Постанова

від 28.08.2024 по справі 441/1701/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 441/1701/24 Головуючий у 1 інстанції: Яворська Н.І.

Провадження № 22-ц/811/2406/24 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року м. Львів

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С.М.,

суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Городоцького міськрайонного суду Львівської області від 24 липня 2024 року, яка підписана представником ОСОБА_2 , в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи : Служба у справах дітей Городоцької міської ради Львівської області, Служба у справах дітей Львівської районної державної адміністрації Львівської області про встановлення порядку побачень з дитиною,

ВСТАНОВИВ:

в липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , треті особи : Служба у справах дітей Городоцької міської ради Львівської області, Служба у справах дітей Львівської районної державної адміністрації Львівської області про встановлення порядку побачень з дитиною.

Ухвалою Городоцького міськрайонного суду Львівської області від 24 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Городоцької міської ради Львівської області, Служба у справах дітей Львівської районної державної адміністрації Львівської області про встановлення порядку побачень з дитиною повернуто позивачу.

Ухвалу суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , подавши в липні 2024 року апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій міститься прохання скасувати ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 24 липня 2024 року про повернення позовної заяви та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заявник вважає, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки здійснює перешкоди позивачу у доступі до правосудця.

У позовній заяві повідомлено суд, що заходи досудового врегулювання спору не проводилися. Відповідно, позивач не може надати суду докази досудового врегулювання спору, так як таких не існує.

Законодавство України не містить норми, яка зобов`язує позивача звертатися до суду з позовом про встановлення порядку побачень з дитиною лише після досудового врегулювання спору шляхом звернення в органи опіки.

Звертає увагу на приписи статті 19 СК України, яка регламентує, що звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, принаймні в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір`ю.

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, у томі числі і спілкуватися зі своїм батьком, бабою та дідом.

Частинами першою і другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно зі статтею 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Права батьків щодо виховання дитини розцінюються, як засіб виконання ними своїх обов`язків щодо неї.

Згідно із статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно з частиною першою статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

В справі, що переглядається встановлено, що ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , треті особи : Служба у справах дітей Городоцької міської ради Львівської області, Служба у справах дітей Львівської районної державної адміністрації Львівської області про встановлення порядку побачень з дитиною.

Ухвалою Городоцького міськрайонного суду Львівської області від 24 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Городоцької міської ради Львівської області, Служба у справах дітей Львівської районної державної адміністрації Львівської області про встановлення порядку побачень з дитиною повернуто позивачу.

Ухвала суду мотивована тим, що даний спір передбачає вжиття заходів досудового врегулювання спору. Із змісту позовної заяви убачається, що позивачем заходи досудового врегулювання спору не вживались, у цьому зв`язку суд прийшов до висновку про повернення позовної заяви позивачу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Виходячи з аналізу вказаної норми звернення особи до органу опіки та піклування за захистом своїх сімейних прав є правом такої особи, а не обов`язком.

Отже, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачу у зв`язку із тим, що останній не звертався до органу опіки та піклування для вирішення питання щодо способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею є помилковим.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, а доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України).

Оскільки під час вирішення питання про повернення позовної заяви місцевим судом допущено порушення норм процесуального права, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, а не судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 379, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Городоцького міськрайонного суду Львівської області від 24 липня 2024 року, яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Городоцького міськрайонного суду Львівської області від 24 липня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 28 серпня 2024 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич