Ухвала

від 20.08.2024 по справі 927/359/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 927/359/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

прокурора - Ющенко М. А.,

позивачів - Салівон Д. О.,

відповідачів - Столяр О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 (судді: Сулім В. В. - головуючий, Тищенко А. І., Яковлєв М. Л.) у справі

за позовом Військової прокуратури Чернігівського гарнізону Військової прокуратури центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів

до Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України та Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - Національна академія аграрних наук України,

про визнання недійсним та скасування розпоряджень, державного акта та рішення,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року військовий прокурор Чернігівського гарнізону (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів (далі - КЕВ м. Чернігів) до Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (далі - Прилуцька дослідна станція) та Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області (далі - Прилуцька РДА) про визнання недійсним та скасування (1) розпорядження Прилуцької РДА від 02.07.2004 № 248 "Про передачу в постійне користування земельних ділянок та видачу державного акта на право постійного користування землею"; (2) розпорядження Прилуцької РДА від 01.02.2010 № 36 "Про припинення права користування земельною ділянкою"; (3) державного акта серії ЯЯ 376142 від 04.11.2010 на право постійного користування земельною ділянкою площею 160,4718 га, виданого Прилуцькій дослідній станції; (4) рішення про державну реєстрацію речового права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 7424183100:11:000:0004, від 14.08.2017, прийнятого Комунальним підприємством "Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради".

Позовні вимоги обґрунтовані незаконною, всупереч вимог статей 20, 21, 77, 152- 155 Земельного кодексу України, положень Закону України "Про використання земель оборони", передачею Прилуцькою РДА в постійне користування Прилуцькій дослідній станції земельної ділянки площею 160,4718 га, до якої входить земельна ділянка аеродрому Прилуки, що належить до земель оборони.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.10.2018 (суддя Белов С. В.) у задоволенні позову відмовлено повністю за недоведеністю позовних вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 (судді: Сулім В. В. - головуючий, Тищенко А. І., Яковлєв М. Л.) рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.10.2018 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Суд апеляційної інстанції виходив із встановлених обставин незаконності оформлення Прилуцькій дослідній станції права постійного користування земельною ділянкою, належною до земель оборони.

Інститут садівництва Національної академії аграрних наук України (далі - Інститут садівництва НААНУ) як особа, яка не була учасником справи, але вважає, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 у цій справі стосується прав та обов`язків цієї установи, звернулася з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021, в якій просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Скаржник зазначає, що оскаржена у справі постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права; посилається на нерозривний науковий, організаційно- господарський та економічний зв`язок між Інститутом садівництва НААНУ та Прилуцькою дослідною станцією, яка є установою мережі садівництва НААНУ. На думку скаржника, визнання недійсним і скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею, виданого Прилуцькій дослідній станції, ставить під загрозу можливість виконання функцій управління установою з мережі Інституту садівництва НААНУ, яка позбавлена земельної ділянки. Також Інститут садівництва НААНУ вказує на те, він позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього згідно зі статутом функції та повноваження відносно підпорядкованої йому Прилуцької дослідної станції.

Від Військової прокуратури Чернігівського гарнізону Військової прокуратури центрального регіону України (Чернігівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону) надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому прокуратура просить відмовити у задоволенні касаційної скарги як необґрунтованої та залишити без змін оскаржену постанову суду апеляційної інстанції.

Міністерство оборони України у відзиві на касаційну скаргу також заперечило проти її задоволення, просило визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву та поновити пропущений процесуальний строк у зв`язку зі значним навантаженням відділу претензійно-позовної роботи особового складу Міністерства оборони України, а також значним часом щодо збору інформації, отримання та опрацювання позицій від профільних структурних підрозділів Міністерства щодо поданої касаційної скарги. Водночас позивач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги скаржника та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.

Від КЕВ м. Чернігів надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження у справі підлягає закриттю з огляду на таке.

Згідно зі статтею 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України право на подання касаційної скарги на судове рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

З наведеного слідує, що Господарський процесуальний кодекс України виокремлює коло осіб, наділених процесуальним правом на касаційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: учасники справи; особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Таким чином, особи, яких не було залучено до участі у справі, звертаючись до суду касаційної інстанції, повинні довести, що оскаржуване судове рішення стосується їх прав та обов`язків.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо оскаржуваним судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок. Такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

У розумінні положень наведеної процесуальної норми, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 12.09.2019 у справі № 905/946/18, від 12.09.2019 у справі № 905/947/18, від 09.10.2020 у справі № 910/12465/18.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13.

Як уже зазначалося, згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 було скасовано рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.10.2018 у справі № 927/359/18 та прийнято нове рішення яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним і скасовано розпорядження Прилуцької РДА від 02.07.2004 № 248 "Про передачу в постійне користування земельних ділянок та видачу державного акта на право постійного користування землею", яким, зокрема, передано в постійне користування Прилуцькій дослідній станції земельну ділянку на території Заїздинської сільської ради, розпорядження Прилуцької РДА від 01.02.210 № 36 "Про припинення права користування земельною ділянкою", згідно з яким, зокрема, припинено право постійного користування частини земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні Прилуцької дослідної станції загальною площею 5,5 га на території Заїздинської сільської ради; державний акт від 04.11.2010 серії ЯЯ 376142 на право постійного користування земельною ділянкою площею 160,4718, виданий Прилуцькій дослідній станції; рішення про державну реєстрацію речового права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 7424183100:11:000:0004, від 14.08.2017. Здійснено розподіл судових витрат.

В касаційній скарзі на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 Інститут садівництва НААНУ зазначав про те, що вказана постанова стосується його прав, інтересів та обов`язків, проте він не був залучений до участі у справі.

За доводами скаржника, Прилуцька дослідна станція є установою мережі садівництва НААНУ.

Відповідно до пункту 7 Статуту Інституту садівництва НААНУ (затвердженого 01.11.2016 Президентом Національної академії аграрних наук академіком Гадзало Я. М.), Інституту садівництва НААНУ підпорядковані як самостійні суб`єкти з правом юридичної особи дослідні господарства, в т.ч. Прилуцька дослідна станція. Крім того, відповідно до абзацу 2 пункту 47 вказаного Статуту науково-організаційне і методичне керівництво Інститутом садівництва НААНУ здійснюється НААНУ (третя особа у справі).

Внаслідок ухвалення оскарженої постанови Інститут садівництва НААНУ позбавлений можливості виконання функцій управління установою з мережі Інституту садівництва НААНУ, яка позбавлена земельної ділянки, а також реалізовувати покладені на нього згідно зі статутом функції та повноваження стосовно підпорядкованої йому Прилуцької дослідної станції.

Розглянувши касаційну скаргу та надавши оцінку доводам скаржника, викладеним у ній, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що питання про права, інтереси та обов`язки Інституту садівництва НААНУ суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не вирішував.

Прилуцька дослідна станція є самостійною юридичною особою, яка входить до структури та підпорядковується скаржникові - Інституту садівництва НААНУ; вона є учасником цієї справи -одним із відповідачів, повідомлялася судом про її розгляд та брала у ній участь; предмет позову у цій справі безпосередньо стосувався законності права постійного користування спірною землею саме дослідною станцією.

Водночас, як свідчать матеріали справи, місцевим господарським судом було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Прилуцької дослідної станції - НААНУ - орган управління державним майном. Зокрема, НААНУ, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника таких об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається у межах, визначених законодавством (стаття 4 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу"). У свою чергу, Інститут садівництва НААНУ (скаржник) згідно зі статутом перебуває у віданні НААНУ.

При цьому і Прилуцька дослідна станція, і НААНУ під судового розгляду реалізовували надані їм процесуальним законодавством права, наводили свої заперечення проти позову, надавали пояснення у справі тощо.

Водночас, як свідчить зміст касаційної скарги, Інститут садівництва НААНУ в касаційній скарзі не зазначив, у якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме. Ані мотивувальна, ані резолютивна частини постанови суду апеляційної інстанції не містять жодних посилань, які би стосувались прав, інтересів чи обов`язків скаржника. Скаржник не є стороною у спірних правовідносинах, а сам лише факт пов`язаності та підпорядкування йому Прилуцької дослідної станції не може свідчити про порушення його прав при розгляді цієї справи, позов у якій стосується визнання недійсними і скасування актів щодо права постійного користування землею дослідною станцією та законність реєстраційних дій відповідного права вказаного відповідача.

Отже, ухвалена судом апеляційної інстанції постанова не впливає на права та обов`язки Інституту садівництва НААНУ та їх не порушує.

У пункті 3 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після його відкриття за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Згідно із частиною 2 статті 296 Господарського процесуального кодексу України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

З огляду на викладене, касаційне провадження за касаційною скаргою Інституту садівництва НААНУ підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 у справі № 927/359/18 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак