Постанова

від 27.08.2024 по справі 711/1702/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1389/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №711/1702/24 Категорія: 311010200 Кондрацька Н.М. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.секретар Широкова Г.К.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 24.06.2024 (повний текст складено 04.07.2024, суддя в суді першої інстанції Кондрацька Н.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

у лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, яким просив визнати протиправним та скасувати наказ від 29.01.2024 про звільнення його з посади, поновити ОСОБА_1 на раніше займаній посаді з 30.01.2024, стягнути з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.01.2024 по день ухвалення рішення та судові витрати.

Вказує, що наказом від 29.01.2024 № 12-К його звільнено з посади начальника адміністративно-господарського відділу у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до пункту 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі не менше місячного заробітку та виплатою компенсації за дні невикористаних відпусток з проведенням повного розрахунку. Підставами звільнення зазначено: «Наказ про затвердження та введення у дію штатного розпису від 15.11.2023 № 99-П» та Попередження про скорочення посади та заплановане вивільнення ОСОБА_1 від 21.11.2023.

Позивач вважає, що наказ від 29.01.2024 № 12-К є протиправним та підлягає скасуванню.

Так позивач відповідно до Наказу 03-к від 28.01.2021 призначений на посаду заступника директора з експлуатаційного утримання доріг. 15.11.2023 відповідачем винесено наказ щодо скорочення чисельності та штату працівників з яким позивач не був ознайомлений, знає лише про його існування з попередження про звільнення.

21.11.2023 першим заступником директора складено «Попередження про скорочення посади та заплановане вивільнення ОСОБА_1 начальнику адміністративно-господарського відділу». На думку позивача, заступник директора не є уповноваженою особою щодо повідомлень про звільнення у зв`язку із скороченням штату. Також у попередженні зазначено, що звільнення позивача із займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України відбудеться 23.01.2024 та повідомлено про відсутність вакантних посад, які можна запропонувати для подальшого працевлаштування.

Відповідач формально підійшов до обов`язку працевлаштування позивача та не надав пропозицій щодо іншої роботи. Крім того, позивачу відмовлено у наданні штатного розпису та наказу про скорочення штату, отже виникає сумнів щодо добросовісності дій відповідача.

Звертає увагу на зверхнє відношення відповідача до працівників та перевищення своїх службових повноважень, наявність порушень ЗУ «Про оплату праці», здійснення тиску на працівників.

У позивача дружина пенсійного віку, яка не працює та перебуває на обліку в ПФУ в Черкаській області. Позивач позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, за час перебування у трудових відносинах з відповідачем сумлінно та доброчесно виконував покладені обов`язки.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 24.06.2024 позовні вимоги у справі відхилено з посиланням на те, що звільнення позивача відбулося з належним дотриманням вимог трудового законодавства.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав 23.07.2024 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги у справі. Вказує на доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві, та на те, що відповідач не пропонував позивачу іншу посаду, оскільки станом на час звільнення (29.01.2024) не було посад за його спеціальністю, особи для зайняття наявних посад пройшли оцінку знань, навичок та співбесіди, та для наявних вакантних посад у позивача відсутня освіта. Проте такі твердження відповідача доказами не підтверджено. Роботодавець не вчинив дій по забезпеченню позивача іншою роботою.

У відзиві на апеляційну скаргу ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» просило апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що згідно Статуту Державне підприємство «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» є юридичною особою публічного права, засноване на державній власності і підпорядковане Черкаській обласній державній адміністрації, діє на підставі Статуту, затвердженого розпорядженням Черкаської ОДА від 23.02.2018 № 76 (у редакції розпорядження Черкаської ОДА від 07.10.2020 № 627).

Відповідно до пункту 9 Розділу І Статуту Підприємство утримується в межах кошторису видатків, затвердженого органом управління майном, за рахунок: коштів, передбачених у вартості будівництва та ремонту автомобільних доріг, виходячи із законодавчо встановлених нормативів на утримання Підприємства; коштів, передбачених у вартості експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення згідно з розрахунками за Методикою, затвердженою Укравтодором; інших джерел, незаборонених чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 1 Розділу IV управління Підприємством здійснюється його директором, який підзвітний керівнику органу управління майном.

Згідно з пунктом 4 Розділу IV директор Підприємства: призначає на посади та звільняє з посад працівників Підприємства згідно із законодавством, що регулює трудові відносини; затверджує штатний розпис і структуру Підприємства за погодженням з органом управління майном; в межах повноважень видає накази з питань діяльності Підприємства, визначає режим його роботи та функціональні обов`язки працівників; затверджує положення про структурні підрозділи.

Відповідно до наданої копії трудової книжки позивач ОСОБА_1 наказом № 03-к від 28.01.2021 прийнятий на посаду заступника директора з експлуатаційного утримання доріг Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області».

Згідно наказу № 82-К від 28.12.2022 позивач переведений на посаду начальника відділу адміністративно-господарського.

Відповідно до протоколу №14 зборів трудового колективу ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» від 13.11.2023 заслухано директора ОСОБА_2 , який повідомив про відсутність фінансування ремонту доріг на 2024 рік згідно із ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік», про неможливість позбавлення фінансової можливості утримувати кількість працівників, відсутність фінансування передбачає неможливість виплати першочергових платежів. З метою запобігання виникнення заборгованості підприємство вимушене скоротити чисельність працівників. Вирішено підготувати проекти попередження про скорочення посад та заплановане вивільнення та наказу про затвердження та приведення у дію штатного розпису.

Наказом № 99-П від 15.11.2023 затверджено з 23.11.2023 та введено у дію з 24.11.2024 штатний розпис ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» у кількості 29 штатних одиниць. Інспектору з кадрів сектору кадрової роботи та документообігу підготувати попередження для працівників.

Відповідно до наданої копії штатного розпису, який затверджений директором ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» та заступником голови Черкаської обласної державної адміністрації, даний розпис вводиться в дію 24.01.2024 та відповідно до якого всього по штатному розпису 29 посадових одиниць.

Як вбачається з довідки ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області», станом на 21.11.2023 у відповідача наявні вакантні посади: начальника фінансово-економічного відділу - головного бухгалтера 1посадова одиниця; провідного юрисконсульта - 2 посадові одиниці.

Згідно довідки від 15.11.2023 позивач ОСОБА_1 начальник адміністративно-господарського відділу працює в ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» з 29.01.2021, був прийнятий на посаду заступника директора з експлуатаційного утримання доріг, 03.01.2023 переведений на посаду начальника адміністративно-господарського відділу. ОСОБА_1 має вищу освіту, Черкаський інженерно-технічний інститут, спеціальність «Технологія машинобудування, металорізальні верстати та інструменти», кваліфікація інженер-механік.

Згідно попередження про скорочення посади та заплановане вивільнення ОСОБА_1 начальнику адміністративно-господарського відділу, його попереджено про наступне звільнення з посади, яке відбудеться 23.01.2024, з виплатою вихідної допомоги. Також повідомлено про відсутність вакантних посад, які можна було б запропонувати позивачу. Інформовано, що якщо з`явиться підхожа за кваліфікацією вакансія до закінчення двомісячного терміну попередження, її запропонують позивача.

Позивач ознайомлений під підпис з указаним попередженням 21.11.2023.

Наказом від 29.01.2024 № 12-К позивача звільнено у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

При цьому на виконання ухвали апеляційного суду від 29.07.2024 про витребування доказів роботодавцем надано довідку про те, що станом на 29.01.2024 (день звільнення позивача) в ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» були вакантними посади: провідний юрисконсульт 2 одиниці, провідний фахівець з публічних закупівель юридично-договірного відділу 0,5 одиниць, провідний інженер з проектно-кошторисної роботи сектору інвестиційно-кошторисної роботи та будівництва 0,5 одиниць.

За посадовою інструкцією провідний юрисконсульт повинен мати повну вищу юридичну освіту та стаж роботи за професією не менше 3 роки; провідний фахівець з публічних закупівель повна або базова вища освіта відповідного напрямку підготовки, досвід роботи у сфері закупівель не менше 1 року з навиками користування комп`ютерною технікою; провідний інженер з проектно-кошторисної роботи повна вища освіта відповідного напрямку підготовки, досвід роботи у області будівництва, ремонту та експлуатаційного утримання доріг не менше 3 років, а також призначається на посаду за наявності сертифіката інженера-кошторисника, який внесено до реєстру атестованих осіб Єдиної державної електронної системи в сфері будівництва.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має повну вище освіту, Черкаський інженерно-технічний інститут, спеціальність «Технологія машинобудування, металорізальні верстати та інструменти», кваліфікація інженер-механік.

Таким чином за відсутності спеціалізованої освіти позивача не можна було призначити на посаду провідного юрисконсульта чи провідного фахівця з публічних закупівель.

Крім того, на посаду провідного інженера з проектно-кошторисної роботи позивача призначати підстав не було, так як за даними його трудової книжки на час звільнення він мав лише 2 роки стажу (за потрібних 3-х років), а також не мав сертифіката інженера-кошторисника, внесеного до реєстру атестованих осіб Єдиної державної електронної системи в сфері будівництва. Отже вимогам до вказаної посади позивач не відповідав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує про те, що його звільнення відбулося з порушенням трудового законодавства, зокрема, його про послідуюче звільнення попереджено не уповноваженою особою (першим заступником директора підприємства), а також не запропоновано усі наявні на підприємстві посади.

Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі викладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Відповідно до частини шостоїстатті 43 Конституції Українигромадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У відповідності до ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

Згідно з ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно із статтею 13 Конвенції Міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованою Україною 04 лютого 1994 року, коли роботодавець планує припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного або аналогічного плану, він своєчасно надає відповідним представникам працівників інформацію щодо цього питання, зокрема інформацію про причини передбачуваних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, та строк, протягом якого їх буде проведено.

Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Згідно з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року, у справі № 345/1663/18, зроблено висновок, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

Таким чином, до повноважень суду не відноситься оцінка підстав прийняття працедавцем рішень щодо змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, адже ці питання вирішуються виключно керівництвом підприємства, яке здійснює господарську діяльність.

Суд звертає увагу на те, що позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку та інших виплат за час вимушеного прогулу, при цьому позивачем не вказувалось про безпідставність прийняття наказу про скорочення штату працівників, а судом при розгляді спору між працівником та підприємством, що виникають при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва, скорочення штату чи чисельності працівників оцінюється виключно чи дотриманий працедавцем порядок попередження працівників про такі зміни, чи вжито реальних заходів для влаштування працівника на іншу роботу.

Ураховуючи викладене вище правове регулювання питання звільнення працівника у зв`язку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, а також встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд вважає, що звільнення позивача відбулося з належним дотриманням приписів трудового законодавства, про що вірно вказав суд першої інстанції, відхиляючи позовні вимоги.

Сторонами у справі не надано доказів стосовно наявності у позивача переважного права на залишення на роботі, як працівникові з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, що в поданій апеляційній скарзі не спростовується.

Так не можна погодитися з аргументами позивача, викладеними також у його апеляційній скарзі, про те, що про майбутнє звільнення його повідомила не уповноважена особа підприємства-роботодавця.

Попередження про скорочення посади та заплановане вивільнення підписане першим заступником директора підприємства ОСОБА_3 , який відповідно до пункту 7.3. посадової інструкції, затвердженої директором підприємства 18.04.2023, виконує обов`язки директора у випадку його відсутності (відпустка, хвороба та інше).

Наказом від 25.04.2023 № 19-П «Про надання права підпису» першому заступнику директора ОСОБА_3 надано право першого підпису юридичних та фінансових документів.

Слід відхилити аргументи позивача у справі про те, що йому не запропонували усі наявні на час звільнення вакантні посади спростовують витребуваними апеляційним судом доказами, а саме відомостями про те, що станом на 29.01.2024 (день звільнення позивача) в ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» були вакантними посади: провідний юрисконсульт, провідний фахівець з публічних закупівель та провідний інженер з проектно-кошторисної роботи, зокрема остання з яких, на яку вказував позивач як на бажану, за посадовими інструкціями потребувала наявності спеціальної освіти, досвіду роботи у відповідній галузі не менше трьох років та сертифікату інженера-кошторисника, внесеного до реєстру атестованих осіб Єдиної державної електронної системи в сфері будівництва, яких у позивача не має.

Відтак він не міг обіймати вказані наявні на підприємстві на час його звільнення вакантні посади.

Інших доводів у підтвердження помилковості висновків суду першої інстанції у даній справі апеляційна скарга позивача не містить.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 24.06.2024 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді віднести на рахунок державного бюджету, враховуючи, що скаржника звільнено від його сплати за приписами п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п ос та но ви в :

апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 24.06.2024 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді віднести на рахунок державного бюджету.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 28.08.2024.

Суддя-доповідач

Судді