Ухвала

від 28.08.2024 по справі 346/4626/24

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/4626/24

Провадження № 2-з/346/23/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сольський В. В., розглянувши в порядку письмого провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора ЦНАП Печеніжинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області, треті особи без самостійних вимог: Коршівська сільська рада Коршівської територіальної громади, КП Сільськогосподарське підприємство "Підзамча" Коршівської сільської ради об`єднаної територіальної громади, про визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію права постійного користування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Державного реєстратора ЦНАП Печеніжинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області, про визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію права постійного користування земельних ділянок.

Разом із позовною заявою, представник позивача подала в суд заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки площею - 1,2830 га., кадастровий номер 2623283400:03:021:0076, та площею - 1,2500 га., кадастровий номер 2623283400:03:021:0075 для ведення особистого селянського господарства, заборонити вчиняти будь-які дії у відношенні даних земельних ділянок до набранння судовим рішенням в даній справі законної сили.

Разом з тим, ОСОБА_1 заявлено позов до Державного реєстратора ЦНАП Печеніжинської селишної ради об?єднаної територіальної громади Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію права постійного користування земельних ділянок. Предметом спору по даній справі є вказані земельні ділянки, які були сформовані на підставі дозвільних та погоджувальних документів Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області та його структурних підрозділів, для передачі у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (законним представником якої є ОСОБА_1 )

ОСОБА_1 вжила усіх залежних заходів щодо розроблення, погодження та подачі на затвердження проектів землеустрою, і такі проекти землеустрою - Коршівською сільською радою, Коршівської територіальної громади згідно вимог ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України повинні були бути затвердженими та передані Позивачці ОСОБА_1 , та її неповнолітній дочці ОСОБА_2 у власність.

Однак, незважаючи на всі передбачені законом дії заявниці, Коршівською сільською радою, всупереч вимогам чинного законодавства, передано дані земельні длянки в постійне користування КП «Сільськогосподарське підприємство «Підзамча»» Коршівської сільської ради, а Державним реєстратором ЦНАП Печеніжинської селищної ради об?єднаної територіальної громади Івано-Франківської області Чемерис Уляною Михайлівною проведено відповідну реєстрацію в державному реєстрі речових прав.

Враховуючи все вищенаведене заявниця стверджує, що у неї є всі підстави вважати, що відповідачем та третіми особами можуть бути здійснено інші дії по відчуженню, зміні цільового призначення, зміні угідь, передачею в оренду чи інше, вказаних земельних ділянок та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заявниця вважає, що невжиття вказаного заходу забезпечення позову унеможливить в подальшому виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

В силу ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З врахуванням наведеного розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Проаналізувавши подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до наступних висновків:

Відповідно дост. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст. 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

За змістом частини 2статті 149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Положеннямистатті 150 ЦПК Українивизначені види забезпечення позову та зазначається, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Нормамистатті 80 ЦПКвстановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПКунормовано обов`язок доказування і подання доказів, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, а також чи не перешкоджає такий вид забезпечення здійсненню господарської діяльності юридичної особи чи фізичної особи-підприємця.

Пленум Верховного Суду України у пункті 4Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 рокуроз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. 10ст. 150 ЦПК Українине допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги.

Таким чином, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняте судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.

Предметом спору у даній справі є визнання незаконними та скасування записів про проведену державну реєстрацію права постійного користування вищевказаних земельних ділянок КП «Сільськогосподарське підприємство «Підзамча» Коршівської сільської ради в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Суд враховує, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року по справі № 753/22860/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано, що важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 755/9322/20 зазначено, що ненадання належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а лише посилання на це в заяві, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.

В заяві про забезпечення позову позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки площею - 1,2830 га., кадастровий номер 2623283400:03:021:0076, та площею - 1,2500 га., кадастровий номер 2623283400:03:021:0075 для ведення особистого селянського господарства, заборонити вчиняти будь-які дії у відношенні даних земельних ділянок до набранння судовим рішенням в даній справі законної сили,при цьомуза змістомпозовної заяви,позовні вимогиполягають увизнанні незаконнимита скасуваннядержавної реєстраціїправ постійногокористування вказанихземельних ділянок.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

В заяві про забезпечення позову та у позовній заяві позивачка покликається на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі № 300/208/24, яке залишено в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 року, яким визнано протиправним та скасовано Рішення Коршівської сільської ради від 29.01.2021 № 101-VIII/2021 про передачу в постійне користування земельних ділянок площею 1,2830 га, кадастровий номер 2623283400:03:021:0076, та площею 1,2500 га, кадастровий номер 2623283400:03:021:0075, Комунальному підприємству «Сільськогосподарське підприємство «Підзамча»Коршівської сільської ради.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 вказаного Закону, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду або вчинення ним інших дій, всупереч рішенню суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість утруднення виконання судового рішення в майбутньому без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 932/14900/19.

При цьому в заяві, відсутнє достатнє обґрунтування, що невжиття заходів забезпечення позову, саме у вигляді накладення арешту на земельні ділянки та заборони вчиняти будь-які дії по відношенню до них може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду щодо скасування запису про державну реєстрацію права постійного користування на них.

Крім того, суд зазначає, що в силу статей 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та з врахуванням існування рішення Івано-Франківського окружного суду від 18 квітня 2024 року у справі № 300/208/24, яким визнано протиправним та скасовано Рішення Коршівської сільської ради від 29.01.2021 № 101-VIII/2021 про передачу в постійне користування земельних ділянок площею 1,2830 га, кадастровий номер 2623283400:03:021:0076, та площею 1,2500 га, кадастровий номер 2623283400:03:021:0075, Комунальному підприємству«Сільськогосподарське підприємство «Підзамча»Коршівської сільської ради, у державного реєстратора речових прав виник обов`язок зареєструвати в Державному реєстрі припинення відповідного права, що цілком відповідає правам та інтересам заявниці.

Твердження заявниці,що відповідачемта третімиособами можутьбути здійсненоінші діїпо відчуженню,зміні цільовогопризначення,зміні угідь,передачею воренду,вирощування наних сільськогосподарськихкультур чиінше на думку суду не може негативно вплинути на потенційну можливість виконання в майбутньому рішення про скасування запису про державну реєстрацію права постійного користування спірних земельних ділянок.

Приймаючи до уваги наведені норми матеріального та процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, відсутності зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог суд вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Суд звертає увагу, що звернення до суду із заявою про забезпечення позову може відбуватись на будь-якій стадії судового процесу, а отже заявник не позбавлений можливості в подальшому повторно звернутися до суду з вмотивованою та обґрунтованою заявою про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Суддя: Сольський В. В.