Ухвала

від 27.08.2024 по справі 335/9502/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/9502/24 2-о/335/337/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Новасардова І.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Приватний вищий навчальний заклад «Донецький інститут психології і підприємництва», Міністерство освіти і науки України, Запорізький національний університет про встановлення факту, що має юридичне значення- факту здобуття вищої освіти

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила суд встановити факт здобуття нею повної вищої освіти за спеціальністю «Психологія» з присвоєнням кваліфікації психолога у Приватному вищому навчальному закладі «Донецький інститут психології і підприємництва» в період з 01.09.2001 по 20.03.2007, отримання диплому магістра НОМЕР_1 від 20.03.2007 року диплому бакалавра від 07.07.2005 серія НОМЕР_2 , виданих Приватним вищим навчальним закладом «Донецький інститут психології і підприємництва» та Додатку до диплома про вищу освіту (додаток 02 НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з даною заявою заявниця посилається на те, що з метою вступу до Запорізького національного університету для здобуття вищої освіти ступеня магістра за кошти фізичних та /або юридичних осіб, на основі НРК7, були подані документи до приймальної комісії зазначеного вуза. Проте, приймальною комісією було зазначено заявниці про неможливість реєстрації її особистого електронного кабінету вступника та реєстрації на вступні екзамени через відсутність дипломів, виданих Приватним вищим навчальним закладом «Донецький інститут психології і підприємництва» в Реєстрі документів про освіту.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Перевіривши зазначену заяву й додані до неї матеріали, суд приходить до висновку про те, що вона підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Згідно вимог ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до частин 5,6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 та ч.2 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно закону вони породжують юридичні наслідки.

Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено в статті 315 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Згідно роз`яснень, які викладені в п. 4 вказаного Листа, а також в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено не судовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

Не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо: трудового стажу (для призначення пенсій та допомоги по тимчасовій непрацездатності, нарахування надбавок та інших пільг); причин та ступеня втрати працездатності; групи інвалідності та часу її настання; проходження дійсної військової служби; участі у бойових діях, перебування на фронті, у партизанських загонах; одержання поранення, контузії в боях при захисті України, СРСР чи при виконанні інших обов`язків військової служби; визнання ветераном чи інвалідом Великої Вітчизняної війни; віку фізичної особи; закінчення учбового закладу й одержання відповідної освіти; усиновлення після смерті усиновленого чи усиновителя, якщо за життя після 1926 р. воно не було належним чином оформлене; належності до певної національності; належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, які видаються органами реєстрації актів цивільного стану; тотожності осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документах; одержання урядових нагород; розкуркулювання та адміністративного виселення громадян; про встановлення належності до ветеранів та інвалідів війни; про встановлення факту винесення вироку або постановлення рішення суду щодо відповідної особи; набуття громадянства України громадянином іншої держави.

Крім того, основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях, визначає Закон України «Про вищу освіту».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про вищу освіту», встановлюються такі види документів про вищу освіту (наукові ступені) за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва; диплом доктора наук.

Порядком замовлення на створення інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту, та обліку документів про вищу освіту в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України 06.03.2015 № 249 встановлено механізм замовлення на створення інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту державного зразка за акредитованою освітньою програмою (спеціальністю, напрямом підготовки) та у власних документах про вищу освіту, виданих вищими навчальними закладами за неакредитованою освітньою програмою (далі - документ про вищу освіту), а також обліку документів про вищу освіту та додатків до них.

З наведеного вбачається, що для підтвердження факту належності диплому про здобуття відповідної освіти передбачений не судовий, а інший порядок його встановлення.

Заявник до заяви не надала доказів звернення до Міністерства освіти і науки України щодо листа-дозволу на створення (формування) відповідного замовлення в ЄДЕБО та доказів відповідної відмови Міністерства освіти і науки України. Також не надано доказів недоступності, втрати, знищення архівів вищого навчального закладу щодо інформації про вищу освіту заявника.

Таким чином, заявник повинен надати суду докази на підтвердження вищевказаних обставин.

У відповідності до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185, 294 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Приватний вищий навчальний заклад «Донецький інститут психології і підприємництва», Міністерство освіти і науки України, Запорізький національний університет про встановлення факту, що має юридичне значення- факту здобуття вищої освіти - залишити без руху.

Надати позивачу строк на усунення недоліків терміном десять днів з моменту отримання копії ухвали з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.

Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог, зазначених в ухвалі, у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачеві, що не позбавляє права повторного звернення до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя І.В. Новасардова