Постанова

від 11.11.2024 по справі 914/785/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2024 р. Справа №914/785/24

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Роланд ІН-груп б/н від 13.09.2024,

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.08.2024, суддя Козак І.Б., м. Львів, повний текст рішення складено 27.08.2024,

та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 27.08.2024, суддя Козак І.Б., м. Львів, повний текст додаткового рішення складено 28.08.2024,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Коростенський щебзавод, м.Коростень,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Роланд ІН-груп, м.Львів,

про стягнення заборгованості 166 366,41 грн.,

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

Товариства з обмеженою відповідальністю Коростенський щебзавод звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Роланд ІН-груп про стягнення 166 366,41 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору поставки №10-01/20УБ від 10.01.2020 не оплатив повністю вартість одержаного товару (щебнево-піщаної суміші різних фракцій) на суму 30 243,32 грн. Крім того, позивач нарахував відповідачу 43 322,50 грн. інфляційних втрат, 84 279,89 грн. пені, 8520,70 грн. 3% річних.

Правовою підставою позовних вимог позивач зазначає ст.ст. 509, 526, 547, 629, 692, 712, 625, 549 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

рішенням Господарського суду Львівської області від 20.08.2024 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Роланд ІН-груп на користь товариства з обмеженою відповідальністю Коростенський щебзавод 30 243,32 грн. основного боргу, 8 487,00 грн. 3% річних, 43 322,33 грн. інфляційних втрат, 83 794,06 грн. пені, 3 018,54 грн. судового збору.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу. При цьому провів перерахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені, а всього штрафних санкцій стягнуто 135 603,39 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 27.08.2024 заяву товариства з обмеженою відповідальністю Коростенський щебзавод про стягнення суми правової допомоги у справі №914/785/24 задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Роланд ІН-ГРУП на користь товариства з обмеженою відповідальністю Коростенський щебзавод 9 968,76 грн. витрат на правову допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

13.09.2024 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Роланд ІН-груп б/н від 13.09.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 20.08.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 27.08.2024 в справі №914/785/24.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині стягнення з нього 8 487,00 грн. 3% річних, 43 322,33 грн. інфляційних втрат, 83 794,06 грн. пені. В цій частині прийняти нове, стягнути 15 121,66 грн. пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Апелянта зазначає, що суд неправомірно відмовив йому у клопотанні про зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат до 15 121,66 грн. Свою позицію аргументує тим, що:

нараховані суми пені 3% річних та інфляційних втрат є значними у порівнянні із сумою заборгованості;

позивачем не доведено понесення збитків у зв`язку невиконанням договірних зобов`язань;

відповідач перебуває у складному фінансовому становищі;

винна особа вживала заходи до виконання зобов`язання.

В решті, розрахунках суду та стягненні суми основного боргу, відповідач з рішенням погоджується.

Щодо додаткового рішення, апелянт зазначив, що розмір на правничу допомогу є завищеним, не є співмірним зі складністю справи, яка за своїм змістом є простою.

Просив скасувати додаткове рішення в частині стягнення 9 968, 76 грн на правничу допомогу та прийняти нове яким стягнути 1000 грн. витрат на правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення, вказав, що суд першої інстанції належним чином дослідив обставини справи та надав оцінку доказам у матеріалах справи. Просив рішення суду першої інстанції та додаткове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Між позивачем та відповідачем 10 січня 2020 року укладений договір поставки № 10- 01/20УБ.

Згідно п. 1.1. Договору Позивач (Постачальник) зобов`язувався передати у власність (поставити) Відповідачу (Покупцю), а Відповідач (Покупець) зобов`язувався прийняти оплатити щебінь і суміш (далі - за текстом продукція).

За умовами Специфікації № 1 від 03.06.2020 до Договору Постачальник передає у власність Покупцю продукцію в наступному асортименті: щебенево-піщана суміш фракції 0.05- 70, щебенево-піщана суміш фракції 0,05-40.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що поставка продукції, що проводиться силами та за рахунок Покупця на умовах ЕХ\№ Інкотермс 2010: вибірка проводиться в розрізі асортименту продукції, відповідно завчасно наданого графіку (або в усній формі) рівномірними щомісячними партіями і узгоджується з Постачальником, з урахуванням його виробничих можливостей. Передача продукції Постачальником Покупцю здійснюється на підставі видаткових накладних (п. 2.3. Договору).

Сторони Договору погодили, що Покупець проводить оплату авансовими платежами на заявлені партії відвантаженої продукції згідно виставленого рахунку, який діє 1 (один) день (п 4.1. Договору).

На виконання умов Договору Постачальником було здійснено поставки щебеневої продукції Покупцю у 2020 році на загальну суму 1821269,74 грн.

Відповідач частково оплатив вартість отриманого товару на суму 1791026,42 грн. Неоплаченою залишається сума 30 243,32 грн, яка відповідачем визнається.

До відносин поставки за змістом частини шостої статті 265 ГК України та частини другої статті 712 ЦК України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Апелянт зазначає, що суд неправомірно відмовив йому у клопотанні про зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат до 15 121,66 грн.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом не заявлялось клопотання про зменшення пені в суді першої інстанції.

У своєму відзиві на позовну заяву від 13.06.2024 (а.с. 138) відповідач просив про зменшення 3% річних та інфляційних втрат, однак не просив про зменшення пені.

Відповідачем, в суді першої інстанції, було заявлено про застосування строку позовної давності до цієї вимоги (стягнення пені), в чому йому було відмовлено судом першої інстанції, а ним в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.

Щодо зменшення інфляційних та 3% річних колегія суддів зазначає наступне.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із частиною четвертою статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

За визначенням, яке міститься у статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 536 ЦК України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 викладено такі висновки щодо застосування ч.2 ст.625 ЦК України , що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду не зазначала про можливість зменшення інфляційних втрат.

У постановах Верховного суду № 917/991/22 від 24.01.2024 та № 910/18091/23 від 01.10.2024 касаційний суд навів аналогічні доводи, зазначивши про неможливість зменшення інфляційних втрат в порядку частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив у зменшенні інфляційних втрат.

Що стосується 3% річних, то згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

На переконання колегії суддів, враховуючи тривале невиконання відповідачем свого договірного зобов`язання з оплати отриманого товару (поставка здійснена ще у 2020 році, тобто чотири роки тому), заявлена до стягнення сума 3% річних, в розмірі 8520,70 грн., не є очевидно неспівмірною з сумою основної заборгованості та нарахована позивачем правомірно.

Відтак, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів не знайшла підстав для зменшення заявлених до стягнення процентів річних за час затримки розрахунку.

Щодо додаткового рішення.

У заяві вх.№20771/24 від 22.08.2024 просив стягнути з відповідача на користь позивача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такий розмір є зафіксований Договором про правову допомогу від 11.03.2024 та додатком до нього.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і надавали пояснення, не ухвалено рішення. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За змістом ст. 244 ГПК України додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім цього за положеннями частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

У разі ж недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Поряд з цим, обов`язок доведення неспівмірності витрат законодавець покладає на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

На підтвердження виконання робіт (надання правових послуг) позивач надав:

- Договір про надання адвокатських послуг від 11.03.2024;

- Додаток до договору про надання адвокатських послуг від 11.03.2024;

- Акт здачі-приймання адвокатських послуг, датований 20.08.2024;

- Копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Аргументи апелянта щодо зменшення суми адвокатських витрат спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів звертає увагу на такі факти:

існування заборгованості відповідача перед позивачем по спірній поставці протягом чотирьох років, що і стало причиною для щебзаводу звернення з цим позовом до суду для захисту свого порушеного права,

завод уклав договір з адвокатом для стягнення заборгованості у судовому порядку,

від дати надходження позову до суду (26.03.2024) до винесення рішення (20.08.2024) пройшло 5 місяців. Саме за клопотанням відповідача суд перейшов зі спрощеного в загальне позовне провадження з проведенням судових засідань та участю представників,

загалом відбулося три судових засідання в суді першої інстанції у цій справі, у всіх трьох засідання представник позивача брав участь в режимі відеоконференції, враховуючи територіальну віддаленість,

акт здачі-приймання наданих адвокатських послуг з їх описом наданий стороною позивача 22.08.2024 (вх.№20771/24),

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції, оскільки заявлений Позивачем розмір витрат на правничу допомогу у цій справі відповідає наведеним вище вимогам та критеріям щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, та справедливості. Тоді як Відповідач не спростував ці висновки.

Аналогічна позиція викладена в додатковій постанові від 15 березня 2024 року, в cправі за № 910/10009/22 Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду)

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення господарського суду Львівської області від 20.08.2024 та Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 27.08.2024 у справі №914/785/24 прийняті з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягають залишенню без змін.Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих рішень, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення судового збору на апелянта.

Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Роланд ІН-груп залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 20.08.2024 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 27.08.2024 в справі №914/785/24 залишити без змін.

Судовий збір покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

СуддіБонк Т.Б.

Якімець Г.Г.