Рішення

від 02.08.2024 по справі 911/681/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2024 р. м. Київ

Справа № 911/681/24

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ДІМ» про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, за участі представників від:

прокурора - Стовбчатий А.Ю. (прокурор відділу);

позивача - не з`явилися;

відповідача - Дудник А.В. (ордер АІ №1581490 від 02.04.2024)

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ДІМ» (далі - ТОВ Агрофірма «ДІМ», відповідач) та просить суд витребувати у ТОВ Агрофірма «ДІМ» на користь держави в особі Білоцерківської міської ради земельні ділянки з кадастровими номерами (далі - спірні земельні ділянки):

- 3220481300:01:004:0003 площею 14,9759га;

- 3220481300:01:007:0012 площею 9,918га;

- 3220481300:01:007:0011 площею 17,5018га;

- 3220481300:05:002:0018 площею 22га;

- 3220481300:04:010:0013 площею 10га;

- 3220481300:01:005:0015 площею 23,5443га;

- 3220481300:05:002:0019 площею 2га.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на неправомірність набуття відповідачем права приватної власності на спірні земельні ділянки, які належали на праві колективної власності Колективному сільськогосподарському підприємству «ім. Леніна» (далі - КСП ім. Леніна), оскільки відповідач не є його правонаступником. Прокурор стверджує, що КСП ім. Леніна припинено, а земельні ділянки, що не розпайовані між членами зазначеного підприємства, перейшли у власність територіальної громади с. Дрозди, що у подальшому увійшла до складу Білоцерківської міської територіальної громади.

Необхідність подання відповідного позову в інтересах держави мотивована прокурором не вжиттям заходів позивачем, що представляє відповідну територіальну громаду, для відновлення відповідного права після повідомлення про виявлені порушення (т.1 а.с.1-24).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.03.2024: відкрито провадження у справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено проведення підготовчого засідання на 24.04.2024 о 14:00; встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов (т.1 а.с.196-198).

Відповідна ухвала доставлена до електронних кабінетів прокурора та сторін 26.03.2024 о 13:52, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (т.1 а.с.199-201).

В силу п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою прокурору та сторонам 26.03.2024.

08.04.2024 від позивача - Білоцерківської міської ради надійшло клопотання, у якому Білоцерківська міська рада підтримує заявлені прокурором вимоги та просить розглядати справу без участі її представника (т.1 а.с.202).

12.04.2024 до Господарського суду Київської області у строк, встановлений судом, надійшов відзив на позовну заяву (здано відділенню поштового зв`язку №17 м. Біла Церква для направлення до суду 09.04.2024) (т.1 а.с.206-217).

У відзиві на позов відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що:

- у прокурора відсутні підстави для звернення до суду в інтересах Білоцерківської міської ради, оскільки ним не дотримано порядку, визначеного ст.23 Закону України «Про прокуратуру»;

- витребування земельних ділянок не є належним способом захисту, оскільки спірні земельні ділянки не вилучені з колективної власності КСП ім. Леніна та не передавались до земель запасу Дроздівської сільської ради, яка увійшла до складу Білоцерківської міської ради;

- КСП ім. Леніна реорганізовано в Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Дроздівський» (далі - СГОК «Дроздівський»), яке реорганізовано в ТОВ Агрофірма «ДІМ»;

- ТОВ Агрофірма «ДІМ» набуло право на земельну ділянку за державним актом серії КВ 000023 від 07.06.1996 на право колективної власності на землю, оскільки є правонаступником СГОК «Дроздівський», яке створено шляхом реорганізації КСП ім. Леніна.

Одночасно із поданням відзиву відповідачем подано заяву про застосування позовної давності (т.1 а.с.238-241).

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що позовна давність почала свій перебіг з моменту, коли уповноважений орган виявив порушення права, а оскільки державна реєстрація права на спірні земельні ділянки за відповідачем здійснена 27.11.2020, саме з цього часу слід обраховувати такий строк.

Від прокурора 19.04.2024 через підсистему «Електронний суд» надійшло заперечення щодо заяви відповідача щодо застосування позовної давності. У поданому запереченні прокурор вказує, що позовна давність повинна обраховуватись з моменту коли особа дізналася про своє порушене право, що мало місце лише під час досудового розслідування у кримінальній справі, а саме 23.06.2023 - після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (т.2 а.с.20-21).

22.04.2024 від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду, оскільки прокурором не доведено бездіяльність уповноваженого органу, а тому відсутні підстав для звернення до суду із відповідним позовом у прокурора (т.2 а.с.26-31).

22.04.2024 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №925/1133/18 (т.2 а.с.39-41).

22.04.2024 від прокурора, до встановлення судом строку для подання відповіді на відзив на підставі ч.4 ст.166 ГПК України та у порядку, визначеному п.12 ч.2 ст.182 ГПК України, надійшла відповідь на відзив (т.2 а.с.48-54), у якій прокурор спростовує доводи відзиву та вказує, що:

- позов подано за наявності на те підстав, оскільки уповноважений орган - Білоцерківська міська рада на звернення прокурора, що повідомив про виявлені порушення, повідомила Білоцерківську окружну прокуратуру про невжиття заходів щодо захисту інтересів територіальної громади та просила прокурора звернутись з позовною заявою для захисту інтересів територіальної громади;

- спосіб захисту порушеного права є належним, оскільки Білоцерківська міська рада, яка є власником спірних земельних ділянок, вправі звернутися до суду із вимогою про витребування їх у останнього набувача, яким є відповідач;

- перетворення КСП ім. Леніна фактично не відбулось, оскільки склад засновників (учасників) відповідача та підприємства не співпадають, а 22.05.2000 проведено реєстрацію нового підприємства - ТОВ Агрофірма «ДІМ»;

- відповідач, у відповідності до Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», не є суб`єктом колективної власності, оскільки має іншу організаційно-правову форму - господарське товариство.

24.04.2024 судом постановлено ухвали, що занесені до протоколу підготовчого засідання, якими: встановлено строки прокурору - для подання відповіді на відзив та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь на відзив (у читабельному вигляді), з доказами направлення копії відповіді на відзив та доданих до неї документів іншим учасникам справи, відповідачу - для подання заперечення та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення, а також доказів направлення копії заперечення з додатками іншим учасникам справи, прокурору - для викладення в письмовій формі своєї думки щодо клопотання про зупинення провадження у справі та заяви про залишення позову без розгляду, з наданням доказів направлення копії іншим учасникам справи; в підготовчому засіданні оголошено перерву до 14:00 22.05.2024 (т.3 а.с.23-24).

Судом встановлено строк для подання прокурором доказів, долучених ним до відповіді на відзив, у читабельному вигляді, оскільки електронні копії таких доказів, поданих до встановлення судом строку для подання відповіді на відзив разом із відповіддю на відзив через систему «Електронний суд», фактично нечитабельні, що перешкоджає їх дослідженню.

Перерва в підготовчому засіданні оголошена судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України для реалізації прокурором права на подання, відповідно до ч.5 ст.161 ГПК України, додаткових пояснень, відносно питань, які виникли під час проведення підготовчого засідання, а відповідачем - на подання заперечень у строк, який встановлений судом на підставі ч.4 ст.167 ГПК України та в порядку, визначеному п.12 ч.2 ст.182 ГПК України.

Ухвалою від 24.04.2024 (т.3 а.с.26-27), яка доставлена до електронного кабінету позивача 24.04.2024 о 19:11, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т.3 а.с.28), позивача повідомлено про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 14:00 22.05.2024.

01.05.2024 через підсистему «Електронний суд» від прокурора у строк, встановлений судом, надійшли заперечення щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Заперечуючи щодо задоволення клопотання про зупинення провадження у справі, прокурор посилається на те, що правовідносини у справі №925/1133/18 та у справі №911/681/24 не є подібними (т.3 а.с.39-40).

Окрім того, 01.05.2024 від прокурора, з дотримання строку, встановленого судом, надійшли заперечення на заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду (т.3 а.с.45-48). Прокурор заперечує щодо залишення позову без розгляду з підстав, викладених у відповіді на відзив.

У визначений судом строк, 06.05.2024 (здано відділенню поштового зв`язку №7 м.Біла Церква для направлення до суду 01.05.2024) від прокурора надійшла відповідь на відзив, з долученням доказів у паперових копіях (т.3 а.с.54-71).

13.05.2024 судом отримані заперечення відповідача, що подані з дотриманням встановленого судом строку (здані для відправлення до суду відділенню поштового зв`язку 08.05.2024) (т.4 а.с.173-182), доводи якого тотожні викладеним у відзиві на позов.

13.05.2024, 20.05.2024 надійшли пояснення позивача (т.4 а.с.194-197, 199-201), у яких ТОВ Агрофірма «ДІМ» повторно викладає свої заперечення по суті спору, що вже фактично викладені у заявах по суті справи.

Між тим, в силу ч.ч.1,3 ст.161 ГПК України: при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом; підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ухвалами від 22.05.2024, які занесені до протоколу підготовчого засідання, судом: відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі; продовжено строк підготовчого провадження на 10 днів: оголошено перерву в підготовчому засіданні до 14:00 03.06.2024 (т.4 а.с.204-206).

Судом відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК України однією з підстав зупинення провадження у справі є перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, однак, правовідносини у справі №925/1133/18 не є подібними із правовідносинами, що розглядаються у даній справі.

Так, у справі №925/1133/18 прокурор звернувся з позовом як самостійний позивач, до органу, уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, як відповідача, втім, у даній справі прокурор не є самостійним позивачем та звернувся до суду з даним позовом, вказуючи на те, що уповноважений орган ухиляється від вчинення дій на захист інтересів територіальної громади.

Строк підготовчого провадження судом продовжено на підставі ч.3 ст.177 ГПК України, оскільки це необхідно для забезпечення учасникам справи реалізації їх процесуальних прав та вирішенні всіх питань, визначених ч.2 ст.182 ГПК України, які необхідні для повного та об`єктивного вирішення спору.

Перерва в підготовчому засідання оголошена на підставі ч.5 ст.183 ГПК України.

Ухвалою від 22.05.2024 позивача повідомлено про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 14:00 03.06.2024 (т.4 а.с.208).

Зазначена ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 22.05.2024 о 19:50, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т.4 а.с.209).

Ухвалою, яка занесена до протоколу від 03.06.2024, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.07.2024 о 15:00 (т.4 а.с.224-226).

Підготовче провадження закрито на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України, враховуючи виконання завдань підготовчого провадження, визначених ст.177 ГПК України.

Позивача про призначення справи до судового розгляду по суті на 15:00 01.07.2024 повідомлено ухвалою від 03.06.2024, яка доставлена до його електронного кабінету 03.06.2024 о 18:12, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т.4 а.с.228-229).

17.06.2024 від відповідача надійшли пояснення, в яких відповідач просить суд при прийняті рішення врахувати актуальну судову практику Верховного Суду (т.4 а.с.239-242).

Ухвалою від 01.07.2024 учасників справи повідомлено про призначення судового засідання на 17.07.2024 о 15:00, оскільки розгляд справи, який призначений на 01.07.2024, не відбувся у зв`язку із повітряною тривогою та загрозою ракетних обстрілів м. Києва (т.5 а.с.1).

Ухвала доставлена до електронних кабінетів учасників справи 01.07.2024 о 18:41, що підтверджується довідками про доставку електронних листів (т.5 а.с.2-5).

17.07.2024 судом заслухано вступне слово прокурора та відповідача, досліджено подані сторонами докази та ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 17.07.2024, на підставі ч.2 ст.216 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 10:00 02.08.2024 (т.5 а.с.15-20).

Позивача про оголошення перерви в судовому засіданні до 10:00 02.08.2024 повідомлено ухвалою від 17.07.2024, яка доставлена до його електронного кабінету 17.07.2024 о 21:15, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т.5 а.с.22-23).

Під час розгляду справи по суті прокурор заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити. Позивач у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

07.06.1996 КСП ім. Леніна видано державний акт серії КВ 000023 на право колективної власності на землю, відповідно до якого у колективну власність передається земельна ділянка площею 3 053,7га для сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с.132-137).

Вказаний державний акт, як вбачається з його змісту, зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №23.

На відповідному акті є примітка про те, що додатком 1 до такого акту є список громадян - членів колективного сільськогосподарського кооперативу; сам додаток №1 суду не наданий.

Як вбачається з виписки з протоколу №1 від 16.02.2000 уповноважених членів КСП ім. Леніна, у присутності 376 з 780 членів відповідного підприємства прийнято рішення про реформування КСП ім. Леніна на базі приватної власності із забезпеченням всім членам зазначеного підприємства права вільного виходу з усіма земельними частками і майновими паями. Окрім того, п.2 даного протоколу містить рішення про обрання нової організаційної форми та фактично визначення найменування юридичної особи - СГОК «Дроздівський» та установлено, що відповідна особа буде правонаступником КСП ім. Леніна; головою СГОК «Дроздівський» обрано ОСОБА_1 (т.4 а.с.142).

Відомостей про вихід певних членів КСП ім. Леніна з виділенням земельних часток та майновий паїв під час розгляду даної справи не надано.

При цьому, відповідно до протоколу установчих зборів СГОК «Дроздівський» від 24.02.2000, його засновниками у кількості 3 осіб - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вирішено: створити СГОК «Дроздівський»; затвердити статут кооперативу; визначити склад учасників та їх пайові внески; обрати голову кооперативу; доручити здійснити реєстраційні дії щодо створення юридичної особи (т.4 а.с.59).

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності-юридичної особи від 31.03.2000, що видано Білоцерківською районною адміністрацією Київської області, зареєстровано СГОК «Дроздівський» (ідентифікаційний код 03755331) з внесенням запису до журналу обліку реєстраційних справ 30.03.2000 №19425498Ю0020075 (т.4 а.с.55).

Так, п.1.2 статуту СГОК «Дроздівський» в редакції, яка прийнята рішенням загальних зборів 24.02.2000 (т.4 а.с.71-84, далі - статут СГОК «Дроздівський»), підписи на якому засновників такого кооперативу посвідчені приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук В.І. (зареєстровано у реєстрі за №1395 від 03.04.2000), визначено, що кооператив створено рішенням загальних зборів (протокол №1 від 24.02.2000) на підставі заяви засновників і він є правонаступником КСП ім. Леніна.

Згідно п.4.1 статуту СГОК «Дроздівський» засновниками такої юридичної особи є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

В силу п.5.2 статуту членами кооперативу можуть бути як фізичні особи, що досягли 16 років, так і юридичні особи, які визнають статут, дотримуються його вимог, користуються послугами, формують фонди та беруть участь у діяльності кооперативу. Відповідно до п.5.3 статуту прийняття у члени здійснюється на підставі особисто поданої заяви, а членство у кооперативі набуває чинності з моменту відповідного рішення зборів або їх уповноважених. При цьому, відповідним пунктом статуту визначено, що члени кооперативу мають зробити вступний та основний пайовий внесок у розмірі 100грн.

Пунктом 7.1 статуту СГОК «Дроздівський» установлено, що власністю кооперативу є землі, інші основні та обробні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, продукція, доходи одержані від реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу, майно, придбане на законних підставах, продуктивна худоба, транспортні засоби, посіви, а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом; власністю кооперативу є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об єднань, учасником яких є кооператив.

Рішенням установчих зборів засновників, що оформлено протоколом №1 від 25.02.2000 затверджено установчий договір про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМ» (далі - ТОВ «ДІМ») (т.4 а.с.119-29), підписи засновників на якому посвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського міського територіального округу Київської області Корнійчуком В.І. (зареєстрована в реєстрі за №3917 від 20.05.2000).

Відповідно до п.1.1 установчого договору ТОВ «ДІМ», засновниками товариства є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Згідно п.1.8 установчого договору майно товариства складається з вкладів і майнових паїв, грошових внесків його учасників, продукції, товарів, вироблених в результаті господарської діяльності товариства, надходжень від послуг, робіт, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законодавчими актами України.

Пунктом 3.1 установчого договору ТОВ «ДІМ» визначено, що для забезпечення фінансово-господарської діяльності, а також для гарантії майнових зобов`язань товариства, за рахунок грошових внесків, майнових паїв учасників формується статутний фонд, який становить 7 400грн; розмір внесків учасників визначено п.2.11 вказаного установчого договору.

ТОВ «ДІМ» (ідентифікаційний код 30813893) зареєстровано 15.03.2000 Білоцерківською районною державною адміністрацією, про що видано свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності-юридичної особи та внесено запис до журналу обліку реєстраційних справ 14.03.2000 №19425498Ю0020064 (т.4 а.с.164).

Відповідно до змін та доповнень №1 до установчого договору ТОВ «ДІМ», які затверджені рішенням установчих зборів засновників, що оформлено протоколом №2 від 04.04.2000, склад засновників такого товариства змінено, а саме включено до складу засновників Колективне підприємство «Білоцерківхлібопродукт» (далі - КП «Білоцерківхлібопродукт») (т.4 а.с.157-163).

Як вбачається з протоколу №2 від 16.05.2000 загальних зборів засновників СГОК «Дроздівський» та протоколу №4 від 16.05.2000 загальних зборів ТОВ «ДІМ», прийнято рішення про об`єднання ТОВ «ДІМ» з СГОК «Дроздівський» у ТОВ Агрофірма «ДІМ» (т.4 а.с.62, 64-65).

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ Агрофірма «ДІМ», що оформлено протоколом №1 від 16.05.2000: вирішено перереєструвати в товариство з обмеженою відповідальністю та дати йому назву Агрофірма «ДІМ», шляхом об`єднання через злиття ТОВ «ДІМ» та СГОК «Дроздівський», як правонаступника всіх прав і обов`язків КСП ім. Леніна, СГОК «Дроздівський», ТОВ «ДІМ»; затверджено статут ТОВ Агрофірма «ДІМ» (т.4 а.с.66-68).

22.05.2000 Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності-юридичної особи - ТОВ Агрофірма «ДІМ» (ідентифікаційний код: 03755331), про що внесено запис до журналу обліку реєстраційних справ 20.05.2000 №19425498Ю0020095 (т.4 а.с.70).

Як вказано у п.1.1 статуту ТОВ Агрофірма «ДІМ» в редакції, що затверджена загальними зборами учасників 16.05.2000 (т.4 а.с.85-94, далі - статут ТОВ Агрофірма «ДІМ»), підписи учасників на якому посвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Панкратьєвою Є.В. (реєстровий №3918 від 20.05.2000),ТОВ Агрофірма «ДІМ» створене шляхом об`єднання СГОК «Дроздівський» і ТОВ «ДІМ» на засадах угоди юридичної і фізичних осіб, об`єднання їх майнових паїв, власних коштів для підприємницької діяльності, як правонаступник КСП ім. Леніна, СГОК «Дроздівський», ТОВ «ДІМ» на підставі рішення учасників загальних зборів, відповідно до Законів України «Про господарські товариства», «Про підприємництво», «Про власність», Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» та іншого чинного законодавства України з метою одержання прибутку, нарощування виробництва сільськогосподарської та іншої продукції і товарів.

Пунктом 1.5 статті 1 статуту ТОВ Агрофірма «ДІМ» визначено, що товариство є правонаступником всіх прав і обов`язків КСП ім. Леніна, СГОК «Дроздівський», ТОВ «ДІМ» та є власником майна, яке йому належить, може набувати майнових та немайнових прав, вступати в зобов`язання, орендувати майно і землю, відчужувати майно, виступати в судах від свого імені.

Відповідно до п.1.4 ст. 2 статуту ТОВ Агрофірма «ДІМ» склад учасників товариства, порядок формування статутного фонду, розмір частки кожного члена товариства, терміни та порядок внесення ними вкладів визначається установчим договором.

Як вбачається з реєстраційної картки суб`єкта підприємницької діяльності-юридичної особи реєстрація - перереєстрація - внесення змін, засновниками юридичної особи - ТОВ Агрофірма «ДІМ» (ідентифікаційний код 03755331) є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та КП «Білоцерківхлібопродукт» (т.4 а.с.56, зворот).

Рішенням загальних зборів засновників ТОВ Агрофірма «ДІМ» від 02.09.2014, що зафіксовано у протоколі №2 (т.3 а.с.247-269), вирішено:

- надати згоду ОСОБА_6 на його вихід з засновників товариства;

- надати згоду ОСОБА_9 на відчуження частки майна в статутному капіталі товариства ОСОБА_13 в розмірі 4,39%, що складає 9 083грн;

- надати згоду ОСОБА_2 на відчуження частки майна в статутному капіталі товариства ОСОБА_13 в розмірі 4,66%, що складає 9 626грн;

- надати згоду ОСОБА_12 на відчуження частки майна в статутному капіталі товариства ОСОБА_13 в розмірі 5,22%, що складає 10 783грн;

- надати згоду ОСОБА_8 на відчуження частки майна в статутному капіталі товариства ОСОБА_13 в розмірі 5,7%, що складає 11 790грн;

- надати згоду на придбання вивільненої частки майна в статутному капіталі підприємства, яка становить 3,9% КП «Білоцерківхлібопродукт»;

- зареєструвати статут в новій редакції та відмовитися від установчого договору.

18.09.2014 за №13531050014005439 державним реєстратором Білоцерківського міскрайонного управління юстиції Київської області здійснено реєстрацію статуту ТОВ Агрофірма «ДІМ» у новій редакції, яка затверджена загальними зборами учасників 02.09.2014 (протокол №2), підписи учасників на якому засвідчені приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчуком А.В. (зареєстровано в реєстрі за №№3509, 3510, 3511, 3512, 3513, 3514, 3515, 3516) (т.4 а.с.2-16, далі - статут ТОВ Агрофірма «ДІМ» у редакції 02.09.2014).

Так, п.1.1 статуту ТОВ Агрофірма «ДІМ» у редакції від 02.09.2014 визначено, що ТОВ Агрофірма «ДІМ» утворене шляхом об`єднання СГОК «Дроздівський» і ТОВ «ДІМ» на засадах угоди юридичної і фізичних осіб, об`єднання їх майнових паїв, власних коштів для підприємницької діяльності, як правонаступник КСП ім. Леніна, СГОК «Дроздівський», ТОВ «ДІМ» на підставі рішення учасників загальних зборів відповідно до вимог чинного законодавства України на необмежений термін з метою одержання прибутку, нарощування виробництва сільськогосподарської та іншої продукції і товарів.

Відповідно до п.1.11 статуту ТОВ Агрофірма «ДІМ» у редакції від 02.09.2014, засновниками товариства є: КП «Білоцерківхлібопродукт»; ОСОБА_13 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11

У п.3.2 статуту ТОВ Агрофірма «ДІМ» у редакції від 02.09.2014 статутний капітал товариства складає 206 646грн та розподілений між учасниками наступним чином:

- КП «Білоцерківхлібопродукт» - 53,9%, що становить 111 375грн;

- ОСОБА_13 - 19,97%,що становить 41 282грн;

- ОСОБА_1 - 5,2%;що становить10 732грн;

- ОСОБА_5 - 3,69%, що становить 7 624грн;

- ОСОБА_7 - 4,43%, що становить 9 147грн;

- ОСОБА_10 - 5,75%, що становить 11 892грн;

- ОСОБА_4 - 4,42%, що становить 9 128грн;

- ОСОБА_11 - 2,64%, що становить 5 466грн.

Рішенням загальних зборів засновників ТОВ Агрофірма «ДІМ» від 29.04.2015, що зафіксовано протоколом №5, вирішено (т.3 а.с.217-218):

- надати згоду ОСОБА_10 на відчуження частки майна в статутному капіталі товариства ОСОБА_13 у розмірі 1,75%, що складає 3 619,30грн;

- надати згоду ОСОБА_10 на передачу частки майна у статутному капіталі ОСОБА_14 у розмірі 4%, що складає 8 272,70грн;

- зареєструвати статут в новій редакції та відмовитися від установчого договору.

20.05.2015 за №13531050015005439 державним реєстратором Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області здійснено реєстрацію статуту ТОВ Агрофірма «ДІМ» у редакції, затвердженій рішенням загальних засновників (учасників) від 29.04.2015 (протокол №2), підписи на якому учасників засвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчуком А.В. (зареєстровано в реєстрі за №№1554, 1555,1556, 1557, 1558, 1559, 1560, 1561) (т.3 а.с.220-234, далі - статут ТОВ Агрофірма «ДІМ`в редакції від 29.04.2015).

Відповідно до п.1.11 статуту ТОВ Агрофірма «ДІМ» в редакції від 29.04.2015 засновниками товариства визначено: КП «Білоцерківхлібопродукт»; ОСОБА_13 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_11 .

В силу п.3.2 статуту ТОВ Агрофірма «ДІМ» в редакції від 29.04.2015 статутний капітал товариства складає 206 646грн та він поділений на частки між його учасниками, а саме:

- КП «Білоцерківхлібопродукт» - 53,9%, що становить 111 375грн;

- ОСОБА_13 - 21,72%, що становить 44 901,30грн;

- ОСОБА_1 - 5,2%; що становить 10 732грн;

- ОСОБА_5 - 3,69%, що становить 7 624грн;

- ОСОБА_7 - 4,43%, що становить 9 147грн;

- ОСОБА_10 - 4%, що становить 8 272грн;

- ОСОБА_4 - 4,42%, що становить 9 128грн;

- ОСОБА_11 - 2,64%, що становить 5 466грн.

У зв`язку зі зміною організаційно-правової форми одного із учасників - КП «Білоцерківхлібопродукт» та інших змін, на підставі рішення загальних зборів засновників ТОВ Агрофірма «ДІМ», що оформлено протоколом №4 від 19.09.2016 (т.3 а.с.173), прийнято рішення про реєстрацію статуту в новій редакції.

Зокрема, до п.п.1.11, 3.2 статуту Агрофірма «ДІМ» в редакції, затвердженій загальними зборами засновників (учасників) від 19.06.2016 (протокол №4), внесені зміні щодо найменування засновника (учасника) товариства, а саме визначено, що одним із засновником є ТОВ «Білоцерківхлібопродукт» (т.3 а.с.178-192).

Рішенням загальних зборів засновників ТОВ Агрофірма «ДІМ» від 19.09.2019, що оформлено протоколом №18, вирішено (т.3 а.с.107-108):

- надати згоду ОСОБА_14 на відчуження ОСОБА_13 частки в статутному капіталі товариства в розмірі 3%, що складає 6 204,52грн;

- внести відповідні зміни до статуту товариства та реєстрацію його у новій редакції.

Відповідно до п.1.11, 5.2 статуту ТОВ Агрофірма «ДІМ» у редакції рішення загальних зборів учасників від 19.09.2019 (протокол №18) (т.3 а.с.109-130): засновниками товариства є: ТОВ «Білоцерківхлібопродукт», ОСОБА_13 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 ; статутний капітал товариства становить 206 646грн та розподілений між учасниками наступним чином:

- КП «Білоцерківхлібопродукт» - 53,9%, що становить 111 375грн;

- ОСОБА_13 - 24,72%, що становить 51105,82грн;

- ОСОБА_1 - 5,2%, що становить10 732грн;

- ОСОБА_5 - 3,69%, що становить 7 624грн;

- ОСОБА_7 - 4,43%, що становить 9 147грн;

- ОСОБА_10 - 1%, що становить 2068грн;

- ОСОБА_4 - 4,42%, що становить 9 128грн;

- ОСОБА_11 - 2,64%, що становить 5 466грн.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за ТОВ Агрофірма «ДІМ» 27.11.2020 державним реєстратором Гостомельської селищної ради Київської області Заболотним А.В. на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку КВ000023 від 07.06.1996, виданого Дроздівською сільською радою Білоцерківського району Київської області, довідки Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області №190/121-20 від 26.11.2020, довідки №16 від 19.11.2020 ФОП ОСОБА_9., статуту ТОВ «ДІМ» в редакції від 16.05.2000, довідок з Державного земельного кадастру, виданих Міськрайонним управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області, відомостей з ДЗК від 27.11.2020 відповідно за №№30189213, 30182531, 30191641, 30172501, 30193818, 30185860, 30195535 здійснено реєстрацію права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами:

- 3220481300:01:004:0003 площею 14,9759га; номер відомостей про речове право: 39473593; підстава для внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 55452032 від 01.12.2020 16:42:23(т.1 а.с.28-29);

- 3220481300:01:007:0012 площею 9,918га; номер відомостей про речове право: 39472976; підстава для внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 55451408 від 01.12.2020 16:27:31 (т.1 а.с.30-31);

- 3220481300:01:007:0011 площею17,5018га; номер відомостей про речове право: 39473857: підстава для внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 55452333 від 01.12.2020 16:50:07 (т.1 а.с.32-33);

- 3220481300:05:002:0018 площею 22га; номер відомостей про речове право: 39472613; підстава для внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 55451021 від 01.12.2020 16:18:09 (т.1 а.с.34-35);

- 3220481300:04:010:0013 площею 10га; номер відомостей про речове право: 39474300; підстава для внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 55452810 від 01.12.2020 17:05:18 (т.1 а.с.36-37);

- 3220481300:01:005:0015 площею 23,5443га; номер відомостей про речове право: 39473277; підстава для внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 55451721 від 01.12.2020 16:34:25 (т.1 а.с.38-39);

- 3220481300:05:002:0019 площею 2га; номер відомостей про речове право: 39474452; підстава для внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 55452972 від 01.12.2020 17:11:36 (т.1 а.с.40-41).

Відповідні земельні ділянки знаходяться в межах Державного акту на право колективної власності на землю серія КВ000023 від 07.06.1996, що підтверджується довідкою ФОП ОСОБА_9. №16 від 19.11.2020, на підставі якої у тому числі здійснена їх реєстрація (т.1 а.с.150).

Як вбачається з витягів Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, вказані земельні ділянки за цільовим призначенням - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,знаходять в межах Дроздівської сільської ради (т.1 а.с.164-177).

Також, до позовної заяви прокурором долучено поземельні книги щодо вищевказаних земельних ділянки, що містять відомості щодо таких земельних ділянок, а саме (т.1 а.с.42-128):

- місця розташування;

- виду цільового призначення;

- загальної площі;

- кадастрового плану земельних ділянок разом з координатами поворотних точок меж земельної ділянки;

- власника;

- дати державної реєстрації речового права на нерухоме майно -27.11.2020;

- реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав.

21.02.2024 за вих.№50-1910вих-24 Білоцерківською окружною прокуратурою на адресу Білоцерківської міської ради направлено лист, яким прокурор повідомив позивача про отримання інформації за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023110000000196 від 29.03.2023 щодо порушення вимог земельного законодавства під час відведення у приватну власність вищевказаних земельних ділянок (далі - спірні земельні ділянки), у зв`язку із чим, просив повідомити, чи вживались позивачем - Білоцерківською міською радою заходи щодо усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства, в тому числі шляхом пред`явлення до суду позову про скасування права приватної власності та витребування спірних земельних ділянок з незаконного володіння (т.1 а.с.178-181).

У відповідь на вказаний лист Білоцерківською міською радою листом від 04.03.2024 вих.№826/01-11 повідомлено Білоцерківську окружну прокуратуру, що заходи щодо усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства, в тому числі шляхом пред`явлення до суду відповідної позовної заяви про скасування права приватної власності та витребування земельних ділянок з незаконного володіння не вживались. Окрім того, у зазначеній відповіді позивач просив Білоцерківську окружну прокуратуру сприяти Білоцерківській міській територіальній громаді в особі Білоцерківської міської ради в захисті її прав, в тому числі шляхом подання до суду відповідного позову (т.1 а.с.182).

Враховуючи надану позивачем відповідь, Білоцерківська окружна прокуратура листом від 11.03.2024 вих.№50-2548вих-24 повідомила Білоцерківську міську раду про вжиття заходів щодо захисту інтересів територіальної громади - подання позов до суду про витребування спірних земельних ділянок (т.1 а.с.184).

В якості доказів направлення відповіді від 11.03.2024 до поданої позовної заяви долучено фіскальний чек від 11.03.2024 щодо прийняття для відправлення позивачу рекомендованого листа №0910712284977 (т.1 а.с.185).

Предметом спору у даній справі є право володіти спірними земельними ділянками.

Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор вказував, що позов подано з метою захисту інтересів держави в особі Білоцерківської міської ради, оскільки саме позивач, який є органом, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не вживає тривалий час будь-яких заходів щодо відновлення права відповідної територіальної громади як власника таких земельних ділянок володіти ними.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України прокуратура в Україні здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

В силу ч.ч.3,4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

Згідно ч.ч.3,4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»: прокурор може представляти інтереси держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу; наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Відповідний висновок щодо застосування вищевказаної норми права наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (п.77).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від: 26.05.2020 у справі №912/2385/18, п.40; 06.07.2021 у справі №911/2169/20, п.8.37; 28.09.2022 у справі №483/448/20, п.7.16; 20.06.2023 у справі №633/408/18, п.10.17; 21.06.2023 у справі №905/1907/21, п.8.54; 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц, п.8.16; 11.06.2024 у справі №925/1133/18, п.71).

В силу ст.23 вказаного Закону на прокурора покладається обов`язок попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Звертаючись до суду із відповідним позовом, прокурор вказував, що власником спірних земельних ділянок є відповідна територіальна громада, інтереси якої представляє орган місцевого самоврядування - Білоцерківська міська рада, яка здійснює від імені власника його повноваження, у т.ч. щодо захисту такого права.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» Дроздівська територіальна громада увійшла до Білоцерківської територіальної громада з адміністративним центром територіальної громади у м. Біла Церква.

Пунктами 10 ст.ст.1,3 постанови Верховної Ради України №807-ІХ від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів» у Київській області утворено Білоцерківський район (з адміністративним центром у місті Біла Церква) у складі територій Білоцерківської міської, Володарської селищної, Гребінківської селищної, Ковалівської сільської, Маловільшанської сільської, Медвинської сільської, Рокитнянської селищної, Сквирської міської, Ставищенської селищної, Таращанської міської, Тетіївської міської, Узинської міської, Фурсівської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України та відповідно ліквідовано у Київській області, зокрема, Білоцерківський район.

Отже, прокурор вірно визначив, що спірні земельні ділянки, які знаходяться на території Дроздівської сільської ради у с. Дрозди на даний час перебувають на території Білоцерківської міської територіальної громади.

В силу ч.2 ст.327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно п. «б» ч.1 ст.80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, є суб`єктами права власності на землі комунальної власності.

Як визначено ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч.5 ст.16 Закону №280/97-ВР від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

В силу ч.ч.1, 5 ст. 60 Закону №280/97-ВР: територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження; органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Таким чином, Білоцерківська міська рада є органом, уповноваженим здійснювати функції у спірних відносинах, оскільки представляє інтереси власника - відповідну територіальну громаду, про порушення прав якої заявлено позов прокурором.

Поряд з цим, позивач - уповноважений орган, якого, як встановлено судом, прокурор повідомив про порушення прав територіальної громади 21.02.2024 листом за вих.№50-1910вих-24, - вибуття спірних земельних ділянок з її володіння, не лише не здійснив відповідних заходів для відновлення такого права, але й звернувся до прокурора у листі від 04.03.2024 за вих.№826/01-11 з проханням вжити такі заходи, що підтверджує відсутність наміру у такого органу (можливості або бажання) вживати такі заходи самостійно.

Отже, відповідач помилково вважає, що прокурор не мав повноважень на звернення з відповідним позовом до суду, тому підстав для залишення без розгляду позову прокурора не має, у зв`язку із чим суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду

Таким чином, прокурор, звертаючись з відповідним позовом до суду, підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави, захист яких не здійснює позивач. При цьому, вирішуючи питання щодо наявності у прокурора підстав для представництва, які він обґрунтував у позові (процесуальні підстави позову), суд не вирішує спір по суті, у т.ч. не встановлює набуття суб`єктивного матеріального права, на захист якого подано позов та факт його порушення; відповідні обставини суд встановлює вже розглядаючи спір по суті і відсутність суб`єктивного матеріального права, на захист якого подано позов, є самостійною підставою для відмови у такому позові.

Розглядаючи спір у справі по суті, суд дійшов висновку про те, що заявлені вимоги прокурора є мотивованими з наступних підстав.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; право власності на землю гарантується;це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ч.1 ст.317, ч.1 ст.319 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном за власною волею.

Згідно із ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади (ч.1 ст.374 ЦК України).

Посилаючись на набуття права власності на спірні земельні ділянки, відповідач вказує, що є правонаступником ТОВ «ДІМ» та СГОК «Дроздівський», КСП ім. Леніна, якому видано державний акт на право колективної власності на землю серії КВ 000023 від 07.06.1996 щодо земельної ділянки, до складу якої входять спірні земельні ділянки. Декларація щодо правонаступництва відповідних осіб відображена і у відповідних установчих документах відповідача.

Разом з тим, лише визнання правонаступництва КСП ім. Леніна відповідачем або СГОК «Дроздівський», правонаступником якого є відповідач, та фіксація відповідного твердження в його установчих документах, не свідчить про наявність юридичних фактів, з якими закон пов`язує перехід прав та обов`язків відповідного підприємства до СГОК «Дроздівський», а у подальшому і до відповідача.

Так, згідно з ст.3 ЗК України від 18.12.1990 №561-XII (у редакції, чинній на час видачі державного акту на право колективної власності на землю, далі - ЗК України від 18.12.1990 №561-ХІІ у вказаній редакції) власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну; усі форми власності є рівноправними; розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх; повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.4 ЗК України від 18.12.1990 №561-XII у вказаній редакції, у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.

Положеннями ст.5 ЗК України від 18.12.1990 №561-XII у вказаній редакції визначено, що: земля може належати громадянам на праві колективної власності, а суб`єктами права колективної власності на землю є: колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, як врегульовано відповідною нормою, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

Як установлено ст.22 ЗК України від 18.12.1990 №561-XII у вказаній редакції, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

В силу ст.23 ЗК України від 18.12.1990 №561-XII у вказаній редакції: право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів; державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян; до державного акта додається список цих громадян.

Землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання (абз.1 ст.60 ЗК України від 18.12.1990 №561-XII у вказаній редакції).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14.02.1992 №2114-ХІІ (у редакції, чинній на момент видачі державного акту на право колективної власності на землю, далі - Закон №2114-ХІІ у вказаній редакції) колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

В силу ч.ч.1,2 ст.7 Закону №2114-XII у вказаній редакції визначено, що: об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах; майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам; суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Положення ч.ч.2,3 ст.8 Закону №2114-XII у редакції, чинній на момент прийняття рішення про реформування КСП ім. Леніна від 16.02.2000, встановлювали, що: право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном; право власності підприємства охороняється законом; належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.10 Закону №2114-XII у редакції, як чинній на момент видачі державного акту на право колективної власності на землю, так і на момент прийняття рішення уповноважених членів КСП ім. Леніна від 16.02.2000 про реформування підприємства: земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди; право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором; право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених ЗК України.

З наведених норм вбачається, що рішення щодо майна, у т.ч. земельної ділянки, як такого, що належить підприємству, так і такого, що перебуває у спільній частковій власності членів підприємства, приймається рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених, у випадку, якщо такі обрані.

Як установлено під час розгляду даної справи судом, 16.02.2000 уповноваженими членами підприємства прийнято рішення про реформування КСП ім. Леніна на базі приватної власності із забезпеченням членам підприємства права вільного виходу з усіма земельними і майновими паями та обрання нової організаційної форми СГОК «Дроздівський», що буде правонаступником підприємства (т.4 а.с.142).

У своїх заперечення, відповідач вказував, що СГОК «Дроздівський» став правонаступником КСП ім. Леніна у відповідності з таким рішенням, з чим не може погодитись суд з наступних підстав.

Згідно зі ст.37 ЦК УРСР (у редакції, чинній станом на момент прийняття рішення від 16.02.2000 про реформування КСП ім. Леніна, а також рішення від 24.02.2000 установчих зборів СГОК «Дроздівський» про створення такого кооперативу) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

За змістом ч.ч.1, 4 ст.34 Закону України «Про підприємства в Україні» (у редакції, чинній на вказані дати) колективне підприємство є видом підприємств в Україні, ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) якого провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України. При цьому, ч.7 ст.34 такого Закону у відповідній редакції передбачено, що при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Нормами спеціального Закону №2114-XII в редакції, чинній станом на момент прийняття вказаних рішень про реформування КСП ім. Леніна від 16.02.2000 та створення СГОК «Дроздівський» від 24.02.2000, встановлено, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду; при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства (ч.ч.1,6 ст.31 Закону №2114-XII).

Однак, доказів того, що рішення уповноважених членів КСП ім. Леніна від 16.02.2000, яке передбачало реформування КСП ім. Леніна, а фактично перетворення у нову юридичну особу - СГОК, що мало б назву «Дроздівський», та яке прийнято від імені членів такого підприємства, кількість яких на момент прийняття рішення від 16.02.2000 становила 780 осіб, фактично не реалізовано.

Так, СГОК «Дроздівське» фактично створено на підставі іншого рішення, а саме рішення установчих зборів трьох засновників такого кооперативу, зафіксованого протоколом від 24.02.2000 (т.4 а.с.59), про що свідчить і статут СГОК «Дроздівський» в редакції рішення загальних зборів від 24.02.2000 (п.1.2; т.4 а.с.71-84). Таким чином, засновниками СГОК «Дроздівське» не є всі члени КСП ім. Леніна станом на 16.02.2000. При цьому, доказів виходу за період з 16.02.2000 по 24.02.2000 частини членів КСП ім. Леніна у кількості 777 осіб (780-3) з виділенням таким особам земельних та майнових паїв не надано.

Вказане суперечить правовій природі поняттю реорганізації шляхом перетворення, оскільки перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників. У випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП ім. Леніна шляхом перетворення її в іншу особу, колишні члені такого підприємства мали б стати учасниками нової юридичної особи, позаяк перетворення юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників (схожа правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верхового Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19).

На момент створення СГОК «Дроздівський» діяв Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17.07.1997 №469/97-ВР (далі - Закон №469/97-ВР у зазначеній редакції).

Так, відповідно до ст.1 Закону №469/97-ВР у зазначеній редакції, сільськогосподарський обслуговуючий кооператив - підприємство, створене для здійснення обслуговування переважно членів кооперативу на засадах взаємодопомоги та економічного співробітництва.

Цією самою статтею визначено, що пай - майновий внесок члена кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.

Згідно ч.1 ст.7 Закону №469/97-ВР у зазначеній редакції, статут кооперативу є основним правовим документом, що регулює його діяльність, у якому визначаються: найменування кооперативу та його місцезнаходження; предмет і мета діяльності; порядок вступу до кооперативу і виходу з нього; розміри та порядок внесення вступного внеску і паю; склад засновників кооперативу; права і обов`язки членів кооперативу; органи управління, порядок їх формування і компетенція; формування неподільного та інших фондів; форми трудової участі та оплати праці членів кооперативу; розподіл доходів кооперативу; співвідношення між кооперативними виплатами і виплатами на паї; умови реорганізації та ліквідації кооперативу; до статуту можуть включатися й інші положення, пов`язані з особливостями діяльності кооперативу, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону №469/97-ВР у зазначеній редакції унормовано, що члени кооперативу передають право користування належною їм земельною ділянкою кооперативу як пайовий внесок, у порядку, визначеному ЗК України; за земельну ділянку, передану в користування, справляється відповідна плата згідно з договором у розмірах, визначених загальними зборами.

Статтею 22 Закону №469/97-ВР у зазначеній редакції визначено, що земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих кооперативу в користування або придбаних ним у власність

Також, за змістом п.7.1 статуту СГОК «Дроздівський» власністю кооперативу є землі, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, продукція, доходи одержані від реалізації та іншої діяльності передбаченої статутом кооперативу, майно, придбане на законних підставах, продуктивна худоба, транспортні засоби посіви, а також інше майно придбане на підставах, не заборонених законом.

Тобто, факт набуття СГОК «Дроздівський» права користування певною земельною ділянкою, що перебувала у складі земельної ділянки, наданої у колективну власність КСП ім. Леніна згідно вищевказаного державного акта, безпосередньо залежало від розпаювання земель членами КСП ім. Леніна та передачі відповідної земельної ділянки колишнім членом КСП ім. Леніна СГОК «Дроздівський» або набуття такої земельної ділянки у члена КСП ім. Леніна/його правонаступника (спадкоємця) у власність СГОК «Дроздівський», передачі такої земельної ділянки такому кооперативу як внеску тошо.

Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів, що спірні земельні ділянки фактично створені внаслідок розпаювання та передані колишніми членами КСП ім. Леніна, яким такі земельні ділянки виділені як засновниками СГОК «Дроздівський» у користування чи власність. Так само й відсутні докази на підтвердження факту передання загальними зборами членів КСП ім. Леніна або їх уповноваженими особами у встановлений законодавством спосіб будь-яких земельних ділянок, виділених із земельної ділянки, на яку видано згаданий державний акт, на користь СГОК «Дроздівський».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що СГОК «Дроздівський» не є особою, створеною в процесі перетворення КСП ім. Леніна, тому відсутні підстави для висновку про правонаступництво СГОК «Дроздівський» прав та обов`язків КСП ім. Леніна, у т.ч. набуття СГОК «Дроздівський», правонаступником якого є відповідач, прав на спірні земельні ділянки, що є частинами земельної ділянки, на яку видано державний акт на право колективної власності на землю серії КВ 000023 від 07.06.1996 КСП ім. Леніна.

Посилання відповідача на те, що код КСП ім. Леніна відповідає коду СГОК «Дроздівський» не є підставою для виноску про правонаступництво з огляду на відсутність юридичних фактів, що свідчать про перехід прав та обов`язків, зокрема, факту перетворення в установленому порядку.

При цьому, статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, затвердження якого рішенням засновників та реєстрація у встановленому порядку самі по собі не є підставою для правонаступництва іншої юридичної особи.

Твердження відповідача про те, що СГОК «Дроздівський» створено в процесі реорганізації КСП ім. Леніна на підставі рішення від 16.02.2000, зафіксованого протоколом, уповноважених членів КСП ім. Леніна в процесі розпаювання безпідставне за наведених вище обставин.

Окрім того, Указом Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (в редакції, чинній на момент прийняття рішення від 16.02.2000, далі - Указ №720/95) установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі майна радгоспів; право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право

колективної власності на землю (п.п.1-2).

Згідно п.5,6 Указу №720/95 видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією; у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку; після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Також, Указом Президента України від 03.12.1999 №1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» (далі - Указ №1529/99) передбачено реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності (п.1).

Отже, відповідно до зазначених указів паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність, зокрема, колективним сільськогосподарським підприємства, між членами такого підприємства із забезпечення вільного виходу з цього підприємства із земельними та майновими паями та створення на їх основі, зокрема, сільськогосподарського кооперативу.

Таким чином, на момент проведення державної реєстрації за ТОВ Агрофірма «ДІМ» права власності на спірні земельні ділянки відповідач у встановленому порядку не набув права власності на них, а також не довів набуття права користування ними у встановленому порядку.

01.01.2019 набрав чинності Закон України № 2498-VIII від 10.07.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», яким розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 21.

Цим пунктом передбачено, що з дня набрання чинності вказаним Законом землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані; зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу цього Закону переходять до комунальної власності.

Отже, земельні ділянки колективних сільськогосподарських підприємств у випадку припинення колективного сільськогосподарського підприємства вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані, та підлягають державній реєстрації за територіальними громадами на праві комунальної власності на підставі Закону України № 2498-VIII від 10.07.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні».

Отже, враховуючи вищевикладене, спірні земельні ділянки, що є частинами земельної ділянки, на яку видано державний акт на право колективної власності на землю серії КВ 000023 від 07.06.1996 КСП ім. Леніна, яке фактично на даний час припинено, і доказів розпаювання яких не надано (набуття у встановленому порядку права приватної власності на них до набуття чинності Законом України № 2498-VIII від 10.07.2018), в силу п.21 Перехідних положень ЗК України стали комунальною власністю територіальної громади, на території якої вони розташовані (с. Дрозди), правонаступником якої є Білоцерківська міська територіальна громада.

Не здійснення реєстрації відповідного права на такі земельні ділянки в установленому порядку за відповідною територіальною громадою не позбавляє її права власності на такі земельні ділянки.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини, положення відповідних норм, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності відповідача критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном.

Витребування спірних земельних ділянок, які незаконно вибули з комунальної власності спрямоване на досягнення легітимної мети захисту «суспільного інтересу», який полягає у відновленні законності, та у поверненні у власність територіальної громади комунального майна - земельних ділянок, з огляду на доведену незаконність і безпідставність їх вибуття, незаконне їх заволодіння СГОК «Дроздівський», правонаступником якого є відповідач.

При цьому, у даній справі відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

Так, згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України: позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту - коли особа, права якої порушено, довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №362/44/17).

У застосуванні наведених положень законодавства слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Відповідач, вказуючи, що позовну давність пропущено, посилається на те, що державну реєстрацію права на спірні земельні ділянки здійснено 27.11.2020, а тому вважає, що саме з цієї дати почав перебіг строк позовної давності.

Водночас, з такими твердженнями відповідача суд не погоджується, враховуючи наступне.

Так, внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки за відповідачем, не є обставиною, яка свідчить про те, що позивач дізнався та був обізнаний про такий факт і отже, вибуття з його володіння спірних земельних ділянок.

Позивач як особа, що від імені територіальної громади здійснює правомочності власника спірних земельних ділянок, не зобов`язаний кожної миті моніторити відповідні відомостей через відповідні державні реєстри. Набуваючи у встановленому законом порядку право власності на нерухоме майно, власник правомірно очікує, що таке його абсолютне право не буде порушено, зокрема, майно не буде протиправно вилучене з його володіння іншими особами.

У даній справі відповідач не довів і судом не встановлено, що прокурор або позивач як уповноважений орган дізнався про вибуття таких земельних ділянок у володіння відповідача раніше, ані ж у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023110000000196 від 23.06.2023

Окрім того, до моменту, з якого, на думку відповідача, розпочала перебіг позовна давність, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на всій території установлено карантин, який неодноразово продовжувалась численними постановами Кабінету Міністрів України.

Поряд з цим, до закінчення карантину Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого у подальшому неодноразово продовжувався і триває на момент розгляду справи.

При цьому, п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений, зокрема, ст.257 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Окрім того, у відповідності з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що у даній справі позовна давність прокурором пропущена за заявленими вимогами, отже, заявлені вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки заявлені вимоги задоволено повністю, прокурору підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача судовий збір у розмірі 45 166,54грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ДІМ» (ідентифікаційний код 03755331; 09130 Київська область, Білоцерківський район, с. Дрозди, вул. Польова, 2-Б) на користь держави в особі Білоцерківської міської ради (ідентифікаційний код 26376300; 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул.Ярослава Мудрого, 15) земельні ділянки з кадастровими номерами:

- 3220481300:01:004:0003 площею 14,9759га;

- 3220481300:01:007:0012 площею 9,918га;

- 3220481300:01:007:0011 площею 17,5018га;

- 3220481300:05:002:0018 площею 22га;

- 3220481300:04:010:0013 площею 10га;

- 3220481300:01:005:0015 площею 23,5443га;

- 3220481300:05:002:0019 площею 2га.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ДІМ» (ідентифікаційний код 03755331; 09130 Київська область, Білоцерківський район, с.Дрозди, вул. Польова, 2-Б) на користь Київської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02909996; 01601, м. Київ, бул. Лесі України, буд. 27/2) 45 166,54грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.08.2024.

Суддя А.Р. Ейвазова