Рішення

від 16.08.2024 по справі 363/448/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16.08.2024 Справа № 363/448/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Онопрієнка І.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вишгородського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про застосування наслідків недійсного правочину,

встановив:

25.01.2024 позивач ОСОБА_1 звернулася до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про застосування наслідків недійсного правочину, відповідно до якого просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 753797 грн та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Шостак В.Я., зареєстрованого в реєстрі за №3938 ОСОБА_3 став власником земельної ділянки площею 2,0155 га з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002, яка розташована в АДРЕСА_1 . За придбання зазначеної земельної ділянки покупцем ОСОБА_3 було сплачено продавцю обумовлену п. 2.1. Договору від 11.08.2008 року грошову суму в розмірі 753 797,00 грн., що підтверджується квитанцією № ПН3915 від 06.08.2008 року та меморіальним ордером № ПН15313 від 06.08.2008 року. Після смерті ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 стала власником земельної ділянки площею 2,0155 га з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002, яка розташована в АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 27.07.2017 року. В березні 2018 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади села Козаровичі, звернувся до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішення Козаровицької сільської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку. Постановою Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року, зміненого постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2021 року у справі №363/928/18 в частині його мотивувальної частин в редакції цієї постанови, позовні вимоги першого заступника прокурора Київської області задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Козаровицької сільської ради № 156 від 05.08.2008 року «Про викуп земельної ділянки громадянином ОСОБА_3 ». Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2008 року укладений між Козаровицькою сільською радою та ОСОБА_3 та витребувано на користь територіальної громади с. Козаровичі в особі Козаровицької сільської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0155 га з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002 вартістю 325 255,06 грн., яка розташована в АДРЕСА_1 . Внаслідок процедури реорганізації сільських рад Вишгородського району Київської області, Димерська селищна рада стала правонаступником всього майна, прав та обов?язків Козаровицької сільської ради Вишгородського району Київської області. Ухвалою Вишгородського районного суд Київської області від 27 жовтня 2022 року на підставі вищенаведеного змінено Козаровицьку сільську раду Вишгородського району на його правонаступника - Димерську селищну раду Вишгородського району Київської області. За вказаних обставин з жовтня 2022 року Димерська селищна рада Вишгородського району Київської області в повній мірі обізнана та належним чином залучена до реалізації судового рішення у справі № 363/928/18. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 362537214 від 19.01.2024 року рішення суду виконано, земельна ділянка перереєстрована на Димерську селищну раду Вишгородського району Київської області, підстава внесення - запису - Рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень, індексний номер 64376425 від 03.08.2022 року. Таким чином Позивач на підставі судового рішення була позбавлена права власності на земельну ділянку внаслідок визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2008 року недійсним. Оскільки привинесенні рішенняу справі№363/928/18позивач незаявляла вимогипро застосуванняреституції,а судомза власноїініціативи данепитання невирішувалось,на адресувідповідача булонаправлено вимогув порядкуст.530ЦК України.Відповідно трекінгувідправлення вимогабула отриманавідповідачем 16.01.2024року,проте залишиласьбез задоволення.З моментунабрання рішеннясуду законноїсили тайого фактичноговиконання,що маломісце 03.08.2022року,відповідач усправі зберігаєналежні позивачугрошові кошти,які булисплачені занедійсним договоромбез достатньоїправової підстави.На цих підставах позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 30.01.2024 відкрито провадження у справи, вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі, надано п`ятнадцятиденний строк відповідачу на подачу відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками відповідачу було доставлено в Електронний кабінет 31.01.2024, що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного документу. (а.с. 62)

28.02.2024 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить застосувати наслідки недійсного правочину шляхом стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 887048,87 грн, що складаються з основної суми у розмірі 753797 грн, 3% річних у розмірі 35491,94 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 97795,93 грн, а також судових витрат. (а.с. 92-110)

14.03.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позову. (а.с. 112-121)

Ухвалою суду від 04.04.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явилися, позов підтримала, просила задовольнити позов, вважали за можливе проводити розгляд справи за її відсутності, направила до суду свого представника.

Представник позивача у судове засідання з`явилися, позов підтримала, просила задовольнити позов, вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Представник відповідача судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. Подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд вказаної цивільної справи без участі представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів. (а.с. 122-124)

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних відносин, докази, на підставі яких встановлені обставини справи.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 11.08.2008, укладеного між Козаровицькою сільською радою та ОСОБА_3 , який посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Шостак В.Я. та зареєстровано в реєстрі за №3938, ОСОБА_3 придбав земельну ділянку з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 2,0155 га. (а.с. 8-9)

Згідно витягу з Державного реєстру правочинів від 11.08.2008 №6359361, договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002 від 11.08.2008 №3938 зареєстровано у вказаному реєстрі під №3073695. (а.с. 10)

Відповідно до квитанції №ПН3915 від 06.08.2008 та меморіального ордеру №ПН15313 від 06.08.2008, продаж вказаної земельної ділянки за домовленістю сторін здійснено за 753797 грн., які сплачено ОСОБА_3 на розрахунковий рахунок Козаровицької сільської ради. (а.с. 11-12)

Згідно свідоцтва про спадщину за законом від 28 липня 2018 року №1853 та витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 28.07.2018 №52779021, позивач ОСОБА_1 набула у власність земельну ділянку, площею 2,0155 га, з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 13-15)

Постановою Київського апеляційного суду від 27.01.2021 у справі №363/928/18 апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23.07.2020 скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов першого заступника прокурора Київської області задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Козаровицької сільської ради Вишгородського району Київської області від 05.08.2008 №156 «Про викуп земельної ділянки громадянином ОСОБА_3 ». Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2008, укладений між Козаровицькою сільською радою Вишгородського району Київської області та ОСОБА_3 , який посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Шостак В. Я. та зареєстровано в реєстрі за № 3938. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 050790, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 2,0155 га, з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002. Витребувано на користь територіальної громади с. Козаровичі в особі Козаровицької сільської ради Вишгородського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_1 ділянку, площею 2,0155 га, з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002, вартістю 325 255,06 грн, яка розташована по за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 16-23)

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2021 у справі №363/928/18 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Виключено з резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року абзац 6 наступного змісту: «Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 050790, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 2,0155 га, з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002 під розміщення студії по виробництву аудіо-відео матеріалів по АДРЕСА_1 ». В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року залишено без змін. (а.с. 24-38)

Відповідно до вимоги про повернення грошових коштів за недійсним договором від 10.01.2024, позивач ОСОБА_1 в порядку досудового врегулювання спору вимагала повернути їй грошові кошти, сплачені ОСОБА_3 (спадкоємцем якого є ОСОБА_1 ), сплачені ним за договором купівлі-продажу від 11.08.2008, який було визнано судом недійсним, у розмірі 753797 грн а також інфляційні витрати у розмірі 3353699,70 грн. (а.с. 42-43)

Згідно поштової накладної №0102122532531, опису вкладення у цінний лист та трекінку АТ Укрпошта, вище зазначену вимогу відповідачем було отримано 16.01.2024. (а.с. 44-45)

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.01.2024 №362537214, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002 зареєстровано за Димерською селищною радою 29.07.2022. (а.с. 46-47)

Згідно довідки про надходження по картковому рахунку позивача ОСОБА_1 , за період з 27.01.2021 по 19.01.2024 на картковий рахунок позивача не надходили грошові кошти від відповідача. (а.с. 50-53)

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 21.03.2023, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , належить Димерській селищній раді, дата реєстрація права власності 29.07.2022. (а.с. 95-96)

Згідно відповіді відповідача Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області від 30.01.2024 №387/03-18 на вимогу позивача ОСОБА_1 від 10.01.2024 про повернення грошових коштів за недійсним договором, останній повідомлено, що вимогу про повернення коштів, сплачених за спірним договором купівлі-продажу, відповідач у справі №363/928/18 не заявляв. (а.с. 98-99)

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов?язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов?язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред?явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов?язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов?язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У відповідності до ч. 3 п. 1 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином.

За змістом частин першої та другої статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).

Суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи (згідно з абзацом 2 частини 5 статті 216 ЦК України таке право є у суду лише щодо нікчемних правочинів).

Тлумачення статті 216 ЦК України свідчить, що слід відмежовувати правові наслідки недійсності правочину і правові наслідки виконання недійсного правочину; до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків визначених в статті 216 ЦК або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Отже, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status дио у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких бій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.

Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов?язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов?язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження №12-182г18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження №14-32с19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

Системне тлумачення абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (6) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №396/29/17).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави [пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява №38722/02).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №925/1276/19.

Відповідно достатті 1212 ЦКособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із частиною другоюстатті 1214 ЦКу разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно достатті 536 ЦКза користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦКпозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу частини другоїстатті 1054 ЦКта до відносин із комерційного кредиту в силу частини другоїстатті 1057 ЦК.

Сторони також мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). При цьому відповідно до частини другої статті 628 ЦКдо відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Тому, зокрема, якщо одна сторона має сплатити іншій певну суму грошових коштів, але сторони досягли згоди про відстрочення сплати такої суми, то розмір процентів, що підлягає сплаті боржником за період, на який надана відстрочка, визначається за правиламистатті 1048 ЦК.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другоїстатті 625 ЦКборжник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі№ 910/22034/15 зроблений висновок, щостаття 625 ЦКпоширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Щодо позовних вимог суд дійшов наступних висновків за результатами розгляду.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2008, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Шостак В.Я., зареєстрованого в реєстрі за №3938 ОСОБА_3 став власником земельної ділянки площею 2,0155 га з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002, яка розташована в АДРЕСА_1 .

За придбання зазначеної земельної ділянки покупцем ОСОБА_3 було сплачено продавцю обумовлену п. 2.1. Договору від 11.08.2008 року грошову суму в розмірі 753 797,00 грн., що підтверджується квитанцією № ПН3915 від 06.08.2008 року та меморіальним ордером №ПН15313 від 06.08.2008 року.

Після смерті ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 стала власником земельної ділянки площею 2,0155 га з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002.

Постановою Київського апеляційного суду від 27.01.2021, зміненого постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2021 у справі №363/928/18 в частині його мотивувальної частин в редакції цієї постанови, визнано незаконним та скасовано рішення Козаровицької сільської ради №156 від 05.08.2008 року «Про викуп земельної ділянки громадянином ОСОБА_3 ». Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2008 року укладений між Козаровицькою сільською радою та ОСОБА_3 та витребувано на користь територіальної громади с. Козаровичі в особі Козаровицької сільської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0155 га з кадастровим номером 3221883601:21:005:0002 вартістю 325 255,06 грн., яка розташована в АДРЕСА_1 . Внаслідок процедури реорганізації сільських рад Вишгородського району Київської області, Димерська селищна рада стала правонаступником всього майна, прав та обов?язків Козаровицької сільської ради Вишгородського району Київської області.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №362537214 від 19.01.2024 року рішення суду виконано, земельна ділянка перереєстрована на Димерську селищну раду Вишгородського району Київської області.

Таким чином позивач на підставі судового рішення була позбавлена права власності на земельну ділянку внаслідок визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2008 року недійсним.

При винесенні рішення у справі №363/928/18 питання про застосування реституції судом не вирішувалось, відтак на адресу відповідача позивачем було направлено вимогу в порядку ст. 530 ЦК України, яка станом на дату подачі позовної заяви залишена без відповіді.

Суд констатує, що з моменту фактичного виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2021 у справі №363/928/18, відповідач Димерська селищна рада, як правонаступник Козаровицької сільської ради, зберігає у себе грошові кошти, які були сплачені ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2008 №3938, без достатньої правової підстави, оскільки підстава, на якій вони було набуті, а саме зазначений договір, який визнаний недійсним, - відпала.

Таким чином, суд вважає, що мають бути застосовані наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача грошових коштів, які перебувають у нього без достатньої правової підстави.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

Відповідач станом на день подання позовної заяви не повернув сплачені позивачем гроші. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2статті 625 ЦК.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за період 573 дні (з 29.07.2022 по 21.02.2024) із загальної суми заборгованості 753797 грн.

Виходячи з вище вказаного, розрахунок 3% річних становить:

3% річних за порушення зобов`язання з повернення заборгованості 35491,94 грн (753797 * 3% річних / 100 * 573/365 = 35491,94).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних витрат за період з 01.08.2022 по 31.01.2024 із загальної суми заборгованості 753797 грн.

Виходячи з вище вказаного, розрахунок інфляційних витрат становить:

Інфляційні витрати з урахуванням індексу інфляції за період з 26.11.2020 по 24.03.2021 з урахуванням індексу інфляції 1.13312697 ((101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (100,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,40 : 100) = 1.13312697) становить 97795,93 грн (757797 * 1.13312697 = 851592,93 757797 = 97795,93).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню, а саме 3% річних у сумі 35491,94 грн, інфляційні витрати у сумі 97795,93 грн.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 доДимерської селищноїради Вишгородськогорайону Київськоїобласті прозастосування наслідківнедійсного правочину підлягають задоволенню у розмірі 887048,87 грн, що складається з основної суми 753797 грн, 3% річних 35491,94 грн, інфляційних витрат 97795,93 грн.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції №9330-5660-1346-2139 від 19.01.2024 та платіжної інструкції №9333-9616-9224-2517 від 22.02.2024, позивачем сплачений судовий збір у загальному розмірі 8870,49 грн. (а.с. 56, 109)

У зв`язку з наведеним, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 8870,49 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про застосування наслідків недійсного правочину задовольнити.

Застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2008 року укладеного між Козаровицькою сільською радою та ОСОБА_3 , який посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Шостак В.Я. та зареєстровано в реєстрі за № 3938.

Стягнути зДимерської селищноїради Вишгородськогорайону Київськоїобласті накористь ОСОБА_1 грошові коштиу розмірі887048гривень 87копійок,що складаються:753797 (сімсот п`ятдесят три тисячі сімсот дев`яносто сім) гривень - основної суми, 35491 (тридцять п`ять тисяч чотириста дев`яносто одна) гривня 94 копійки - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, 97795 (дев`яносто п`ять тисяч сімсот дев`яносто п`ять) гривень 53 копійки - інфляційних втрат та судових витрат, 8870 (вісім тисяч вісімсот сімдесят) гривень 49 копійок - судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня вручення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 26.08.2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Димерська селищна рада Вишгородського району Київської області, адреса місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, селище міського типу Димер, вулиця Соборна, будинок 19, код ЄДРПОУ 04359488.

Суддя С.В. Олійник