Рішення

від 20.08.2024 по справі 260/3157/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 серпня 2024 року м. Ужгород№ 260/3157/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання Онисько Н.В.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівіс" представник Литвин Степан Йосипович;

відповідач: Львівська митниця представник Стецюренко Ілля Сергійович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівіс" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ВСТАНОВИВ:

01 травня 2024 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівіс" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, буд. 1, кв.58, код ЄДРПОУ 30242624) до Львівської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби (79000, Львівська область, м, Львів вул. Костюшка Т., буд. 1, код ЄДПОУ 43971343), яким просить суд: "1. Скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100143/2 від 14.03.2024 року; 2. Визнати протиправною картку відмови Львівської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000870 від 14.03.2023 року та скасувати її."

29 квітня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року було надано можливість представнику відповідача участь у всіх судових засіданнях у режимі відеоконференції.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розгляд даної адміністративної справи відкладався з існуванням на те об`єктивних причин.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, так як декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, які передбачені статтею 53 частиною 2 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Однак, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. При цьому, відповідач не вказав, які саме документи не подані, в чому полягає неповнота відомостей саме щодо митної вартості товару та які розбіжності в числових значеннях ним виявлені. Не зважаючи на вказане, на думку позивача, митний орган прийняв протиправне рішення про коригування митної вартості (за резервним методом) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. З вищезазначеним рішенням та карткою відмови позивач не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим і звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач проти задоволення даного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення митним органом прийняті з дотриманням норм чинного законодавства, оскільки в документах, які надано декларантом до митного оформлення разом з митною декларацією, містяться розбіжності, а надані Товариством документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари. Отже, у зв`язку з тим, що в наданих декларантом до митного органу документах містилися розбіжності, а також з урахуванням ненадання декларантом до митного органу витребуваних документів, митницею правомірно прийнято спірне рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, у зв`язку з чим представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні даного адміністративного позову.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у позові.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив у задоволенні таких відмовити в повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позов.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивачем, з метою митного оформлення товару, подано до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209230022722U3 (а.с. 13), разом із якою подано наступні документи, які підтверджують числові значення митної декларації: Рахунок-фактура (інвойс) № LBS2401-008 від 05 січня 2024 року на поставлені товари (а.с.а.с. 35, 36); Зовнішньо-економічний контракт № RVS20230317 від 17 березня 2023 року (а.с.а.с. 43-45); Бухгалтерська документація (прибуткові/видаткові накладні, виписка по розрахунках з іноземним партнером, банківські валютні перекази за поставлені товари) (а.с.а.с. 14-17); Рахунок на оплату транспортних послуг № LS-4546767 від 08 березня 2024 року (а.с. 47); Довідка про транспортні витрати № 424152 від 08 березня 2024 року (а.с. 18); Довідка про розподіл транспортних витрат № 228 від 13 березня 2024 року (а.с. 49); Специфікація № LBS2401-008 від 05 січня 2024 року виробника експортера (а.с. 52); Прайс-лист виробника-експортера (а.с. 42); Звіт про незалежну експертну оцінку № 120-03-224 від 13 березня 2024 року щодо вартості аналогічних поставлених товарів (а.с.а.с. 27-34); Договір на перевезення вантажів № 20/09/19 від 20 вересня 2019 року (а.с.а.с. 22-24); Заявка на перевезення вантажів № 8 від 08 грудня 2023 року (а.с. 25); Договір на перевезення вантажів № RVS05.02.2019 від 05 лютого 2019 року (а.с.а.с. 19-21); Копія митної декларації 230A209230061068U7 від 08.06.2023; Копія митної декларації UA209140.2022.107901 від 13.10.2022; Заявка імпортера ВН-0031392 від 03/01/2024 з деталізацією асортименту та кількості товарів; Лист імпортера щодо призначення імпортованих товарів до бюджетного сегменту легкових автомобілів; INTERNET посилання на сайти з пропозиціями аналогічних товарів на внутрішньому ринку (а.с.а.с. 41); Експортна декларація № 310120240519928057 від 06 січня 2024 року країни експортера (Китай) (а.с. 38); коригування митної вартості на аналогічні товари.

На підставі поданих позивачем документів митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100143/2 від 14 березня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000870 (а.с.а.с. 48, 65).

У графі 33 вищевказаного рішення "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначено, що "В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі-МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар: - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності: - відповідно до вимог п. 3.4 зовнішньоекономічного контракту від 17.03.2023 № RVS20230317 визначено, що оплату за поставлений товар Покупець має здійснювати шляхом перерахування вартості товару на основі попередніх інвойсів. Проте даний документ не надано митному органу;- відповідно до вимог п. 5.2 зовнішньоекономічного контракту від 17.03.2023 № RVS20230317 партія товару надходить згідно Індивідуальних заявок по справжньому контракту. Даного документа до митного оформлення не подано; - відповідно до вимог п. 4.1.3 А) договору транспортно експедиторського обслуговування від 05.02.2019 № RVS05.02.2019 визначено, що платежі за послуги з перевезення вантажу морським транспортом та супутні витрати (навантаження, розвантаження, агентські портові збори, тощо) здійснюються на протязі 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку але до вивозу вантажу з порту, проте банківський платіжний документ про факт оплати послуг декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог даної угоди; - згідно наданої до митного контролю CMR від 08.03.2024 № 3 у графах 16 та 23 зазначений перевізник TOV Viat-Trans, а наданий рахунок на транспорт виданий на ТОВ Ламан Шилінг. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару; - у CMR від 08.03.2024 №3 в гр.23 відсутня печатка графа не заповнена, що суперечить вимогам Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів ;-у рахунку на перевезення від 08.03.2024№ LS-4546767-відсутні відомості, щодо географічного місця завантаження та місця призначення-не можливо перевірити правильність числового значення транспортних витрат; -у графі "номер коносаменту митної декларації країни експорту від 06.01.2024 № 310120240519928057 зазначено номер-номер документа, який до митного оформлення декларантом не надано. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення: 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи:- бухгалтерську документацію; - прайс-лист підприємства виробника (має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб); - Оскільки не містить інформації щодо умов поставки, на підставі яких розрахована ціна товару .Звіт про оцінку майна від 13.03.2024 №120-03-224 (у заключній частині зазначено, що під час проведення оцінки експертом зроблено низку припущень, не обґрунтовано застосування понижувальних коефіцієнтів); - витяг з мережі Інтернет. Проте документів, які спростовують виявлені у наданих документах розбіжностей декларантом не надано митному органу. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості: - товару № 1 слугувала МД UA100190/2024/51023 від 22.01.2024 де вартість такого товару становить 9,25дол. США за кг (даного виду товару).".

Не погоджуючись із зазначеними вище рішенням про коригування митної вартості та відмовою в оформленні товару шляхом прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами на час виникнення спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 частини 1 Митного кодексу України (далі по тексту МК України), законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 24 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 52 частини 1 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно із статтею 53 частини 1 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно зі статтею 53 частиною 2 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до статті 53 частини 3 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із статтею 54 частиною 4 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Суд зазначає, що законодавством визначений чіткий перелік підстав за наявності яких митний орган вправі витребовувати від декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Такими підставами, зокрема є наявність розбіжностей у документах; наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вже зазначалося судом, для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту, разом з митною декларацією позивачем подано: рахунок-фактура (інвойс) № LBS2401-008 від 05 січня 2024 року на поставлені товари (а.с.а.с. 35, 36); Зовнішньо-економічний контракт № RVS20230317 від 17 березня 2023 року (а.с.а.с. 43-45); Бухгалтерська документація (прибуткові/видаткові накладні, виписка по розрахунках з іноземним партнером, банківські валютні перекази за поставлені товари) (а.с.а.с. 14-17); Рахунок на оплату транспортних послуг № LS-4546767 від 08 березня 2024 року (а.с. 47); Довідка про транспортні витрати № 424152 від 08 березня 2024 року (а.с. 18); Довідка про розподіл транспортних витрат № 228 від 13 березня 2024 року (а.с. 49); Специфікація № LBS2401-008 від 05 січня 2024 року виробника експортера (а.с. 52); Прайс-лист виробника-експортера (а.с. 42); Звіт про незалежну експертну оцінку № 120-03-224 від 13 березня 2024 року щодо вартості аналогічних поставлених товарів (а.с.а.с. 27-34); Договір на перевезення вантажів № 20/09/19 від 20 вересня 2019 року (а.с.а.с. 22-24); Заявка на перевезення вантажів № 8 від 08 грудня 2023 року (а.с. 25); Договір на перевезення вантажів № RVS05.02.2019 від 05 лютого 2019 року (а.с.а.с. 19-21); Копія митної декларації 230A209230061068U7 від 08.06.2023; Копія митної декларації UA209140.2022.107901 від 13.10.2022; Заявка імпортера ВН-0031392 від 03/01/2024 з деталізацією асортименту та кількості товарів; Лист імпортера щодо призначення імпортованих товарів до бюджетного сегменту легкових автомобілів; INTERNET посилання на сайти з пропозиціями аналогічних товарів на внутрішньому ринку (а.с.а.с. 41); Експортна декларація № 310120240519928057 від 06 січня 2024 року країни експортера (Китай) (а.с. 38); коригування митної вартості на аналогічні товари.

Відповідно до статті 54 частини 1 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (стаття 54 частина 2 МК України).

Відповідно до статті 54 частини 3 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з статтею 54 частиною 6 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (стаття 54 частина 7 МК України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1 ) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраною декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товар} умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного орган} документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Відповідно до статті 54 частини 4 пункту 1 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: ) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значений заявленої мінної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягав сплаті за ці товари.

У справі №21-498а15 Верховний Суд України (постанова від 02.06.2015 р.) зазначив, що "митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи с недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації".

Всупереч наведеному, в рішенні про коригування митної вартості відповідач вказав на наявність розбіжностей, які ніяким чином не впливають на числові показники митної вартості, а більше стосуються договірних відносин контрагентів, на які не мають розповсюджуватися повноваження державного органу. Визначені підстави для прийняття такого рішення не можуть являтися об`єктом митного контролю, а отже як підставою в прийнятті рішення про коригування митної вартості.

Відповідно до статті 55 частини 1 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У відповідності до статті 55 частини 2 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту визначені статтею 57 Митного кодексу України.

Так, відповідно до статті 57 частини 1 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до статті 57 частини 2 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 у справі № 809/1884/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 808/9123/15.

Відповідно до статті 242 частини 5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що позивачем були подані разом з митною декларацією документи, які містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами статті 58 частин 4, 5 Митного кодексу України, відповідно до статті 53 частинами 2 МК України.

Враховуючи вищенаведене, суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, яка підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 820/1780/18 .

Статтею 58 частинами 1 та 3 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до статті 58 частин 4,5 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Так, відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено наступне, що відповідно до вимог пункту 3.4 зовнішньоекономічного контракту від 17 березня 2023 року № RVS20230317 визначено, що оплату за поставлений товар Покупець має здійснювати шляхом перерахування вартості товару на основі попередніх інвойсів, проте даний документ не надано митному органу.

Суд зауважує, що оплата за товар, який ввозиться здійснюється відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 17.03.2023 № RVS20230317 (а.с.а.с. 43-45). Тобто умови оплати, строк, є передплата чи ні, все це відображається в договорі.

Відповідно до інвойсу від 05 січня 2024 року № LBS2401-008 вартість товару становить 13038,30 доларів США. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, ціну, строк оплати (а.с.а.с. 35, 36, 204).

Ціна товару в інвойсі від 17 березня 2023 року № RVS20230317 (13038,30 доларів США) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA209230023085U0 (графа 22).

Банківський платіжний документ не був поданий до митного оформлення, оскільки строк оплати ще не настав, відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 17 березня 2023 року №RVS20230317, п. 3.4 . Оплату за поставлений товар Покупець здійснює шляхом перерахування вартості товару на умовах передоплати на основі попереднх інвойсів або після отримання товару протягом 360 днів.

Тобто умови оплати, строк, є передплата чи ні, все це відображається в договорі. А щодо того, що в рахунку-фактурі відсутні відомості про термін оплати, то це є абсолютно незрозумілим, оскільки рахунки-фактури оформлюються згідно вищезазначеного контракту, і відповідають йому. Чіткої вимоги про те, що у рахунку-фактурі обов`язково повинна міститись ця інформація не має. І це жодним чином не впливає та не може впливати на ціну та на метод розмитнення.

Відсутність в інвойсах термінів відстрочення платежу не є ціноутворюючим фактором і не може свідчити про заниження митної вартості товару. Факт виписки інвойсу свідчить про те, що покупець зобов`язаний оплатити товар відповідно до вказаних умов. При цьому застережень щодо здійснення оплати позивачем товару митний орган не висловлював. Отже, під час митного оформлення декларант не був зобов`язаний надавати банківський платіжний документ.

Ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно із статтею 53 частиною 2 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.

Разом з тим, відповідач звертає увагу на те що, відповідно до вимог пункту 5.2 зовнішньоекономічного контракту від 17 березня 2023 року № RVS20230317 партія товару надходить згідно індивідуальних заявок по справжньому контракту. Даного документа до митного оформлення не подано.

З даного приводу суд зазначає, що позивачем бу під час здійснення митних формальностей було подано заявку на перевезення вантажів № 8 від 08 грудня 2023 року (а.с. 25), у якій визначено особливі умови та погодження вартості послуг по перевезенню контейнеру.

Всі умови договору перевезення сторонами було дотримано. Задля підтвердження розміру транспортних витрат декларантом було надано відповідачу Довідку про транспортні витрати № 420885 від 19 лютого 2024 року (а.с.а.с. 19-21).

Довідки містять інформацію про вартість перевезення товару за весь маршрут від постачальника до покупця.

Стаття 53 частина 2 МК України передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому вказано норма не встановлює конкретних вимог щодо виду таких документів. Надані декларантом довідки є такими документами, що містять відомості про вартість перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 804/16553/14 від 31.05.2019 року.

З наведеного вбачається, що надані декларантом довідки про транспортні витрати є належними доказами розміру витрат на перевезення, однак такі відповідачем не було взято до уваги.

Відповідно до статті 179 частини 7 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 929 частин 1, 3 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, суб`єкти господарювання є вільними щодо вибору контрагента, укладання з ними господарського договору та визначення змісту такого договору.

Статтею 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Згідно із статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2014 р. №1955, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Верховний Суд в рамках справи №804/16553/14, досліджував питання доказів якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу. Відтак, за аналогією правил про допустимість доказів в адміністративному судочинстві, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За допомогою належного опрацювання документів наданих декларантом та логічного аналізу, митний орган міг впевнитись у повноті та достовірності документального підтвердження умов транспортування та числового значення доданих транспортних витрат.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №804/7757/16 від 15.04.2021 р., суд вказав, що згідно з приписами статті 53 частини 2 МК України комерційна пропозиція не віднесена до переліку документів, обов`язкових для подання до митного оформлення товару, тобто не є обов`язковою складовою при встановленні його митної вартості, а недоліки комерційної пропозиції не можуть вважатися перешкодою при наявності можливості встановлення митної вартості на підставі інших документів.

Стосовно посилань відповідача що у графі 22 CMR відсутній штамп відправника. Згідно визначень, наведених у статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) про електронну накладну, вчиненого 20.02.2008 року, "електронна накладна" означає накладну, видану електронним способом перевізником, відправником або будь-якою іншою стороною, зацікавленою у виконанні умов договору перевезення, до якого застосовується Конвенція, у тому числі інформацію, яка логічно асоціюється з електронним повідомленням у якості вкладень або іншим способом пов`язаною з електронним повідомленням одночасно з або після її випуску, з тим щоб стати частиною електронної накладної;

"Електронний підпис" означає дані в електронній формі, які прикріплені або логічно пов`язані з іншими електронними даними і служать як спосіб встановлення автентичності.

Відповідно до ст.2 цього протоколу, з урахуванням положень цього Протоколу, накладна, передбачена Конвенцією, а також будь-яка вимога, декларація, інструкція, запит, застереження чи інше повідомлення, пов`язане з виконанням умов договору перевезення, до якого застосовується Конвенція, можуть бути оформлені у вигляді електронного повідомленням. Електронна накладна, яка відповідає положенням цього Протоколу, вважається еквівалентною накладній, передбаченій Конвенцією, і тому має таку саму доказову силу та дію, як і ця накладна.

Україна приєдналася до Додаткового протоколу до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) про електронну накладну 03.06.2020 року. Дата набрання чинності для України 08.10.2008 року. З наведеного слідує, що у CMR не могло бути штампу відправника, адже така є eCMR, тобто електронною міжнародною товарно-транспортною накладною, виданою електронним способом.

Таким чином, для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту, разом з митною декларацією подані і необхідні документи, які з врахуванням статтею 53 МК України, підтверджують митну вартість товару.

У вказаних документах митним органом не виявлено розбіжностей, так само митним органом не вказано, що наявні в них відомості унеможливлюють ідентифікувати товар або підтвердити числові показники митної декларації.

Для визначення митної вартості не за основним методом, відповідач в Рішенні про коригування митної вартості зазначив, що для визначення митної вартості використано резервний метод, джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація № МД UA100190/2024/51023 від 22 січня 2024 року.

Тому, на думку суду, наявна інформація з митного оформлення подібного товару за митними деклараціями не є і не може бути належним доказом в обґрунтування неможливості здійснення розмитнення товару, що ввозиться позивачем.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача про встановлення різниці вартості товару, оскільки, така інформація не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача вказані у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/100143/2 від 14 березня 2024 року підлягає до задоволення повністю.

Щодо позовної вимоги позивача про скасування картки в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 264 частини 11 МКУ орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 54 МКУ орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Із наведених положень випливає, що однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Отже, скасування судом рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а тому враховуючи, що судом рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/100143/2 від 14 березня 2024 року визнано протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому відповідно і картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000870 також підлягає визнанню протиправною та відповідно скасуванню.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 частини 2 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100143/2 від 14 березня 2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000870 Львівської митниці, встановленим статтею 2 частини 2 КАС України, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівіс" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, буд. 1, кв.58, код ЄДРПОУ 30242624) до Львівської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби (79000, Львівська область, м, Львів вул. Костюшка Т., буд. 1, код ЄДПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100143/2 від 14 березня 2024 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000870.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 20 серпня 2024 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 28 серпня 2024 року.

СуддяС.Є. Гаврилко