Рішення

від 20.08.2024 по справі 914/785/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2024 Справа № 914/785/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростенський щебзавод», м.Коростень,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Роланд ІН-груп», м.Львів,

про: стягнення заборгованості 166 366,41 грн.

Суддя І. КОЗАК

При секретарі Г.ГЕЛЕШ

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився.

Від відповідача: А.Качмар представник.

Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції.

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростенський щебзавод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роланд ІН-груп» про стягнення 166 366,41 грн заборгованості.

Ухвалою суду від 28.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. За заявою відповідача ухвалою суду від 23.05.2024 здійснено перехід зі спрощеного у загальне позовне провадження, підготовче засідання призначено на 18.06.2024.

Ухвалою суду від 18.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 30.07.2024. Розгляд справи відкладався на 20.08.2024.

Правова позиція позивача.

У судове засідання 20.08.2024 представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав повністю. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору поставки №10-01/20УБ від 10.01.2020 не оплатив повністю вартість одержаного товару (щебнево-піщаної суміші різних фракцій) на суму 30243,32 грн. Крім того, позивач нарахував відповідачу 43322,50 грн інфляційних втрат, 84279,89 грн пені, 8520,70 грн 3% річних.

Після повернення головуючого судді з нарадчої кімнати для оголошення вступної та резолютивної частини рішення представник позивача не зміг технічно приєднатися до судового засідання в режимі відеоконференції через відсутність електропостачання.

Попередній розрахунок судових витрат позивача:

·3028,00 грн сплачений судовий збір,

·10000,00 грн витрати на правову допомогу.

Правова позиція відповідача.

Відповідач у судове засідання 20.08.2024 прибув, проти позову частково заперечив. У відзиві на позов (вх.№15765/24 від 13.06.2024):

- визнав суму основного боргу 30243,32 грн;

- суму пені за період з 17.09.2020 по 15.03.2024 вважає нарахованою з перевищенням 6-місячного строку встановленого ст.232 ГК України. На думку відповідача, строк нарахування пені закінчився 16.03.2021. Спеціальний строк позовної давності щодо стягнення суми пені закінчився, тому просив суд застосувати наслідки пропуску строку давності та відмовити у стягненні суми пені на підставі ч.4 ст.267 ЦК України;

- щодо стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат, просив суд зменшити їхню загальну суму до 15121,66 грн;

- заперечив щодо суми витрат позивача на правову допомогу (10000,00 грн) та просив зменшити цю суму до 1000,00 грн.

Позивач подав відповідь на відзив (вх.№15927/24 від 17.06.2024), у якій заперечив проти аргументів відповідача повністю:

1 на період дії карантину та воєнного стану перебіг строків позовної продовжуються.

2 підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат відсутні, враховуючи обставини справи та визнання боргу відповідачем, фінансовий стан відповідача за попередні фінансові періоди відображає наявність грошових коштів, необхідних для сплати боргу.

3 - суму гонорару (витрат на правову допомогу адвоката) сторони погодили у додатку до договору від 11.03.2024, тобто гонорар є фіксованим, становить 10000,00 грн. докази неспівмірності розміру адвокатських витрат у відзиві відсутні.

Обставини справи.

Між позивачем та відповідачем 10 січня 2020 року був укладений договір поставки № 10- 01/20УБ.

Згідно п. 1.1. Договору Позивач (Постачальник) зобов`язувався передати у власність (поставити) Відповідачу (Покупцю), а Відповідач (Покупець) зобов`язувався прийняти оплатити щебінь і суміш (далі - за текстом «Продукція»).

За умовами Специфікації № 1 від 03.06.2020 до Договору Постачальник передає >власність Покупцю Продукцію в наступному асортименті: щебенево-піщана суміш фракції 0.05- 70, щебенево-піщана суміш фракції 0,05-40.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що поставка Продукції, що проводиться силами Покупця, за рахунок Покупця на умовах ЕХ\№ Інкотермс 2010: вибірка Продукції проводиться в розрізі асортименту продукції, відповідно завчасно наданого графіку (або в усній формі) рівномірними щомісячними партіями і узгоджується з Постачальником, з урахуванням його виробничих можливостей. Передача Продукції Постачальником Покупцю здійснюється на підставі видаткових накладних (п. 2.3. Договору).

Сторони Договору погодили, що Покупець проводить оплату авансовими платежами на заявлені партії відвантаженої Продукції згідно виставленого рахунку, який діє 1 (один) день (п 4.1. Договору).

На виконання умов Договору Постачальником було здійснено поставки щебеневої продукції Покупцю у 2020 році на загальну суму 1821269,74 грн.

Відповідач частково оплатив вартість отриманого товару на суму 1791026,42 грн. Неоплаченою залишається сума 30243,32 грн, яка відповідачем визнається.

Оцінка суду.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Між сторонами у справі виникли права і обов`язки на підставі укладеного договору поставки.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Матеріалами справи підтверджується та визнається відповідачем сума основного боргу 30243,32 грн, яка є правомірно заявленою та підлягає до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роланд ІН-груп».

Щодо штрафних санкцій.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Позивач нарахував відповідачу 43322,50 грн інфляційних втрат, 8520,70 грн 3% річних.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених сум штрафних санкцій, встановив правомірність до стягнення з відповідача 8487,00 грн 3% річних та 43322,33 грн інфляційних втрат. У задоволенні решти вимог в цій частині суд відмовляє

Відповідач щодо стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат просив суд зменшити їхню загальну суму до 15121,66 грн.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України (далі ГК України) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 ЦК України).

Суд зауважує, що норми статті 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України).

Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов`язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов`язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 наголошено на тому, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, відповідач, просячи зменшити заявлений до стягнення позивачем розмір інфляційних втрат, помилково посилається на положення статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, які передбачають право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Що стосується 3% річних, то згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

На переконання суду, враховуючи тривале невиконання відповідачем свого договірного зобов`язання з оплати отриманого товару (поставка здійснена ще у 2020 році, тобто чотири роки тому), заявлена до стягнення сума 3% річних та інфляційних втрат не є очевидно неспівмірною з сумою основної заборгованості та нарахована позивачем правомірно.

Нараховану позивачем суму пені на підставі п.5.3 Договору суд перерахував та встановив правомірність до стягнення з відповідача 83794,06 грн пені в межах визначеного позивачем періоду.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до цієї вимоги, суд зазначає таке.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із відповідними змінами і доповненнями) з 12.03.2020 до 22.05.2020 установлено на всій території України карантин.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та було відмінено лише з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний закон набрав чинності 02.04.2020.

Отже, на час дії установленого на території України карантину строк, визначений статтею 258 ЦК України, був продовжений.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування до статей 256, 257, 258, п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (у редакції Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ), викладені у постановах від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 25.08.2021 у справі № 914/1560/20, від 08.02.2022 у справі № 918/964/20, від 31.05.2021 у справі № 926/1812/21, від 07.11.2023 у справі № 910/5188/22.

Отже, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» передбачав, що моментом, з якого продовжується позовна давність (у тому числі передбачена ст.ст. 257, 258 ЦК України), є запровадження карантину відповідно до постанови №211, тобто 12.03.2020.

А тому у разі, якщо сплив позовної давності мав би настати з 12.03.2020, а позивач звернувся до суду після цього моменту, але до закінчення карантину, позовна давність не може вважатись пропущеною, а суд не має підстав для застосування статті 267 ЦК України (Постанова КГС ВС від 30.01.2024 року у справі № 904/3153/22 (904/4344/22).

З огляду на норми статей 256, 257, 258, п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, виникнення права на позов у період дії карантину з 29.09.2020 року, перебіг трирічного строку позовної давності мав би розпочатися 01.07.2023 (після відміни карантину 30.06.2023).

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; в подальшому воєнний стан продовжувався і триває до теперішнього часу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого наступного змісту - у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року 2102-№IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, враховуючи те, що загальнодержавний карантин був запроваджений з 12.03.2020 та тривав до 30.06.2023, водночас, з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан і відповідно станом на 26.03.2024 (дата надходження позовної заяви до суду) діяв на усій території України, суд, беручи до уваги продовження встановленого законом строку позовної давності на період дії карантину та на весь час дії воєнного стану, приходить до висновку, що позивач звернувся з вимогами до суду в межах строку позовної давності.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Як зазначалося судом вище, з 12.03.2020 по 30.06.2023 на території України було запроваджено карантин, водночас позивачем проведено нарахування пені за період часу з 17.09.2020 по 15.03.2024, що відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України з урахуванням п. 7 Прикінцевих положень ГК України.

Зважаючи на наведене, судом не беруться до уваги доводи відповідача, викладені у заяві про застосування строків позовної давності.

Судові витрати.

Сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роланд ІН-груп» (адреса: вул.Героїв УПА, буд.72, м.Львів, 79018, ідентифікаційний код 36825223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростенський щебзавод» (адреса: вул.Каштанова, б.3, м.Коростень, Житомирська обл, 11502, ідентифікаційний код 01374567) 30243,32 грн основного боргу, 8487,00 грн 3% річних, 43322,33 грн інфляційних втрат, 83794,06 грн пені, 3018,54 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Призначити судове засідання з розгляду вимоги про стягнення суми правової допомоги на 27.08.2024 на 16:00 год.

5.Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6.Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

7.Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 27.08.2024.

СуддяКозак І.Б.