Рішення

від 28.08.2024 по справі 911/546/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2024Справа № 911/546/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Владден"

до Фізичної особи-підприємця Дуднікової Катерини Анатоліївни

про стягнення 36 999,23 грн.

Суддя Борисенко І. І.

без повідомлення (виклику) учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду Київської області з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Владден" (далі - ТОВ "Владден", позивач) до Фізичної особи-підприємця Дуднікової Катерини Анатоліївни (далі - ФОП Дуднікова К.А., відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 36 999,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання продукції (послуг) № 26/09/23 від 26.09.2023 останньому було поставлено товар, який не був оплачений на суму 32 080,00 грн. Окрім того, позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 3 % річних на підставі вказаного договору.

У позові ТОВ "Владден" просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 32 080,00 грн., пеню у сумі 3 915,13 грн., інфляційні втрати у сумі 645,81 грн., 3 % річних у сумі 358,29 грн., що разом становить 36 999,23 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2024 року справу № 911/546/24 передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2024 матеріали справи № 911/546/24 передано на розгляд судді Борисенко І.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

У відповідності до статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі направлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, від відповідача повернувся конверт № 0600264601859 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, а також додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.09.2023 між ТОВ "Владден" (виконавець) та ФОП Дудніковою К.А., (замовник) був укладений договір про надання продукції (послуг) 26/09/23 (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов`язується надати продукцію (послуги) замовнику, а замовник має прийняти та здійснити їх оплату (п. 1.1.1 договору).

У пункті 2.2 договору сторони погодили порядок проведення взаєморозрахунків між сторонами, а саме - всі розрахунки між сторонами у зв`язку із виконанням цього договору здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів між сторонами (п. 2.2.1 договору)

Підтвердженням фактичного надання і отримання послуг за цим договором є оформлений акт прийом-передачі продукції (послуг), який є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.5.1 договору).

Акт має бути підписано обома сторонами цього договору впродовж 2 (двох) робочих днів від дати завершення надання кожної конкретної послуги, передбаченої цим договором (п. 1.5.2 договору).

Вартість наданих послуг визначається сторонами на підставі об`єму фактично наданих послуг, що фіксуються сторонами в акті прийому-передачі продукції (послуги), що є невід`ємним додатком до даного договору (п. 2.1 договору).

Оплата вартості послуг за цим договором має бути виконана впродовж трьох робочих днів від дати підписання акту обома сторонами (п. 2.3.1 договору).

Договір набуває чинності в дату його укладення та підписання обома сторонами, та діє до 31.12.2024, з подальшою його пролонгацією (п. 3.1.1).

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання свого зобов`язання за вищевказаним договором поставив відповідачу обумовлений сторонами товар на загальну суму 87 580,00 грн., що підтверджується актами прийому-передачі продукції № 1 від 27.09.2023, № 2 від 28.09.2023, № 3 від 28.09.2023, наявними в матеріалах справи.

Однак, відповідач зобов`язання з оплати поставленого товару не виконав, вартість поставленого товару сплатив частково - на суму 55 500,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Отже, за договором № 26/09/23 від 26.09.2023 у відповідача виникла заборгованість у сумі 32 080,00 грн.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки доказів належної оплати вартості товару у визначений договором строк відповідач не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 32 080,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 645,81 грн. та 3 % річних у сумі 358,29 грн за період з 29.09.2023 по 11.02.2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши перевірку правильності нарахування матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 645,81 грн. та 3 % річних у сумі 358,29 грн., як і просив позивач.

Крім цього за прострочення зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 3 915,13 грн. за період з 29.09.2023 по 26.10.2023. Разом з тим, судом встановлено, що укладений сторонами договір про надання продукції (послуг) від 26.09.2023 № 26/09/23 не містить положень, якими б сторони визначили розмір та базу нарахування пені, а позивач обґрунтовує її нарахування лише положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені за порушення грошового зобов`язання, відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, задоволенню не підлягають з наступного.

За правилами ст. 208 ЦК України правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Виходячи з зазначених норм закону, згоди щодо застосування такого виду відповідальності, як пені та штраф, сторони мають досягти у письмовому вигляді.

Як вбачається з тексту Договору про надання продукції (послуг) від 26.09.2023 № 26/09/23, письмової згоди про застосування відповідальності у вигляді пені за порушення грошового зобов`язання, відповідно до ст.232 ГК України сторони не досягли, а тому, вимога позивача стягнути з відповідача пені в сумі 3 915,13 грн. за порушення грошового зобов`язання визнається судом необґрунтованою.

При цьому, посилання позивача на норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, з урахуванням якої він вимагає стягнути з відповідача зазначену неустойку, суд визнає помилковими з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи, що у тексті Договору сторони такої згоди не досягли, а акт цивільного законодавства, в якому б йшлося про можливість застосування до відповідача у спірному випадку відповідальності у вигляді стягнення неустойки за порушення зобов`язань, позивачем не вказаний, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 915,13 грн. пені задоволенню не підлягає як така, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Судом також взято до уваги роз`яснення, викладене у п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначаються певним законодавчим актом.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів на спростування обставин доведених позивачем, суд вказує на те, що на відповідачеві за Договором про надання продукції (послуг) від 26.09.2023 № 26/09/23 лежить обов`язок оплати за отриманий товар, в зв`язку з чим, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 32 080 грн 00 коп., інфляційних втрат у сумі 645 грн. 81 коп., 3 % річних у сумі 358 грн. 29 коп. є законними, обґрунтованими та такими, що правомірно заявлені, а відтак такими, що підлягають задоволенню. В частині вимог про стягнення з Відповідача пені у розмірі 3 915,13 грн., суд відмовляє з підстав вищезазначених.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Владден" підлягають частковому задоволенню, у зв`язку із відмовою у стягненні пені.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у зв`язку із частковим задоволенням позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Владден" до Фізичної особи-підприємця Дуднікової Катерини Анатоліївни про стягнення 36 999,23 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дуднікової Катерини Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Владден" (09401, Київської області, Білоцерківський район, смт. Ставище, вул. Польова, 45, корпус 13, ідентифікаційний код 43664833) основну заборгованість у сумі 32 080 (тридцять дві тисячі вісімдесят) грн 00 коп., інфляційні втрати у сумі 645 (шістсот сорок п`ять) грн. 81 коп., 3 % річних у сумі 358 (триста п`ятдесят вісім) грн. 29 коп., судовий збір у сумі 2 707 (дві тисячі сімсот сім) грн. 59 коп.

У решті вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 28 серпня 2024 року.

Суддя Борисенко І. І.