Рішення

від 28.08.2024 по справі 640/18205/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2024 року м. Київ № 640/18205/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадженя (Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури, в якому просив:

визнати протиправним і скасувати рішення від 21.09.2022 № 152дп-22 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Львівської обласної прокуратури ОСОБА_1», прийняте Відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження;

визнати протиправними та скасувати наказ Офісу Генерального прокурора № 26дк від 05.10.2022 та наказ Офісу Генерального прокурора № 27дк від 10.10.2022;

поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Львівської обласної прокуратури;

стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.10.2022 по дату прийняття рішення у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що рішення дисциплінарного органу про накладення дисциплінарного стягнення, наказ про звільнення з посади є протиправними та підлягають скасуванню, позаяк, на переконання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження та Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження медичного огляду в медичній установі. Цими діями, на думку відповідачів, порушено п. 2.9. Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) (відповідальність за порушення якого передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП), п. 4 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», ст. 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів (що становлять собою дисциплінарні проступки, передбачені п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» і за вчинення яких застосовано стягнення у вигляді звільнення).

Водночас, за змістом оскаржуваного рішення, суть вчиненого дисциплінарного правопорушення полягає лише і виключно у нібито, встановленому факті керування позивачем транспортних засобом у стані алкогольного сп`яніння та відмови у проходженні огляду у медичній установі, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, позивач вказує на те, що сформований членом комісії ОСОБА_2 висновок від 25.07.2022 № 07/3/2-183дс-74дп-22 про наявність дисциплінарного проступку у діях заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Львівської обласної прокуратури ОСОБА_1 , не відповідає вимогам, встановленим ч. 10 ст. 46 Закону України «Про прокуратуру» та п. 102 Положення, оскільки у такому відсутні відомості та/або обгрунтування щодо характеру проступку, його наслідків, ступеня вини ОСОБА_1 , обгрунтувань щодо того, чому пропонується застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Також, автоматизований розподіл дисциплінарної скарги щодо позивача було вчинено 16.02.2022, а висновок про наявність дисциплінарного проступку було сформовано 25.07.2022. Відтак, на переконання позивача, стадія перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності в даному випадку тривала з 16.02.2022 по 25.07.2022, тобто більш, ніж 5 місяців, що є порушенням гранично допустимого 3 місячного строку, встановленого п. 106 Положення. Висновок про наявність дисциплінарного проступку щодо позивача було сформовано 25.07.2022, відтак рішення за результатами розгляду відповідного висновку повинне було бути прийняте не пізніше, ніж протягом місяця з моменту формування висновку, а саме 25.08.2022.

Позивачем ставиться під сумнів також і обставини правомірності прийняття рішення в контексті дотримання ч. 2 ст. 48 Закону України «Про прокуратуру». Крім того, як під час дисциплінарного провадження, так і під час службового розслідування, позивачем було надано або уповноваженими особами в службового розслідування/дисциплінарного провадження було отримано ряд доказів, що підтверджують відсутність у його діях будь-яких правопорушень (як адміністративних, так і дисциплінарних), зокрема: акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 19 від 17.11.2021, сформований КНП «Миколаївська міська лікарня»; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.11.2021, виданий КНП «Миколаївська міська лікарня»; висновок експерта КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 5064/2021-т від 29.12.2021 щодо проведення судово-медичної експертизи крові ОСОБА_1 на наявність спиртів; довідку від 24.12.2021 по результатам спеціального психофізіологічного дослідження з використанням поліграфа, проведеного в рамках службової перевірки на факт керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння з 16 на 17.11.2022; постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 09.02.2022 у справі № 466/11407/21, якою закрито провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Втім, такі докази та пояснення позивача не були належним чином враховані під час здійснення дисциплінарного провадження.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2022 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду".

Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону, Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.

Відтак, розгляд зазначеної справи підпадає під територіальну юрисдикцію Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддям, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Шевченко А.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 справу прийнято до свого провадження та ухвалою від 14.02.2024 проведено заміну відповідача у порядку процесуального правонаступництва з Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження на Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів.

На підставі розпорядження Київського окружного адміністративного суду, у зв`язку з перебуванням судді Шевченко А.В. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, проведено повторний автоматизований розподіл справи № 640/24928/20, за результатами якого головуючим суддею визначено Головенко О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 прийнято до провадження справу, ухвалено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.04.2024.

Львівською обласною прокуратурою до суду подано відзив на позовну заяву, в якому наголошено на тому, що відповідний розрахунок з позивачем було проведено, доведено на відома накази, при цьому, ні рішення, ні накази, які є предметом оскарження у даній справі, Львівською обласною прокуратурою не приймалися.

До суду від Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача вказав на те, що на підставі рішення від 21.09.2022 № 152дп-22 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Львівської обласної прокуратури ОСОБА_1», Офісом Генерального прокурора видано наказ про звільнення позивача з посади за вчинення дій, що порочать вання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності та незалежності, грубе порушення правил прокурорської етики. Саме Комісією було встановлено, що позивач керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, а Генеральний прокурор при прийняття оскаржуваного наказу, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Також, Відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження (Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів) до суду надано відзив на позовну заяву, за змістом якого, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належить, зокрема, відмова від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння та ненадання документів, які це підтверджують. 16.02.2022 до Комісії надійшла дисциплінарна скарга керівника Львівської обласної прокуратури Войтенка А.Б. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором ОСОБА_1 для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження автоматизованою системою. Того самого дня вказану скаргу розподілено за членом Комісії ОСОБА_3 , яким 17.02.2022 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-798дс-211дп-21. За результатами перевірки членом Комісії 25.07.2022 складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора, який із зібраними матеріалами передано на розгляд Комісії. 21.09.2022 Комісією ухвалено рішення № 152дп-22 про притягнення прокурора ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII, а саме, вчинення дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики. Під час дисциплінарного провадження було встановлено, що працівником патрульної поліції ОСОБА_4 , на місці події, 17.11.2021, о 02 год 10 хв стосовно ОСОБА_1 складено протокол серії ААБ № 259183 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за фактом порушення ним вимог підпункту «а» п. 21.9 Правил дорожнього руху України та постанову серії ЕАО № 5038339 про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП за фактом порушення вимог п. п. «б» п. 9.2. Правил дорожнього руху України. Згідно з актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проведено у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння - різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіряного покриву обличчя, тремтіння пальців рук та зафіксовано позитивну пробу 1,96 проміле. Від підпису акту ОСОБА_1 відмовився.

Оцінивши доводи дисциплінарної скарги, на предмет відповідності дій прокурора ОСОБА_1 моральним нормам та правилам прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори у тому числі поза службою, установлено, що його дії не відповідають загальноприйнятим нормам поведінки, дискредитують звання прокурора та шкодять авторитету органів прокуратури. Крім того, грубий характер вказаного дисциплінарного правопорушення позивача є очевидним, оскільки недотримання ним правил прокурорської етики та поведінки не може бути виправдано жодними обставинами, є несумісним із подальшим зайняттям ним будь-якої посади в органах прокуратури, що було підставою для застосування до прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури, яке є найбільш суворим і застосовується лише в тому випадку, коли немає підстав для застосування більш м`яких видів стягнення, передбачених ч. 1 ст. 49 Закону № 1697-VII.

До суду надано копію дисциплінарного провадження № 07/3/2-183дс-74дп-22. (т. 2-3)

19.04.2024 на підставі заяв представників сторін, судом закрито підготовче провадження та на підставі норм ч. 3 ст. 194 КАС України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував на службі у органах прокуратури з 2008 року.

З листопада 2020 року ОСОБА_1 обіймав посаду заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Львівської обласної прокуратури.

З червня 2022 року позивач перебував на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Львівської обласної прокуратури

Відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження на підставі дисциплінарної скарги про вчинення прокурором дисциплінарного проступку від 11.02.2022 було здійснено щодо позивача дисциплінарне провадження. За результатом такого дисциплінарного провадження було прийнято рішення від 21.09.2022 № 152дп-22 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Львівської обласної прокуратури ОСОБА_1».

На підставі вказаного рішення, Офісом Генерального прокурора винесено наказ від 05.10.2022 № 26дк, яким наказано звільнити позивача з посади в органах прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру») у перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності.

У подальшому, Офісом Генерального прокурора також винесено наказ від 10.10.2022 № 27дк, яким наказано вважати позивача звільненим з 10.10.2022, у зв`язку із закінченням тимчасової непрацездатності.

Накази та рішення були доведені до відома позивача 12.10.2022, що підтверджується вчиненим ним особистим підписом на відповідних примірниках.

Втім, позивач із рішенням Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 21.09.2022 № 152дп-22, наказом від 05.10.2022 № 26дк та наказом від 10.10.2022 № 27дк не погоджується, вважає їх необгрунтованими, такими, що винесеними всупереч законодавчим приписам, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» Конституцію України доповнено ст. 131-1, відповідно до якої в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Стаття 131-1 Конституції України вказує зокрема на те, що за новим конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.

Отже, Конституція України віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання як суддів, так і прокурорів.

Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

За правилами ч. ч. 1 та 2 ст. 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду КДКП дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до КДКП з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

Ця процедура передбачає: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

Частинами 4 та 10 ст. 46 Закону № 1697-VII визначено, що після відкриття дисциплінарного провадження член КДКП проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена КДКП за результатами перевірки. Член КДКП за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні КДКП. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а в разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання КДКП має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.

За правилами ч. 1 ст. 49 Закону № 1697-VII на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.

Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема, за: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку.

Дисциплінарна відповідальність відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань, які можуть бути передбачені службовими обов`язками суб`єкта проступку.

Дисциплінарне провадження включає такі етапи: відкриття дисциплінарного провадження; проведення перевірки дисциплінарної скарги; розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

Рішення в дисциплінарному провадженні Комісія приймає більшістю голосів від свого загального складу (ч. 1 ст. 48 Закону № 1697-VII).

Застосування до прокурора дисциплінарного стягнення відповідно до ст. ст. 9 та 11 Закону № 1697-VII здійснюється Генеральним прокурором та керівниками обласних прокуратур на підставі рішення Комісії.

Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора також регламентується Положенням про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятого 27.04.2017 всеукраїнською конференцією прокурорів.

Згідно із Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов`язків прокурорів, прийнятих 23.04.1999 Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов`язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Розділом III Європейських інституцій з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалених Конференцією генеральних прокурорів країн-членів Ради Європи у 2005 році, які згідно з частиною другою статті З Кодексу є нормативною базою правового регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, передбачено, ш,о поведінка прокурорів, як і суддів, не може бути залишена на власний розсуд незалежно від того, чи це стосується робочого або вільного часу. Це особливо важливо при оцінці діяльності прокурорів і в дисциплінарних провадженнях проти них.

Вимогами пункту 9 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 передбачено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, такі мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Відповідно до ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

До дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належить, зокрема, відмова від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння та ненадання документів, які це підтверджують.

Судом досліджено, що 16.02.2022 до Комісії надійшла дисциплінарна скарга керівника Львівської обласної прокуратури Войтенка А.Б. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором ОСОБА_1 .

Для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження автоматизованою системою того самого дня вказану скаргу розподілено за членом Комісії ОСОБА_3 , яким 17.02.2022 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-798дс-211дп-21.

За результатами перевірки членом Комісії 25.07.2022 складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора, який із зібраними матеріалами передано на розгляд Комісії.

Скаржника та прокурора ОСОБА_1 своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

21.09.2022 Комісією ухвалено рішення № 152дп-22 про притягнення прокурора ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII, а саме, вчинення дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

28.09.2022 копію рішення надіслано ОСОБА_1 поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Дисциплінарним провадженням було встановлено, що 17.11.2021, о 03 год 45 хв, до відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації Львівської обласної прокуратури надійшло повідомлення від чергового управління патрульної поліції у Львівській області про складання працівниками вказаного підрозділу поліції протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесення постанови про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП стосовно прокурора ОСОБА_1 , який представився працівником органів прокуратури, без пред`явлення службового посвідчення.

Так, 17.11.2021 приблизно, о 01 год 15 хв, у м. Львові на проспекті В. Чорновола, 10, поліцейськими батальйону управління патрульної поліції у Львівській області за порушення Правил дорожнього руху України (неподання сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку руху) зупинено автомобіль марки Lexus, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

Під час спілкування з водієм виявлено ознаки алкогольного сп`яніння - різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіряного покриву обличчя, тремтіння пальців рук. Водію, згідно з чинним законодавством, було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного приладу Drager 6810, на що останній погодився та вийшов з автомобіля.

Також, встановлено, що прокурор ОСОБА_1 неодноразово, приблизно 6 разів, намагався продути прилад на предмет вмісту алкоголю. Після чого, одним із працівників поліції йому вказано, що прилад не визначає вміст алкоголю через можливо недостатній об`єм повітря, який він видихав у прилад через мундштук. У зв`язку з цим, йому було роз`яснено, що видихати повітря необхідно через мундштук упродовж 5-6 секунд.

Після цього, ОСОБА_1 повторно застосував Drager, який показав результат - 1,96 проміле, тобто, констатував перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. Вищевказаний результат підтверджено актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних заходів, від підпису якого ОСОБА_1 відмовився, а також відеозаписом з бодікамери поліцейського та роздруківкою тестування на алкоголь.

Надалі, працівником поліції ОСОБА_4 , ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, однак останній відмовився, наполягаючи на повторному проходженні тестування на приладі Drager на місці зупинки автомобіля, однак ОСОБА_1 роз`яснено, що вищевказана процедура не передбачає проведення повторного огляду на місці зупинки транспортного засобу.

Після цього, працівником патрульної поліції ОСОБА_4 , на місці події, 17.11.2021, о 02 год 10 хв стосовно ОСОБА_1 складено протокол серії ААБ № 259183 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за фактом порушення ним вимог п. п. «а» п. 21.9 Правил дорожнього руху України та постанову серії ЕАО № 5038339 про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП за фактом порушення вимог п. п. «б» п. 9.2. Правил дорожнього руху України.

Згідно з актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проведено у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння - різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіряного покриву обличчя, тремтіння пальців рук та за допомогою Drager 6810 № АКСВ-0479, зафіксовано позитивну пробу 1,96 проміле. Від підпису акту ОСОБА_1 відмовився. Відповідно до чеку тестування на алкоголь Drager 6810, проведеного 17.11.2021 о 01 год 32 хв, з результатом тесту 1,96 проміле ОСОБА_1 від підпису відмовився.

Вищезазначений протокол, у відповідності до вимог ст. 221 КУпАП напрвлено скеровано 23.11.2021 до Шевченківського районного суду міста Львова, для прийняття рішення.

Під час дисциплінарного провадження був опитаний командир батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_5 .

Оглядом оптичного носія інформації формату DVD-R, який надійшов з дисциплінарною скаргою встановлено, що на ньому наявна папка « 1714» з 5 файлами відеозаписів, зроблених з допомогою портативного нагрудного відеореєстратора, яким інспекторами Управління патрульної поліції в Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України зафіксовано події 17.11.2021.

Оцінивши доводи дисциплінарної скарги, на предмет відповідності дій прокурора ОСОБА_1 моральним нормам та правилам прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори у тому числі поза службою, було установлено, що його дії не відповідають загальноприйнятим нормам поведінки, дискредитують звання прокурора та шкодять авторитету органів прокуратури.

У контексті наведеного, суд наголошує на тому, що позивач станом на дату спірних правовідносин, має статус прокурора і за загальними правилами, викладеними у ст. 19 Закону № 1697-VII, на нього покладено обов`язки неухильного дотримання присяги прокурора.

Склавши Присягу, зміст якої наведено у ст. 36 Закону, прокурор серед іншого, взяв на себе обов`язок додержуватися Конституції, чинного законодавства України, нормативно-правових актів Генерального прокурора, основних принципів, моральних норм та правил прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою, визначених у Кодексі.

Тож, прокурор не повинен допускати поведінки, що не відповідає загально прийнятим нормам поведінки у суспільстві, визначеним Кодексом, вчиняти дії, які шкодять авторитету прокуратури та можуть свідчити про нанесення ними шкоди честі і гідності прокурорської професії, які не відповідають вимогам високих моральних якостей, вплинули на думку громадськості, сформували суспільне уявлення про прокурорів у вкрай негативному світлі.

Проаналізувавши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 19 Закону № 1697-VII, ст. 11, 16, 21 Кодексу, тобто вчинив дисциплінарний проступок, передбачений п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону, а саме, вчинив дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

При цьому, з дня вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку річний строк для накладення дисциплінарного стягнення, згідно з ч. 4 ст. 48 Закону, не сплинув.

Дійсно, як вже зазначалось вище, 17.11.2021 стосовно ОСОБА_1 складено постанову серії ЕАО № 5038339 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП (порушення п. 9.2.б. Правил дорожнього руху: неподання сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напряму руху); протокол серії ААБ № 259183 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (порушення п. 2.9. Правил дорожнього руху).

При цьому, позивач звернувся до КНП «Миколаївська міська лікарня» з метою проведення медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. За результатами такого огляду складено акт медичного огляду з метою виявленя стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 19 (далі - акт огляду) та Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок).

24.12.2021 ОСОБА_1 пройшов спеціальне психофізіологічне дослідження з використанням поліграфа, про що складено довідку від 24.12.2021.

29.12.2021 КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи» надано Висновок експерта № 5064/2021-т щодо встановлення наявності/відсутності спирту у зразках крові ОСОБА_6 (відібраних КНП «Миколаївська міська лікарня»).

Формальними підставами звільнення позивача вказано: порушення п. п. «а» п. 2.9. Правил дорожнього руху України, п. 4 ч. 4 ст. 19 Закону № 1697; ст. 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, чим вчинив дисциплінарний проступок, передбачений п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697 (згідно з Рішенням); п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697 (згідно з Наказами № 26дк та № 27дк).

Відповідно до норм п. «а» п. 2.9. Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з приписами п. 4 ч. 4 ст. 19 Закону України № 1697, прокурор зобов`язаний: додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Як слідує із положень п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Таким чином, на переконання Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження та Офісу ГП, ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження медичного огляду в медичній установі.

Цими діями, на думку відповідачів, ним було порушено п. 2.9 ПДР України (відповідальність за порушення якого передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП), п. 4 ч. 4 ст. 19 Закону № 1697, ст. 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів (що становлять собою дисциплінарні проступки, передбачені п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697 і за вчинення яких застосовано стягнення у вигляді звільнення).

Водночас, судом враховуєть те, що за змістом оскаржуваного рішення, суть вчиненого дисциплінарного правопорушення полягає лише у встановленому факті керування позивачем транспортних засобом у стані алкогольного сп`яніння та відмови у проходженні огляду у медичній установі, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (інших обставин у оскаржуваному рішенні стосовно можливої некоректної поведінки позивача описано та встановлено не було).

У випадку встановлення за результатами перевірки наявності дисциплінарного проступку, член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження формує висновок, який повинен містити відомості про: характер проступку; наслідки такого проступку; відомості про особу прокурора; ступінь його вини; інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення; обґрунтована пропозиція члена органу щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.

При цьому, слід звернути увагу на те, що сформований Висновок від 25.07.2022 № 07/3/2-183дс-74дп-22 про наявність дисциплінарного проступку у діях заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Львівської обласної прокуратури ОСОБА_1 не відповідає вимогам, встановленим ч. 10 ст. 46 Закону № 1697 та п. 102 Положення, оскільки у такому відсутні відомості та/або обгрунтування щодо характеру проступку, його наслідків, ступеня вини ОСОБА_1 , обгрунтувань щодо того, чому пропонується застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Пункт 63 Положення також передбачає, що у рішенні органу зазначаються дата і місце його прийняття, члени органу, які брали участь у засіданні, питання, що розглядалися, мотиви прийнятого рішення, а також порядок і строк оскарження рішення, в тому числі дозвіл особі, яка подала дисциплінарну скаргу, на оскарження рішення, якщо він наданий.

Більше того, за п. 62 Положення, орган не може приймати рішення на підставі припущень, неперевіреної чи недостовірної інформації.

Як це вже було зазначено, підставою прийняття рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, та, відповідно, підставою винесення наказів про звільнення, став висновок про керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та відмова у проходженні огляду у медичній установі.

Втім, як під час дисциплінарного провадження, так і під час службового розслідування, позивачем було надано або уповноваженими особами в службового розслідування/дисциплінарного провадження було отримано ряд доказів, що підтверджують відсутність у його діях будь-яких правопорушень (як адміністративних, так і дисциплінарних), зокрема: акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 19 від 17.11.2021, сформований КНП «Миколаївська міська лікарня»; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.11.2021, виданий КНП «Миколаївська міська лікарня»; висновок експерта КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 5064/2021-т від 29.12.2021 щодо проведення судово-медичної експертизи крові ОСОБА_1 на наявність спиртів; довідку від 24.12.2021 по результатам спеціального психофізіологічного дослідження з використанням поліграфа, проведеного в рамках службової перевірки на факт керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння з 16 на 17 листопада 2021 року; постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 09.02.2022 у справі № 466/11407/21, якою було закрито провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Втім, як вбачається з матеріалів справи та дисциплінарного провадження (матеріали долучені до справи), такі докази та пояснення позивача були отримані/проаналізовані, однак не були належним чином враховані під час здійснення дисциплінарного провадження.

Так, у оскаржуваному рішенні вказано, що психофізіологічне дослідження з використанням поліграфа проведено стосовно ОСОБА_1 членом громадської організації видами діяльності якої є діяльність інших громадських організацій (основний), професійних громадських організацій, інших громадських організацій - поліграфологом, який лише 30.03.2020 отримав свідоцтво Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова про підвищення кваліфікації, відомості про якого у Реєстрі атестованих судових експертів відсутні, як і відсутні у Реєстрі методики проведення судових експертиз відомості про «Методики проведення психофізіологічних досліджень з використанням поліграфа», які останній використовував. У вищевказаній довідці відсутні відомості про сертифікацію семи-канального комп`ютерного поліграфу «РУБІКОН» ТУ У 26.2-2356813818-001:2015. Натомість, поліграфолог не вказав про факт огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння з використанням спеціального приладу Draper Alcotest 6810, яким за результатами його використання видано кількісний показник 1,96 проміле. Вказане свідчить, що у поліграфолога, на момент опитування не було всіх матеріалів та інформації, яку потрібно досліджувати.

Тобто, підставами неврахування психофізіологічного дослідження стало те, що відповідач критично оцінив: вид діяльності громадської організації, членом якої було проведено дослідження; отримання особою, яка проводила дослідження лише 30.03.2020 свідоцтва про підвищення кваліфікації; відсутність у Реєстрі атестованих судових експертів відомостей про таку особу; відсутність у Реєстрі методики проведення судових експертиз відомостей про методику, використану під час проведення дослідження; відсутність відомостей у Довідці про сертифікацію поліграфу «РУБІКОН» ТУ У 26.2-2356813818-001:2015; відсутність питань про огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння з використанням спеціального приладу Drager Alcotest 6810.

Однак, критично ставлячись до вказаної довідки психофізіологічного дослідження, відповідачем у оскаржуваному рішенні не було обґрунтовано, який саме вид діяльності повинен бути у громадської організації, щоб видані нею документи могли, на переконання Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, вважатись належним доказом та яким норматично-правовим актом це передбачено; не обгрунтовано граничних часових рамок, коли, на думку відповідача, особи, що проводять відповідне дослдіження повинні були підвищувати кваліфікацію та отримувати про це свідоцтво та яким нормативно-правовим актом це встановлено.

Більше того, формування переліку питань, які ставились позивачу при проходженні психофізіологічного дослідження, здійснювалось лише і виключно поліграфологом виходячи із обставин, що мали місце 16 - 17 листопад 2021 року. ОСОБА_1 на такий процес жодного впливу не мав, формуванням питань не займався. При цьому, питання, що обули поставлені в межах дослідження, та відповіді на них цілком і повністю дають можливість встановити надані позивачем пояснення з приводу вживання/невживання алкоголю 16 - 17 листопада 2021 року.

Також, слід врахувати, що відповідно до п. 2 Порядку ведення державного Реєстру атестованих судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.03.2012 № 492/5, Реєстр - це офіційна електронна база даних, що ведеться з метою створення інформаційного фонду про осіб, які отримали в порядку, передбаченому Законом України «Про судову експертизу», кваліфікацію судового експерта.

Згідно п. 2 Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 № 1666/5, Реєстр - це офіційна електронна база даних, що ведеться з метою створення інформаційного фонду про наявність методик проведення судових експертиз, які атестовані та рекомендовані до впровадження в експертну практику відповідно до Порядку атестації та державної реєстрації методик проведення судових експертиз, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2008 № 595.

Стаття 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відтак, вимоги про наявність інформації про експерта у Реєстрі атестованих судових експертів та про наявність відомостей про методику проведення дослдіження у Реєстрі методики проведення судових експертиз стосуються саме судових експертиз, до яких проведене дослідження не належить.

Крім того, слід звернути увагу і на те, що згідно з висновком щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння від 17.11.2021, огляд проводився лікарем-наркологом КНП «Миколаївська міська лікарня» більше ніж через 8 годин після проходження ОСОБА_1 огляду за допомогою приладу Drager та, аналогічно, тільки о 09 год 20 хв цього ж дня у нього відібрано взірці крові.

Комісією враховано, що згідно з вимогами п. 9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (надалі - Інструкція), з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, такі мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Комісією звернуто увагу, що у розумінні вимог пункту 1 розділу І та пункту 20 розділу ІІІ Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння з ознаками такого стану. Проте, 17.11.2021, лікарями КНП «Миколаївська міська лікарня» огляд ОСОБА_1 проведено за його заявою, тобто фактично без наявності передбачених Інструкцією підстав для такого огляду, а відтак, у відповідності до п. 22 розділу ІІІ Інструкції, такі висновки вважаються недійсними.

Таким чином, підставами неврахування дисциплінарною комісією проведеного огляду у КНП «Миколаївська міська лікарня» стало те, що огляд проведено більше, ніж по спливу 8 годин після проходження тестування за допомогою приладу Драгер та за особистою заявою позивача, такий вважається недійсним в силу п. 22 Розділу ІІІ Інструкції.

Так, сторонами не заперечується, що позивач 17.11.2022 самостійно звернувся до КНП «Миколаївська міська лікарня» з метою проходження медичного огляду на виявлення стану сп`яніння. За результатами такого огляду було сформовано акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій № 19 від 17.11.2021 та висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій від 17.11.2021, якими підтверджено, що ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння не перебував.

Втім, при винесенні оскаржуваного рішення, поза увагою відповідача залишились передумови, чому позивач був змушений звернутись за проведенням такого огляду самостійно.

Відповідно до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Позивач наголошує на тому, що він продував у прилад «Драгер» близько 5 разів та жодного із цих разів прилад не спрацював, та лише на 5-й раз показав результат 1,96 проміле. ОСОБА_1 категорично не погодився із результатами його огляду на стан сп`яніння на місці зупинки з використанням приладу "Драгер" та погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичній установі. Ця обставина (факт надання згоди на проведення огляду в медичній установі) була предметом оцінки суду при розгляді складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та знайшла своє відображення у постанові Шевченківського районного суду м. Львова від 09.02.2022 у справі № 466/11407/21 (набрала законної сили 21.02.2022): у зв`язку із висловленням ОСОБА_1 незгоди із результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу, поліцейський зобов`язаний був направити його на огляд в найближчий заклад охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому він повинен був оформити відповідне направлення (п.8 розділу ІІ Інструкції). Однак таке направлення у матеріалах справи відсутнє.

З відеозапису нагрудної камери встановлено, що не дивлячись на чітке заперечення результатів огляду на місці зупинки ТЗ та згоду їхати в медичний заклад, поліцейськими було інтерпретовано вимоги ОСОБА_1 про дотримання його прав як відмову проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі. Та обставина, що інспектор не направив особу в заклад охорони здоров`я вказує на грубе порушення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015, порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та призводить до недійсності Акту огляду та його недопустимості як доказу.

Тобто, у даному випадку, у зв`язку із висловленням позивачем незгоди із результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу, поліцейський зобов`язаний був направити його на огляд в найближчий заклад охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. При цьому, він повинен був оформити відповідне направлення (п. 8 розділу ІІ Інструкції). Однак, такого направлення сформовано не було. З оглянутого при розгляді справи № 466/11407/21 відеозапису нагрудної камери та пояснень ОСОБА_1 було встановлено, що не дивлячись на чітке заперечення результатів огляду на місці зупинки ТЗ та згоду їхати в медичний заклад, поліцейськими було інтерпретовано вимоги ОСОБА_1 про дотримання його прав як відмову проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі.

Та обставина, що інспектор не направив особу в заклад охорони здоров`я вказує на порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння саме працівниками поліції.

Відтак, особиста ініціатива позивача щодо проходження медичного огляду у КНП «Миколаївська міська лікарня» не може свідчити про порушення приписів Інструкції та/або про недійсність результатів такого медичного огляду.

Під час розгляду даного спору, судом враховуються висновки постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 09.02.2022 у справі № 466/11407/21 (набрала законної сили 21.02.2022), позаяк, у даному випадку, висновки дисциплінарного провадження щодо позивача ґрунтуються на висновках отриманих від використання поліцейським для огляду на стан спґяніння приладом Драгер, за наслідком чого і було складено протокол, який і розглядався судом у межах розгляду справи № 466/11407/21.

Інших безпосередніх доказів, які б достименно та чітко вказували на наявність складу дисциплінарного провадження та порушення Правил прокурорської етики, матеріали справи не містять, натомість, рішення суду у справі № 466/11407/21 у силу приписів ч. 4 ст. 78 КАС України, дає змогу встановити не лише чи був наявний у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, але й дійсні обставини, що мали місце під час зупинки поліцейським.

Тобто, у разі наявного судового рішення про закриття адміністративної справи у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, відсутні підстави для ствердження протилежних обставин, адже у протилежному випадку, нівелюється саме завдання справедливого суду та приписи ст. 62 Конституції України, за якими обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.

До того ж, висновок експерта було отримано в результаті проведення судової експертизи за постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 16.12.2021 у справі № 466/11407/21 про призначення судово - медичної експертизи.

На вирішення такої експертизи було поставлено питання: чи у зразках крові ОСОБА_1 , відібраних 17.11.2021 КНП «Миколаївська міська лікарня» наявний етиловий спирт?; чи перебував ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння 17.11.2021. Проведення судово-медичної експертизи було доручено експертам Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи та зобов`язано КНП «Миколаївська міська лікарня» надати Львівському обласному бюро судово-медичної експертизи зразки крові.

Як це слідує із п. 1.7 Правил проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної токсикології бюро судово-медичної експертизи, затверджених Наказом Міністерства охорони здоровґя від 17.01.1995 року № 6, у випадку пошкодження та(чи) неналежної упаковки речового доказу складається акт у двох примірниках, який підписується трьома працівниками відділення (лабораторії, бюро). Один примірник акта разом з речовими доказами надсилається особі, яка призначила експертизу, другий - залишається в бюро. При загальному стані упаковки допускається приймання речових доказів з інших населених пунктів, уникаючи псування матеріалу, і у випадку екстренної необхідності проведення досліджень.

Вказаний у п. 1.7 Правил акт працівниками експертної установи не складався та на адресу суду скерований не був, відтак висновки про неналежне упакування та/або транспортування є припущеннями та виходить за межі компетенції дисциплінарної комісії.

У частині посилань на порушення позивачем такими діями правил прокурорської етики та присяги, суд звертає увагу на те, що у постанові Шевченківського районного суду м. Львова від 09.02.2022 у справі № 466/11407/21, враховано, що зі сторони позивача не було вчинено відмови у проходженні огляду у медичній установі ОСОБА_1 категорично не погодився із результатами його оглядуна стан сп 'яніння на місці зупинки з використанням приладу "Драгер" та погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичній установі»; факт його перебування у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом непідтверджений належними доказами та спростований «наведене спростовує висновок поліцейських про перебування ОСОБА_1 17.11.2021 у стані алкогольного сп 'яніння при керуванні транспортним засобом», тобто, з урахуванням встановлених обставин, з боку позивача не було допущено дій, висловлювань, які б суперечили етичним правилам поведінки прокурора.

При вчиненні 17.11.2021 зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції, позивач жодним чином не використовував свій службовий статус, у тому числі посвідчення прокурора з метою впливу на посадових осіб. Ця обставина підтверджується поясненнями ОСОБА_5 (командир батальйону № 2 УПП у Львівській області ДПП НП України), наданими члену комісії з проведення службового розслідування від 26.11.2021. Так, зі змісту пояснень вбачається, що: у відповідь на питання «Чи представлявся ОСОБА_1 як працівник прокуратури?» вказано «Мені особисто ОСОБА_7 як працівник прокуратури не представлявся»; у відповідь на питання «Чи повідомляв ОСОБА_1 про те, що його близькі родичі, зокрема батько, є працівником суду, зокрема суддями?» вказано «Мені особисто ОСОБА_1 таких фактів не повідомляв»; у відповідь на питання «Чи використовував ОСОБА_1 у будь-який спосіб свій статус як працівника прокуратури, зокрема, чи показував службове посвідчення, погрожував Вам чи іншим працівникам поліції звільненням з посад чи роботу, нецензурно висловлювався на Вашу адресу, тощо» зазначено «Такі факти мені невідомі».

Таким чином, ОСОБА_1 не допустив поведінки, яка б могла зашкодити репутації, як прокурора, так і органів прокуратури вцілому. Протилежного не було встановлено та не спростовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. 1,2,7 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, суд погоджується зі стороною позивача про те, що, у даному випадку, встановлені постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 09.02.2022 у справі № 466/11407/21 обставини щодо того, що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння при керування транспортним засобом 17.11.2021 та про те, що він не відмовлявся від проходження огляду у медичні установі, є обов`язковими до врахування при розгляді питання правомірності оскаржуваного рішення за наслідком дисциплінарного провадження.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону № 1697 прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.

Пунктами 130, 131 Положення передбачено, що рішення органу та його членів можуть бути оскаржені до суду. Рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, може бути оскаржено прокурором до суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення. Оскарження рішення до суду, розгляд адміністративного позову щодо оскарження рішення здійснюються в порядку, визначеному процесуальним законом.

Тож, з урахуванням наведеного та встановлених обставин під час судового розгляду, рішення дисциплінарного органу та винесенні в подальшому накази про звільнення (прийняті на реалізацію результатів дисциплінарного провадження) є такими, що не відповідають встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, ґрунтуються на припущеннях, відтак підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Щодо доводів позивача про порушення строку проведення перевірки у дисциплінарному провадженні та складання висновку поза межами строку визначеним пунктом 106 Положення, суд звертає увагу на те, що дисциплінарне провадження включає такі етапи: відкриття дисциплінарного провадження; проведення перевірки дисциплінарної скарги; розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

Згідно з абз. 1 ч. 9 ст. 46 Закону № 1697 перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців з дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений Комісією, але не більш як на місяць.

Відповідно до норм ч. 10 ст. 46 Закону № 1697-VII член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Вказані положення узгоджуються з пунктами 101 та 106 Порядку.

Суд вважає, що визначені ч. 9 ст. 46 Закону № 1697-VII строки розповсюджуються на перевірку відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, але не ототожнюються з підготовкою висновку та розгляд його на засіданні Комісії. У даному ж випадку, 16.02.2022 до Комісії надійшла дисциплінарна скарга керівника Львівської обласної прокуратури Войтенка А.Б. про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, 17.02.2022 членом Комісії ОСОБА_2 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження та розпочато перевірку. Останній запит (до Львівської обласної прокуратури) у дисциплінарному провадженні, який під час перевірки підготовлено членом Комісії датовано 21.02.2022. Інформація про його виконання надійшла з Львівської обласної прокуратури 16.03.2022.

Отже, з наведеного слідує, що член Комісії ОСОБА_3 закінчив перевірочні дії у дисциплінарному провадженні до 17.04.2020, тобто, у межах строків, встановлених ч. 9 ст. 46 Закону та пунктом 106 Положення та приступив до аналізу доказів, зібраних під час перевірки, та складання висновку. Висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора ОСОБА_1 складено 25.07.2022. До того ж, підлягає врахуванню й доводи сторони відповідача про те, що тривале складання висновку зумовлене початком 24.02.2022 військової агресії проти України, евакуацією членів Комісії до іншої місцевості та відсутності доступу до матеріалів дисциплінарного провадження, які залишались у місті Києві. Тож, на переконання суду, відповідним членом Комісії визначений двох місячний термін для перевірки не було порушено, тому такі доводи відхиляються судом.

Щодо доводів позивача про порушення Комісією строків розгляду висновку, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 108 Положення розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні органу, яке призначається не пізніше ніж через п ятнадцять днів після надходження висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора. У разі неможливості прийняття органом рішення протягом місяця цей строк може бути продовжений органом, але не більше як на місяць.

У даному випадку, 25.07.2022 членом Комісії ОСОБА_2 складено висновок про наявність дисциплінарного проступку у діях прокурора ОСОБА_1 та передано на розгляд Комісії. Відповідач наголошує на тому, що у зв`язку зі значним залишком нерозглянутих дисциплінарних проваджень, викликаних військовою агресією російської федерації проти України, проведенням конкурсу на зайняття вакантної посади його розгляд здійснено лише 21.09.2022, тобто, доводи позивача в цій частині є обґрунтованими.

Частиною 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час.

Тож, приписами ст. 235 КЗпП України на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій ст.235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення від 21.09.2022 № 152дп-22 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Львівської обласної прокуратури ОСОБА_1 », прийняте Відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження та наказів Офісу Генерального прокурора № 26дк від 05.10.2022 та № 27дк від 10.10.2022, вказане зумовлює наявність підстав для їх скасування, з поновленням позивача на посаді, з якої його було звільнено оскаржуваним рішенням.

Щодо питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Абзацом 3 п. 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п. 5 Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (годинна) заробітна плата працівника. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Згідно довідки про доходи позивача № 21-437 вих-22 від 27.10.2022, середньоденна заробітна плата позивача складає 2872,89 грн (а.с. 4 т. 1).

Загальна тривалість вимушеного прогулу склала 489 робочих днів з 11.10.2022 по 23.08.2024 (день винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника).

Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 489*2872,89 грн = 1404843,21 грн (один мільйон чотириста чотири тисячі вісімсот сорок три гривні 21 коп), яка підлягає стягненню з Львівської обласної прокуратури.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, та знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду спору, а тому, підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів, поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Судові витрати підлягають розподілу, згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 21.09.2022 № 152дп-22 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Львівської обласної прокуратури ОСОБА_1», прийняте Відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Визнати протиправними та скасувати наказ Офісу Генерального прокурора № 26дк від 05.10.2022.

Визнати протиправними та скасувати наказ Офісу Генерального прокурора № 27дк від 10.10.2022.

Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Львівської обласної прокуратури, з 11.10.2022.

Стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.10.2022 по 23.08.2024 у розмірі 1404843,21 грн (один мільйон чотириста чотири тисячі вісімсот сорок три гривні 21 коп).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Львівської обласної прокуратури, з 11.10.2022 та стягнення з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.