборної сили) та мати нотаріально засвідчений переклад на українську мову.

Однак, відповідачем не надано доказів дотримання вказаного порядку. Відповідач своєчасно не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором з наданням належних доказів.

Так, відповідно до п.8.2. договору наявність форс-мажорних обставин має бути підтверджено відповідно до вимог законодавства. Як зазначено вище, наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видачі сертифіката.

У зв`язку з несвоєчасною поставкою товару, позивач нарахував та просить до стягнення з відповідача штрафні санкції у загальній сумі 175 256,08грн., з яких: 118 976,08грн. пеня та 56 280,00грн. 7% штрафу.

Відповідно до частини першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 5.1, 5.8, 5.13 договору та додатку 1 до договору термін поставки товару, приймаючи до уваги укладення договору 18.01.22р., суд зазначає, що строк поставки товару є таким, що настав 18.04.22р., отже прострочення товару почалося з 19.04.22р.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до статті 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.4 договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим договором.

Так, позивачем за порушення строків поставки товару нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 118 976,08грн. за період з 19.04.22р. по 17.07.22р. Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені судом порушень не встановлено.

Окрім вимоги про стягнення пені, позивач нараховує, відповідно до п. 7.4 договору, 7% штрафу у сумі 56 280,00грн. Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 7% штрафу судом порушень не встановлено.

Відповідач заявив про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог.

Відповідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (стаття 258 Цивільного кодексу України).

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Кодексу, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

Разом з тим, 11.03.20р. з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.20р. (з подальшими змінами), якою з 12.03.20р. на усій території України встановлено карантин, який Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.23р. №651 був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України.

Законом України від 30.03.20р. № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

24.02.22р. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.22р., затвердженим Законом України від 24.02.22р. № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).

З огляду на те, що строк позовної давності продовжується на період дії карантину та воєнного стану, суд дійшов висновку про те, що позивач не пропустив позовну давність за вимогами про стягнення пені та штрафу. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічної підтримки «МЕМ» (49000, м. Дніпро, вул. Тютюнника Василя, буд. 11, кв. 25; код ЄДРПОУ 33517193) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, вул. Гузара Любомира, буд. 44; код ЄДРПОУ 42795490): 118 976,08грн. пені, 56 280,00грн. штрафу та 3028,00грн витрат по сплаті судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 28.08.24р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.